Ухвала

від 13.05.2013 по справі 919/241/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

13 травня 2013 року справа № 919/241/13-г Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали

заяви Публічного акціонерного товариства

„Державний експортно-імпортний банк України",

ідентифікаційний код 00032112

(03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 127)

в особі Філії Публічного акціонерного товариства „Державний

експортно-імпортний банк України" в Автономній Республіці Крим,

ідентифікаційний код 09805188

(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна ім. 60-річчя СРСР, буд. 28)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг"

ідентифікаційний код 32296656

(99053, м. Севастополь, Фіолентівське шосе, буд. 5-А)

про порушення справи про банкрутство,

Представники учасників судового процесу:

заявник - Голубєва Н.А. - керівник юридичної служби філії АТ „Укрексімбанк", довіреність № 010-01/7005 від 31.08.2012;

боржник - Востріков А.І. - представник, довіреність 08-5/13 від 08.05.2013;

арбітражний керуючий (Петров Микола Львович) - не прибув; явку уповноваженого представника не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

20.02.2013 Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" в АР Крим (далі - заявник) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" (далі - боржник) у порядку, передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013.

Для виконання повноважень розпорядника майна для участі у справі про банкрутство боржника автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство визначено арбітражного керуючого Петрова Миколу Львовича, ліцензія АВ № 397152 від 22.05.2008.

Відповідно до положень статті 114 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий Петров М.Л. до початку підготовчого судового засідання, призначеного на 11.03.2013, надав письмову згоду на участь у справі про банкрутство та призначення його розпорядником майна боржника /том 2, арк. с. 3/.

Ухвалою суду від 26.02.2013 заяву про порушення провадження у справі про банкрутство боржника прийнято до розгляду; підготовче засідання суду призначено на 11.03.2013.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання неодноразово відкладалось, востаннє - на 08.05.2013, а у засіданні 08.05.2013 оголошувалась перерва до 13.05.2013.

25.03.2013 боржник надав відзив на заяву про порушення відносно нього справи про банкрутство /том 2, арк. с. 34-37/; вважає, що підстави для порушення провадження у справі про банкрутство відсутні, оскільки вимоги заявника не є безспірними у розумінні положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013) та повністю забезпечені заставою майна.

У підготовчому судовому засіданні 08-13.05.2013 представники ініціюючого кредитора та боржника підтримали свої вимоги і заперечення.

За приписами частин першої, другої та третьої статті 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що боржник має ознаки неплатоспроможності та наявні підстави для порушення справи про банкрутство боржника.

Заяву вмотивовано неспроможністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" виконати свої грошові зобов'язання перед заявником у сумі 29 911 950,62 грн. Підставою звернення Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" в АР Крим до суду стало наступне.

08.05.2009 між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Відкритим акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України", назву якого в подальшому змінено на Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" (заявник), укладений договір /том 1, арк. с. 16-23/, відповідно до пункту 2.1 якого Акціонерний комерційний банк „Трансбанк" зокрема відступив заявнику право вимоги за Кредитним договором № 1969 від 28.04.2006, укладеним між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" (далі - Кредитний договір /том 1, арк. с. 24-62/).

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" були укладені:

- Договір іпотеки від 22.06.2006 /том 1, арк. с. 63-64/ та Договір про внесення змін до цього договору іпотеки від 04.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. за реєстровим № 2265 /том 1, арк. с. 65/ (надалі - Договір іпотеки № 1), відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" було передано Акціонерному комерційному банку „Трансбанк" в іпотеку нерухоме майно - будівлю спального корпусу № 4 літ. Г колишнього санаторію імм. Дзержинського, загальною площею 770,5 м 2 , що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алупка, вул. Першого Травня, буд 2;

Відповідно до Договору відступлення прав за Договором іпотеки № 1, укладеного між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України", посвідченого 08.07.2009 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Осипенком Д.О. за реєстровим № 2385, Акціонерний комерційний банк „Трансбанк" відступив, а Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" прийняло право вимоги за Договором іпотеки № 1 /том 1, арк. с. 66/;

- Договір іпотеки від 24.12.2007 /том 1, арк. с. 67-68/ та Договір про внесення змін до цього договору іпотеки від 17.04.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лихошвою Ж.О. за реєстровим № 374 /том 1, арк. с. 69/ (надалі - Договір іпотеки № 2), відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" було передано Акціонерному комерційному банку „Трансбанк" в іпотеку нерухоме майно - нежитлові будівлі Республіканського клінічного санаторію „Симеїз", загальною площею 2347,4 м 2 , що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 56;

Відповідно до Договору відступлення прав за Договором іпотеки № 2, укладеного між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України", посвідченого 08.07.2009 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Осипенком Д.О. за реєстровим № 2384, Акціонерний комерційний банк „Трансбанк" відступив, а Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" прийняло право вимоги за Договором іпотеки № 2 /том 1, арк. с. 70/;

- Договір іпотеки від 29.02.2008 /том 1, арк. с. 71-72/ та Договір про внесення змін до цього договору іпотеки від 17.04.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А. за реєстровим № 417 /том 1, арк. с. 73/ (надалі - Договір іпотеки № 3), відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" було передано Акціонерному комерційному банку „Трансбанк" в іпотеку нерухоме майно, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 46-В.

Відповідно до Договору відступлення прав за Договором іпотеки № 3, укладеного між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України", посвідченого 08.07.2009 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Осипенком Д.О. за реєстровим № 2387, Акціонерний комерційний банк „Трансбанк" відступив, а Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" прийняло право вимоги за Договором іпотеки № 3 /том 1, арк. с. 74/.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2010 у справі № 2-22/319-2010 з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" стягнута сума заборгованості у розмірі 29 961 086,05 грн за вищевказаним кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки, держмито у сумі 25 500,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн /том 1, арк. с. 85-90/.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 у справі № 2-22/319-2010 рішення Господарського суду АР Крим від 14.12.2010 частково змінено, а саме: звернуто стягнення на вказані предмети іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" у сумі 29 835 259,81 грн, з визначенням початкової ціни предметів іпотеки 3 457 500,00 грн, 11 140 585,50 грн та 11 467 014,75 грн відповідно, що разом становить 26 065 100,25 грн; визначено спосіб подальшої реалізації предметів іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; в частині стягнення держмита у сумі 25 500,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн рішення залишено без змін; в іншій частині позовних вимог - відмовлено /том 1, арк. с. 91-100/.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2011 вищезазначена постанова Севастопольського апеляційного суду від 07.04.2011 у справі № 2-22/319-2010 залишена без змін /том 1, арк. с. 101-106/.

Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 08.07.2011 відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу № 2-22/319-2010, виданого 23.05.2011 господарським судом Автономної Республіки Крим (ВП № 27794919); боржника зобов'язаний виконати рішення суду у строк до 7 днів з моменту винесення (отримання) постанови /том 1, арк. с. 107-108/.

Як убачається з матеріалів справи та не спростовується боржником, присуджена до стягнення сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" за вищезазначеним Кредитним договором до цього часу не погашена.

Листом від 05.07.2012 Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з посиланням на постанову Господарського суду міста Севастополя від 17.05.2012 у справі № 5020-1840/2011-447/2012 повідомив Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" про закінчення 26.06.2012 виконавчого провадження № 27794919 у зв'язку із визнанням боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" банкрутом /том 1, арк. с. 109/. Також з вказаного листа убачається, що виконавчий лист у справі № 2-22/319-2010 надіслано ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" Дрогайцеву А.О.

Суд зазначає, що на час складання цього листа (05.07.2012) дійсно було відкрито провадження у справі № 5020-1840/2011-447/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" за заявою боржника у порядку статті 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла на той час.

Проте, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" Дрогайцевим А.О. вищевказаний наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2011 у справі № 2-22/319-2010 не був виконаний, а постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 провадження у справі № 5020-1840/2011-447/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" припинено /том 1, арк. с. 114-117/.

Після припинення провадження у справі № 5020-1840/2011-447/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" боржник у 2012 році знову звернувся до господарського суду міста Севастополя із заявою про своє банкрутство у порядку статті 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла на той час. Постановою господарського суду міста Севастополя від 24.12.2012 у справі № 5020-1317/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" було визнано банкрутом та стосовно нього введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута суд також призначив арбітражного керуючого Дрогайцева А.О. /том 1, арк. с. 119-123/. Утім, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 постанову господарського суду міста Севастополя від 24.12.2012 скасовано; провадження у справі № 5020-1317/2012 припинено.

У період дії постанови господарського суду міста Севастополя від 24.12.2012 у справі № 5020-1317/2012 ліквідатором Дрогайцевим А.О. вищезазначений наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2011 у справі № 2-22/3 19-2010 виконаний не був, присуджена до стягнення за рішеннями судів заборгованість за вищезазначеним Кредитним договором Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" на теперішній час не погашена.

Суд зауважує, що при зверненні боржника до суду із заявами про порушення справ про його банкрутство № 5020-1840/2011-447/2012 та № 5020-1317/2012 (які на цей час припинені) Товариство з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" згідно з вимогами Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" двічі робило незалежну оцінку активів підприємства (у тому числі і майна, що є предметом застави за вищевказаними Договорами іпотеки, а саме: нерухоме майно за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алупка, вул. Першого Травня, буд 2 оцінено у 654 300,00 грн; нерухоме майно розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 56 - 4 986 400,00 грн; нерухоме майно, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 46 В - 3 933 000,00 грн /том 1, арк. с. 112/. Тобто, загальна вартість заставного майна за цими оцінками складає 9 573 700,00 грн (654 300,00 + 4 986 400,00 + 3 933 000,00).

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 1969 від 28.04.2006, укладеним між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг", було укладено Договір іпотеки від 25.05.2007 , та договори про внесення змін до цього договору іпотеки від 27.12.2007 та 29.02.2008, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. за реєстровими №№ 3377, 8060, 659 /том 1, арк. с. 75-78, 79-80, 81-82/ (надалі - Договір іпотеки № 4), відповідно до якого Акціонерному комерційному банку „Трансбанк" було передано в іпотеку нерухоме майно - трьохкімнатна квартира № 30, житловою площею 68,00 м 2 , загальною площею 120,10 м 2 , що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15.

Відповідно до Договору відступлення прав за Договором іпотеки № 4, укладеним між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України", засвідченого 08.07.2009 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Осипенком Д.О. за реєстровим № 2381, Акціонерний комерційний банк „Трансбанк" відступив, а Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" прийняло право вимоги за Договором іпотеки № 4 /том 1, арк. с. 83-84/.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 34/216-41/164 в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" у сумі 28 065 779,42 грн за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 звернуто стягнення на заставлене майно, а саме: трьохкімнатну квартиру № 30, житловою площею 68,00 м 2 ,загальною площею 120,10 м 2 , що знаходиться в будинку № 15 по вул. Хрещатик в м. Києві та належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг"; встановлено початкову ціну реалізації вказаного предмета іпотеки у сумі 4 335 130,00 грн /том 1, арк. с. 124-128/.

Після набрання зазначеним законної сили, господарським судом міста Києва 07.09.2012 виданий відповідний наказ № 34/216-41/164 /том 1, арк. с. 129/.

Постановою відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України від 20.10.2012 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу (ВП № 34809483) /том 1, арк. с. 130/. До теперішнього часу наказ господарського суду міста Києва у справі № 34/216-41/164 не виконаний, заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" не погашена.

Також, у забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 1969 від 28.04.2006, між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" укладено Договір застави № 1969/1 від 28.04.2006, з додатковими угодами до нього, а саме: Додаткова угода № 1 від 27.02.2007; Додаткова угода № 2 від 27.04.2007; Додаткова угода № 3 від 23.10.2007; Додаткова угода № 4 від 21.12.2007; Додаткова угода № 5 від 28.02.2008; Додаткова угода № 6 від 17.04.2008 /том 1, арк. с. 131-132, 133-136/. Предметом застави за вказаним договором є прості іменні акції, емітовані Відкритим акціонерним товариством „Аріал" (код ЄДРПОУ 32159811) у кількості 104 000,00 штук, номінальною вартістю одиниці - 1,00 грн, номінальна вартість пакету - 104 000,00 грн, оціночна вартість пакету - 5 200 000,00 грн.

22.12.2011 з метою повернення кредитних коштів, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" Акціонерним комерційним банком „Трансбанк", Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою до Кутіщевої Римми Яківни про стягнення заборгованості у сумі 29 890 072,76 грн за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 шляхом звернення стягнення на предмет застави - прості іменні акції, емітовані Відкритим акціонерним товариством „Аріал" (код ЄДРПОУ 32159811) у кількості 104 000,00 штук, за оціночною вартістю пакету акцій, визначеному експертизою.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27.04.2012 у справі № 2-112/12 було призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. 29.08.2912 експерт листом № 6146/12-53 повідомив про неможливість дачі висновку у зв'язку з тим, що акції до обігу на біржах допущені не були та біржові угоди по них не укладались.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25.10.2012 у справі № 2-112/12 у позові відмовлено. Підставою для відмови у позові суд зазначив встановлений судом факт відсутності предмета застави. Тобто, даний вид забезпечення за Кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 фактично відсутній і його вартість складає 00,00 грн.

Враховуючи викладені обставини, за підрахунками заявника, розмір його безспірних грошових вимог до Боржника становить 29 961 086,05 грн, а загальна вартість майна, що є предметом застави за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006, станом на 19.02.2013 складає 13 908 830,00 грн (9 573 700,00 - 4 335 130,00 + 00,00), що не покриває розмір вимог.

Водночас, при визначенні розміру безспірних грошових вимог заявником невірно визначені встановлені законодавством поняття, зокрема, „грошового зобов'язання" та „безспірних грошових вимог", внаслідок чого до складу останніх включено неустойку та вимоги, які не підтверджені належними доказами, чим завищено розмір безспірних грошових вимог.

Так, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 10 Закону України Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням , що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження , згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

За приписами частини першої статті 1 Закону України Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі сума кредитів з урахуванням відсотків , які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Отже, по-перше, до складу грошового зобов'язання не повинна включатися пеня, а, по-друге, до складу безспірних вимог можуть бути включені лише вимоги, підтверджені відповідним судовим рішенням і постановою про відкриття виконавчого провадження.

Проте, заявником не враховано наведених приписів законодавства.

По-перше. Заявником до складу власних вимог до боржника включено пеню. Так, Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" просить визнати його вимоги в загальному розмірі 29 917 685,62 грн, з яких: 29 911 950,62 грн за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 (20 000 000,00 грн - прострочені зобов'язання за основним боргом за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006; 6 970 351,38 грн - заборгованість за відсотками; 2 941,599,25 грн - пеня ) та 5 735,00 грн - судовий збір за подання заяви про порушення справи про банкрутство. Тобто, до складу заявлених вимог заявника входить пеня, яка не підлягає включенню до грошового зобов'язання.

По-друге. При визначенні розміру власних вимог заявником взято за основу постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 у справі № 2-22/319-2010, якою звернуто стягнення на предмети іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" у сумі 29 835 259,81 грн, з яких: 20 000 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006; 6 949 129,13 грн - прострочена заборгованість по відсотках за період з лютого 2009 року по листопад 2010 року; 2 216 438,36 грн - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу за період з 17.04.2009 по 17.10.2009; 669 692,32 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за період з 06.03.2009 по 14.12.2010.

Враховуючи, що з моменту винесення постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 у справі № 2-22/319-2010 заборгованість за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 погашена не була, заявником було донараховано відсотки та пеню станом на 19.02.2013. Тому його вимоги за вказаним договором (29 911 950,62 грн) є більшими, ніж встановлено постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 у справі № 2-22/319-2010 (29 835 259,81 грн).

Водночас, в контексті положень абзацу другого частини третьої статті 10 Закону України Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із заявлених вимог у сумі 29 911 950,62 грн безспірними є лише грошові вимоги, підтверджені судовим рішенням /том 1, арк. с. 91-100/ і постановою про відкриття виконавчого провадження /том 1, арк. с. 107-108; том 2, арк. с. 98-99/, за виключенням пені, - 26 949 129,13 грн (з яких: 20 000 000,00 грн - основний борг; 6 949 129,13 грн - проценти за період з лютого 2009 року по листопад 2010 року).

Стосовно тверджень боржника про необхідність визначення розміру заборгованості на підставі рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 34/216-41/164, оскільки воно є останнім за хронологією, суд зазначає наступне.

Як вказувалось вище, рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 34/216-41/164 звернуто стягнення на заставлене майно в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 у сумі 28 065 779,42 грн, з яких: 20 000 000,00 грн - заборгованість за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006; 5 390 296,80 грн - прострочена заборгованість по відсотках; 2 216 438,36 грн - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу; 495 044,27 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

При зіставленні вищенаведених судових рішень убачається, що у рішенні господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 34/216-41/164 судом встановлена заборгованість у сумі 28 065 779,42 грн, яка є меншою ніж заборгованість, визначена у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 у справі № 2-22/319-2010 у сумі 29 835 259,81 грн. Така зміна пов'язана зі зменшенням простроченої заборгованості по відсотках (з 6 949 129,13 грн до 5 390 296,80 грн) та пені за несвоєчасне погашення відсотків (з 669 692,32 грн до 495 044,27 грн). Водночас, зі змісту рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 34/216-41/164 убачається, що судом при визначенні розміру відсотків та пені було змінено період їх нарахування. Проте, з його мотивувальної частини неможливо встановити, який саме період було взято судом за основу здійснених розрахунків.

Зважаючи на наявність двох судових рішень, у яких встановлювались одні й ті самі обставини щодо визначення розміру заборгованості боржника за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006, та враховуючи незмінність бази нарахування (основного боргу) і відсутність доказів проведення боржником будь-яких оплат за договором, за рахунок яких могла зменшитися заборгованість з основного бору, відсотків чи пені, суд визнав вірним посилання заявника на рішення, яким визначена більша сума заборгованості, із чітким зазначенням періодів нарахування відсотків та пені - постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 у справі № 2-22/319-2010 /том 1, арк. с. 91-100/.

Як установлено судом, боржник в добровільному порядку заборгованість перед кредитором не погасив. З моменту настання строку примусового погашення заборгованості пройшло більше трьох місяців, заборгованість не погашена.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено у сумі 1 147,00 грн. Отже, 300 мінімальних заробітних плат складають 344 100,00 грн (300*1147,00=344 100,00).

Судом установлено, що безспірні грошові вимоги Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" становлять 26 949 129,13 грн, що значно перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Також із матеріалів справи убачається, що стягувач - Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" - вживав заходів щодо стягнення боргу з боржника, і з дня відкриття виконавчого провадження (08.07.2011) минуло більше трьох місяців.

Таким чином, судом встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість порушення провадження у справі про банкрутство - наявність заборгованості, яка перевищує 300 мінімальних заробітних плат, безспірність вимог ініціюючого кредитора, а також неможливість виконання кредиторських вимог протягом більше трьох місяців.

Крім цього, за подання даної заяви ініціюючим кредитором сплачено судовий збір у розмірі 5 735,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2469 від 19.02.2013 /том 1, арк. с. 15/.

Підсумовуючі вищевикладене, загальний розмір вимог Кредитора до Боржника, підтверджений судовими рішеннями, що набрали законної сили, та постановами про відкриття виконавчих проваджень, з урахуванням судових витрат, пов'язаних із провадженням у справі про банкрутство, станом на 19.02.2013 становить: 29 840 994,81 грн (20 000 000,00 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 6 949 129,13 грн - прострочена заборгованість по процентах за період з лютого 2009 року по листопад 2010 року; 2 216 438,36 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 17.04.2009 по 17.10.2009; 669 692,32 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за період з 06.03.2009 по 14.12.2010; 5 735,00 грн - судовий збір, сплачений у справі про банкрутство).

Заперечуючи проти порушення провадження у справі про банкрутство боржник, серед іншого, посилається на ту обставину, що грошові вимоги заявника до боржника повністю забезпечені заставою.

Суд відхиляє такі доводи боржника, з огляду на наступне.

Дійсно, згідно з частиною сьомою статті 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд має відмовити у порушенні провадження у справі про банкрутство, зокрема, якщо вимоги кредитора повністю забезпечені заставою.

Натомість, в обґрунтування факту перевищення суми грошових вимог до боржника над вартістю предметів застави заявником надано Звіт про незалежну оцінку майна боржника, відповідно до якого ринкова вартість заставного майна без ПДВ становить 10 682 000,00 грн, а ліквідаційна вартість - 9 614 000,00 грн /том 2, арк. с. 102-182/, що є значно меншим ніж розмір безспірних грошових вимог до боржника (26 949 129,13 грн).

Посилання боржника на ціну іпотечного майна, зазначену у відповідних договорах іпотеки є безпідставними, оскільки вказані договори укладались у 2006-2008 роках, тобто ще до мирової фінансової кризи, а оцінка обґрунтованості доводів заявника-кредитора здійснюється на теперішній час.

Частинами шостою та дев'ятою статті 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, де зазначається про: порушення провадження у справі про банкрутство; визнання вимог кредитора та їх розмір; введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; введення процедури розпорядження майном; призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати; вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дату складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів та подання його на затвердження до господарського суду, яка не може бути пізніше місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше двох місяців та десяти днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

Згідно з положеннями статті 22 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

На підставі викладеного, з метою забезпечення майнових вимог кредиторів, відповідно до положень статті 22 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд вводить процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" та вважає за необхідне призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Петрова Миколу Львовича, ліцензія АВ 397152, визначеного за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення розпорядника майна господарським судом та надавшого свою згоду на участь у справі відповідно до положень статті 114 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частинами першою та другою статті 115 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Зважаючи на відсутність відомостей про розмір середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, суд вважає за потрібне призначити розпоряднику майна боржника - арбітражному керуючому Петрову Миколі Львовичу грошову винагороду в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним власних повноважень за рахунок ініціюючого кредитора.

За змістом статті 19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно з пунктом першим розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет набирають чинності через два роки з дня опублікування цього Закону. До набрання чинності цими положеннями офіційне оприлюднення відомостей про справу про банкрутство здійснюється в офіційних друкованих органах (газетах „Голос України" або „Урядовий кур'єр").

Перевіривши обґрунтованість вимог заявника, розглянувши подані документи, з'ясувавши наявність підстав для порушення провадження у справі № 919/241/13-г, суд вирішив порушити провадження у даній справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" та ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, статтями 8, 10, 16, 19, 22, 114, 115 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -

УХВАЛИВ:

1. Порушити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" (ідентифікаційний код 32296656) .

2. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів.

3. Визнати вимоги Публічного акціонерного товариство „Державний експортно-імпортний банк України" в розмірі 29 840 994,81 грн (29 835 259,81 грн згідно з рішенням суду та 5 735,00 грн - судовий збір у справі про банкрутство).

4. Ввести процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" (ідентифікаційний код 32296656), строком на 115 календарних днів.

5. Призначити розпорядником майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" (ідентифікаційний код 32296656), - арбітражного керуючого Петрова Миколу Львовича (ліцензія АВ 397152) зі сплатою йому грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень шляхом авансування її заявником - Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України" згідно із статтею 115 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

6. Заборонити боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" (ідентифікаційний код 32296656) та власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

7. Зобов'язати ініціюючого кредитора з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційних друкованих органах (газетах „Голос України" або „Урядовий кур'єр").

Оголошення повинно містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника. Докази виконання надати суду.

8. Розпоряднику майна в строк до 02.07.2013 надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів; скласти реєстр вимог кредиторів і надіслати його до суду на затвердження.

9. Зобов'язати розпорядника майна провести інвентаризацію майна боржника не пізніше 16.07.2013.

10. Призначити дату попереднього засідання суду на 23.07.2013 о 10 год. 00 хв.

11. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Суддя підпис В.О. Головко