Рішення

від 12.01.2008 по справі 34/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/19

24.12.08

За позовомПриватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перемога»

до

третя особаГоловного управління державного казначейства України у Запорізькій областіМіністерство фінансів України

простягнення 10 527,50 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –від третьої особи –не з'явився;Оніщук В.М. (довіреність № 31-28030-02-2/19 від 25.09.2008).

СУТЬ СПОРУ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Перемога»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Державного казначейства України про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 10 527,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач помилково перерахував до Державного бюджету Бердянського району Запорізької області кошти у сумі 10 527,50 грн., а тому Державне казначейство України на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) повинно повернути Позивачу вказану суму коштів.

24.03.2008 Державне казначейство України в порядку статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подало клопотання, відповідно до якого просить виключити Державне казначейство України з числа відповідачів, як неналежного відповідача та залучити в якості відповідача –Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області (далі –Відповідач) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Управління Державного казначейства у Бердянському районі Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, а також порушило клопотання про направлення справи № 34/19 за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

08.04.2008 Позивач в порядку статті 22 ГПК України подав клопотання, відповідно до якого не заперечував проти заміни первісного відповідача Державного казначейства України на Відповідача.

27.06.2008 Позивач в порядку статті 22 ГПК України подав клопотання, відповідно до якого просить розглянути справу за відсутністю представника Позивача у зв'язку з тим, що Позивач подав усі докази та навів всі міркування стосовно цієї справи.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що відповідно до Закону України «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу»та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про погодження сум заборгованості, що підлягають узгодженню згідно із Законом України «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу»від 03.04.2002 № 186-р (далі –Розпорядження № 186-р) було проведено реструктуризацію заборгованості сільськогосподарських підприємств за бюджетними позичками перед державою, зокрема й Позивачу, а тому перераховані Позивачем кошти не є помилково сплаченими.

18.08.2008 та 08.10.2008 Позивач в порядку статті 22 ГПК України подавав клопотання, відповідно до яких просив розглянути справу за відсутністю представника Позивача у зв'язку з тим, що Позивач подав усі докази та навів всі міркування стосовно цієї справи.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 03.11.2008 та 17.12.2008 оголошувались перерви до 26.11.2008 та 24.12.2008, відповідно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 2 Закону України «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу»реструктуризується на 8 років з виплатою щороку рівними частинами починаючи з 1 січня 2004 року решта заборгованості державних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, не врегульованої відповідно до статті 1 цього Закону, а також обслуговуючих, заготівельних та переробних підприємств, з якими такі сільськогосподарські підприємства уклали угоди на закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), за станом на 1 січня 2000 року за отримані ними в 1994-1999 роках бюджетні позички, включаючи грошові аванси та натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів, крім заборгованості за імпортну техніку, коштів, використаних не за цільовим призначенням, та сум, що підлягають врегулюванню відповідно до вимог статті 1 цього Закону і статті 2 Закону України «Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств».

Аналогічне положення міститься у частині 3 пункту 1 Розпорядження № 186р.

27.08.2001 Позивач подав до Комісії з питань проведення санації підприємств агропромислового комплексу у Бердянському районі Запорізької області заяву, у якій просив включити Позивача в перелік підприємств району, за якими підлягають урегулюванню суми заборгованостей за бюджетними позичками, отриманими в 1994-1999 роках на суму 80 405 грн., у тому числі на зменшення 10 000 грн.; на реструктуризацію на 8 років з виплатою щороку рівними частинами 8 801 грн.

01.07.2002 на виконання статті 2 Закону України «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу»та частини 3 пункту 1 Розпорядження № 186-р протоколом урегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданим державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання, між стороною надавачем позичок та стороною –отримувачем, проведено врегулювання заборгованості Позивача за бюджетними позичками на загальну суму 80 404 грн., з яких на 11 067 грн. проведено зменшення боргу, а на суму в розмірі 69 337 грн. (22 944 грн. + 10 500 грн. + 35 893 грн.) проведено реструктуризацію боргу на вісім років з виплатою щороку та щомісячно рівними частинами, починаючи з 01.01.2004, що підтверджується графіками погашення сум заборгованостей, реструктуризованих згідно Розпорядження № 186-р по Бердянському району Запорізької області, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому до загальної суми реструктуризованої заборгованості Позивача в розмірі 69 337 грн., було враховано заборгованість у сумі 22 944 грн., яка знаходиться на обліку заборгованості підприємств в Бердянському управлінні Державного казначейства Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області та управлінні агропромислового розвитку Бердянської районної державної адміністрації

20.04.2007 Позивач відповідно до платіжного доручення № 3642 сплатив до Державного бюджету Бердянського району Запорізької області 9 324 грн.

24.04.2007 Позивач відповідно до платіжного доручення № 3642 сплатив до Державного бюджету Бердянського району Запорізької області 1 203,50 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на статтю 1212 ЦК України, згідно з частиною 1, якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Матеріали справи, а саме довідка від 07.11.2008 № 06-39/1301-1902, яку надав Відповідач свідчать про те, що 23.04.2007 на рахунок доходів Державного бюджету № 31234452700031, код бюджетної класифікації доходів 02801383 «Повернення бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1996 р.»від Позивача, код 30708200, надійшло 9 324 грн. на погашення заборгованості за бюджетними позичками, а 24.04.2007 на рахунок доходів Державного бюджету № 31117115700031, код бюджетної класифікації доходів 24060300 «Інші надходження»від Позивача, код 30708200, надійшло 1 203,50 грн. для погашення пені за бюджетними позичками.

Відтак, Позивач сплатив до Державного бюджету Бердянського району Запорізької області 10 527,50 грн., що підтверджується вказаною довідкою Відповідача та виписками по рахункам доданими до цієї довідки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з графіків погашення сум заборгованостей, реструктуризованих згідно Розпорядження № 186-р по Бердянському району Запорізької області, Позивачу на суму в розмірі 69 337 грн. (22 944 грн. + 10 500 грн. + 35 893 грн.) проведено реструктуризацію боргу на вісім років з виплатою щороку та щомісячно рівними частинами, починаючи з 01.01.2004.

Отже, Позивач має визнану ним заборгованість за бюджетними позиками, яку він повинен сплачувати відповідно до графіків погашення сум заборгованостей, реструктуризованих згідно Розпорядження № 186-р по Бердянському району Запорізької області.

Таким чином, 10 527,50 грн. сплачені Позивачем до Державного бюджету Бердянського району Запорізької області це не помилково сплаченими кошти, а це кошти які були сплачені Позивачем в рахунок його заборгованості за бюджетними позиками.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.

Суд не бере до уваги посилання Позивача на рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2002 у справах № 2/5/1157, № 2/5/1158, № 2/5/1159, № 2/5/1160, № 2/5/1161, № 2/5/1162, оскільки вони не стосуються предмету спору у даній справі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не спростував обставин, на які посилається Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог, а також не надав суду доказів, які підтверджують позовні вимоги Позивача.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття

Суддя                                                                                                                     Сташків Р.Б.

Рішення підписано 24.12.2008