Рішення

від 15.05.2013 по справі 5017/885/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р.Справа № 5017/885/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрова В.С.

суддів Демешина О.А.

Зайцева Ю.О.

при секретарі Кришиневській Л.Е.

за участю представників:

від прокуратури - Посполітак О.П.,

від позивача - Дідух С.П.,

від відповідача - Сінюков А.С.,

від третіх осіб:

1) ТОВ „Олмі-РС" - Саржан О.В.,

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси - Кривулько М.В.,

3) СТ „ЖБК „Будова-Инвест" - Новак Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси та на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Олмі-РС" і Споживче товариство „Житлово-будівельний кооператив „Будова-Инвест", про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовною заявою до Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 р. № 4076-V „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання товариству з обмеженою відповідальністю „Олмі-РС" в оренду земельної ділянки площею 0,9743 га, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, для будівництва 3-секційного 8-10-14-поверхового жилого будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом та благоустрою території". Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29 травня 1951 року № 27 „Про відновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені в довоєнний та післявоєнний період для потреб Одеського військового округу" було відновлено право землекористування Одеського військового округу на земельні ділянки, відведені для потреб Одеського військового округу у довоєнний період.

Так, прокурор вказує, що на підставі вказаного рішення на зазначених земельних ділянках дотепер дислоковано військові формування, землі перебувають на обліку у КЕВ м. Одеси відповідно до вимог наказів Міністра оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року та № 215 від 21 квітня 2011 року. Зокрема, на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова 10, - дислокується військове містечко № 5 (на даний час на території військового містечка знаходиться військова частина А1495). При цьому наказом начальника Одеського гарнізону № 36 від 31 жовтня 2008 року „Про закріплення казармено-житлового фонду, інженерних мереж та споруд, земельних ділянок за командирами військових частин Одеського гарнізону" вказане військове містечко було закріплено за військовою частиною А1495.

Між тим, як зазначає прокурор, відповідно до договору про пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-39СП від 12 липня 2005 року Міністерство оборони України відмовилось від права користування земельною ділянкою площею 1,9 га на території військового містечка № 5 за адресою м. Одеса, вул. Маршала Говорова 10-б, у зв'язку з чим було змінено цільове призначення земельної ділянки з подальшим наданням її в установленому законодавством порядку товариству з обмеженою відповідальністю „Олмі-РС" та передачею функції замовника капітального будівництва на вказаній ділянці ТОВ „Олмі-РС". В свою чергу Міністерство оборони України мало отримати 25% від площі збудованого житла. Додатковою угодою № 227/ДУ-1/39СП від 07.06.2006 р. до вказаного договору № 227/ДБ-39СП від 12.07.2005 року ТОВ „Олмі-РС" достроково виконало свої зобов'язання перед Міністерством оборони України щодо передачі житлової площі за вищевказаним договором.

Однак, як стверджує прокурор, Одеська міська рада своїми рішеннями № 4075-V та № 4076-V від 25.12.2008 р. припинила право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України загальною площею 2,0795 га, що на 0,1795 га більше від згоди Міністра оборони України про відмову від права користування земельною ділянкою на території військового містечка № 5 за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10-б.

На виконання вказаних рішень 28.10.2010 р. Одеською міською радою з ТОВ „Олмі-РС" було укладено два договори оренди земельної ділянки за вищевказаною адресою площею 11052 кв.м та 9743 кв.м відповідно, на яких розташоване військове містечко № 5. При цьому, за ствердженнями прокурора, частина земельної ділянки, яка надавалась в оренду Одеською міською радою ТОВ „Олмі- РС", перебуває на обліку у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Одеси та закріплена за військовою частиною А1495.

Разом з тим прокурор посилається на те, що згода Міністром оборони України на відмову від права користування земельною ділянкою надавалася лише на площу 1,9 га військового містечка № 5, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, а Одеська міська рада своїми рішеннями № 4075-V та № 4076-V від 25.12.2008 р. припинила право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України загальною площею 2,0795 га, що на 0,1795 га більше від згоди Міністра оборони України на відмову від права користування земельною ділянкою.

Таким чином, прокурор вважає, що при прийнятті вищезазначених рішень Одеська міська рада перевищила межі наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні вказаною земельною ділянкою, наданими свого часу для потреб оборони рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради від 1951 року, чим порушила право власності держави та право постійного користування Міністерства оборони України на вказані землі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2012 р. позовну заяву Заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5017/885/2012, при цьому залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси та на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Олмі-РС", також справу призначено до розгляду в засіданні суду.

05.06.2012 р. Споживчим товариством „Житлово-будівельний кооператив „Будова-Инвест" було подано до господарського суду Одеської області заяву про залучення вказаного товариства до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. В обґрунтування своєї заяви товариство послалось на те, що між ТОВ „Олмі-РС" та СТ „ЖБК „Будова-Инвест" було укладено договір про спільну діяльність, за яким СТ „ЖБК „Будова-Инвест" здійснює будівництво за рахунок коштів членів житлово-будівельного кооперативу житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10. Тому заявник стверджує, що рішення господарського суду з даного спору безпосередньо вплине на права та обов'язки СТ „ЖБК „Будова-Инвест" щодо однієї із сторін.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2012 р. до участі у справі № 5017/885/2012 було залучено Споживче товариство „Житлово-будівельний кооператив „Будова-Инвест" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Під час розгляду справи в засіданні суду 06.06.2012 р. представник третьої особи - ТОВ „Олмі-РС" звернувся до суду з клопотанням про призначення по справі судової землевпорядної експертизи, проведення якої просив доручити судовому експерту Приватного підприємства „Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С." Скибинській Тетяні Михайлівни.

У зв'язку з заявленим клопотанням ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2012 р. по справі № 5017/885/2012 було призначено судову землевпорядну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Приватного підприємства „Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С." Скибинській Тетяні Михайлівні, також провадження у справі було зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

До господарського суду Одеської області надійшло повідомлення від ПП Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С." про неможливість надання висновку судової експертизи по справі № 5017/885/2012 з огляду на невиконання клопотання експерта щодо надання додаткових матеріалів.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2013 р. провадження у справі № 5017/885/2012 було поновлено та справу призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

На підставі заяви судді Петрова В.С. розпорядженням голови суду від 06.03.2013 р. визначено наступний склад колегії суддів при колегіальному розгляді справи № 5017/885/2012, а саме: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Демешин О.А. та Смелянець Г.Є.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2013 р. справу № 5017/885/2012 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів - Демешина О.А. та Смелянець Г.Є. та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

У зв'язку з закінченням у судді Смелянець Г.Є. повноважень судді господарського суду Одеської області 11.04.2013 р., розпорядженням голови суду від 15.04.2013 р. справу № 5017/885/2012 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Демешин О.А. та Зайцев Ю.О.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2013 р. справу № 5017/885/2012 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів - Демешина О.А. та Зайцева Ю.О. та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 15.05.2013 р.

13.05.2013 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання третьої особи - ТОВ „Олмі-РС" про призначення по справі судової землевпорядної експертизи, проведення якої доручити судовому експерту Приватного підприємства „Одеський науково - дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С." Скибинській Тетяні Михайлівни. При цьому заявник просив на вирішення експертизи поставити наступні питання:

- чи відведено земельні ділянки площею - 0,9743 га та 1,1052 га, які відведені ТОВ „Олмі-РС" рішеннями Одеської міської ради № 4075-V та № 4076-V від 25 грудня 2008 року, за рахунок земель комунальної власності або частина зазначених земельних ділянок відводилась за рахунок земель оборони?;

- якщо земельні ділянки, які відведені ТОВ „Олмі-РС" рішеннями Одеської міської ради № 4075-V та № 4076-V від 25 грудня 2008 року відведені за рахунок земель комунальної власності та за рахунок земель оборони, визначити площу земель комунальної власності та земель оборони;

- у випадку відведення земельних ділянок, які відведені ТОВ „Олмі-РС" рішеннями Одеської міської ради № 4075-V та № 4076-V від 25 грудня 2008 року за рахунок земель оборони більш ніж 1,9 га, визначити можливі варіанти відновлення меж земель оборони;

- виходячи із графічних матеріалів справи № 5017/885/2012 розробити загальний план, на якому зазначити межі земельних ділянок, які відведені ТОВ „Олмі-РС", рішеннями Одеської міської ради № 4075-V та № 4076-V від 25 грудня 2008 року із зазначенням меж земель оборони;

- визначити загальний розмір земельної ділянки військового містечка за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, від права користування якою Міністерство оборони України надано відмову Одеській міській раді;

- визначити загальний розмір земельної ділянки військового містечка № 5 за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, право користування якою припинено Одеською міською радою на підставі добровільної відмови Міністерства оборони України.

Представник прокуратури залишив розгляд вказаного клопотання на розсуд суду.

Представник позивача не заперечував проти проведення експертизи.

Представник відповідача підтримав клопотання ТОВ „Олмі-РС" про призначення по справі землевпорядної експертизи.

Представники третіх осіб - СТ „ЖБК „Будова-Инвест" та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси зазначили про вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Вказане клопотання ТОВ „Олмі-РС" було розглянуто судом під час розгляду справи у судовому засіданні 15.05.2013 р., за результатами якого суд, порадившись на місці, ухвалив відмовити в задоволенні клопотання ТОВ „Олмі-РС" про призначення по справі судової землевпорядної експертизи з огляду на таке.

Так, господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань (ст. 41 ГПК України).

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз" від 23.03.2012 р. № 4 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (із змінами і доповнен.) судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можє замінити інші засоби доказування. Аналогічні положення викладені в пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз" від 27.11.2006 р. N 01-8/2651.

До того ж, як зазначається у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30.05.1997 року, неприпустимо призначати судову експертизу у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, також неприпустимим є порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.

Між тим, предметом спору є рішення відповідача № 4076-V від 25 грудня 2008 року, яким затверджено проект відведення земельної ділянки - ТОВ „Олмі-РС" та надання останньому земельної ділянки в оренду. При цьому в обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на незаконність вказаного рішення міськради у зв'язку з відсутністю повноважень у останньої на розпорядження спірною земельною ділянкою. В свою чергу у такому випадку висновок землевпорядної експертизи не може служити належним доказом у даній справі щодо підтвердження факту наявності у відповідача повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, тим більш запропоновані заявником питання для експертизи не встановлюватимуть фактичні дані, що входять до предмета доказування у даній справі. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення у даній справі землевпорядної експертизи.

Прокурор під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог, про що надав пояснення до позовної заяви (а.с. 137-140 т. 1).

Позивач позовні вимоги прокурора підтримав повністю, про що зазначено у поясненнях на позовну заяву (а.с. 89-96 т. 1) та додаткових поясненнях по справі (а.с. 117-120 т. 1; 165-169, 216-218 т. 3).

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 100-105 т. 1).

Третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси письмових пояснень по суті спору не надав, проте у судовому засіданні представник Відділу позовні вимоги прокурора підтримав повністю, про що також зазначено в його клопотанні від 25.04.2012 р. (а.с. 51 т. 1).

Третя особа - ТОВ „Олмі-РС" проти позову прокурора заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 176-180 т. 3), посилаючись при цьому на те, що позивач не надав доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

Третя особа - СТ „ЖБК „Будова-Инвест" вважає позовні вимоги прокурора необґрунтованими з підстав, наведених у поясненнях щодо позовних вимог (а.с. 108-110 т. 3).

Заслухавши пояснення представників прокуратури, сторін та третіх осіб, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 27 від 29.05.1951 р. „Про поновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнний і післявоєнний періоди для потреб Одеського військового округу" (а.с. 36-37, 63-64 т. 1) підтверджено належність, зокрема, військового містечка № 5 (м. Одеса, І-й Артилерійський провулок) Одеському військовому округу та відновлено право землекористування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомості і споруди вказаного військового містечка (перелік будівель а.с. 38-39, 65-66 т. 1).

При цьому слід зазначити, що І-й Артилерійський провулок було перейменовано у вул. Маршала Говорова згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 58 від 07.02.1974 р. „Про перейменування вулиць в м. Одесі" (а.с. 69 т. 1).

На підставі вказаного рішення звуженого виконкому № 27 на зазначеній земельній ділянці військового містечка № 5 дотепер розміщені об'єкти нерухомого військового майна, які перебувають на балансі військових формувань, а землі перебувають на обліку у КЕВ м. Одеси відповідно до вимог наказів Міністра оборони України № 483 від 22 грудня 1997року та №215 від 21 квітня 2011 року.

Наказом начальника Одеського гарнізону № 36 від 31 жовтня 2008 року «Про закріплення казармено-житлового фонду, інженерних мереж та споруд, земельних ділянок за командирами військових частин Одеського гарнізону» (а.с. 77-81 т. 1) вказане військове містечко № 5 було закріплено за військовою частиною А1495.

Як вбачається з довідки Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 303/22/1/469 від 21.05.2012 р. (а.с. 121 т. 1), за обліковими даними Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси за адресою м. Одеса вул. Маршала Говорова, 10 на теперішній час рахується земельна ділянка військового містечка № 5 загальною площею - 10,3433 га, яка за цільовим призначенням належить до земель оборони. При цьому на теперішній час на території зазначеного військового містечка №5 перебуває військове нерухоме майно, яке є державною власністю та належить наступним установам МО України: Військовій частині А 1495, Військовій частині А 1785; 9 Спортивному клубу Управління спорту МОУ; Південному управлінню капітального будівництва МОУ; Філії Одеське управління військової торгівлі Концерну „Військторгсервіс".

Між тим, як з'ясовано судом, 12.07.2005 року, між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ „Олмі-РС» було укладено договір №227/ДБ - 39СП на пайову участь у будівництві житла, відповідно до умов якого, узгоджено будівництво комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури, на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 1,9 га за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 10 та забезпечення житлом військовослужбовців, їх сімей та громадян в порядку пайової участі за рахунок будівництва об'єкта.

Так, відповідно до вказаного договору про пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-39СП від 12 липня 2005 року Міністерство оборони України відмовилось від права користування земельною ділянкою площею 1,9 га на території військового містечка № 5 за адресою м. Одеса, вул. Маршала Говорова 10-б, у зв'язку з чим було змінено цільове призначення земельної ділянки з подальшим наданням її в установленому законодавством порядку товариству з обмеженою відповідальністю „Олмі-РС" та передачею функції замовника капітального будівництва на вказаній ділянці ТОВ „Олмі-РС". В свою чергу Міністерство оборони України мало отримати 25% від площі збудованого житла.

Додатковою угодою № 227/ДУ-1/39СП від 07.06.2006 р. до вказаного договору № 227/ДБ-39СП від 12.07.2005 року ТОВ „Олмі-РС" достроково виконало свої зобов'язання перед Міністерством оборони України щодо передачі житлової площі за вищевказаним договором.

25 грудня 2008 року Одеською міською радою було прийнято рішення № 4075-V „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання товариству з обмеженою відповідальністю „Олмі-РС" в оренду земельної ділянки площею 1,1052 га, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10-б, для будівництва 7-секційного 10-поверхового жилого будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом" (а.с. 24 т. 1). Відповідно до вказаного рішення був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Олмі-РС" в оренду та припинено право користування Міністерства оборони України земельною ділянкою площею 1,1052 га за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10-б, за добровільною відмовою, та вказану земельну ділянку надано в оренду ТОВ „Олмі-РС".

Також 25 грудня 2008 року Одеською міською радою було прийнято рішення № 4076-V „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання товариству з обмеженою відповідальністю „Олмі-РС" в оренду земельної ділянки площею 0,9743 га, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, для будівництва 3-секційного 8-10-14-поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом та благоустрою території" (а.с. 25, 106 т. 1). Відповідно до вказаного рішення був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання товариству з обмеженою відповідальністю „Олмі-РС" в оренду земельної ділянки площею 0,9743 га, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, для будівництва 3-секційного 8-10-14-поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом та благоустрою території (а.с. 1-93 т. 3), а також припинено право користування Міністерства оборони України земельною ділянкою площею 0,9743 га за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, за добровільною відмовою, та вказану земельну ділянку надано в оренду ТОВ „Олмі-РС", при цьому затверджено договір оренди землі між Одеською міською радою та вказаним товариством.

На виконання зазначених рішень 28.10.2010 р. між Одеською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Олмі-РС" (орендар) були укладені відповідні договори оренди землі (а.с. 26-30, 31-35 т. 1), відповідно до яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове, платне володіння, користування земельні ділянки площею 1,1052 га та площею 0,9743 га, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10 і 10-б, згідно з планом земельної ділянки, які є невід'ємними частинами договорів.

Як стверджують прокурор та позивач, Одеська міська рада своїми рішеннями № 4075- V та № 4076-V від 25 грудня 2008 року припинила право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України загальною площею 2,0795 га, що на 0,1795 га більше від згоди Міністра оборони України на відмову від права користування земельною ділянкою на території військового містечка № 5 за адресою м. Одеса, вул. Маршала Говорова 10-6. При цьому на виконання вказаних рішень 28 жовтня 2010 року Одеською міською радою з ТОВ „Олмі-РС" було укладено два договори оренди земельної ділянки за вищевказаною адресою площею 11052 кв.м. та 9743 кв.м. відповідно, на яких розташоване військове містечко № 5 в м. Одеса.

Так, за ствердженнями прокурора та позивача, на даний час частина земельної ділянки, яка надавалась в оренду Одеською міською радою ТОВ „Олмі-РС", перебуває на обліку у КЕВ м. Одеси та закріплена за військовою частиною А1495 (0,5433 га), а решта рахується за Південним управлінням капітального будівництва МО України. З огляду на таке, прокурор та позивач вважають, що при прийнятті Одеською міською радою 25 грудня 2008 року оскаржуваного рішення № 4076-V було незаконно надано у користування ТОВ „Олмі-РС" земельну ділянку площею 0,1795 га, яка перебувала у користуванні Міністерства оборони України та дотепер відноситься за цільовим призначенням до земель оборони, без дотримання процедури припинення права постійного користування МО України та зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки.

Разом з тим згідно вимог статті 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина друга стаття 2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України"). Міністерство оборони України відповідно до статті 3 Закону України „Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N406/2011, є центральним органом влади і військового управління, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 4 вказаного Закону військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України. Так, згідно наявної в матеріалах справи довідки, спірна земельна ділянка перебуває на обліку КЕВ м. Одеси, який відповідно до Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими земельними ділянками" і "Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України", затверджених наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997р., є повноважним органом державної влади з обліку земель оборони, та закріплена за Військовою частиною А1495.

В силу приписів ст. 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання статті 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1919 від 28.12.2000 р., якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військовою майна Збройних Сил. Відповідно до п. 1 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил цим Положенням встановлюється порядок відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил.

В п. 2 вказаного Положення (в редакції станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) зазначено, що:

- військова частина - військова частина, заклад, установа, організація, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету і входять до складу Збройних Сил;

- військове майно - державне майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил. До військового майна, яке може бути предметом відчуження, належать цілісні майнові комплекси, у тому числі військові містечка, будинки, споруди та інше нерухоме майно, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо;

- відчуження військового майна - вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації);

- реалізація військового майна - господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.

Відповідно до пункту 3 вказаного Положення повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Виходячи зі змісту вищезазначеного Положення, рішення щодо відчуження військового майна приймається Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна.

До того ж відповідно до статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 9,14 Закону України „Про збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

У відповідності до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

За приписами статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у статті 1 Закону України „Про використання земель оборони", згідно якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Згідно статті 6 Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004р. землі оборони є землями державної власності та не можуть передаватися до земель комунальної власності.

Пунктом б) частини третьої статті 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. Однак об'єктів соціально-культурного, виробничого та житлового призначення на земельній ділянці військового містечка № 5 на момент прийняття оскаржуваного рішення не перебувало, що не спростовано відповідачем.

Поряд з цим статтею 20 Земельного кодексу передбачено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Статтями 140, 141 Земельного кодексу України чітко визначені підстави припинення права власності та користування земельною ділянкою. Так, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч. 3 ст. 142 ЗК України).

Наразі слід зазначити, що відповідно до договору про пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-39СП від 12 липня 2005 року Міністерство оборони України відмовилось від права користування земельною ділянкою лише площею 1,9 га на території військового містечка № 5 за адресою м. Одеса, вул. Маршала Говорова 10-б і 10, у зв'язку з чим було змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки з подальшим наданням її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „Олмі-РС". Проте Одеська міська рада своїми рішеннями № 4075-V та № 4076-V від 25 грудня 2008 року припинила право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України загальною площею 2,0795 га, що, за ствердженнями прокурора, більше на 0,1795 га від згоди Міністра оборони України на відмову від права користування земельною ділянкою на території військового містечка № 5 за адресою м. Одеса, вул. Маршала Говорова 10-6.

У відповідності з положеннями статей 9, 14 Закону України „Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Конституція України (п.5 ст. 116) наділяє Кабінет Міністрів України повноваженням здійснювати управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Згідно норм статті частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України.

Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що саме уповноважений державний орган, яким є Кабінет Міністрів України, має право приймати рішення щодо передачі земель оборони та іншого військового майна.

Крім того, в межах повноважень щодо розпорядження землями державної власності, 31 січня 2007 року Кабінет Міністрів України видав доручення № 4889/3/1-07, яким Міністерству оборони України зупинив операції з реалізації та передачі земель оборони (у тому числі під об'єктами нерухомості), окрім безоплатної передачі у комунальну власність земельних ділянок під об'єктами житлового та соціально-культурного призначення.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів № 1282 від 29 серпня 2002 року «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил» майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони є складовою військового містечка, а отже земельна ділянка не є складовою майнового комплексу, а входить до складу військового містечка.

Виходячи з того, що землі оборони знаходяться у Міноборони лише в користуванні, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України (ст.. 13 Земельного кодексу), то відповідно до цих положень земельного законодавства виключно Кабінет Міністрів має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Таку правову позицію викладено у роз'яснення Державного агентства земельних ресурсів України від 13.07.11 р, №10545/17/4-11 (а.с. 124-125 т. 3).

Крім того, Розпорядженням від 24.12.2007 р. №1231-р Кабінет Міністрів України зупинив прийняття, зокрема, міністерствами, як суб'єктами управління об'єктами державної власності, рішень про відчуження об'єктів державної власності, передачу їх у комунальну власність та вчинення будь-яких інших дій, які можуть призвести до відчуження об'єктів державної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2008 р. №313 „Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності" визначено, що передача нерухомого військового майна у комунальну власність (крім об'єктів житлового фонду соціальної та інженерної інфраструктури військових містечок) можлива за рішенням центральних органів виконавчої влади виключно на підставі окремих актів Кабінету Міністрів України.

З листа міністра оборони України (до доручення КМУ №4889/3/1-07 від 31.01.2007 р.) зупинено операції з реалізації та передачі земель оборони (у т.ч. під об'єктами нерухомості), крім безоплатної передачі у комунальну власність земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного та житлового призначення разом з цими об'єктами, до прийняття окремого рішення.

Так, Законами України „Про управління об'єктами державної власності", „Про правовий режим майна у Збройних Силах України", „Про оборону України", встановлено, що повноваження в частині управління військовим майном здійснюється центральним органом виконавчої влади - Міністерством оборони України.

Згідно Положення про Міноборони, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 406/11 Міноборони відповідно до покладених на нього завдань має забезпечити використання земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил.

Положенням про Міністерство оборони України, передбачено, що Міністр на основі та на виконання актів законодавства видає накази та директиви та організовує і контролює їх виконання (приймаючи рішення стосовно земель оборони в межах прав, наданих користувачу земельної ділянки). Однак, вищевказані дії згідно вимог чинного законодавства повинні бути вчинені з обов'язковим погодженням Кабінетом Міністрів України (здійснюючи реалізацію прав держави як власника об'єктів державної власності, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними у межах, визначених законодавством України), в даному випадку - протокольне рішення Кабінету міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Одеська міська рада в порушення вимог чинного законодавства, в період дії заборони на передачу земель МОУ без відповідної згоди - протокольного рішення Кабінету Міністрів України своїм рішенням від 25 грудня 2008 року № 4076-V „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання товариству з обмеженою відповідальністю «Олмі-РС» в оренду земельної ділянки площею 0,9743 га, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, для будівництва 3-секційного 8-10-14-поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом та благоустрою території" незаконно припинила право користування земельною ділянкою військового містечка № 5 (м. Одеса) з боку Міністерства оборони України.

Згідно ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів автономної республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Таким чином, суд погоджується з доводами військового прокурора та позивача про те, що Одеська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, не мала жодних повноважень на володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою площею 0,9743 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, на якій розташоване військове містечко № 5, а тому розпорядилася самовільно і незаконно землями оборони всупереч приписів Земельного Кодексу України та ст. 4 Закону України „Про оренду землі".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Приймаючи до уваги вищенаведене та з огляду на відсутність у Одеської міської ради повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, суд вважає правомірними вимоги прокурора та позивача про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 р. № 4076-V.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення , дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, прокурор мотивував позовну заяву посиланням на те, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади у сфері управління військовим майном, до якого відносяться землі оборони.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, прокурор обґрунтовано визначив у позові за вимогами про захист інтересів держави Міністерство оборони України в якості позивача як орган, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги прокурора відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України у діючій редакції на момент розгляду справи судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 5 Інформаційного листа ВГСУ від 23.05.2012 р. N 01-06/704/2012 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (із змінами від 05.07.2012 р.), якщо на час подання позову (поданого до набрання Законом чинності) позивач був звільнений від сплати державного мита згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", а за результатами розгляду справи господарським судом з нього мають бути стягнуті суми судових витрат, то до таких витрат належатиме саме судовий збір.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на те, що статтею 13 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено з 01.01.2012 р. розмір мінімальної заробітної плати - 1073 грн., відповідно за подану у 2012 року прокурором позовну заяву немайнового характеру розмір судового збору становить - 1073 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, що звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси та на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Олмі-РС" і Споживче товариство „Житлово-будівельний кооператив „Будова-Инвест", про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

2. ВИЗНАТИ незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради № 4076-V від 25.12.2008 р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання товариству з обмеженою відповідальністю „Олмі-РС" в оренду земельної ділянки площею 0,9743 га, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова,10, для будівництва 3-секційного 8-10-14-поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом та благоустрою території".

3. СТЯГНУТИ з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1; код ЄДРПОУ 26597691) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1073/одна тисяча сімдесят три/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2013 р.

Головуючий суддя Петров В.С.

Суддя Демешин О.А.

Суддя Зайцев Ю.О.