Рішення

від 26.01.2009 по справі 53/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/27

26.01.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Телеграаф Мегезінз Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоялті ком'юнікейшнз»

про стягнення 105 952,14 грн.

                                                                                Суддя  О. А. Грєхова

Представники сторін:

від позивача: Протасов С.В. –представник  по довіреності № 10-2008 від 02.10.2008р.

від відповідача: Гаврищук У. Б. –представник по довіреності від 27.12.2008 р.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоялті ком'юнікейшнз»заборгованості за надані позивачем послуги з розміщення рекламних матеріалів в засобах масової інформації в розмірі 105 952,14 грн., з яких: 102 232,24 грн. – сума основного боргу, 3 141,20 грн. –сума збитків від інфляції, 578,70 грн. –3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11 250,19 грн. витрат на послуги адвоката.

Через Відділ діловодства суду 10.10.2007р. від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточний рахунок відповідача, що знаходиться в АБ «Експрес-Банк».  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2008р. порушено провадження у справі № 53/27, розгляд справи призначено на 03.11.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2008р., у зв'язку з нез'явленням в засідання суду представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 24.11.2008р.  

 В судовому засіданні 24.11.2008р. представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що у спірних рахунках-фактурах зроблено посилання на Договори № 469 від 31.05.2007р. та № 642 від 22.08.2007р. оскільки навіть якщо письмові договори з контрагентом не укладаються, при формуванні рахунків-фактур на оплату система «1С Бухгалтерія»при присвоєнні номерів рахункам-фактурам автоматично вносить номер Договору, який відповідає рахунку-фактурі.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.11.2008р. відзиву на позовну заяву не надав, проте зазначив, що сторони у справі перебувають у договірних стосунках, на підтвердження чого надав копію Договору № 469 про надання рекламних послуг від 31.05.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2008р. позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, з підстав викладених у вказаній ухвалі, та у зв'язку з необхідністю витребування у сторін оригіналів Договору № 469 про надання рекламних послуг від 31.05.2007р. та Договору № 642 від 22.08.2007р., розгляд справи було відкладено на 08.12.2008р.

В судовому засіданні 08.12.2008р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог в зв'язку з частковим погашення відповідачем суми основного боргу та збільшенням штрафних санкцій за рахунок збільшення періоду їх нарахування, згідно з якою позов заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоялті ком'юнікейшнз»заборгованості за надані позивачем послуги з розміщення рекламних матеріалів в засобах масової інформації в розмірі 104 988,36 грн., з яких: 100 406,66 грн. –сума основного боргу, 3 980,70 грн. –сума збитків від інфляції, 601,00 грн. –3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11 250,19 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідач через відділ діловодства суду надав відзив №04/12-01 від 04.12.2008р. на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає частково в сумі 31 396,01 грн., з яких 29 209,14 грн. –сума основного боргу, 3 388,26 грн. –сума збитків від інфляції, 624,19 грн. –сума 3 % річних.

При цьому відповідач посилається на те, що частина робіт, стягнення коштів за які є предметом позову, була виконана позивачем за Договором про надання рекламних послуг № 469 від 31.05.2007р., посилання на що містять рахунки –фактури, а решта з рахунків виставлялась позивачем з посиланням на Договір про надання рекламних послуг № 642 від 22.08.2007р.,  який сторонами не узгоджувався і не підписувався.

Крім того, сторони подали спільний Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 25.11.2008р. за даними позивача заборгованість відповідача складає 100 406,66 грн., а за даними відповідача –29 209,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2008р. за заявою сторін продовжено строк вирішення спору.

 В судовому засіданні 08.12.2008р. за згодою сторін оголошено перерву до 26.12.2008р.

 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважних представників сторін з невідомих суду причин, розгляд справи було відкладено на 26.01.2009р.

 Представник позивача  в судовому засіданні 26.01.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

 Представник відповідача надав відзив № 22/01-01 від 22.01.2009р. на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги позивача  в частині 31 396,01 грн., тобто в частині заборгованості що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань взятих на себе згідно з Договором № 469 від 31.05.2007р. про надання рекламних послуг. Щодо решти позовних вимог, відповідач зазначив, що Договір № 642 від 22.08.2007р. сторонами не укладався, оскільки не було досягнуто згоди по всіх його істотних умовах, а тому відповідач і не підписав акти виконаних робіт, направлені позивачем. Крім того, відповідач зазначив, що якщо позивач наполягає на укладенні між ними Договору № 642 від 22.08.2007р., то чому не надавав для затвердження відповідачу остаточний варіант макету рекламного повідомлення (п. 2.1.1 Договору № 642).

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.01.2009р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.05.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Тереграаф Мегезінз Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоялті ком'юнікейшнз»було укладено Договір про надання рекламних послуг № 469 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується по завданню і за рахунок відповідача надати рекламні послуги по розміщенню в засобах масової інформації позивача (журнал „What's On Kyiw”)  рекламних матеріалів відповідача.

В розділі 1 Договору сторонами було погоджено кількість випусків, в яких розповсюджується реклама, її обсяг та вартість.

Розділом 1 Договору сторони погодили, що загальна сума Договору становить 52 941,68 грн.

Факт надання вказаних послуг підтверджується доданими до матеріалів справи ксерокопіями журналів „What's On Kyiw” та підписаними сторонами актами виконаних робіт на частину з вказаних послуг, а саме, за рекламу в випусках № 20/07, № 21/07, № 22/07, № 23/07, № 24/07, № 25/07, № 26/07, № 27/07, № 28/07, № 30/07.

Частину з вказаних послуг відповідач оплатив, на несплачену решту в сумі 31 034,86 грн. позивачем було виставлено рахунки з вказаною в них підставою платежу: «Договір № 469 від 31.02.2007р.» № СФ-0469/13 від 04.09.07 р. на суму 1825,58 грн., № СФ-00649/14 від 11.09.07 р. на суму 1825,58 грн.,  № СФ-0469/ 15 від 18.09. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0469/ 16 від 25.09. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0469/17 від 03.10. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0469/18 від 09.10. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0469/ 19 від 16.10. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0469/20 від 23.10. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0469/22 від 06.11. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0469/24 від 20.11. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0469/25 від 27.11. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0469/26 від 06.12. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0469/27 від 13.12. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0469/28 від 20.12. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0469/29 від 26.12. 07 р. на суму 1825, 58 грн.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору відповідач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача вартість розміщення реклами не пізніше 5 банківських днів від дати отримання від позивача рахунку-фактури.

Після порушення провадження у справі, а саме 25.11.2008 року відповідач частину з вказаних коштів в сумі 1 825,59 грн. позивачу перерахував, внаслідок чого заборгованість  відповідача перед позивачем за вказаним Договором становить 29 209,27 грн., що останнім не заперечується і у відзиві на позов визнається.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно  до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 29 209,27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 209,27 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 3 388,26 грн. та 3% річних в сумі  624,19 грн. підлягають задоволенню за розрахунком відповідача.

 Крім наданих за Договором № 469 рекламних послуг як зазначив представник, позивач, за замовленням відповідача (в матеріалах справи відсутнє), розміщував рекламу відповідача у журналі „What's On Kyiw”, а саме, у випусках №31/07, №32/07, №33/07, №34/07, №35/07, №36/07, №37/07, №38/07, №39/07, №40/07, №41/07, №42/07, №43/07, №44/07, №45/07, №46/07, № 47/ 07, № 48/ 07.

На оплату наданих послуг позивачем було виставлено рахунки-фактури з вказаною в них підставою платежу: «Договір № 642 від 22.08.2007р.» на загальну суму 71 198,38 грн., а саме: № СФ-00642 від 22.08.07 р. на суму 3955, 41 грн., , № СФ-00642/2 від 11.09.07 р. на суму 3955, 41 грн., № СФ-00642/3 від 22.08.07 р. на суму 3955, 41 грн., № СФ-00642/4 від 18.09. 07 р. на суму 3955, 41 грн., № СФ-00642/5 від 25.09. 07 р. на суму 3955, 41 грн., № СФ-00642/6 від 03.10. 07 р. на суму 3955, 41 грн., № СФ-00642/7 від 09.10. 07 р. на суму 3955, 41 грн., № СФ-00642/8 від 16.10. 07 р. на суму 3955, 41 грн., № СФ-00642/9 від 23.10. 07 р. на суму 3955, 41 грн., № СФ-0469/21 від 30.10. 07 р. на суму 1825, 58 грн., № СФ-0642/10 від 30.10.07 р. на суму 3955, 41 грн., №СФ-0642/11 від 06.11. 07 р. на суму 3955, 41 грн., № СФ-0469/23 від 13.11.07 р. на суму 1825, 58 грн., №СФ-0642/12 від 13.11.07 р. на суму 3955, 41 грн., №СФ-0642/13 від 20.11.07 р. на суму 3955, 41 грн., №СФ-0642/14 від 27.11. 07 р. на суму 3955, 41 грн., № СФ-0642/15 від 06.12. 07 р. на суму 3955, 41 грн., № СФ-0642/16 від 13.12. 07 р. на суму 3955,41 грн., № СФ-0642/17 від 20.12. 07 р. на суму 3955, 41 грн., № СФ-0642/18 від 26.12. 07 р. на суму 3955, 41 грн.

14.02.2008р. на адресу відповідача цінним листом було надіслано відповідні Акти виконаних робіт (в матеріалах справи відсутні).

           Однак, відповідач вказані рахунки не оплатив, Акти виконаних робіт не підписав.

          На вимогу суду, у зв'язку з посиланням в рахунках-фактурах на Договір № 642 від 22.08.2007р., представником позивача було надано примірник Договору № 642 про надання рекламних послуг від 22.08.2007р. (в матеріалах справи), який як встановлено судом підписано в односторонньому порядку, що свідчить про недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов. Таким чином суд не може взяти даний Договір до уваги, який такий що породжує у сторін права та обов'язки, оскільки такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

          Суд також не може погодитися з твердженнями позивача, що відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України між сторонами було укладено господарський договір у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 2 ст. 202 ЦК України).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що на настання відповідних наслідків спрямована лише воля позивача, який надавав рекламні послуги, дії ж відповідача (відсутність замовлення відповідача, на надання послуг по розміщенню реклами позивачем, відсутність погодженого макету рекламного повідомлення, відмова від підписання Актів виконаних робіт, відсутність оплати за виставленими рахунками-фактурами) навпаки свідчать про відсутність згоди на настання правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України  усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Послуги з розміщення реклами, на наданні яких наполягає представник позивача, на думку суду, не відносяться до таких, що можуть бути надані повністю в момент досягнення усної домовленості щодо їх надання, а відтак, твердження позивача про наявність усного договору між сторонами з розміщення ним реклами відповідача судом до уваги не приймаються, як такі, що суперечать вимогам закону.

Посилання позивача на наявні в матеріалах справи гарантійні листи, в яких відповідач визнав всю суму заборгованості до уваги судом не приймаються, оскільки вони не є зобов'язанням в розумінні статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст.. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позивачем в розуміннні статей 32, 33 ГПК України не доведено тих обставин, які є  підставою позовних вимог, не підтверджено такі обставини належними доказами та не додано їх до матеріалів справи.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст.. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Матеріали справи свідчать, що не зважаючи на заборгованість відповідача за надані за Договором № 469 від 31.05.2007р. рекламні послуги в сумі 29 209,27 грн. позивач на власний ризик продовжував надавати такі послуги  відповідачу.

Оцінюючи всі докази в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач належними доказами не довів свого порушеного права, не надав документів, на яких ґрунтуються вимоги, а тому правові підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 71 198,38 грн. основного боргу та нарахованих на нього 3% річних та інфляційних втрат  відсутні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 11 250,19 грн. слід зазначити наступне.

В позовній заяві позивач просить стягнути вказану суму на підставі ст. 44  ГПК України, тобто як судові витрати.

Вказані витрати позивач підтверджує долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями договору про надання правових послуг адвоката від 11.07.2008 р., укладеного між позивачем та Адвокатом Рафальським Віктором Броніславовичем, додатковою угодою № 1 до нього  та платіжним дорученням № 1871 від 04.09.2008 р., яка свідчить про перерахування 11250,19 грн. на виконання послуг згідно додаткових угод № 1 та № 2  Фізичній особі –підприємцю Рафальському Віктору Броніславовичу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати, за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

До матеріалів справи додано належним чином засвідчену копію посвідчення адвоката, виданого Рафальському В. Б.

Факт надання юридичних послуг позивачу адвокатом Рафальським В. Б. документально підтверджується.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України,  ст. ст. 33,  34,43 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоялті ком'юнікейшнз»(01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, оф. 101, ідентифікаційний код 34728744 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Телеграаф Мегезінз Україна»(04070, м. Київ, вул.. Ігорівська, 14-А, ідентифікаційний код 33404156) основний борг у сумі 29 209 (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 27 коп., 3 % річних в сумі 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 19 коп., збитки від інфляції в сумі 3 388 (три тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 26 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 332 (триста тридцять дві) грн.. 22 коп., 37 (тридцять сім) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  та 3 529  (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять ) грн. 92 коп. витрат на послуги адвоката.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О. А.

Повний текст рішення підписаний 30.01.2009р.