Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а-345/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

17 грудня 2012 року Справа № 2а-345/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. розглянув адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Ольшанського", вул. Фрунзе, 128, с. Лимани, Жовтневий район, Миколаївська область, 57283

доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області державної податкової служби, вул. Торгова, 63-а, м.Миколаїв, 54050

треті особиДержавний реєстратор Жовтневої райдержадміністрації Микол.обл, пр. Жовтневий,306, м.Миколаїв,54050 проскасування податкового повідомлення - рішення № 0017631501 від 27.12.2011р., В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017631501 від 27.12.2011 р. ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки відповідач не дослідив належним чином первинні документи, не витребував їх щодо товарів та основних засобів зазначених в декларації про прибуток за 1 квартал 2011р. та в додатку К1/1 до декларації, не дослідив питання віднесення (не віднесення) Позивачем до складу податкового кредиту вартості цих товарів (основних засобів), не обґрунтував належним чином звичайну ціну цих товарів (основних засобів) при здійсненні Актом розрахунку суми податку на додану вартість в розмірі 154424,00 грн., тому прийняв протиправне рішення №0017631501 від 27.12.2011 р.

Відповідач просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в письмових запереченнях, вважає, що рішення є правомірним, оскільки TOB «їм. Ольшанського», в порушення п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість від 22.07.2011 р., не визнано умовний продаж товарів (основних фондів) за звичайними цінами та не задекларовано податкове зобов'язання за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувалося анулювання, декларація за липень 2011 року подана з прочерками, в додатку К1/1 до рядків р.01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 рік від 10.05.2011 року № 12803 відображено балансову вартість запасів на суму 164412 грн. та балансову вартість основних фондів на суму 607 706 грн., виходячи з чого і було визначено суму податкового зобов'язання.

Суд заслухав думку представників сторін, дослідив наявні в справі докази, надав їм оцінку та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

07.12.2012 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «їм. Ольшанського», код за ЄДРПОУ 00466891 з питань дотримання вимог повноти нарахування податку на додану вартість за липень 2011 року за наслідками якої складено акт від 07.12.11 № 1153/15-00466891.

Згідно висновків акту перевірки TOB «їм. Ольшанського», в порушення п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість від 22.07.2011 р., не визнано умовний продаж товарів (основних фондів) за звичайними цінами та не задекларовано податкове зобов'язання за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувалося анулювання, декларація за липень 2011 року подана з прочерками.

В обґрунтування розрахунку Акту про суму нарахованого податку на додану вартість Відповідачем здійснено посилання на дані балансової вартості основних засобів та запасів зазначених Позивачем в декларації про прибуток за 1 квартал 2011р. та в додатку К1/1 до даної декларації. На підставі даних про балансову вартість запасів в сумі 164412.00 грн. та балансової вартості основних фондів в сумі 607706,00 грн. Актом розраховано суму податку на додану вартість в розміри 154424,00 грн.(164412.00 + 607706,00 х 20.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 0017631501 від 27.12.2011 р. , яким позивачу, за порушення п.184.7 ст.184 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 193030,00 грн. в т.ч.: 154424, 00 грн. - податок на додану вартість, 38606,00грн. штрафні санкції на суму податку. Податковий орган дійшов висновку, що оскільки на день анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у позивача знаходились товарні залишки та основні фонди, він зобов'язаний був визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. «а»п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.п.«ґ»п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України під постачанням товару розуміється, зокрема, умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом.

Пунктом 184.7 ст.184 ПК України встановлено, що у випадках, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Таким чином, обов'язок визнання платником податків умовного постачання товарів чи необоротних активів законодавець визнає за наявності одночасно наступних умов: подання платником заяви про анулювання його реєстрації як платника ПДВ; залишок на обліку у платника товарів або залишок необоротних активів; такі товари або залишки необоротних активів придбалися платником податку, при цьому ПДВ, сплачений при їх придбанні було включено до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, було здійснено не за заявою платника податків, а за рішенням податкового органу, тому до позивача не можуть бути застосовані вимоги п.184.7 ст.184 ПК України щодо умовного продажу залишків товарів та необоротних активів на дату анулювання.

Більше того, зі змісту п.184.7 ст.184 ПК України слідує, що обов'язок платника податку щодо визнання умовного продажу товарів за звичайними цінами виникає лише за умови нарахування податкового кредиту по факту їх придбання в минулих або поточному податкових періодах. Об'єктом оподаткування при анулюванні реєстрації є залишки товарів, необоротних активів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах. Для здійснення умовного продажу платник податків (чи податковий орган у разі, якщо платник податків не здійснив умовний продаж) повинен встановити, чи товари, основні фонди перебувають в обліку, чи вони були придбані із нарахуванням чи без нарахування податкового кредиту.

Відповідачем при розрахунку суми податку на додану вартість як підлягає сплаті до бюджету Відповідач мав враховувати суми податку на додану вартість сплачених Позивачем при придбанні товарів (основних засобів) та відображених в складі податкового кредиту при цьому придбанні, а також навести обґрунтування звичайної ціни вартості товарів (основних засобів) на підставі якої надалі здійснити розрахунок суми податку.

Відповідач не витребував та не вивчив документи Позивача відносно товарів та основних засобів зазначених в декларації про прибуток за 1 квартал 2011р. та в додатку К1/1 до декларації, не витребував та не вивчив документи відносно віднесення (не віднесення) Позивачем до складу податкового кредиту вартості цих товарів (основних засобів), не обґрунтував належним чином звичайну ціну цих товарів (основних засобів) при здійсненні Актом розрахунку суми податку на додану вартість в розміри 154424,00 грн. Не враховано відповідачем також і те, що частина товарів (основних засобів) Позивачем придбавалося в осіб які не є платниками податку на додану вартість, у зв'язку з чим Позивач не відносив до складу податкового кредиту у вартості придбаних товарів (основних засобів) суму податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з копії довідки по необоротних активах, наданої позивачем, більша частина активів (основних фондів) була придбана у 1970-90 роки, тобто на той момент не існувало податку на додану вартість.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0017631501 від 27.12.2011 р. ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області -є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0017631501 від 27.12.2011 р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник