Ухвала

від 21.05.2013 по справі 2а-2973/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року м. Київ К/9991/56473/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 р.

у справі № 2а-2973/12/2670

за позовом Приватного підприємства «Коттон Клаб Укр»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Коттон Клаб Укр» (далі - позивач, ПП «Коттон Клаб Укр») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 25.01.2012 р. № 0000062302, від 25.01.2012 р. № 0000052302.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Трансінвест-Груп» протягом березня 2011 року та з ТОВ «Радабудсервіс» протягом квітня 2011 року, за результатами якої складено акт від 28.12.2011 р. № 754-23-2-34185864.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.138.1. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України та ст.ст.626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, 203, п.1 ст.215, п.2. ст.215, ст.228, ч.1. ст. 216 Цивільного кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 230 000,00 грн.; п.198.6. ст.198, п.200.1., п.200.2. ст. 200 Податкового кодексу України та ст.ст.626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, 203, п.1 ст.215, п.2. ст.215, ст.228, ч.1. ст. 216 Цивільного кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 200 000,00 грн., e т.ч.: за березень 2011 року в сумі 100 000,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 100 000,00 грн.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Оболонському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.01.2012 р. № 0000062302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 230 000,00 грн., та від 25.01.2012 р. № 0000052302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 200 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Трансінвест-Груп» ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу від 09.03.2011 р. № 1/03-11, за яким контрагент як продавець, зобов'язувався передати у власність позивачу як покупцю, товар -силікон, у кількості та за ціною, визначеними у додатках, що є невід'ємною частиною даного договору, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар протягом 15 календарних днів з дати його отримання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення витрат на придбання товару (силікону) до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (силікон), ТОВ «Трансінвест-Груп» були видані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні від 10.03.2011 р. № 104 на суму 130 200,00 грн., від 15.03.2011 р. № 173 на суму 169 800,00 грн., від 21.03.2011 р. № 207 на суму 300 000,00 грн.; податкові накладні від 21.03.2011 р. № 93 на суму 300 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -50 000,00 грн.), від 15.03.2011 р. № 59 на суму 169 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ -28 300,00 грн.), від 10.03.2011 р. № 39 на суму 130 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ -21 700,00 грн.).

Також встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Радабудсервіс» ґрунтувалися на договорах від 10.01.2011 р. № 1/04-11а та від 18.04.2011 р. № 1/04-11.

Згідно договору від 10.01.2011 р. № 1/04-11а, контрагент як виконавець, зобов'язувався за дорученням позивача як замовника, надати визначені цим договором послуги, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги протягом 60 календарних днів з дати підписання акта виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення витрат на оплату наданих контрагентом послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, ТОВ «Радабудсервіс» були видані позивачу наступні первинні документи: акт виконаних робіт та наданих послуг від 29.04.2011 р.; податкова накладна від 29.04.2011 р. № 59 на суму 180 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -30 000,00 грн.).

Згідно договору від 18.04.2011 р. № 1/04-11 контрагент як продавець, зобов'язувався передати у власність позивачу як покупцю, товар -силікон, етилгексил кокоат, у кількості та за ціною, визначеними у додатках, що є невід'ємною частиною даного договору, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар на умовах відстрочки платежу на 60 календарних днів.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення витрат на придбання товару (силікону, етилгексил кокоату), до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (силікон, етилгексил кокоат), ТОВ «Радабудсервіс» були видані позивачу наступні первинні документи: видаткова накладна від 18.04.2011 р. № 38 на суму 420 000,00 грн. та податкова накладна від 18.04.2011 р. № 37 на суму 420 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -70 000,00 грн.).

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (виконані роботи, надані послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6 зазначеного Порядку, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення витрат, понесених ним за відповідними договорами, до складу валових витрат.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов