Постанова

від 13.07.2006 по справі 2-а-14/07

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-14/2007 р

Справа №2-а-14/2007 р.

ПОСТАНОВА

іменем України

13 липня

2006 року                                            Гурійський

районний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Овсієнка А.А. при секретарі - Г'ут А.В.

з участю :

позивача                         ОСОБА_1

представника

відповідача   Карасюка П.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в смт. Турійську Волинської області

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету

Соловичівської сільської ради Турійського районну Волинської області про

визнання рішення виконавчого комітету № 22 від 30 березня 2007 року та дій його

посадових осіб незаконними,  скасування

даного рішення,  спонукання виконкому до

вчинення дій та стягнення моральної і матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету

Соловичівської сільської ради Турійського району Волинської області.

Як

зазначено в позовній заяві,  06 березня

2007 року ОСОБА_1  звернулась до виконавчого комітету Соловичівської

сільської ради з заявою про надання дозволу на передачу в іпотеку належного на

праві власності її неповнолітній дочці ОСОБА_2 майна.

Рішенням

виконавчого комітету Соловичівської сільської ради № 22 від 30 березня 2007

року ОСОБА_1  надано дозвіл на передачу в

іпотеку лише належної їй частини будинку.

Вищевказане

рішення виконавчого комітету Соловичівської сільської ради та дії його

посадових осіб ОСОБА_1  вважає незаконними, 

оскільки вона є повнолітньою дієздатною особою і не потребує

встановлення над нею опіки та надання дозволу на розпорядження власним майном.

Вважає,  що такими своїми рішенням та діями відповідач

принизив її честь та гідність,  і тим

самим спричинив їй моральну й матеріальну шкоду.

У

зв'язку з цим в своїй позовній заяві ОСОБА_1  просила суд визнати дії та рішення виконавчого комітету

Соловичівської сільської ради № 22 від 30.03.07 незаконними,  скасувати зазначене рішення,  зобов'язати виконком негайно надати дозвіл на

передачу в іпотеку належного її дочці майна, 

стягнути з Соловичівської сільської ради в її користь 10000 грн.

моральної та матеріальної шкоди.

В своєму

запереченні проти даного позову Соловичівська сільска рада вважає дії та

рішення виконкому правомірними,  оскільки

ОСОБА_1  не було надано жодних

документів,  які гарантували б

забезпечення її неповнолітньої дочки житлом в разі можливого відчуження

предмета іпотеки.

У зв'язку з цим

відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 

безпідставними.

В

судовому засіданні ОСОБА_1  частково змінила та уточнила свої позовні вимоги,  зокрема : просила визнати дії та рішення

виконавчого комітету Соловичівської сільської ради № 22 від 30.03.07

незаконними,  скасувати зазначене

рішення,  зобов'язати виконком розглянути

по суті її заяву,  стягнути з

Соловичівської сільської ради 265 грн. 39 коп. матеріальної та 10000 грн.

моральної шкоди.

При

цьому ОСОБА_1  суду пояснила,  що 06 березня 2007 року вона звернулась до виконавчого

комітету Соловичівської сільської ради з заявою про надання дозволу на передачу

в іпотеку належного на праві власності її неповнолітній дочці ОСОБА_2 майна.

Рішенням

виконавчого комітету Соловичівської сільської ради № 22 від 30 березня 2007

року надано дозвіл на передачу в іпотеку належної їй частини будинку.

Вищевказане

рішення виконавчого комітету Соловичівської сільської ради та дії його

посадових осіб позивач розцінює як встановлення над нею опіки,  що грубо порушує її законні права,  оскільки вона є повнолітньою дієздатною

особою і не потребує ніякого дозволу на розпорядження власним майном.

Своїми

рішенням та діями відповідач принизив її честь та гідність,  спричинив стресову ситуацію,  яка призвела до загострення її хвороб та

погіршила і без того погане здоров'я.

Все це завдало

їй моральної шкоди,  яку вона оцінює в

10000 грн.

Крім

того,  маючи намір передати належний їй

та дочці будинок в іпотеку,  вона

замовила виготовлення витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно,  затративши на це 265 грн. 39 коп.

Оскільки

дозволу на передачу майна дитини в іпотеку вона не отримала і дія витягу

закінчилась,  їй тим самим спричинено

майнові збитки на вказану суму.

Представник

відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 

визнав частково та суду пояснив, 

що оскаржуване ОСОБА_1  рішення №

22 від 30.03.07 скасовано самим виконкомом Соловичівської сільської ради 25

червня 2007 року,  як таке,  що прийняте без достатніх правових підстав.

При цьому представник відповідача визнав, 

що заява ОСОБА_1  до цього часу по

суті фактично не вирішена,  що є

порушенням вимог закону,  який

регламентує порядок та строки розгляду звернень громадян.

Однак,  замовляючи витяг з реєстру,  ОСОБА_1  не дочекалась прийняття виконавчим комітетом рішення за

своєю заявою і тому понесені нею у зв'язку з цим витрати відшкодуванню не

підлягають.

Безпідставною

є також вимога позивача про відшкодування моральної шкоди,  оскільки її честь та гідність принижено не

було,  а спірним рішенням виконком не

встановлював над позивачем опіки,  а лише

констатував її право розпоряджатись власним майном,  що не є порушенням діючого законодавства.

Заслухавши

пояснення сторін,  дослідивши подані ними

докази,  суд вважає позовні вимоги

ОСОБА_1  такими,  що підлягають до часткового задоволення.

Так,  судом встановлено,  що ОСОБА_1  зверталась до виконавчого комітету Соловичівської

сільської ради з заявою від 06 березня 2007 року про надання дозволу на

передачу в іпотеку належного на праві власності її неповнолітній дочці ОСОБА_2

майна (а.с. 6).

Рішенням

виконавчого комітету Соловичівської сільської ради № 22 від 30 березня 2007

року ОСОБА_1  надано дозвіл на передачу в

іпотеку належної їй частини будинку (а.с. 7).

Рішенням

виконавчого комітету Соловичівської сільської ради № 32 від 25 червня 2007 року

вищевказане рішення скасоване (а.с. 22).

Таким

чином,  вимога ОСОБА_1  про визнання незаконним та скасування рішення

виконавчого комітету № 22 від 30 березня 2007 року є безпідставною і до

задоволення не підлягає,  оскільки на

момент розгляду справи судом оскаржуваний владно-розпорядчий правовий акт

індивідуальної дії скасовано самим органом, 

який його видав,  що свідчить про

відсутність предмету спору.

Згідно з

ч.1  ст. 7 Закону України «Про звернення

громадян» від 02.10.96 року N 393/96-ВР, 

належним чином оформлені і подані у встановленому порядку звернення

підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно

до ч.1  ст.  20 даного Закону,  звернення розглядаються і вирішуються у

термін не більше одного місяця від дня їх надходження,  а ті, 

які не потребують додаткового вивчення, 

- невідкладно,  але не пізніше

п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені

у зверненні питання неможливо,  керівник

відповідного органу,  підприємства,  установи, 

організації або його заступник встановлюють необхідний

термін

для його розгляду,  про що повідомляється

особі,  яка подала звернення. При цьому

загальний термін вирішення питань, 

порушених у зверненні,  не може

перевищувати сорока п'яти днів.

Заява

ОСОБА_1  про надання дозволу на передачу

в іпотеку належного її неповнолітній дочці майна від 06 березня 2007 року

зареєстрована в Соловичівській сільській раді 21 березня 2007 року за вхідним №

38/3.7.

Як

пояснили суду представник відповідача Карасюк П.В.,  свідки ОСОБА_3,  ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 

вищевказана заява ОСОБА_1 

на момент розгляду справи судом по суті не вирішена.

У

зв'язку з цим,  суд визнає бездіяльність

виконавчого комітету Соловичівської сільської ради щодо розгляду та вирішення

заяви ОСОБА_1  незаконною,  як такою, 

що суперечить вимогам  ст.  ст. 7, 

20 Закону України «Про звернення громадян» і тим самим порушує права та

законні інтереси позивача.

Оскільки

порушені права підлягають поновленню, 

суд зобов'язує виконавчий комітет Соловичівської сільської ради

розглянути у визначений строк заяву ОСОБА_1 

від 06 березня 2007 року про надання дозволу на передачу належного

неповнолітній ОСОБА_2 майна в іпотеку та вирішити дане звернення по суті.

Відповідно

до  ст. 

1173 ЦК України,  шкода, 

завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу місцевого

самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень,  відшкодовується органом місцевого

самоврядування незалежно від його вини.

Як

вбачається з квитанцій № Кв-1886 від 05.03.07,  № 1015000701 та№ 1015000702 від 06.03.07 (а.с.

24,  25), 

позивачем на виконання умов договору № Кв-1886 від 05.03.07 (а.с. 26)

було сплачено 165 грн. 39 коп. комунальному підприємству «Волинське обласне

бюро технічної інвентаризації» за проведені інвентаризаційні роботи і 12

березня 2007 року ОСОБА_1  отримала витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно

№ 13836457 (а.с. 8),  термін дії якого

становить 3 місяці.

12

червня 2007 року термін дії даного витягу закінчився,  у зв'язку з чим він втратив чинність.

На думку

суду,  замовляючи даний витяг,  ОСОБА_1  вправі була розраховувати на те,  що відповідно до визначених чинним

законодавством строків розгляду звернень громадян її заява буде розглянута в

значно менший,  ніж тримісячний строк,  що дозволить їй використати отриманий витяг

при укладенні договору іпотеки в разі позитивного вирішенні її заяви.

Отже,  порушення відповідачем встановлених законом

строків розгляду звернення ОСОБА_1 

спричинило позивачу зайві витрати і тим самим завдало матеріальної шкоди.

Тому,  суд стягує з Соловичівської сільської ради в

користь ОСОБА_1  165 грн. 39 коп.

матеріальної шкоди.

При

цьому,  суд відмовляє у стягненні з

відповідача 100 грн.,  затрачених

ОСОБА_1  на оренду автомобіля для виїзду

експерта в с. Обенижі Турійського району для огляду будинку,  оскільки жодних документальних підтверджень

таких витрат позивачем суду не подано.

Заявлену

до відшкодування моральну шкоду позивач пов'язує виключно з рішенням виконкому

№ 22 від 30.03.07 та діями посадових осіб зазначеного органу місцевого

самоврядування,  пов'язаних з його

прийняттям.

При

цьому,  твердження позивача,  про те, 

що під час прийняття оскаржуваного рішення щодо неї було поширено

негативну і недостовірну інформацію, 

спростовано як показаннями свідків ОСОБА_3,  ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 

так і протоколом засідання виконавчого комітету від

30.03.07 (а.с. 34-35),  з яких

вбачається,  що на засіданні виконавчого

комітету Соловичівської сільської ради жодних відомостей,  що ганьбили б честь та гідність позивача

поширено не було.

Рішенням

виконкому № 22 від 30.03.07 ОСОБА_1 

надано дозвіл на передачу в іпотеку належноїїй частини житлового

будинку.

Проте,  зазначене рішення не породжувало для позивача

жодних правових наслідків, 

оскільки,  згідно норм чинного

цивільного законодавства,  ОСОБА_1  і так вправі без будь-чийого дозволу розпоряджатись

власним нерухомим майном.  Тим

більше,  що в рішенні виконкому жодним

чином не зазначено про встановлення опіки над ОСОБА_1 ,  як це

вказано в її

позовній заяві.

Тому,  посилання позивача на приниження її честі та

гідності діями та рішенням посадових осіб виконавчого комітету Соловичівської

сільської ради на думку суду є надуманим та безпідставним.

Відповідно

до ч.1  ст. 71 КАС України,  кожна сторона повинна довести ті

обставини,  на яких грунтуються її

вимоги.

Всупереч

цьому,  ОСОБА_1  не подано суду жодних доказів на

підтвердження того,  що незаконні дії

відповідача,  пов'язані з прийняттям

оскаржуваного рішення,  призвели до

значного погіршення стану її здоров'я та загострення ряду хвороб,  що в свою чергу потягло за собою додаткові

моральні та фізичні страждання і дискомфорт.

Крім

того,  вимагаючи відшкодування моральної

шкоди,  позивач не змогла пояснити з

якого розрахунку вона виходила, 

визначаючи саме такий її розмір.

Наряду з

вищевикладеним,  суд також вважає,  що сам факт визнання відповідачем порушення

прав позивача внаслідок незаконності своїх дій та прийнятого рішення становить

достатньо справедливу сатисфакцію за ту моральну шкоду,  яку позивач зазнала,  але вже в зв'язку з бездіяльністю органу

місцевого самоврядування щодо вирішення її зави.

За таких

обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  про стягнення з відповідача 10000 грн.

моральної шкоди за їх безпідставністю.

Вирішуючи

адміністративний позов,  суд,  відповідно до ч.3  ст. 94 КАС України,  присуджує позивачу понесені нею судові

витрати у справі пропорційно до задоволених вимог : стягує з Соловичівської

сільської ради в користь ОСОБА_1  16 грн.

94 коп. судового збору.

Керуючись  ст. 

ст.  11,  71, 

86,  161-163 КАС України,   ст. Н73 ЦК України,   ст.  ст. 7, 

20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.96 року N 393/96-ВР

суд, -

постановив:

Адміністративний

позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Соловичівської сільської ради Турійського

районну Волинської області про визнання рішення виконавчого комітету № 22 від

30 березня 2007 року та дій його посадових осіб незаконними,  скасування даного рішення та стягнення

моральної і матеріальної шкоди задовольнити частково.

Визнати

бездіяльність виконавчого комітету Соловичівської сільської ради Турійського

район) Волинської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1  протиправною.

Зобов'язати

виконавчий комітет Соловичівської сільської ради Турійського району Волинської

області розглянути в п'ятнадцятиденний строк з дня набрання постановою законної

сили заяву ОСОБА_1 від 06 березня 2007 року про надання дозволу на передачу

належного ОСОБА_2 майна в іпотеку.

Стягнути

з Соловичівської сільської ради Турійського району Волинської області в користь

ОСОБА_1 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 39 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути

з Соловичівської сільської ради Турійського району Волинської області в користь

ОСОБА_1 16 (шістнадцять) грн. 94 коп. судового збору.

Списання

вказаних сум здійснювати з розрахункового рахунку Соловичівської сільської ради

Турійського району Волинської області №35419002001966 в ГУДКУ у Волинській

області,  МФО 803014,  код ЄДРПОУ

04333276.

В задоволенні

решти позовних вимог ОСОБА_1  відмовити

за безпідставністю.

постанова

може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви

про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та

наступної подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви

про апеляційне оскарження через Турійський районний суд.

Апеляційна

скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови.