Постанова

від 14.05.2013 по справі 5011-51/7555-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 5011-51/7555-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Данилової М.В. (доповідача), за участю представників: позивачаСьомочкіна О.Р. (дов. від 03.01.2013 р.) відповідача-2 відповідача-3Якименко М.М. (дов. від 10.04.2013 р.) Дудник Л.В. (дов. від 05.03.2013 р. № 225-КР-288) прокурорТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джигірі" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р. у справі № 5011-51/7555-2012 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Джигірі"; 2. Приватного підприємства "Олесь"; 3. Київської міської ради; провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права користування

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джигірі", Приватного підприємства "Олесь", Київської міської ради про:

- про визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 р. № 236/111 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Приватним підприємством "Олесь" та Київською міською радою від 21.12.2004 р.;

- визнання недійсним договору суборенди частини земельної ділянки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Джигірі" та Приватним підприємством "Олесь" від 17.09.2009 р.;

- визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Джигірі" права користування земельною ділянкою, що розташована на Дніпровській набережній між залізничним мостом та мостом ім. Патона у Дніпровському районі міста Києва площею 0,7557 га;

- визнання відсутнім у Приватного підприємства "Олесь" права користування земельною ділянкою, що розташована на Дніпровській набережній між залізничним мостом та мостом ім. Патона у Дніпровському районі міста Києва площею 1, 5115 га.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю дозволу Київської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його погодження.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2012 р. у даній справі (суддя Пригунова А.Б.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р. (колегія суддів: головуючий Тарасенко К.В., Сулім В.В., Яковлєв М.Л.) позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Товариства з обмеженою відповідальністю "Джигірі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2012 р. та постанову постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р., та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірних рішень.

Зокрема, скаржник посилається на те, що суди в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України не дослідили належним чином того, що Київська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення від 27.11.2003 р. №236/111, діяла в межах визначеної законодавством компетенції і при виділенні Приватному підприємству "Олесь" спірної земельної ділянки було в повній мірі дотримано встановленого законом порядку, натомість, прокурором у позові не було вказано у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Присутні в судовому засіданні прокурор та представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та зазначали, що оскаржувані судові рішення законні, обґрунтовані та такі, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Рішенням Київської міської ради № 180/1614 від 27.12.2001 р. "Про погодження місць розташування об'єктів" Приватному підприємству "Олесь" погоджено розташування комплексу громадського харчування та відпочинку на Дніпровській набережній у Дніпровському районі міста Києва на землях міської забудови орієнтовною площею 0,33 га.

28.02.2002 р. між Київською міською радою в особі Київського міського управління земельних ресурсів та ПП "Олесь" було укладено договір резервування земельної ділянки, відповідно до якого Київське міське управління земельних ресурсів від імені Київської міської ради на підставі її Рішення від 27.12.2001 р. №180/1614 здійснив резервування за інвестором (ПП "Олесь") земельної ділянки площею 0,3237 га для розташування комплексу громадського харчування та відпочинку на Дніпровській набережній у Дніпровському районі.

Пунктом 2 Рішення Київської міської ради № 236/1111 від 27.11.2003 р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" було затверджено проект відведення земельної ділянки Приватному підприємству "Олесь" для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу спортивно-оздоровчих споруд та підприємств громадського харчування на Дніпровській набережній, між залізничним мостом та мостом ім. Патона у Дніпровському районі міста Києва та вирішено передати ПП "Олесь" у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 1,51 га для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу спортивно-оздоровчих споруд та підприємств громадського харчування на Дніпровській набережній, між залізничним мостом та мостом ім. Патона у Дніпровському районі міста Києва за рахунок земель міської забудови.

21.12.2004 р. між Київською міською радою (орендодавець) та ПП "Олесь" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, (зареєстрований 27.01.2005 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець на підставі Рішення Київської міської ради №236/1111 від 27.11.2003 р. за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. договору оренди об'єктом оренди є земельна ділянка, розташована на Дніпровській набережній, між залізничним мостом та мостом ім. Патона, у Дніпровському р-ні м. Києва, площею 1,5115 га (кадастровий номер 8000000000:90:134:0003) в межах прибережної смуги, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу спортивно-оздоровчих споруд та підприємств громадського харчування.

У відповідності до пункту 3.1. договору оренди договір було укладено строком на 25 років.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.09.2009 р. між ПП "Олесь" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джигірі" (суборендар) було укладено договір суборенди частини земельної ділянки, (зареєстрований 23.09.2009 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до пункту 1.1. якого орендар за актом приймання-передачі передав, а суборендар прийняв в суборенду частину земельної ділянки, яка є предметом договору оренди земельної ділянки від 21.12.2004 р., площею 0,7557 га, та зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату та виконувати інші умови договору строком до 27.01.2030 р.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання незаконним та скасування пункту 2 Рішення Київської міської ради від 27.11.2003 р. № 236/111, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2004 р. та договору суборенди частини земельної ділянки від 17.09.2009 р., а також визнання відсутнім права користування у ПП "Олесь" та ТОВ "Джигірі" спірною земельною ділянкою.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного кодексу України, якою встановлено (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради від 27.11.2003 р. № 236/111), що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У відповідності до статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судових рішень.

Передумовою розроблення проекту відведення земельної ділянки є згода органу місцевого самоврядування, який виконує функції власника такої земельної ділянки.

У відповідності до статті 30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Як було зазначено вище, пунктом 2 Рішення № 236/1111 від 27.11.2003 р. затверджено проект відведення земельної ділянки ПП "Олесь" для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу спортивно-оздоровчих споруд та підприємств громадського харчування на Дніпровській набережній, між залізничним мостом та мостом ім. Патона у Дніпровському районі міста Києва.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, проект відведення ПП "Олесь" спірної земельної ділянки Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації земель" розроблено за дорученням Київського міського голови № 1565 від 22.01.2003 р. та Київської міської ради № 225-ПК2-2750, які містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття Київською міською радою рішення про надання згоди на розроблення проекту відведення ПП "Олесь" спірної земельної ділянки площею 1,5115 га (кадастровий номер 8000000000:90:134:0003) в межах прибережної смуги, яка розташована на Дніпровській набережній, між залізничним мостом та мостом ім. Патона у Дніпровському районі міста Києва у порядку, визначеному нормами законодавства, що регулює земельні відносини.

Приписами частини 6 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Натомість, як встановлено судами, у матеріалах справи містяться: лист Головного державного санітарного лікаря міста Києва № 2636 від 23.04.2003 р., лист Управління охорони навколишнього природного середовища Київської міської державної адміністрації № 119/04-4-10/590 від 02.09.2003 р., лист Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища Київської міської державної адміністрації № 1470 від 24.03.2003 р., з яких вбачається, що на розгляд та погодження вищевказаних органів проект відведення спірної земельної ділянки не подавався.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що пункт 2 рішення Київської міської ради № 236/1111 від 27.11.2003 р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ПП "Олесь" та Київською міською радою слід зазначити наступне.

У відповідності до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, зважаючи, на встановлену судами незаконність пункту 2 рішення Київської міської ради № 236/1111 від 27.11.2003 р., на підставі якого було укладено договір оренди земельної ділянки від 21.12.2004 р., суди дійшли правомірного висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним вищевказаного договору підлягають задоволенню.

В свою чергу, враховуючи недійсність договору оренди земельної ділянки, суди дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для передачі спірної земельної ділянки (її частини) в суборенду ТОВ "Джигірі", у зв'язку з чим вимога про визнання недійсним договору суборенди частини земельної ділянки від 17.09.2009 р. укладеного між ТОВ "Джигірі" та ПП "Олесь" також підлягає задоволенню, а договір суборенди - визнанню недійсним.

Враховуючи викладене, висновок судів про визнання відсутнім у ТОВ "Джигірі" права користування земельною ділянкою площею 0,7557 га та відсутнім у ПП "Олесь" права користування земельною ділянкою, що розташовані на Дніпровській набережній між залізничним мостом та мостом ім. Патона у Дніпровському районі міста Києва площею 1,5115 га, колегія суддів також вважає правомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняті у справі судові рішення такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р. у справі № 5011-51/7555-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джигірі" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

М. Данилова