Постанова

від 29.07.2013 по справі 905/1794/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.07.2013 р. справа №905/1794/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддів Радіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Сакало П.А. - довіреність №15 від 09.04.2013р. від відповідача:Левертов Р.В. - довіреність б/н від 22.07.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДР-ГРУПП", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2013р. (повний текст рішення підписано 24.05.2013р.) у справі№905/1794/13-г (суддя Захарченко Г.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДР-ГРУПП", м. Донецьк про стягнення 238 371,40грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2013р. у справі №905/1794/13-г позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДР-ГРУПП", м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 238 371,40грн. - задоволені в повному обсязі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВДР-ГРУПП", м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій йдеться про часткове скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факту порушення відповідачем умов договору поставки.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача наполягає на задоволенні апеляційної скарги, частковому скасуванні судового рішення та частковому задоволенні позову на суму 123 513,90грн.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДР-ГРУПП", м. Донецьк про стягнення суми в розмірі 230 992,23грн.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №2525 від 14.05.2013р. збільшив суму позову, у зв'язку з чим остаточно просив суд стягнути з відповідача суму в розмірі 238 371,40грн.

Судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДР-ГРУПП", м. Донецьк обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №1403АТБ від 14.03.2012р., зокрема неповерненням відповідачем різниці між сумою авансу, сплаченого позивачем відповідно до умов договору поставки та вартістю прийнятого товару. Правові підстави заявленого позову - ст.693 та ст.1212 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДР-ГРУПП", м. Донецьк суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 14.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВДР-ГРУПП" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" (покупець) укладений договір поставки №01403АТБ, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця товар в обумовлені договором строки, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1 договору).

Товаром за умовами договору є будівельні розчини та бетонні суміші, що передаються постачальником у власність покупця на підставі замовлень останнього, а саме: бетон В-15 ПЗ (М200) у кількості 7000 куб.м., за ціною 650,00грн./куб.м. з ПДВ; бетон В-25 ПЗ (М350) у кількості 3000 куб.м.; за ціною 787,00грн./куб.м. з ПДВ (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору найменування з визначенням затверджених державних стандартів, асортимент товару, одиниця об'єму, ціна за одиницю об'єму товару, належного до постачання для виконання договору, узгоджуються сторонами, та вказуються у видаткових накладних (накладних на відпуск товару).

Згідно п.4.1 договору орієнтовна сума договору становить 6911000,00грн., без ПДВ. Кінцева сума складатиме суму всіх видаткових накладних, переданих покупцю. В ціну включається вартість доставки та відвантаження товару в розмірі 80,00грн/куб.м. з ПДВ.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки за товар покупця з постачальником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів та поточний рахунок постачальника на умовах повної передоплати замовленого товару. Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару одночасно з пред'явленням постачальнику замовлення.

Покупець протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури здійснює оплату авансу на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 500000.00грн. з врахуванням ПДВ (п.4.3 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.05.2012р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази визнання його у встановленому порядку недійсним. З наведеного витікає, що вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено місцевим судом, на виконання п.4.3 договору покупець здійснив попередню оплату на суму 1625150,00грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №1 від 16.03.2012р. на суму 500000,00грн.; №31 від 29.03.2012р. на суму 800150,00грн., №60 від 18.04.2012р. на суму 325000,00грн.

За твердженням позивача ТОВ "Метком Інвест" отримало від ТОВ "ВДР-ГРУПП" товар за спірним договором на суму 1169078,60грн. Постачання товару здійснювалося в період з 20.03.2012р. по 02.06.2012р.

Накладні за період з 20.03.2012р. по 30.03.2012р., від 02.04.2012р., від 03.04.2012р., від 05.04.2012р. та за періоди з 07.04.2012р. по 10.04.2012р., з 13.04.2012р. по 17.04.2012р. підписані сторонами; накладні від 01.04.2012р., 04.04.2012р., 06.04.2012р., 12.04.2012р. та за період з 18.04.2012р. по 08.06.2012р. - ТОВ "Метком Інвест" не підписані. У видаткових накладних мається посилання на договір №1403 від 14.03.2012р. та сторонами визнається, що дані поставки мали місце в рамках спірного договору.

Як стверджує відповідач, поставки за договором здійснювались в період з 20.03.2013р. по 08.06.2013р. на загальну суму 1501636,10грн. При цьому в накладних відповідачем окрім вартості бетону також включена вартість компенсації за простій автотехніки та вартість доставки.

За поясненнями позивача, частина накладних не підписана ним лише з тієї причини, що постачальник в накладних необґрунтовано зазначив вартість компенсації за простій та невірно розрахував вартість доставки, а саме за ціною 110грн. з ПДВ, тоді як за умовами договору ціна доставки - 80грн. з ПДВ за кубічний метр. Однак позивач в позовній заяві та в судових засіданнях підтвердив факт отримання товару за накладними, що маються у справі, до 02.06.2012р. включно. Що стосується непідписних накладних №РН-0000635 від 06.06.2012р., №РН-0000644 від 07.06.2012р. та №РН-0000650 від 08.06.2012р., то позивач повідомив, що за даними накладними ТОВ "Метком Інвест" товар не отримувало.

Відповідач вважає, що факт отримання позивачем товару за накладними №РН-0000635 від 06.06.2012р., №РН-0000644 від 07.06.2012р. та №РН-0000650 від 08.06.2012р. підтверджується маршрутними листами, копії яких додані до матеріалів справи.

Однак, маршрутні листи не підтверджують факт передачі товару, оскільки свідчать лише про доставку товару до місця призначення, а не про його передачу та отримання покупцем. Крім того, в маршрутних листах не вказано ким саме підписані ці маршрутні листи, а також відсутня печатка позивача.

На підставі ст.38 ГПК України відповідач надав клопотання, в якому просив з метою встановлення факту отримання позивачем бетону саме від ТОВ "ВДР-ГРУПП" витребувати у позивача Журнал обліку бетонних робіт, передбачений БНіП-3.03.01-87, затвердженими управлінням стандартизації та технічних норм будівництва Держбуда СРСР.

З наданої позивачем до матеріалів справи копії даного журналу не вбачається від кого саме отриманий товар. В листі від 08.04.2013р. позивач повідомив, що інші журнали, в яких було б відображено поставку бетону позивачем, не велись.

Тобто відповідачем не доведено належними доказами факт передачі позивачу товару за видатковими накладними №РН-0000635 від 06.06.2012р., №РН-0000644 від 07.06.2012р. та №РН-0000650 від 08.06.2012р.

З огляду на те, що сума авансу перевищує вартість отриманого товару за період з 20.03.2012р. по 02.06.2012р., позивач вимагає повернення різниці між сумою авансу та вартістю прийнятого товару з урахуванням доставки в розмірі 238371,40грн.

В свою чергу, відповідач у відзиві зазначив, що постачальником в період з 20.03.2012р. по 08.06.2012р. поставлено, а покупцем сплачено аванс в сумі 1625150,00грн. та прийнято товар на загальну суму 1501636,10грн., тобто різниця становить 123513,90грн. Однак, у зв`язку з тим, що для виконання своїх зобов'язань за договором відповідач придбав сировину на суму 123513,90грн. та оскільки позивачем прийнято менший обсяг товару, ніж задекларований в п.1.2 договору, відповідач вважає зазначене односторонньою відмовою позивача від прийняття передбаченого договором обсягу товару, тому вказана сума є прямим збитком для господарської діяльності відповідача. Тобто, сума надмірно перерахованого позивачем авансу в розмірі 123513,90грн. буде зарахована відповідачем у вигляді компенсації його збитків внаслідок порушення позивачем умов договору.

Крім того, відповідач зазначив, що 19.04.2012р. листом №01-1904 позивач повідомлений про збільшення вартості доставки бетону.

Відповідно до п.3.9 договору по прибуттю автобетонозмішувача з товаром, покупець зобов'язаний негайно поставити його під розвантаження та не затримувати автобетонозмішувач більше узгодженого сторонами нормативного часу на розвантаження. Нормативний час на розвантаження товару складає - не більше 1 години з моменту прибуття автобетонозмішувача.

При цьому оплата покупцем простою автобетонозмішувача понад 1 годину умовами договору не передбачена.

В поясненнях від 05.04.2013р. відповідач зазначив, що вартість простою в видаткових накладних зазначалася на підставі наказу №01/0301 від 03.01.2012р.

Згідно наказу директора ТОВ "ВДР-ГРУПП" №01/0301 від 03.01.2012р. ТОВ "ВДР-ГРУПП" виставляє рахунки на оплату простою в розмірі 250грн/год., або у відповідності з калькуляцією простою автобетонозмішувача за 1 годину.

Як встановлено судом, рахунки на оплату простою відповідачем не виставлялись.

Також відповідач посилається на те, що оплата за зверхнормовий простій передбачена інструкціями №П-7 від 25.04.1966р. та №П-6 від 15.06.1965р., затвердженими постановами Держарбітража СРСР.

Посилання відповідача на положення вказаних Інструкції, є помилковим з огляду на наступне:

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Частиною 1 статті 687 Цивільного кодексу України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.687 Цивільного кодексу України якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Договір поставки №01403АТБ було укладено 14.03.2012р., тобто після прийняття Цивільного та Господарського кодексів України, які регулюють питання поставки продукції за кількістю та якістю.

Застосування зазначених вище Інструкцій №П-6 та №П-7 сторони в договорі не обумовили.

Як вбачається з договору поставки №01403АТБ від 14.03.2012р., сторонами самостійно визначений порядок поставки та прийомки товару (розділ 3 договору), отже в даному випадку положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання №П-7 та №П-6 не застосовуються.

З огляду на те, що договором поставки №01403АТБ від 14.03.2012р. не передбачено будь-якої оплати за простій, у відповідача не було жодних підстав для внесення вартості простою до видаткових накладних.

Відповідно до п.4.1 договору вартість доставки та відвантаження товару складає 80,00грн/куб.м. з ПДВ.

Згідно п.6.6.4 договору у випадку неповного завантаження автобетонозмішувача покупець сплачує доставку товару з розрахунку повної технічної місткості автобетонозмішувача.

Посилання відповідача на те, що позивачу направлялися додаткові угоди про збільшення ціни за доставку товару, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне:

В силу ч.1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частиною 2 статті 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З огляду на те, що будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну вартості доставки, між сторонами в письмовій формі не укладалось, зазначення відповідачем в видаткових накладних ціни доставки 91,67грн. без ПДВ є не обґрунтованим.

Судом першої інстанції самостійно здійснений розрахунок вартості доставки товару за ціною, погодженою в договорі, що в сумі складає 201 680,00грн.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, за період з 20.03.2012р. по 02.06.2012р. позивач отримав товар на суму 1370758,60грн., з урахуванням вартості доставки. Отже, різниця між сплаченим авансом та вартістю отриманого бетону з доставкою за погодженою в договорі ціною становить 254 391,40грн.

Позивачем заявлено до стягнення суму авансу 238 371,40грн., яка є меншою ніж підтверджується наявними в матеріалах справи документами. При цьому, заявлення до стягнення меншої суми є правом позивача.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 238 371,40грн., Товариством з обмеженою відповідальністю "ВДР-ГРУПП", м. Донецьк допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 238 371,40грн . судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2013р. у справі №905/1794/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДР-ГРУПП", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2013р. у справі №905/1794/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 23.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 26.07.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано: 5 прим.

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - гос. суду Донецької області;

1 - ДАГС.