Постанова

від 14.05.2013 по справі 810/1941/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року 810/1941/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 11 год. 00 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Пономаренко Т.М.,

за участю: представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль -Будсервіс" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 лютого 2013 року №0000192201 та №0000182201,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Будсервіс" з позовом до відповідача - Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 лютого 2013 року №0000192201 та №0000182201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби у період з 17.09.2012 року до 12.10.2012 року було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010року по 30.06.2012року, про що складено Акт перевірки № 1387/22-01/35803675 від 23.10.2012року (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення: п. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, п. 135.2, п. п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5403 973 грн.. в т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 2906 351 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 472523 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 1714 848грн., 4 квартал 2011 року у сумі 236 296 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 73 955 грн.; вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 839 248 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 21 851 грн., за травень 2011 року на суму 53 311 грн., за червень 2011 року на суму 335 728 грн., за липень 2011 року на суму 1 212 755 грн., за серпень 2011 року на суму 83 101 грн., за вересень 2011 року на суму 111 027 грн., за жовтень 2011 року на суму 21 475грн.; Перевищення ліміту залишків готівки в касі на загальну суму 2 570.84 грн.. чим порушено п. 3.5 глави 3 та п. 7.24 «Положення про ведення касових операцій у національній

валюті в Україні»; ст. 162, ст. 163, ст. 164. ст. 167, ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України в результаті чого не утримано податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів найманим працівникам та занижено суму податку з доходів фізичних осіб з доходів виплачених найманим працівникам у сумі 1061, 10 грн.

Не погоджуючись з викладеними у Акті перевірки висновками, керівництвом ТОВ «Магістраль-Будсервіс» 05.11.2012 року за вихідним номером № 50 було надіслано на адресу відповідача відповідне заперечення, які не були взяті до уваги відповідачем.

Разом з відповіддю на заперечення, 21 листопада 2012 року на адресу Товариства надійшли податкові повідомлення-рішення прийняті Васильківською ОДПІ Київської області від 15 листопада 2012 року № 0001172201 та № 0001182201.

29 листопада 2012 року позивачем було подано, в порядку передбаченому податковим законодавством, скаргу про перегляд та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.11.2012 року №0001182201 та №0001172201 до Державної податкової служби у Київській області.

За результатами розгляду скарги було прийнято рішення про часткове задоволення вимог скаржника, а саме: ДПС у Київській області скасувала податкове повідомлення - рішення Васильківської ОДПІ Київської області від 15.11.2012 року № 0001172201 в частині сплати зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 105 800 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області від 15.11.2012року №0001182201 в частині донарахованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2, 00 грн. в іншій частині залишила без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням ДПС у Київській області, 11 лютого 2013 року позивачем подало наступну скаргу до Державної податкової служби України на рішення ДПС у Київській області від 28 січня 2013 року за №219/10/10-206/810, за результатами якої було залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 року № 0001182201 та № 0001172201 з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги.

Рішення Міністерства доходів і зборів України отримано Товариством 16 квітня 2013року.

Під час розгляду скарги позивача у Міністерстві доходів і зборів України, на його адресу надійшли нові податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2013 року №0000192201, у якому нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток за основним платежем 5 192 373 грн., штрафні санкції - 745 077 грн., а всього 5937450 грн. та № 0000182201, у якому нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем 1839248 грн., штрафні санкції - 357 091 грн., а всього 2196 339 грн.

Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача Корзаченко В.М. підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Гайдай В.Ф. позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Оригінали та належним чином завірені копії документі, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення та, які було зобов'язано відповідача надати ухвалою від 22 квітня 2013 року ні відповідач ні представник відповідача суду не надали.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс» є юридичною особою, що зареєстрована 10.06.2008року Васильківською районною державною адміністрацією Київської області, перебуває на обліку в Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 11.06.2008 року за №9462.

У період з 17.09.2012 року по 12.10.2012 року Васильківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби на підставі наказу №294-П від 31.08.2012 року було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 р. по 30.06.2012 року, про що складено Акт перевірки № 1387/22-01/35803675 від 23.10.2012року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Магістраль - Будсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року та іншого законодавства за період з 01.01.2010року по 30.06.2012 року» .

Згідно висновків вказаного Акту, перевіркою встановлено порушення:

1. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, п. 135.2, п. п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі за текстом - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 403 973 грн.. в т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 2 906 351 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 472 523 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 1 714 848 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 236 296 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 73 955 грн.

2. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1839248 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 21 851грн., за травень 2011 року на суму 53 311 грн., за червень 2011 року на суму 335 728 грн., за липень 2011 року на суму 1 212 755 грн., за серпень 2011 року на суму 83 101 грн., за вересень 2011 року на суму 111027 грн., за жовтень 2011 року на суму 21 475 грн.

3.Перевищення ліміту залишків готівки в касі на загальну суму 2 570.84 грн., чим порушено п. 3.5 глави 3 та п. 7.24 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

4. ст. 162, ст. 163, ст. 164. ст. 167, ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого неутримано податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів найманим працівникам та занижено суму податку з доходів фізичних осіб з доходів виплачених найманим працівникам у сумі 1061, 10 грн.

Не погоджуючись з викладеними у Акті перевірки висновками, керівництвом ТОВ «Магістраль-Будсервіс» 05.11.2012 року за вихідним номером №50 було надіслано на адресу Васильківської ОДПІ Київської області ДПС заперечення до Акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 23.10.2012 року №22-01/35803675.

Відповіддю на заперечення від 12.11.2012 року за № 4497/10/22-01 Васильківська ОДПІ Київської області, висновки Акту перевірки від 23.10.2012 року №1387/22-01/35803675 викладено в наступній редакції:

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Магістраль-Будсервіс» :

1. п. 4.3. ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, п. 135.2, п. п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі за текстом - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5298173 грн.. в т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 2 906 351 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 472 523 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 1714848 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 130496 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 73955 грн.

2. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1839248 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 21 851грн., за травень 2011 року на суму 53 311 грн., за червень 2011 року на суму 335 728 грн., за липень 2011 року на суму 1 212 755 грн., за серпень 2011 року на суму 83 101 грн., за вересень 2011 року на суму 111027 грн., за жовтень 2011 року на суму 21475 грн.

3.Перевищення ліміту залишків готівки в касі на загальну суму 2570.84 грн., чим порушено п. 3.5 глави 3 та п. 7.24 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

4. ст. 162, ст. 163, ст. 164. ст. 167, ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого неутримано податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів найманим працівникам та занижено суму податку з доходів фізичних осіб з доходів виплачених найманим працівникам у сумі 1061, 10 грн.

Разом з відповіддю на заперечення, 21 листопада 2012 року на адресу позивача надійшли податкові повідомлення-рішення прийняті Васильківською ОДПІ Київської області 15 листопада 2012 року: №0001172201, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток - 6043250 грн. (основний платіж - 5298173 грн., штрафні санкції - 745077 грн.; №0001182201, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість - 2196341 грн.(основний платіж - 1839248 грн., штрафні санкції - 357093грн.

29 листопада 2012 року позивачем було подано скаргу про перегляд та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.11.2012 року №0001182201та № 0001172201 до Державної податкової служби у Київській області.

Державною податковою службою у Київській області 28 січня 2013 року за № 219/10/10- 206/810 було прийнято Рішення про результати розгляду скарги позивача, яким частково задоволено вимоги скаржника, а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення Васильківської ОДПІ Київської області від 15.11.2012 року № 0001172201 в частині сплати зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 105800 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012 року № 0001182201 в частині донарахованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2 грн. 00 коп., в іншій частині податкові повідомлення - рішення залишено без змін , а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням ДПС у Київській області, 11 лютого 2013 року позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України на рішення ДПС у Київській області від 28 січня 2013 року за №219/10/10-206/810.

Державною податковою службою України 10 квітня 2013 року за № 515/6/99-99/10-15 було прийнято Рішення про результати розгляду скарги позивача, яким було залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 року № 0001182201 та № 0001172201 з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги.

За результатами розгляду первинної скарги позивача, відповідачем було прийнято 11 лютого 2013 року податкове повідомлення - рішення №0000192201, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток (за основний платіж - 5192373 грн., штрафні санкції - 745077 грн. та № 0000182201, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (основний платіж 1 839 248 грн., штрафні санкції - 357 091грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Суд вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0000192201 від 11.02.2013 р. суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000192201 від 11.02.2013 р. став висновок відповідача про порушення позивачем п. п. 4.3. ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, п. 135.2, п. п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5298173 грн.. в т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 2 906 351 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 472 523 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 1714848 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 130496 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 73955 грн.

Стосовно порушення позивачем п. п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135 ПК України (занижено інші доходи на загальну суму 352 167 грн. 00 коп., в т.ч. у 2 кв. 2012 року в сумі 352 167 грн. 00 коп.) суд зазнає наступне.

Порядок укладення, виконання та розторгнення правових відносин (правочинів) між юридичними особами регламентується Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

15.05.2009 року між ТОВ «Магістраль-Будсервіс» та ТОВ «Поліфарб» було укладено Контракт на продаж продукції № 22/9 на загальну суму 422 600 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 70 433 грн. 00 коп. Строк дії Контракту до 31.12.2009 року.

В Акті перевірки Васильківська ОДПІ Київської області зазначає, що позивач має прострочену кредиторську заборгованість за якою минув термін позовної давності з підстав не належного виконання умов Контракту, але не бере до уваги положення ст. 256 ЦК України, яким визначено поняття позовної давності.

Відповідно до вказаної статті, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності складає 3 (три) роки , відповідно до ст. 257 ЦК України.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України, у відповідності до яких - перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

За висновком працівників Васильківської ОДПІ Київської області строк позовної давності почав перебіг 15.05.2009 року, тобто з дати складання видаткової накладної РБ-0000305 та закінчився відповідно - 15.05.2012 року.

На думку суду, даний висновок є помилковим, оскільки Васильківською ОДПІ Київської області не взято до уваги положення ст. 264 ЦК України.

Адже згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Вказані вище положення містяться в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

30.11.2011року між Товариством та ТОВ «Поліфарб» було складено Акт звірки розрахунків за період з 01.01.09 року по 30.11.2011 року, який був підписаний обома сторонами Контракту ( копія акту наявна в матеріалах справи).

Підписання даного акту є свідченням того, що боржник - ТОВ «Магістраль- Будсервіс» визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора - ТОВ «Поліфарб» в розмірі суми заборгованості що складає 422600 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ - 70433 грн. 00 коп.

Таким чином, виходячи з приписів ст. 234 ЦК України строк позовної давності почав свій перебіг саме з наступної дати після підписання Акту звірки розрахунків, тобто з 01.12.2011 року і є свідченням того, що строк позовної давності не минув.

Аналогічна правова позиція також викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 19.06.2008 року по справі №42/180-26/13.

Період до підписання Акту звірки розрахунків не може рахуватися в строк загального строку позовної давності в силу приписів ч. 3 ст. 264 ЦК України, згідно якої після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Під час проведення перевірки працівникам Васильківської ОДПІ Київської області надавалися для огляду та вивчення документи стосовно вище вказаних взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліфарб», а саме: Контракт №22/9 від 15.05.2009 року на купівлю-продаж емалі для горизонтальної розмітки автомобільних доріг «Польрефлекс» та мікрокульт; Видаткова накладна за № РБ-0000259 від 15.09.2009 року на суму 200 400 грн. 00 коп. з ПДВ, видаткова накладна М РБ-0000261 від 15.09.2009 року на суму 37 200 грн. 00 коп. з ПДВ, видаткова накладна № РБ-0000304 від 15.09.2009 року на суму 160 200 грн. 00 коп. з ПДВ та видаткова накладна М РБ-0000305 від 15.09.2009 року на суму 24 800 грн. 00 коп. з ПДВ; Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009 року по 30.11.2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Поліфарб» (Продавець) підписаний та скріплений печатками Покупця та Продавця; конверт Укрпошти з штемпелем від 18.01.2012року, який є свідченням відправки Продавцем Покупцю Акту звірки розрахунків за період з 01.01.2009 року по 30.11.2011 року; Чек Укрпошти № 8337 від 04.04.2011 року, що є свідченням направлення позивачем погодженого та підписаного Акту звірки розрахунків за період з 01.01.2009 року по 30.11.2011 року.

Працівниками Васильківської ОДПІ Київської області під час проведення перевірки не було взято до уваги наявність Акту звірки розрахунків за період з 01.01.2009 року по 30.11.2011 року та документів, що підтверджує направлення продавцем та, відповідно, покупцем даного Акту один одному.

Отже, Акт звірки розрахунків в силу ст. ст. 234, 253, 254, 255, 256, 257, 264 ЦК України перериває перебіг позовної давності і тим самим, унеможливлює порушення позивачем вимог п. п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135 ПК України, тому, вказана сума заборгованості не може вважатися як така, що не стягнута після закінчення строку позовної давності і відповідно не підлягала включенню до складу доходів, а позивач не порушив вимоги п. п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Твердження відповідача про те, що виключення з податкової декларації доходів не підтверджується первинними документами та про те, що позивачем не виконані вимоги передбачені п. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження рядку 01.2 Декларацій «Приріст балансової вартості запасів» на загальну суму 388 913 грн., в т.ч, у 4 кв. 2010 року в сумі 388 913 грн. є безпідставними у зв'язку з наступним.

Як встановлено у судовому засіданні, підставою та документальним підтвердженням подання Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 04.03.2011року №4309 за 2010 рік позивача до Васильківської ОДПІ Київської області , згідно якого було зменшено показник рядку 01.2 на суму 388 913 грн., були оборотно-сальдові відомості по рахунках 20 «Виробничі запаси» та 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

Порядок заповнення рядку 01.2 Декларації «Приріст балансової вартості запасів» визначається п. п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року М 334/94-ВР зі змінами та доповненнями з урахуванням наступних вимог: платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих, виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Джерелом даних для заповнення рядку 01.2 Декларації «Приріст балансової вартості запасів» є облікові регістри, що складає бухгалтерія підприємства на підставі первинних документів - прибуткових та видаткових накладних, матеріальних звітів, лімітно-забірних карток, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, що затверджені Наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів».

Облікові регістри складаються за допомогою програми 1:С Підприємство и мають вигляд оборотно-сальдових відомостей по рахунках 20 «Виробничі запаси» та 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

Таким чином показники, відображені в рядку 01.2 Декларації за 2010 рік «Приріст балансової вартості запасів» мають в підтвердження дані оборотно-сальдових відомостей позивача за 2010 рік, так в Додатку К1/1 до Декларації за 2010 рік показник рядку А таблиці 1 на початок звітного року співпадає з відповідним показником на кінець звітного періоду Додатку К1/1 до Декларації за 2009 рік та складає 1 708 470 грн. а показник на кінець звітного періоду Додатку К1/1 до Декларації за 2010 рік становить 4 779 293 грн., що співпадає з даними оборотно-сальдових відомостей за 2010 рік по рахунках 20 «Виробничі запаси» та 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

Тому, твердження відповідача про те, що виключення з податкової декларації доходів не підтверджується первинними документами та про те, що Товариством не виконані вимоги передбачені п. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження рядку 01.2 Декларацій «Приріст балансової вартості запасів» на загальну суму 388 913 грн., в т.ч. у 4 кв. 2010 року в сумі 388 913 грн. безпідставні.

Стосовно порушення ТОВ «Магістраль-Будсервіс» п. 138.2 ст. 138 ПК України з приводу віднесення до складу витрат операційної діяльності суму у розмірі 421 450 грн. 00коп. від здійснення операцій з ТОВ «Спецагропостач-2005» (ЄДРПОУ 35955814), в т. ч. за 3 квартал 2011 року на суму 421 450 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

На підставі Наказу Васильківської ОДПІ від 16.06.2012 року № 171-П посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року про що складено Акт від 25.06.2012року № 596/22-35803675.

На підставі останнього складено податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 року №0000972200.

Не погоджуючись з результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки та податковим повідомленням-рішенням, позивачем дані дії було оскаржено до Київського окружного адміністративного суду, яким позовні вимоги позивача було задоволено в повному обсязі, а саме - визнано протиправними дії Васильківської ОДПІ Київської області по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магістраль- Будсервіс» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Спецагропостач-2005» та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 року №0000972200.

Предметом розгляду як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції були відносини щодо ведення бухгалтерського, податкового обліку, правильності та повноти відображення господарських операцій, дійсності та правомірності укладених договорів між ТОВ «Магістраль-Будсервіс» і ТОВ «Спецагропостач-2005».

Проте, не зважаючи на судове рішення, яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, Васильківська ОДПІ Київської області дублює в Акті перевірки висновки, визнані судом протиправними, у зв'язку з чим неправомірно проводить коригування валових витрат та здійснює донарахування податку на прибуток підприємств.

Таким чином, вартість придбання товару у ТОВ «Спецагропостач-2005» віднесено до складу витрат операційної діяльності всього на суму 421 450 грн. 00 коп., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 421 450 грн. 00 коп. правомірно.

Крім того, Актом перевірки, зокрема, встановлено, що позивачем на порушення п, п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до валових витрат суму у розмірі 11 236 492 грн. від оформлення операцій з ТОВ «Євросонік», а саме за 2010 рік на суму 11236 492 грн.

Вказаний висновок є протиправним у зв'язку наступним.

Відповідно до п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Пункт 5 ст. 203 ЦК України визначає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Актом перевірки підтверджується факт укладення 01.11.2010 року між ТОВ «Магістраль-Будсервіс» (Покупець) та ТОВ «Євросонік» (Постачальник) Договору №2510/10, предметом якого була поставка будівельних матеріалів та факт його виконання.

ТОВ «Євросонік» було оформлено на користь позивача видаткові накладні, податкові накладні на загальну суму 13 483 790 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ 2 247 298 грн. 41 коп., про що зазначається в Акті та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з вимогами п. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 1.2. ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (надалі - Положення) , записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п. 2.4 ст. 2 цього Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 ст. 2 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам.

Отже, відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; найменування підприємства; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.».

Виходячи з наведеного вище вбачається, що надані для вивчення та ознайомлення працівникам Васильківської ОДП видаткові накладні, податкові накладні та рахунки-фактури були оформлені у відповідності до вказаних вище нормативно правових актів і є підтвердженням законності і дійсності факту наявності виконання умов Договору № 2510/10, укладеного між ТОВ «Магістраль-Будсервіс» та ТОВ «Євросонік».

Стосовно інформації, наведеної в Акті перевірки, що до ТОВ «Євросонік» та його директора Бушкової Е. Ю. суд зазначає, що наявність пояснень Директора ТОВ «Євросонік» та висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в м. Києві від 12.08.2011 року №1218 про наявність факту підробки документів в даному розумінні розглядається лише як припущення.

Оскільки, у розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (факт підроблення податкової звітності ТОВ «Євросонік» та бухгалтерської документації невстановленими особами) є тільки відповідні судові рішення (вироки судів), що набрали законної сили.

Про існування обвинувального вироку, що набрав законної сили, та який би доводив вину посадових осіб ТОВ «Євросонік» та доводив факт підроблення податкової звітності останнім невстановленими особами відповідачем в Акті перевірки не зазначено, як і не вказано на його існування представником відповідача у судовому засіданні.

Судом також береться до уваги, що Васильківська ОДПІ Київської області раніше проводилась перевірка правовідносин в частині дотримання податкового законодавства ТОВ «Магістраль- Будсервіс» у цивільно-правових стосунках з ТОВ «Євросонік» шляхом проведення позапланової невиїзної перевірки з послідуючим складанням Акту перевірки від 17.08.2011року за №3139/23-112/35803675, податкового повідомлення-рішення №0000432340/0 від 01.09.2011 року та податкової вимоги № 507 від 20.09.2011 року.

Позивачем даний акт перевірки, податкове повідомлення-рішення та податкова вимога були оскаржені до Київського окружного адміністративного суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду по справі №2а- 4132/11/1070 від 07.11.2011 року податкове повідомлення-рішення № 0000432340/0 від 01.09. 2011 року та податкова вимога № 507 від 20.09.2011 року було скасовано. Вказане рішення суду набрало законної сили, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Проте, не зважаючи на судове рішення, яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, Васильківська ОДПІ Київської області дублює в Акті перевірки від 23.10.2012 року висновки, визнані судом протиправними, у зв'язку з чим неправомірно проводить коригування валових витрат та здійснює донарахування податку на прибуток підприємств.

Посилання у Рішеннях ДПС у Київській області та Міністерства доходів і зборів України на подання Васильківською ОДПІ Київської області 17.11.2011 року апеляційної скарги на постанову суду у справі № 2а-4132/11/1070, спростовуються листом Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року №01-52/3294, який надійшов на адвокатський запит представника позивача та наданий позивачем суду.

Таким чином, вартість продукції придбаної у ТОВ «Євросонік» віднесено до складу валових витрат за звітний період - рік 2010 на загальну суму 11 236 492,08 грн. правомірно.

Стосовно порушення ТОВ «Магістраль-Будсервіс» п. 138.2 ст. 138 ПК України з приводу віднесення до складу витрат операційної діяльності суми у розмірі 7571368 грн. 00 коп. від здійснення операцій з ТОВ «Едветайзинг-Експерт», в т. ч. за 2 квартал 2011 року на суму 1564268 грн., 3 квартал 2011 року на суму 6 007 100 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, а відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На момент укладення та виконання договору відомості про ТОВ «Едветайзинг- Експерт» були внесені до Єдиного державного реєстру, запису про припинення юридичної особи ТОВ «Едветайзинг-Експерт» не існувало, крім того ТОВ «Едветайзинг- Експерт» було зареєстроване платником ПДВ у встановленому порядку та отримало свідоцтво платника ПДВ (№ 100048083), яке також було чинним, не існувало також судових рішень про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Едветайзинг- Експерт» та/або рішень судів про визнання недійсним державної реєстрації та/або реєстрації платником ПДВ.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відсутність підприємства за місцезнаходженням може мати наслідком анулювання його свідоцтва платника ПДВ у відповідності з п. п. «ж» п. 184.1 ст. 184 ПК України та скасування його державної реєстрації (припинення юридичної особи), проте відповідачем не надано суду доказів про існування рішення про анулювання або відповідного судового рішення про скасування державної реєстрації (припинення юридичної особи) на час складання Акта перевірки.

Висновок Васильківської ОДПІ Київської області про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької або економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу або оборотних коштів або виробничих активів або складських приміщень або транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Едветайзинг-Експерт» є безпідставним.

Крім того, слід також зазначити, що відповідно до п. п. 2.1.2. п. 2.1. розділу II Методичних роз'яснень (орієнтований алгоритм дій) органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, які викладені в Листі Державної податкової адміністрації України № 2010/7/10-1017 від 03.02.2009 року зазначається, що органам ДПІ слід враховувати, що не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів: переміщення товарів, наявності транспортних засобів тощо.

При цьому окремо слід зазначити, що Васильківська ОДПІ Київської області у судовому засіданні не підтвердила висновки щодо відсутності постачань товару на користь позивача документальним способом та не провела під час перевірки аналіз усіх наданих підприємством документів, необхідних для документування господарських операцій таких як: видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості тощо, у той час, як такі вимоги передбачені чинним законодавством та містяться у Листі Державної податкової адміністрації України № 2010/7/10-1017 від 03.02.2009 року.

Крім того, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року №742/11/13-11 в якому зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження Факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім цього, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»),

Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не будучи обізнаним про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. Позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2012 року № К/9991/81953/11.

Стосовно визнання правочинів фіктивними суд зазначає, що відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК Україні, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені правові норми, та приймаючи до уваги презумпцію правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви заінтересованої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (додається), при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В самому Акті перевірки відсутнє будь-яке посилання на наявність судового рішення про визнання правочину фіктивним, як і не повідомлено про його існування представником відповідача у судовому засіданні.

З приводу проведених опитувань оперативними співробітниками Директора ТОВ «Едветайзинг-Експерт» та ТОВ «Вестлайн-Груп» (контрагента ТОВ «Едветайзинг-Експерт») та порушених кримінальних справ суд зазначає, що у розумінні кримінально- процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти є тільки відповідні судові рішення (вироки судів), що набрали законної сили.

У той же час, на момент проведення перевірки та складання Акта перевірки обвинувального вироку, що набрав законної сили, та будь якого іншого рішення суду який би доводив вину та наявність протизаконних дій не існувало.

В даному випадку припущення не можуть прийматися судом до уваги без достатньої доказової бази.

Таким чином, вартість придбаного бітуму у ТОВ «Едветайзинг-Експерт» віднесено до складу витрат операційної діяльності всього на суму 7 571 368 грн. 00 коп., в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 1 564 268 грн. 00 коп., 3 квартал 2011 року на суму 6 007 100 грн. 00 коп. правомірно.

Стосовно порушення ТОВ «Магістраль-Будсервіс» п. 138.2 ст. 138 ПК України з приводу віднесення до складу витрат операційної діяльності суму у розмірі 39 872 грн. 00коп. від здійснення операцій з ТОВ «Листбуд», в т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 39 872грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, а відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На момент укладення та виконання договору відомості про ТОВ «Листбуд» (ЄДРПОУ 37222112) були внесені до Єдиного державного реєстру, запису про припинення юридичної особи ТОВ «Листбуд» не існувало, крім того ТОВ «Листбуд» було зареєстроване платником ПДВ у встановленому порядку та отримало свідоцтво платника ПДВ (№ 100312907), яке також було чинним, не існувало також судових рішень про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Листбуд» та/або рішень судів про визнання недійсним державної реєстрації та/або реєстрації платником ПДВ.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (з наступними змінами та доповненнями), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відсутність підприємства за місцезнаходження може мати наслідком анулювання його свідоцтва платника ПДВ у відповідності з п. п. «ж» п. 184.1 ст. 184 ГЖ України та скасування його державної реєстрації (припинення юридичної особи), проте ані рішення про анулювання, ані відповідного судового рішення про скасування державної реєстрації (припинення юридичної особи) на час складання Акта перевірки не існувало.

Висновок Васильківської ОДПІ Київської області про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Листбуд» є безпідставним та не доведеним.

Крім того, слід також зазначити, що відповідно до п. п. 2.1.2, п. 2.1. розділу II Методичних роз'яснень (орієнтований алгоритм дій) органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, які викладені в Листі Державної податкової адміністрації України № 2010/7/10-1017 від 03.02.2009 року зазначається, що органам ДПІ слід враховувати, що не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів, переміщення товарів, наявності транспортних засобів тощо.

Дослідження та вивчення контрагента ТОВ «Листбуд» з послідуючими, сформованими на цьому припущеннями були здійсненні без врахування Листа ВГСУ від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 в якому зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Стосовно визнання правочинів фіктивними суд зазначає, що в самому Акті відсутнє будь-яке посилання на наявність судового рішення про визнання правочину фіктивним відсутнє, як і не надано його у судовому засіданні.

З приводу проведених опитувань оперативними співробітниками Директора ТОВ «Листбуд» та порушених кримінальних справ суд зазначає, що у розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти є тільки відповідні судові рішення (вироки судів), що набрали законної сили.

У той же час, доказ на підтвердження існування на момент проведення перевірки позивача та складання Акта перевірки обвинувального вироку, що набрав законної сили, та будь якого іншого рішення суду який би доводив вину та наявність протизаконних дій відповідачем суд не надано.

Таким чином, вартість придбаної арматури у ТОВ «Листбуд» віднесено до складу витрат операційної діяльності всього на суму 39 872 гри. 00 коп., в т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 39 872 гри. 00 коп. правомірно.

Щодо порушення ТОВ «Магістраль-Будсервіс» п. 138.2 ст. 138 ПК України з приводу віднесення до складу витрат операційної діяльності суму у розмірі 338 967 грн. 00 коп. від здійснення операцій з ТОВ «Нікма-2010», в т. ч. за 3 квартал 2011 року на суму 338 967 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, а відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На момент укладення та виконання договору відомості про ТОВ «Нікма-2010» (ЄДРПОУ 37194541) були внесені до Єдиного державного реєстру, запису про припинення юридичної особи ТОВ «Нікма-2010» не існувало, крім того ТОВ «Нікма-2010» було зареєстроване платником ПДВ у встановленому порядку та отримало свідоцтво платника ПДВ, яке також було чинним, не існувало також судових рішень про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Нікма-2010» та/або рішень судів про визнання недійсним державної реєстрації та/або реєстрації платником ПДВ.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою. доки до них не внесено відповідних змін.

Відсутність підприємства за місцезнаходження може мати наслідком анулювання його свідоцтва платника ПДВ у відповідності з п. п. «ж» п. 184.1 ст. 184 ПК України та скасування його державної реєстрації (припинення юридичної особи), проте ані рішення про анулювання, ані відповідного судового рішення про скасування державної реєстрації (припинення юридичної особи) на час складання Акта перевірки не існувало.

Висновок Васильківської ОДПІ Київської області про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Нікма-2010» є безпідставним.

При цьому окремо слід зазначити, що Васильківська ОДПІ Київської області не підтвердила висновки щодо відсутності постачань товару на користь позивача документальним способом та не провела аналіз усіх наданих підприємством документів, необхідних для документування господарських операцій таких як: видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості тощо, у той час, як такі вимоги передбачені чинним законодавством та містяться у Листі Державної податкової адміністрації України №2010/7/10-1017 від 03.02.2009 року.

Таким чином, вартість придбаного товару у ТОВ «Нікма-2010» віднесено до складу витрат операційної діяльності всього на суму 338967 грн. 00 коп., в т.ч. за 3 квартал 2011року на суму 338 967 грн. 00 коп. правомірно.

Щодо порушення ТОВ «Магістраль-Будсервіс» п. 138.2 ст. 138 ПК України з приводу віднесення до складу витрат операційної діяльності суму у розмірі 1 246 027 грн. 00 коп. від здійснення операцій з TOB «Сін Тек» в т. ч. за 2 квартал 2011 року на суму 490 181 грн. 00 коп., 3 квартал 2011 року на суму 688 343 грн. 00 коп., 4 квартал 2011 року на суму 67 503 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сін Тек» є правонаступником Приватного підприємства «Нафтаком» (далі за текстом - Контрагент), 21.03.2012 року було проведено Державну реєстрацію перетворення юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, а відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На момент укладення та виконання договору відомості про Контрагента були внесені до Єдиного державного реєстру, запису про припинення юридичної особи не існувало, крім того останній був зареєстрований платником ПДВ у встановленому порядку, не існувало також судових рішень про визнання недійсними установчих документів Контрагента та/або рішень судів про визнання недійсним державної реєстрації та/або реєстрації платником ПДВ.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (з наступними змінами та доповненнями), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, буди внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Висновок Васильківської ОДПІ Київської області про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) у Контрагента є безпідставним.

При цьому, Васильківська ОДПІ Київської області не підтвердила висновки щодо відсутності постачань товару на користь позивача документальним способом та не провела аналіз усіх наданих підприємством документів, необхідних для документування господарських операцій таких як: видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості тощо, у той час, як такі вимоги передбачені чинним законодавством та містяться у Листі Державної податкової адміністрації України № 2010/7/10-1017 від 03.02.2009 року.

Стосовно визнання правочинів фіктивними, вказаний висновок є безпідставним, оскільки в самому Акті відсутнє будь-яке посилання на наявність судового рішення про визнання правочину фіктивним відсутнє, як і не зазначено про існування вказаного рішення представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, вартість придбаного товару у ТОВ «Нафтоком» віднесено до складу витрат операційної діяльності всього на суму 1 246 027 грн. 00 коп. в т» ч. за 2 квартал 2011 року на суму 490 181 грн. 00 коп., З квартал 2011 року на суму 688 343 грн.00 коп,, 4 квартал 2011 року на суму 67 503 грн. 00 коп. правомірно.

Отже, податкове повідомлення - рішення №0000192201 від 11.02.2013р є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0001182201 від 11 лютого 2013 року , яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість - 2196341 грн. (основний платіж - 1839248 грн., штрафні санкції - 357093грн.) суд зазначає наступне.

Підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення - рішення став висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 839 248 грн. 00 коп., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 21 851 грн. 00 коп., за травень 2011 року на суму 53 311 грн. 00 коп., за червень 2011 року на суму 335 728 грн. 00 коп., за липень 2011 року на суму 1 212 755 грн. 00 коп., за серпень 2011 року на суму 83 101 грн. 00 коп., за вересень 2011 року на суму 111 027 грн. 00 коп., за жовтень 2011 року на суму 21 475 грн. 00 коп.

Стосовно формування податкового кредиту, отриманого в результаті взаємовідносин ТОВ «Магістраль-Будсервіс» з ТОВ «Едветайзинг-Експерт» , TOB «Листбуд», TOB «Нікма-2010» та ТОВ «Сін Тек» суд зазначає наступне.

Посилання Васильківської ОДПІ Київської області на порушення зі сторони контрагентів ТОВ «Магістраль-Будсервіс» цивільного, податкового законодавства, законодавства про порядок реєстрації підприємств, а також щодо визнання підприємницької діяльності фіктивною, а договорів нікчемними є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності і не є в правовій площині повноважень органів Державної податкової служби України

Обґрунтування безпідставності зазначених висновків наведено в постанові вище при оцінці судом взаємовідносин позивача з зазначеними контрагентами.

З приводу формування податкового кредиту з підстав цивільно-правових відносин ТОВ «Магістраль-Будсервіс» з ТОВ «Едветайзинг-Експерт», ТОВ «Листбуд» , ТОВ «Нікма-2010» та ТОВ «Сін Тек» суд зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного вище закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З урахуванням викладеного підтвердженням даних податкового обліку є ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового кредиту платника податків.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1. ст. 200 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказ Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 року № 969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З Акту перевірки вбачається, що працівниками Васильківської ОДПІ Київської області під час проведення перевірки було досліджено та вивчено первинні документи позивача щодо порядку формування податкового кредиту, зауважень до правильності і відповідності їх чинному законодавству не виникло.

Крім того працівниками Васильківської ОДПІ при проведенні перевірки і складанні Акту перевірки не спростовано факт здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, що є підтвердженням легітимності та законності господарських відносин.

У зв'язку з викладеним, зазначені в Акті перевірки висновки про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 839 248 грн. 00 коп., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 21 851 грн. 00 коп., за травень 2011 року на суму 53 311 грн. 00 коп., за червень 2011 року на суму 335 728 грн. 00 коп., за липень 2011 року на суму 1 212 755 грн. 00 коп., за серпень 2011 року на суму 83 101 грн. 00 коп., за вересень 2011 року на суму 111 027 грн. 00 коп., за жовтень 2011 року на суму 21 475 грн. 00 коп. є не обґрунтованими і такими, що не відповідають дійсності.

Крім того, суд зазначає, що при проведенні перевірки та розгляді скарги працівниками ДПС у Київській області та ДПС України взято до уваги наявність розглянутих в судовому порядку справ про оскарження податкових повідомлень-рішень щодо взаємовідносин позивача зі своїми контрагентами, проте не взято до уваги, в порушення вимог ст. 124 Конституції України, факт набрання окремими судовими рішеннями законної сили і обов'язковість їх виконання.

Отже, податкове повідомлення - рішення №0001182201 від 11 лютого 2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.

Надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294 грн (платіжне доручення №26 від 17 квітня 2013 року), доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати у сумі 2294 грн. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Будсервіс" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 лютого 2013 року №0000192201 та №0000182201- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 11 лютого 2013 року №0000192201 та №0000182201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Магістраль-Будсервіс" сплачений судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 травня 2013 р.