Постанова

від 20.05.2013 по справі 5011-57/8174-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року Справа № 5011-57/8174-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Шутя О.М., дов. № б/н від 19.04.2013 року;

Відповідача: Палія Є.В., дов. № 225-КР-1366 від 12.09.2012 року;

Третьої особи: Рогожинської І.В., дов. № 05703-8248 від 24.04.2013 року;

розглянувши касаційні скарги Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року

у справі № 5011-57/8174-2012 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула"

до Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

про визнання рішення міської ради недійсним

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, просило (з урахуванням клопотання про часткову зміну позовних вимог від 30.08.2012 року) (т. 1, а.с. 215) визнати недійсним рішення Київської міської ради ІХ сесії VІ скликання від 26.04.2012 року № 563/790 (т. 1, а.с. 8-18).

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне рішення не відповідає вимогам законодавства.

Одночасно товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді вчиняти певні дії щодо відчуження у будь-який спосіб земельної ділянки, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" за договором оренди земельної ділянки від 13.04.2006 року № 85-6-00263, укладеним між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" на підставі рішення Київської міської ради від 27.01.2005 року № 99/2675 та заборони Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти певні дії щодо внесення до книги записів державної реєстрації договорів оренди землі запис про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 року № 85-6-00263 та зняття її з реєстрації до набрання рішення господарського суду міста Києва у даній справі законної сили (т. 1, а.с. 6-7).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (т. 1, а.с. 1-2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2012 року (суддя Гулевець О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року (головуючий Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.) (т. 1, а.с. 294-303) позов задоволено. Визнано недійсним рішення Київської міської ради ІХ сесії VІ скликання від 26.04.2012 року № 563/790. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 221-231).

Оскаржені судові акти мотивовані тим, що факт відсутності завершеної забудови земельної ділянки протягом строку встановленого п. 8.4 договору оренди від 10.04.2006 року не може свідчити про істотне порушення умов договору та здійсненням товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" комплексу дій з метою забудови зазначеної земельної ділянки.

Також рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2012 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Київська міська рада та Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, просили оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т. 2, а.с. 2-4, 12-18).

Заявники касаційних скарг посилаються на порушення норм процесуального і матеріального права, яких, на їх думку, припустилися суди попередніх інстанцій, що призвело до прийняття неправильних рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2013 року касаційні скарги Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.02.2013 року (т. 2, а.с. 1).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2013 року розгляд касаційних скарг Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відкладено на 15.02.2013 року (т. 2, а.с. 38).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/171 від 13.02.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. (т. 2, а.с. 39).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.02.2013 року касаційні скарги Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.03.2013 року (т. 2, а.с. 40-41).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 року розгляд касаційних скарг Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відкладено на 19.03.2013 року (т. 2, а.с. 44).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.03.2013 року розгляд касаційних скарг Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відкладено на 21.03.2013 року (т. 2, а.с. 45).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/298 від 20.03.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. (т. 2, а.с. 46).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року касаційні скарги Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.04.2013 року (т. 2, а.с. 47).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 року розгляд касаційних скарг Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відкладено на 22.04.2013 року (т. 2, а.с. 49).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/394 від 19.04.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Чернова Є.В. (т. 2, а.с. 50).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2013 року касаційні скарги Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.05.2013 року (т. 2, а.с. 51-52).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 року № 99/2675 затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у користування в довгострокову оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" на 25 років земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва, експлуатації та обслуговування ресторану в комплексі з магазином по продажу товарів мистецтва та виставковим залом на Андріївському узвозі, 33/6 у Подільському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови (т. 1, а.с. 31-32).

10.04.2006 року між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 27.01.2005 року № 99/2675 та за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором (п. 1.1 договору) (т. 1, а.с. 33-39).

Вказаний договір зареєстрований 13.04.2006 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис 85-6-00263 у книзі записів державної реєстрації договорів (т. 1, а.с. 39).

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - Андріївський узвіз, 33/6 у Подільському районі м. Києва; розміром - 585 кв.м.; з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування ресторану в комплексі з магазином по продажу товарів мистецтва та виставковим залом; кадастровий № 8000000000:85:373:0009 (т. 1, а.с. 33).

Згідно п. 3.1 договору він укладений на 25 років (т. 1, а.с. 33).

Пунктом 8.4 договору передбачено, що орендар зобов'язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення (т. 1, а.с. 35).

Відповідно до п. 11.4 договору він може бути розірваний, зокрема, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням останнього, від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, у разі порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору (т. 1, а.с. 37).

Згідно п. 11.5 договору він може бути розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків визначених у пунктах 5.1 та 8.4 договору (т. 1, а.с. 37).

Пунктом 11.6 договору передбачено, що його розірвання не потребує укладання додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням (т. 1, а.с. 37).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішенням Київської міської ради ІХ сесії VІ скликання від 26.04.2012 року № 563/7900 вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки від 13.04.2006 року № 85-6-00263, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" на підставі рішення Київської міської ради від 27.01.2005 року № 99/2675 (т. 1, а.с. 29-30).

Підставою для прийняття Київською міською радою рішення від 26.04.2012 року № 563/7900 було невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" умов підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 року, зокрема, не здійснено будівництво об'єкта протягом трьох років з моменту реєстрації договору та порушено термін завершення забудови земельної ділянки.

Судами встановлено, що на підтвердження факту невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сула" умов договору оренди земельної ділянки Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надано акт обстеження земельної ділянки від 28.03.2012 року № 614/07, у якому зазначено, що орендарем не виконані зобов'язання щодо використання земельної ділянки; на час складення акту земельна ділянка огороджена та не забудована відповідно до цільового призначення; на ділянці частково складовані будівельні матеріали та споруджено сходи (т. 1, а.с. 195-197).

Місцевим господарським судом встановлено, що вищезазначений акт не відповідає вимогам законодавства, зокрема, Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року № 312 (в редакції, чинній станом на 28.03.2012 року).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішення Київської міської ради ІХ сесії VІ скликання від 26.04.2012 року № 563/7900 прийнято на підставі акту, який не відповідає вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 31 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

Згідно ст. 32 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті 2.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. "ґ" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Пунктом "а" частини 1 статті 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Однак, як зазначено судами попередніх інстанцій, доказів використання земельної ділянки не за цільовим призначенням матеріали справи не містять.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідач приступив до використання земельної ділянки шляхом вчинення дій, необхідних для складення і затвердження проектної документації, початку та здійснення будівництва та виконує свої зобов'язання за договором оренди земельної ділянки від 13.04.2006 року в частині здійснення орендних платежів.

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявників касаційних скарг фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі № 5011-57/8174-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков