Постанова

від 23.05.2013 по справі 5006/13/52/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.05.2013 р. справа №5006/13/52/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А. суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", Донецька область, м. Краматорськ на рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2013 року у справі№ 5006/13/52/2012 (головуючий суддя: Макарова Ю.В.; судді Величко Н.В., Шилова О.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вірс", м. Носівка, Чернігівська область до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область про стягнення 60 490грн. 00коп. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірс", м. Носівка, Чернігівська область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область 60490грн.00коп., з яких: 57050грн.00коп. - борг, якій виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 15/1154 від 25.08.2011р., 2698грн.96коп. - пеня, 741грн.65коп. - інфляційні втрати.

Господарський суд Донецької області рішенням від 26.03.2013 року у справі № 5006/13/52/2012 позовні вимоги задовольнив частково, а саме:

в частині стягнення 57050грн.00коп. суми основного боргу та пені у сумі 2698грн.96коп. визнав обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та задовольнив їх у сумах пред'явлених до стягнення;

позовні вимоги в частині стягнення 741 грн.65коп. інфляційних витрат задовольнив частково у сумі 227грн.91коп., зробивши власний розрахунок та встановивши, що заявлена позивачем сума індексу інфляції перевищує розмір, якій може бути нарахований за обраний позивачем період.

Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", Донецька область, м. Краматорськ, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2013 року у справі № 5006/13/52/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню згідно із ст.104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.

На думку заявника скарги, господарський суд, задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки № 15/1154 від 25.08.2011р. не дослідив той факт, що позивач не надав відповідачеві документів, вказаних у п.6.1 договору, що на думку заявника скарги свідчить про ненастання обов'язку відповідача щодо оплати продукції

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що сторони повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, враховуючи, що неявка представників сторін без поважних причин не являється підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі вищевказаних представників за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вірс» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець) 25.08.2011 року укладено договір поставки № 15/1154, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати в установлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язувався, у відповідності з умовами даного договору, прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.

Згідно з п.1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна та умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Пунктом 1.3 договору сторони узгодили, що загальна кількість постачаємого по даному договору товару складається із кількості товару, що поставляється по всім специфікаціям, оформлених до даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору ціна продукції зазначається в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною договору.

Згідно із п.2.2 договору орієнтована сума договору на момент укладання складає 960000грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 9.3 договору покупець здійснює оплату за поставлену продукцію згідно порядку, вказаного в специфікаціях.

У відповідності із п.13.2 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30.12.2013 року.

Колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду прийнято до уваги, що рішення господарського суду Чернігівської області від 01.10.2012р. по справі № 5028/2/69/2012 про залишення без задоволення позовних вимог ПАТ «Енергомашспецсталь» до ТОВ «Вірс» про визнання недійсним договору № 15/1154 від 25.08.2011р. набуло законної сили.

Специфікацією № 1 від 25.08.2011р. до договору № 15/1154 від 25.08.2011р. сторони визначили умови оплати - 30% попередня оплата, 70% по факту поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 15/1154 від 25.08.2011р. позивач поставив, а відповідач за видатковими накладними №РН-0731 від 17.10.2011р., №РН-0800 від 04.11.2011р. отримав товар, узгоджений сторонами у специфікації №1 від 25.08.2011 року до вказаного договору, загальною вартістю 81500грн.00коп., факт отримання товару підтверджено підписом уповноваженої особи відповідача, що діяла на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2532 від 11.10.2011р. та № 2755 від 04.11.2011р.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, у п.9.3 договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію згідно порядку, вказаного в специфікаціях.

Специфікацією №1 від 25.08.2011р. до договору № 15/1154 від 25.08.2011р. сторони визначили умови оплати - 30% попередня оплата, 70% по факту поставки.

Відповідач на виконання вимог специфікації № 1 від 25.08.2011р. в частині здійснення 30% попередньої оплати, перерахував 05.10.2011р. на рахунок позивача суму в розмірі 24450грн.00коп., однак зобов'язання щодо здійснення остаточного розрахунку за отриманий товар не виконані, вартість товару в сумі 57050грн.00коп. відповідачем не оплачена.

Пунктом 3 специфікації № 1 до договору передбачено, що здійснення оплати у розмірі 70% по факту поставки пов'язує строк оплати з певною подією - фактичною поставкою товару. Проте, строк оплати у період після вказаної події починається з наступного дня від цієї події.

Позивач 17.12.2011р., в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, направив відповідачеві лист №33/3 з вимогою оплати отриманого товару, докази направлення листа наявні в матеріалах справи, даний лист відповідачем залишений без відповіді, оплата товару не здійснена.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не виконані зобов'язання по його оплаті у сумі 57050грн.00коп., колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду про наявність заборгованості у сумі 57050грн.00коп., рішення господарського суду про задоволення позову в цій частині є правильним.

Позивачем пред'явлена до стягнення пеня у сумі 2698грн.96коп., нарахована за період з 10.01.2012р. по 01.05.2012р.

Згідно з п.10.5 договору № 15/1154 від 25.08.2011 року при несвоєчасній оплаті поставленої товару покупець виплачує пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про обґрунтованість нарахування позивачем пені і вважає позовні вимоги в частині стягнення пені, підлягаючими задоволенню у сумі 2698грн.96коп., яка пред'явлена позивачем до стягнення.

Позивачем пред'явлені до стягнення втрати від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання за період січень - травень 2012 року у сумі 741грн.65коп.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Колегія суддів погоджується із розрахунком втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, зробленим господарським судом і вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню у сумі 227грн. 91коп.

Доводи заявника скарги про ненастання обов'язку відповідача щодо оплати продукції спростовані матеріалами справи і не являються підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2013 року у справі № 5006/13/52/2012 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений при зверненні з апеляційною скаргою покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", Донецька область, м. Краматорськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2013 року у справі № 5006/13/52/2012 залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 - позивачу;

2 - відповідачу;

3 - до справи;

4 - гос. суду Донецької області 5 - ДАГС