Рішення

від 20.05.2013 по справі 905/1794/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.05.2013р. Справа № 905/1794/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Захарченко Г.В. при секретарі судового засідання Зеленевій Т.М. розглянув в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест», м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДР-ГРУПП», м.Донецьк

про стягнення 230 992,23грн.

за участю представників:

від позивача: Сакало П.А. (за довір.)

від відповідача: Левертов Р.В. (за довір.)

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест», м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДР-ГРУПП», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 230 992,23грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповернення відповідачем різниці між сумою авансу, сплаченого позивачем відповідно до умов договору поставки №1403АТБ від 14.03.12р. та вартістю прийнятого товару. Правові підстави заявленого позову - ст.693 та ст.1212 ЦК України.

Ухвалою від 13.03.13р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/1794/13-г.

Разом з позовною заявою, позивачем в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України подано заяву №2357 від 14.01.13р. про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на розрахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДР-ГРУПП», м.Донецьк в межах заявлених позовних вимог в сумі 230992,23грн. - основного боргу та 4619,85грн. - судового збору. Крім того, в заяві позивач просить звільнити ТОВ «Метком Інвест» від сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, у зв'язку з скрутним становищем підприємства.

Ухвалою від 13.03.13р. заяву позивача задоволено, ТОВ «Метком Інвест» звільнено від сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову та забезпечено позов по справі №905/1794/13-г шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ВДР-ГРУПП», які знаходяться на рахунках в банківських установах: р/р №26007010141566 ПАТ «ВТБ Банк» Юзівське відділення, МФО 321767; р/р №26009010301583 в ДФ ПАТ «АКБ Банк», МФО 335764; р/р №26046013011386 в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627; р/р №26002013011386 в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627 в межах заявлених позовних вимог в сумі 230992,23грн. основного боргу та 4619,85грн. судового збору.

20.03.13р. відповідач надав відзив на позов №20/03 від 20.03.13р., в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що сплачений позивачем аванс в сумі 123513,90грн. зарахований у вигляді компенсації відповідачу збитків внаслідок порушення позивачем умов договору.

22.03.13р. відповідач надав відзив на позов №02/1903 від 19.03.13р., в якому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою від 01.04.13р. в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України позивача зобов'язано надати суду належним чином завірену копію Журналу обліку бетонних робіт, передбаченого СНіП-3.03.01-87, затвердженого управлінням стандартизації та технічних норм будівництва Держбуда СРСР.

05.04.13р. відповідач надав пояснення №05/04 від 05.04.13р., в яких зазначив, що оплата простою за видатковими накладними нарахована на підставі наказу №01/0301 від 03.01.12р.

11.04.13р. позивач надав пояснення №2430 від 08.40.13р., в яких зазначив про те, що відповідачем завищено вартість доставки товару та необґрунтовано включено в накладні вартість простою.

25.04.13р. позивач надав пояснення по справі, в яких повідомив про те, що товар згідно накладних від 06.06.12р., 07.06.12р. та 08.06.12р. ТОВ «Метком Інвест» не отримувало.

Ухвалою від 13.05.13р. в порядку ст.69 ГПК України строк розгляду справи продовжений по 28.05.13р.

18.05.13р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог №2525 від 14.05.13р., в якій позивач, посилаючись на помилковий розрахунок вартості простою, збільшив суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 238371,40грн. Розгляд справи продовжується з урахуванням вказаної заяви позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.13р. підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.05.13р. проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Встановив:

14 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВДР-ГРУПП» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» (покупець) укладений договір поставки №01403АТБ, за яким постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця товар в обумовлені договором строки, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1 договору).

Товаром за умовами договору є будівельні розчини та бетонні суміші, що передаються постачальником у власність покупця на підставі замовлень останнього, а саме: бетон В-15 ПЗ (М200) у кількості 7000куб.м., за ціною 650,00грн./куб.м. з ПДВ; бетон В-25 ПЗ (М350) у кількості 3000куб.м.; за ціною 787,00грн./куб.м. з ПДВ (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору найменування з визначенням затверджених державних стандартів, асортимент товару, одиниця об'єму, ціна за одиницю об'єму товару, належного до постачання для виконання договору, узгоджуються сторонами, та вказуються у видаткових накладних (накладних на відпуск товару).

Згідно п.4.1 договору орієнтовна сума договору становить 6911000,00грн., без ПДВ. Кінцева сума складатиме суму всіх видаткових накладних, переданих покупцю. В ціну включається вартість доставки та відвантаження товару в розмірі 80,00грн/куб.м. з ПДВ.

Розрахунки за товар покупця з постачальником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів та поточний рахунок постачальника на умовах повної передоплати замовленого товару. Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару одночасно з пред'явленням постачальнику замовлення (п.4.2 договору).

Покупець протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури здійснює оплату авансу на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 500000.00грн. з врахуванням ПДВ (п.4.3 договору).

Договір поставки №01403АТБ від 14.03.12р. вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.05.12р., а в частині розрахунків до повного їх виконання. (п.5.1 договору).

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази визнання його у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання п.4.3 договору покупець здійснив попередню оплату на суму 1625150,00грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №1 від 16.03.12р. на суму 500000,00грн.; №31 від 29.03.12р. на суму 800150,00грн., №60 від 18.04.12р. на суму 325000,00грн.

Згідно п.1.2.2 договору якщо вказана в пунктах 1.2.1 та 1.2.2 кількість товару не буде прийнята покупцем до закінчення строку дії даного договору, то обов'язки постачальника з поставки товару на день закінчення строку дії договору вважаються виконаними.

Строк дії договору встановлений до 31.05.12р. (п.5.1 договору).

За твердженням позивача ТОВ «Метком Інвест» отримало від ТОВ «ВДР-ГРУПП» товар за спірним договором на суму 1169078,60грн. Постачання товару здійснювалося в період з 20.03.12р. по 02.06.12р.

Накладні за період з 20.03.12р. по 30.03.12р., від 02.04.12р., від 03.04.12р., від 05.04.12р. та за періоди з 07.04.12р. по 10.04.12р., з 13.04.12р. по 17.04.12р. підписані сторонами; накладні від 01.04.12р., 04.04.12р., 06.04.12р., 12.04.12р. та за період з 18.04.12р. по 08.06.12р. - ТОВ «Метком Інвест» не підписані. У видаткових накладних мається посилання на договір №1403 від 14.03.12р. та сторонами визнається, що дані поставки мали місце в рамках спірного договору.

Як стверджує відповідач, поставки за договором здійснювались в період з 20.03.13р. по 08.06.13р. на загальну суму 1501636,10грн. При цьому в накладних відповідачем окрім вартості бетону також включена вартість компенсації за простій автотехніки та вартість доставки.

За поясненнями позивача, частина накладних не підписана ним лише з тієї причини, що постачальник в накладних необґрунтовано зазначив вартість компенсації за простій та невірно розрахував вартість доставки, а саме за ціною 110грн. з ПДВ, тоді як за умовами договору ціна доставки- 80грн. з ПДВ за кубічний метр. Однак позивач в позовній заяві та в судових засіданнях підтвердив факт отримання товару за накладними, що маються у справі, до 02.06.12р. включно. Що стосується непідписних накладних №РН-0000635 від 06.06.12р., №РН-0000644 від 07.06.12р. та №РН-0000650 від 08.06.12р. то позивач повідомив, що за даними накладними ТОВ «Метком Інвест» товар не отримувало.

Відповідач вважає, що факт отримання позивачем товару за накладними №РН-0000635 від 06.06.12р., №РН-0000644 від 07.06.12р. та №РН-0000650 від 08.06.12р. підтверджується маршрутними листами, копії яких додані до матеріалів справи.

Однак, маршрутні листи не підтверджують факт передачі товару, оскільки свідчать лише про доставку товару до місця призначення, а не про його передачу та отримання покупцем. Крім того, в маршрутних листах не вказано ким саме підписані ці маршрутні листи, а також відсутня печатка позивача.

На підставі ст.38 ГПК України відповідач надав клопотання, в якому просив з метою встановлення факту отримання позивачем бетону саме від ТОВ «ВДР-ГРУПП» витребувати у позивача Журнал обліку бетонних робіт, передбачений БНіП-3.03.01-87, затвердженими управлінням стандартизації та технічних норм будівництва Держбуда СРСР.

З наданої позивачем до матеріалів справи копії даного журналу не вбачається від кого саме отриманий товар. В листі від 08.04.13р. позивач повідомив, що інші журнали, в яких було б відображено поставку бетону позивачем, не велись.

Тобто відповідачем не доведено належними доказами факт передачі позивачу товару за видатковими накладними №РН-0000635 від 06.06.12р., №РН-0000644 від 07.06.12р. та №РН-0000650 від 08.06.12р.

З огляду на те, що сума авансу перевищує вартість отриманого товару за період з 20.03.12р. по 02.06.12р., позивач вимагає повернення різниці між сумою авансу та вартістю прийнятого товару з урахуванням доставки в розмірі 238371,40грн.

Відповідач у відзиві зазначив, що постачальником в період з 20.03.12р. по 08.06.12р. поставлено, а покупцем сплачено аванс в сумі 1625150,00грн. та прийнято товар на загальну суму 1501636,10грн., тобто різниця становить 123513,90грн. Для виконання своїх зобов'язань за договором відповідач придбав сировину на суму 123513,90грн. Оскільки позивачем прийнято менший обсяг товару, ніж задекларований в п.1.2 договору, відповідач вважає, що при односторонній відмові позивача від прийняття передбаченого договором обсягу товару заявлена в позові сума є прямим збитком для господарської діяльності відповідача. Таким чином сума надмірно перерахованого позивачем авансу в розмірі 123513,90грн. буде зарахована у вигляді компенсації відповідачу збитків внаслідок порушення позивачем умов договору.

Крім того, відповідач зазначив, що 19.04.12р. листом №01-1904 позивач повідомлений про збільшення вартості доставки бетону.

Відповідно до п.3.9 договору по прибуттю автобетонозмішувача з товаром, покупець зобов'язаний негайно поставити його під розвантаження та не затримувати автобетонозмішувач більше узгодженого сторонами нормативного часу на розвантаження. Нормативний час на розвантаження товару складає - не більше 1 години з моменту прибуття автобетонозмішувача.

При цьому оплата покупцем простою автобетонозмішувача понад 1 годину умовами договору не передбачена.

В поясненнях від 05.04.13р. відповідач зазначив, що вартість простою в видаткових накладних зазначалася на підставі наказу №01/0301 від 03.01.12р.

Згідно наказу директора ТОВ «ВДР-ГРУПП» №01/0301 від 03.01.12р. ТОВ «ВДР-ГРУПП» виставляє рахунки на оплату простою в розмірі 250грн/год., або у відповідності з калькуляцією простою автобетонозмішувача за 1 годину.

Як встановлено судом, рахунки на оплату простою відповідачем не виставлялись.

Також відповідач посилається на те, що оплата за зверхнормовий простій передбачена інструкціями №П-7 від 25.04.1966р. та №П-6 від 15.06.1965р., затвердженими постановами Держарбітража СРСР.

Посилання відповідача на положення вказаних Інструкції, є помилковим з огляду на наступне:

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Частиною 1 статті 687 Цивільного кодексу України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.687 Цивільного кодексу України якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Договір поставки №01403АТБ було укладено 14.03.12р., тобто після прийняття Цивільного та Господарського кодексів України, які регулюють питання поставки продукції за кількістю та якістю.

Застосування зазначених вище Інструкцій №П-6 та №П-7 сторони в договорі не обумовили.

Як вбачається з договору поставки №01403АТБ від 14.03.12р., сторонами самостійно визначений порядок поставки та прийомки товару (розділ 3 договору), отже в даному випадку положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання №П-7 та №П-6. не застосовуються.

З огляду на те, що договором поставки №01403АТБ від 14.03.12р. не передбачено будь-якої оплати за простій, у відповідача не було жодних підстав для внесення вартості простою до видаткових накладних.

Відповідно до п.4.1 договору вартість доставки та відвантаження товару складає 80,00грн/куб.м. з ПДВ.

Згідно п.6.6.4 договору у випадку неповного завантаження автобетонозмішувача покупець сплачує доставку товару з розрахунку повної технічної місткості автобетонозмішувача.

Відповідач в поясненнях зазначає про те, що позивачу направлялися додаткові угоди про збільшення ціни за доставку товару.

В силу ч.1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частиною 2 статті 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З огляду на те, що будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну вартості доставки, між сторонами в письмовій формі не укладалось, зазначення відповідачем в видаткових накладних ціни доставки 91,67грн. без ПДВ є не обґрунтованим.

Судом самостійно здійснений розрахунок вартості доставки товару за ціною, погодженою в договорі, що в сумі складає 201680грн.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, за період з 20.03.12р. по 02.06.12р. позивач отримав товар на суму 1370758,60грн., з урахуванням вартості доставки. Отже, різниця між сплаченим авансом та вартістю отриманого бетону з доставкою за погодженою в договорі ціною становить 254391,40грн.

Позивачем заявлено до стягнення суму авансу 238371,40грн., яка є меншою ніж підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Суд вважає, що заявлення до стягнення меншої суми є правом позивача.

За приписом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги викладене і враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені і відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 208, 526, 632, 654, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 22, 33-35, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДР-ГРУПП», м.Донецьк про стягнення 238371,40грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДР-ГРУПП» (83014, м.Донецьк, вул.Ахтирська, буд.19Б, код ЄДРПОУ 35514456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» (49038, м.Дніпропетровськ, вул.Фрунзе, буд.16, кв.11; код ЄДРПОУ 36573617) суму переплаченого авансу в розмірі 238371,40грн; судовий збір в сумі 4767,43грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 20.05.13р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 24.05.13р.

Суддя Г.В. Захарченко