Ухвала

від 20.11.2013 по справі 5011-51/7555-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 листопада 2013 року Справа № 5011-51/7555-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Шевчук С.Р. суддів:Владимиренко С.В. Демидової А.М. Мирошниченка С.В. Плюшка І.А.

розглянувши заяву Приватного підприємства "Олесь" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі№ 5011-51/7555-2012 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Джигірі"; 2) Приватного підприємства "Олесь"; 3) Київської міської ради; провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права користування

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джигірі", Приватного підприємства "Олесь", Київської міської ради про:

- про визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 № 236/111 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного Приватним підприємством "Олесь" та Київською міською радою від 21.12.2004;

- визнання недійсним договору суборенди частини земельної ділянки, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Джигірі" та Приватним підприємством "Олесь" від 17.09.2009;

- визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Джигірі" права користування земельною ділянкою, що розташована на Дніпровській набережній між залізничним мостом та мостом ім. Патона у Дніпровському районі міста Києва площею 0,7557 га;

- визнання відсутнім у Приватного підприємства "Олесь" права користування земельною ділянкою, що розташована на Дніпровській набережній між залізничним мостом та мостом імені Патона у Дніпровському районі міста Києва площею 1,5115 га.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2012 у справі № 5011 51/7555 2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011 51/7555-2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 залишено без змін.

Приватним підприємством "Олесь" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011 51/7555-2012, в якій заявник просить скасувати вказану постанову, прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заяву, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 16.06.2009 у справі № 3/294, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2013 було зобов'язано заявника усунути недоліки, допущені при оформлені заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011 51/7555-2012.

Недоліки, зазначені в ухвалі Вищого господарського суду України від 23.07.2012, заявником усунуті 16.08.2012.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа № 5011-51/7555-2012 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 14.05.2013 у справі № 5011 51/7555 2012, про перегляд якої просить заявник, та постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2009 у справі № 3/294, на яку він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

З постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011 51/7555-2012, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про визнання недійсним рішення Київської міської ради, яким було затверджено проект відведення земельної ділянки відповідачу-2 за рахунок земель міської забудови (в частині, що стосується доводів заявника) як такого, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття Київською міською радою рішення про надання згоди на розроблення проекту відведення відповідачу-2 спірної земельної ділянки у порядку, визначеному нормами законодавства, що регулює земельні відносини, проте, містяться листи органу по земельних ресурсах, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органів, органу архітектури та охорони культурної спадщини про те, що на розгляд та погодження названих органів проект відведення спірної земельної ділянки не подавався.

Водночас у постанові від 16.06.2009 у справі № 3/294, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України зазначив про правомірність висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення Київської міської ради, яким було затверджено проект відведення земельної ділянки третій особі-1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови з огляду на встановлення апеляційною інстанцією наявності згоди відповідача на розроблення проекту відведення спірної земельної ділянки; що в матеріалах справи наявні докази погодження проекту відведення із відповідними органами, як це передбачено статтею 123 Земельного кодексу України та їх відповідні висновки з цього приводу; при затвердженні проекту відведення відповідач діяв у відповідності до положень статей 123, 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття відповідних рішень, а також Порядку надання земельних ділянок та оформлення права користування землею юридичним особам в місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 04.03.1999 № 148/249, яке було чинним на той момент.

Таким чином, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин.

Також з поданої заяви вбачається, що доводи заявника зводяться і до оцінки дій суду касаційної інстанції щодо повноти та правильності дослідження обставин справи та здійснення оцінки судом доказів у справі, стосовно чого колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ 2 ГПК України, правова оцінка повноти та правильності дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству "Олесь" у допуску справи № 5011-51/7555-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Шевчук СуддіС.Владимиренко А.Демидова С.Мирошниченко І.Плюшко