Постанова

від 20.05.2013 по справі 920/127/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. Справа № 920/127/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Галагур З.А., дов. №юр-29 від 14.02.2013 року

відповідачів - 1) Ломака Ю.М., дов. б/н від 08.10.2010 року; 2) не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 996 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 20.02.2013 року у справі № 920/127/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії "Акціонерний банк "Експрес Банк", м. Дніпропетровськ,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Укртех", м. Суми, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "КонФіл", м. Суми,

про розірвання договору фінансового лізингу та повернення майна,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес Банк» в особі Дніпропетровської філії "Акціонерний банк "Експрес Банк" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Укртех", відповідача, про розірвання договору фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008 від 25.01.2008 року пресу Y81-250BS зусиллям 2500 kH (1 штука) та алегаторних ножиць Q43-2000 зусиллям 2000 kH (1 штука), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова Компанія "КонФіл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суми-Укртех", а також про зобов`язання відповідача повернути позивачу прес Y81-250BS зусиллям 2500 kH (1 штука) та алегаторні ножиці Q43-2000 зусиллям 2000 kH (1 штука) згідно з договором фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008 від 25.01.2008року.

19.02.2013 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду цієї справи через неможливість забезпечити участь свого представника в судовому засіданні.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.02.2013р. у справі № 920/127/13 (суддя Зражевський Ю.О.) клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи відхилено.

Позовні вимоги задоволено.

Розірвано договір фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008 від 25.01.2008 р. щодо лізингу пресу Y81-250BS зусиллям 2500 kH (1 штука) та алегаторних ножиць Q43-2000 зусиллям 2000 kH (1 штука), укладений між ТОВ "Лізингова Компанія "КонФіл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суми-Укртех".

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Укртех" повернути Публічному акціонерному товариству "Акціонерний банк "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії "АБ "Експрес Банк" прес Y81-250BS зусиллям 2500 kH (1 штука) та алегаторні ножиці Q43-2000 зусиллям 2000 kH (1 штука) згідно з договором фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008 від 25.01.2008 р., укладеного між ТОВ "Лізингова Компанія "КонФіл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суми-Укртех".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Укртех" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії "АБ "Експрес Банк" 1147,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач - ТОВ "Суми-Укртех" не погодився з вказаним рішенням місцевого господарського суду, вважає його винесеним з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване ним рішення скасувати, відмовити позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ТОВ «Суми-Укртех» належним чином виконало умови договору фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008, сплативши необхідні платежі, внаслідок чого набуло право власності на майно, що є предметом договору. До того ж, зазначений договір є чинним, не скасований та поновлений на новий строк, що підтверджується рішенням господарського суду Сумської області від 25 жовтня 2011 року по справі №5021/1560/2011.

Також вказує на те, що, виходячи зі змісту норм статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України, порушувати питання про розірвання договору, а також звертатись з відповідним позовом до суду може лише сторона за договором, тоді як ПАТ АБ «Експрес Банк» не є ані стороною, ані правонаступником за договором фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008 року від 25 січня 2008 року.

Крім того, звертає увагу на те, що неналежність виконання умов договору фінансового лізингу з боку ТОВ «Суми-Укртех», на яку вказував місцевий господарський суд, спростовується тим, що ТОВ «Суми-Укртех» повністю сплатило лізингові платежі, згідно з графіком сплати.

А тому, на думку апелянта, господарський суд першої інстанції не мав правових підстав застосовувати статті 651 та 611 Цивільного кодексу України, розриваючи договір фінансового лізингу від № 01/ФЛ-2008 року від 25 січня 2008 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 17.04.2013 року на 10:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року було залучено до участі у справі як другого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КонФіл" (49038, м.Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 101д/11, код ЄДРПОУ 32894508), зобов"язано сторони надіслати другому відповідачу копії позовної заяви і апеляційної скарги та відкладено у зв"язку з цим розгляд справи на 16.05.2013 року на 9:30 год.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК Укракїни.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 17.04.2013 року та 16.05.2013 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що рішенням господарського суду Сумської області від 25.10.2011 р. у справі № 5021/1560/2011 у задоволенні позову про визнання права власності ТОВ «Суми-Укртех» на майно, які є об»єктом договору фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008 від 25.01.2008 року, було відмовлено через наявність застави на спірне майно. При цьому вказане рішення не оскаржене, набрало законної сили і є обов»язковим для виконання та має преюдиційне значення для даної справи в силу частини 2 статті 35 ГПК України.

Також зазначає, що позивач став стороною договору фінансового лізингу ; № 01/ФЛ-2008 від 25.01.2008 р. в порядку частини 1 статті 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» внаслідок переходу права власності на майно в процесі здійснення виконавчого провадження, а право ТОВ «Суми-Укртех» на предмет лізингу припинилося 06.08.2012 року відповідно до пункту 8 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України у зв"язку із зверненням стягнення на майно за зобов»язанням власника предмету лізингу- ТОВ «Лізингова компанія «Конфіл».

Крім того, вказує на те, що виходячи зі змісту статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пункту 3.1. договору фінансового лізингу від 25.01.2008 р. № 01/ФЛ-2008 лізингові платежі за вказаним договором складаються як з фінансового платежу так і винагороди (комісії) за отримане у лізинг майно. Тому, на думку позивача, відшкодування попередньому лізингодавцю ТОВ «Лізингова компанія «Конфіл» частково або повністю вартості предмету лізингу в будь-якому випадку не звільняє відповідача від обов»язку сплачувати теперішньому лізингодавцю - АБ «Експрес-Банк», вииагороду(комісію) за отримане у лізинг майно.

Представник другого відповідача в судове засідання 16.05.2013 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пункту пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, 16.05.2013 року позивачем було надано суду докази відправлення другому відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника другого відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників позивача та першого відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 25 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суми-Укртех", лізингоодержувачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія "Конфіл", лізингодавцем, було укладено договір фінансового лізингу №01/ФЛ- 2008, відповідно до умов якого лізингоодержувач взяв у лізингодавця у лізинг майно: прес У81-250В8 зусиллям 2500 kH (1 шт.) та алегаторні ножиці Q 43-2000 зусиллям 2000 kH (1 шт.) строком на 36 місяців зі сплатою лізингових платежів у розмірі, передбаченому додатком до договору. Предметом лізингу є обладнання, яке не підлягає державній реєстрації у жодних державних органах.

Згідно з пунктом 1.3. договору фінансового лізингу право власності на предмет лізингу переходить до відповідача після сплати ним останнього лізингового платежу та з моменту припинення застави майна, відповідно до договору застави, укладеного між лізингодавцем та банком (позивачем).

З матеріалів справи також вбачається, що предмет лізингу знаходився в заставі у Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес-Банк" згідно договору застави № 03/08/3 від 11.03.2008 р., укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 02/08 від 11.03.2008 р. між позивачем та ТОВ "Лізингова компанія "Конфіл".

При цьому, у зв"язку із невиконанням ТОВ "Конфіл" своїх зобов'язань за кредитним договором № 02/08 від 11.03.2008 р. на підставі наказів господарського суду Дніпропетровського області № 5005/128/2011 від 04.04.2011 р., від 21.09.2009 р. № 31/201-09 було відкрите виконавче провадження і звернуто стягнення на майно ТОВ "Лізингова компанія "Конфіл", в тому числі і на предмет лізингу, який знаходиться в користуванні у відповідача.

06.08.2012 р. державним виконавцем складений акт про передачу предмету лізингу позивачу в рахунок погашення боргу за загальною вартістю 399 284,60 грн. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 06.08.2012 р. по виконавчому провадженню № 23536992 у зв'язку з передачею у власність позивачу предмету лізингу виконавче провадження - закінчене.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на положення статті 292 Господарського кодексу України, статей 525, 526, частини 1 статті 611, статті 806 Цивільного кодексу України, статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг".

При цьому, господарський суд першої інстанції зазначив, що позивач у зв"язку із отриманням права власності на майно, яке є об"єктом договору лізингу, став лизингодавцем за договором фінансового лізингу від 25.01.2008 р. № 01/ФЛ-2008 і, починаючи з 06.08.2012 року, ТОВ "Суми-Укртех" повинен був платити позивачу лізингові платежі та комісійну винагороду в розмірах, що відповідають розрахунку лізингових платежів з серпня 2009 року, проте відповідачем оплата здійснена не була.

Таким чином, на думку місцевого господарського суду, оскільки позивач звертався до відповідача з повідомленням про вилучення майна, а відповідач, в свою чергу, не надав суду доказів погашення простроченої заборгованості протягом десяти робочих днів з дня одержання даного повідомлення, відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України та пунктів 8.1- 8.2 договору, позовні вимоги про розірвання договору фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008 від 25.01.2008 р. підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Як вбачається зі змісту договору фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008 від 25 січня 2008 року, його предметом є зобов"язання ТОВ «Лізингова компанія «Конфіл» придбати у власність у продавця майно та передати його в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

ТОВ «Лізингова компанія «Конфіл» виконало своє зобов'язання перед лізингоодержувачем, придбавши та передавши ТОВ «Суми-Укртех» в платне володіння та користування прес пакетировочний марки У81-250В5, та алегаторні ножиці серії Ц43-2000 на загальну суму 624 700 грн.

Відповідно до пунктів 1.3, 14.2 договору право власності є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору до моменту сплати лізингоодержувачем останнього лізингового платежу, після чого право власності на майно переходить до лізингоодержувача відповідно до пункту 14.2 договору з моменту припинення застави майна, відповідно до договору застави, укладеного між лізингодавцем та банком.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Суми-Укртех» в повному обсязі сплатило ТОВ «Лізингова компанія «Конфіл» необхідні платежі в порядку та у строках, передбачених укладеною угодою та розрахунком сплати лізингових платежів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями на загальну суму 624 700 грн. за період з лютого 2008 року по січень 2011 року (том ІІ, а.с 13-62).

Таким чином, ТОВ «Суми-Укртех» належним чином виконав умови договору фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008, сплативши необхідні платежі, внаслідок чого набув право власності на майно, що є предметом договору.

Посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні та позивача у відзиві на апеляційну скаргу на преюдиційність для даної справи рішення господарського суду Сумської області від 25.10.2011 р. у справі № 5021/1560/2011, яким у задоволенні позову про визнання права власності ТОВ «Суми-Укртех» на майно, яке є об»єктом договору фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008 від 25.01.2008 р., було відмовлено, на думку колегії суддів є необгрунтованим, оскільки підставою відмови у позові було наявність застави на спірне майно, тоді як на час розгляду даної справи №920/127/13 така підстава припинилася в порядку статті 28 Закону України "Про заставу" у зв"язку із передачею предмету застави заставодержателю.

Крім того, на сьогоднішній день, зазначений вище договір є чинним, не скасований та поновлений на новий строк, що підтверджується рішенням господарського суду Сумської області від 25 жовтня 2011 року у справі № 5021/1560/2011.

Також слід зазначити, що підстави розірвання цивільно-правових угод визначені главою 53 Цивільного кодексу України, норми якої однозначно відокремлюють юридичне поняття "розірвання договорів за угодою сторін" (частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України), від юридичного поняття " розірвання договору на вимогу однієї із сторін, (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України), які мають різні підстави та порядок здійснення.

Порядок розірвання господарських договорів регулюється статтею 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших вигадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зі змісту вищезазначених норм випливає, що ініціювати розірвання договору, а також звертатись з відповідним позовом до суду може лише сторона за договором.

Однак, між ПАТ АБ «Експрес Банк» та ТОВ «Суми-Укртех» відсутні будь-які письмові договори з виконання фінансового лізингу.

Крім того, ПАТ АБ «Експрес Банк» не є ані стороною, ані правонаступником за договором фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008 року від 25 січня 2008 року.

Таким чином, ПАТ АБ «Експрес Банк» не є лізингодавцем за договором фінансового лізингу № 01/ФЛ-2008 року від 25 січня 2008 року, внаслідок чого не має право вимагати його розірвання.

Вимогами статті 651 Цивільного кодексу України встановлені підстави для розірвання договору за рішенням суду, зокрема, у разі істотного порушення його умов іншою стороною.

Також, відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про істотне порушення умов договору фінансового лізингу, внаслідок несплати ТОВ «Суми-Укртех» обов'язкових лізингових платежів, встановлених Графіком сплати лізингових платежів.

Однак, неналежність виконання умов договору фінансового лізингу, на яке посилався господарський суд першої інстанції, спростовується тим, що ТОВ «Суми-Укртех» повністю сплатило лізингові платежі, згідно з Графіком сплати.

Крім того, відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Однак, відповідач не надав розгорнутого розрахунку суми лізингових платежів у тому розмірі, який на його думку мав сплатити перший відповідач для отримання об"єкту лізингу у власність.

Крім того, колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції порушив норми матеріального права, прийнявши рішення стосовно прав та обов"язків особи, яку не було залучено до участі у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "КонФіл", що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, правові підстави для застосовуваня статей 651 та 611 Цивільного кодексу України та розірвання договору фінансового лізингу від № 01/ФЛ-2008 року від 25 січня 2008 року у місцевого господарського суду були відсутні.

Враховуючи викладене вище, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між ТОВ «Суми-Укртех» та ПАТ АБ «Експрес Банк» існують правовідносини з виконання договору фінансового лізингу» та про наявність підстав для розірвання договору фінансового лізингу, внаслідок чого суд не мав право застосовувати статті 611 та 651 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1, пунктом 3 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.02.2013р. у справі № 920/127/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.05.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.