Ухвала

від 10.06.2015 по справі 810/1941/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/39043/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О . Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Корзаченко В.М.,

від відповідача - Назарук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2013 р.

у справі № 810/1941/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Магістраль-Будсервіс») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Васильківська ОДПІ Київської області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 р. № 0000182201 та № 0000192201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2013 р., позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області від 11.02.2013 р. № 0000182201 та № 0000192201; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.09.2012 р. по 12.10.2012 р. та з 15.10.2012 р. по 16.10.2012 р., згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, абзаців першого, другого, четвертого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами Васильківської ОДПІ Київської області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Магістраль-Будсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 23.10.2012 р. № 1387/22-01/35803675 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог: - пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 135.2, підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 5 403 973 грн.; - пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 839 248 грн.

Не погоджуючись з висновками вказаного акта податкової перевірки, позивач подав до Васильківської ОДПІ Київської області заперечення від 05.11.2012 р. № 50, за результатами розгляду яких податковим органом у відповіді від 12.11.2012 р. № 4497/10/22-01 висновки акта від 23.10.2012 р. № 1387/22-01/35803675 викладені у наступній редакції: «Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Магістраль-Будсервіс»:

1. п. п. 4.3 ст. 4, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, п. 135.2, п. п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 298 173 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 2 906 351 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 472 523 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 1 714 848 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 130 496 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 73 955 грн.

2. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 839 248 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 21 851 грн., травень 2011 року на суму 53 311 грн., за червень 2011 року на суму 335 728 грн., за липень 2011 року 1 212 755 грн., за серпень 2011 року на суму 83 101 грн., за вересень 2011 року на суму 111 027 грн., за жовтень 2011 року на суму 21 475 грн.

3. Перевищення ліміту залишків готівки в касі на загальну суму 2 570,84 грн., чим порушено п. 3.5 глави 3 та п. 7.24 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 р. за № 40/10320.

4. ст. 162, ст. 163, ст. 164, ст. 167, ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. (із змінами і доповненнями) по даному факту перевірки встановлено неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів найманим працівникам та заниження суми податку з доходів фізичних осіб з доходів виплачених найманим працівникам в сумі 1 061,10 грн.»

Так, на підставі акта податкової перевірки від 23.10.2012 р. № 1387/22-01/35803675 та відповіді на заперечення від 12.11.2012 р. № 4497/10/22-01 відповідачем 15.11.2012 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001172201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 6 043 250 грн., з яких 5 298 173 грн. сума основного платежу та 745 077 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); № 0001182201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 196 341 грн., з яких 1 839 248 грн. за основним платежем та 357 093 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 15.11.2012 р. № 0001172201 та № 0001182201, позивач звернувся до ДПС у Київській області зі скаргою від 29.11.2012 р. № 52, за результатами розгляду якої Рішенням від 28.01.2013 р. № 219/10/10-206/810 ДПС у Київській області частково скасувала податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області від 15.11.2012 р. № 0001172201 в частині сплати зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 105 800 грн. та № 000182201 в частині донарахованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2 грн., а скаргу платника податків задовольнила у відповідній частині.

На підставі Рішення ДПС у Київській області від 28.01.2013 р. № 219/10/10-206/810 Васильківською ОДПІ Київської області 11.02.2012 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000182201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 196 339 грн., з яких 1 839 248 грн. за основним платежем та 357 091 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000192201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 5 937 450 грн., з яких 5 192 373 грн. сума основного платежу та 745 077 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не погоджуючись з Рішенням ДПС у Київській області від 28.01.2013 р. № 219/10/10-206/810, позивач подав до ДПС України скаргу від 11.02.2013 р. № 7, яка згідно Рішення Міндоходів від 10.04.2013 р. № 515/6/99-99/10-15 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області від 15.11.2012 р. № 0001172201, № 0001182201 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги - без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Як слідує з матеріалів справи, у період, що перевірявся між позивачем та ТОВ «Поліфарб» було укладено Контракт від 15.05.2009 р. № 22/9 на продаж продукції на загальну суму 422 600 грн., в тому числі 70 433,00 грн. - податок на додану вартість. Строк дії Контракту - до 31.12.2009 р.

У зв'язку з виникненням кредиторської заборгованості 30.11.2011 р. між позивачем та ТОВ «Поліфарб» було складено Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009 р. по 30.11.2011 р., який був підписаний обома сторонами Контракту.

Згідно положень статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу.

Як вбачається з акта податкової перевірки, на підставі вказаних статей перевіряючими було зроблено висновок про те, що позивач має прострочену кредиторську заборгованість сума якої вважається як така, що не стягнута після закінчення строку позовної давності і відповідно підлягає включенню до складу доходів останнього.

Разом з тим, згідно статей 253, 264 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, при цьому перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Отже підписання позивачем та ТОВ «Поліфарб» Акту звірки розрахунків за період з 01.01.2009 р. по 30.11.2011 р. є свідченням того, що боржник - ТОВ «Магістраль-Будсервіс» визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора - ТОВ «Поліфарб» в розмірі суми заборгованості що складає 422 600 грн. в тому числі 70 433 грн. - податок на додану вартість, а тому строк позовної давності почав свій перебіг з наступної дати після підписання Акту звірки розрахунків, тобто з 01.12.2011 року, що у свою чергу, як зазначено судами попередніх інстанцій, виключає можливість порушення позивачем вимог підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Щодо тверджень відповідача в частині виключення з податкової декларації доходів на загальну суму 388 913 грн. (VІ квартал 2010 року), які не підтверджується первинними документами, що призвело до заниження рядку 01.2 Декларацій «Приріст балансової вартості запасів» судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Позивачем до Васильківської ОДПІ Київської області було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 04.03.2011 року № 4309 за 2010 рік, згідно якого було зменшено показник рядку 01.2 на суму 388 913 грн., на підставі оборотно-сальдових відомостей по рахунках 20 «Виробничі запаси» та 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

При цьому, джерелом даних для заповнення рядку 01.2 Декларації «Приріст балансової вартості запасів» є облікові регістри, що складає бухгалтерія підприємства за допомогою програми « 1:С Підприємство» на підставі первинних документів та мають вигляд оборотно-сальдових відомостей по рахунках 20 «Виробничі запаси» та 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

З матеріалів справи вбачається, що показники, відображені в рядку 01.2 Декларації за 2010 рік «Приріст балансової вартості запасів» на початок звітного року співпадають з відповідними показниками на кінець звітного періоду та мають в підтвердження дані оборотно-сальдових відомостей позивача за 2010 рік .

За таких обставин суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про помилковість твердження відповідача щодо порушення позивачем положень пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо висновків акту податкової перевірки про порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України з приводу віднесення до складу витрат операційної діяльності суми у розмірі 421 450 грн. від здійснення операцій з ТОВ «Спецагропостач-2005», а також в частині формування складу валових витрат у розмірі 11 236 492 грн. від оформлення операцій з ТОВ «Євросонік», суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Так, посадовими особами Васильківської ОДПІ Київської вже попередньо було здійснено перевірку позивача на предмет дотримання податкового законодавства в розрізі здійснення правовідносин з вказаними вище контрагентами за спірний період, що стало підставою для винесення відповідних податкових повідомлень-рішень від 12.07.2012 р. № 0000972200, від 01.09.2011 р. № 0000432340/0 та податкової вимоги від 20.09.2011 року № 507.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були скасовані на підставі судових рішень у справах № 2а-4132/11/1070 та № 2а-3397/12/1070.

Однак, не зважаючи на судові рішення, які набрали законної сили і є обов'язковими до виконання на всій території України, відповідач дублює в акті перевірки від 23.10.2012 р. № 1387/22-01/35803675 висновки, визнані судом протиправними, у зв'язку з чим неправомірно проводить коригування сум податкових зобов'язань позивача, при цьому й не надаючи доказів на підтвердження своїх висновків про те, що відносини між ТОВ «Магістраль-Будсервіс» та ТОВ «Євросонік» носять фіктивний характер.

Виходячи із зазначених обставин, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до вірного висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат операційної діяльності вартість придбання товару у ТОВ «Спецагропостач-2005» всього на суму 421 450 грн., а також включення вартості продукції придбаної у ТОВ «Євросонік» до складу валових витрат за звітний період - рік 2010 на загальну суму 11 236 492,08 грн.

Спростовуючи висновки перевіряючих, викладені в акті податкової перевірки, що слугували підставою для донарахування позивачу спірних податкових зобов'язань, щодо неправомірності формування позивачем сум податкового кредиту, отриманого в результаті взаємовідносин з ТОВ «Едветайзинг-Експерт», TOB «Листбуд», TOB «Нікма-2010» та ТОВ «Сін Тек», суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій відомості по зазначеним вище контрагентам були внесені до Єдиного державного реєстру, крім того останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому в силу статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Посилання податкового органу на порушення зі сторони контрагентів позивача цивільного та податкового законодавства, законодавства про порядок реєстрації підприємств, а також щодо визнання підприємницької діяльності фіктивною, а договорів нікчемними є необґрунтованими та безпідставними.

Як вбачається з акту податкової перевірки, перевіряючими було досліджено та вивчено первинні документи позивача щодо порядку формування податкового кредиту, зауважень до правильності і відповідності їх чинному законодавству не виникло.

Доказів, які б підтверджували, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету відповідачем не надано.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 р. № 0000182201 та № 0000192201, вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2013 р. у справі № 810/1941/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко