Рішення

від 20.01.2009 по справі 37/461

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/461

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/461

20.01.09

За позовомДочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління «Укравтогаз»

ДоДочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України»

Простягнення 87115,04 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача : Старик Я.І. –представник за довіреністю № б/н від 11.01.2008 року;

Від відповідача  Власенко С.А.- представник за довіреністю № 1021/12-2008 від 01.21.2008 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в особі філії «Управління «Укравтогаз»до Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 87115,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2008 р. порушено провадження у справі № 37/461, розгляд справи було призначено на 02.12.2008 року о 12-30.

Представник відповідача 02.12.2008 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/461 від 20.11.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2008 р. розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

16.12.2008 р. відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що позовні вимоги визнає частково, зокрема : відповідач визнає основну суму заборгованості в розмірі 47764,25 грн.,  при цьому відповідач вказує, що 09.12.2008 року відповідачем сплачено 10000,00 грн.

В судовому засіданні 16.12.2008 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по  справі № 37/461. Подане клопотання судом було задоволено.

У судовому засіданні 16.12.2008 р., відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 20.01.2009 року о 16-30.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.01.2009 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                               ВСТАНОВИВ:

15 березня 2006 року між Дочірньою компанією «Укртрасгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі заступника директора філії «Управління «Укравтогаз» Кириченко В.М, який діяв на підставі довіреності, посвідченої Демченко Л.В, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.03.2006 року за реєстром № 518 (далі –власник) та Дочірнім підприємством «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в особі генерального директора Прохоренко С.О., який діє на підставі статуту підприємства,  (далі –замовник) був укладений договір з надання автопослуг  № 122-У (далі –договір), відповідно до умов якого сторони погодили, що власник надає послуги легковими автомобілями у відповідності з попередньої заявкою замовника, а замовник приймає та оплачує надані послуги.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором про надання послуг.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що автопослуги, відповідно до договору, виконавцем виконані належним чином і в строк, прийняті замовником, що підтверджується актами здачі-прийому виконаних робіт № 74-11 від 30.11.2006 року на суму 26156,27 грн. та № 61-12 від 31.12.2006 року на суму 25664,38 грн., які належним чином оформлені, підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 3.2 договору замовник здійснює оплату авто послуг, наданих власником згідно цього договору протягом 10-ти днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акту прийому-передачі наданих послуг.

Позивач стверджує, що відповідач за надані послуги з позивачем розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, яка за розрахунком позивача становить 47764,25  грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

З наданих позивачем доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

У відзиві на позовну заяву, який був поданий 16.12.2008 року через канцелярію суду, відповідач визнав суму заборгованості в повному обсязі.

В свою чергу, судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідач частково погасив суму заборгованості та сплатив позивачу 15000,00 грн. в рахунок погашення суми боргу, що підтверджується платіжним доручення № 483 від 09.12.2008 року та платіжним доручення № 552 від 16.12.2008 року.

З огляду на те, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі        15000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду, провадження в цій частині, за відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, підлягає припиненню.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи складає 32764,25 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг (п. 3.2 договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  за надані послуги не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 32764,25 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 32764,25 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 18204,64 грн. та 3 % річних в розмірі 2865,29 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 2865,29 грн. та індекс інфляції в розмірі 18204,64 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 18280,86 грн., яка нарахована останнім за період прострочення з 12.12.2006 року по 07.11.2008 року.

Суд відзначає, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 18280,86 грн. підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», проте перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивачем не враховано, що згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до обґрунтовано розрахунку суду, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 4378,69 грн.

Розрахунок суми пені

Розмір пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

26156.2712.12.2006 - 31.05.200717108.5 %0.047 %2083.186

26156.2701.06.2007 - 12.06.20071208.0 %0.044 %137.589

25664.3811.01.2007 - 31.05.200714108.5 %0.047 %1685.411

25664.3801.06.2007 - 12.07.20074208.0 %0.044 %472.506

Крім того, суд відзначає, що в силу статті 223 Господарського кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

Строк позовної давності для вимог про стягнення неустойки, якою також є пеня, визначений пунктом 1 частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України, тривалістю в один рік.

Пунктом 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судом встановлено, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення пені, проте враховуючи те, що відповідач не подав відповідну заяву, у суду відсутні відповідні правові підстави для застосування строків позовної давності.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, суд вважає за необхідність використатити право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, та розстрочити виконання рішення на 5 місяців.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 267, 525, 526, 530, 546, 549, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 232, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 2  код 30180328) на користь Дочірньою компанією «Укртрасгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління «Укравтогаз»  (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського,2 код 04864140) 32764,25 грн. –основний борг,  2865,29 грн. –3 % річних, 18204,64 грн. –інфляційні витрати, 4378,69 грн. –пені,  732,13 грн. - державного мита та 99,17 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення на 5 місяців та стягнувши :

-          з 16 лютого 2009 року 6552,85 грн. –основного боргу, 573,06 грн. - 3 % річних, 3640,93 грн.  інфляційні витрати, 875,74 грн.  –пені, 732,13 грн. - державного мита та 99,17 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

-          з 16 березня 2009 року 6552,85 грн. –основного боргу, 573,06 грн. - 3 % річних, 3640,93 грн.  інфляційні витрати, 875,74 грн.  –пені;

-          з 16 квітня 2009 року 6552,85 грн. –основного боргу, 573,06 грн. - 3 % річних, 3640,93 грн.  інфляційні витрати, 875,74 грн.  –пені;

-          з 16 травня 2009 року 6552,85 грн. –основного боргу, 573,06 грн. - 3 % річних, 3640,93 грн.  інфляційні витрати, 875,74 грн.  –пені;

-          з 16 червня 2009 року 6552,85 грн. –основного боргу, 573,06 грн. - 3 % річних, 3640,93 грн.  інфляційні витрати, 875,74 грн.  –пені.

3.          В частині стягнення пені в розмірі 13902,17 грн. відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 26.01.2009 року