Рішення

від 17.12.2008 по справі 52/278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

52/278

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  52/278

17.12.08

    Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Ел Україна»до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 144 398,19 грн., за участю представників позивача –Златіна С.В., довіреність б/н від 05.11.2008р., Герман М.М., довіреність б/н від 05.11.2008р., відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 144 398,19 грн., а саме 139 158,00 основної заборгованості, 240,19 грн. 3% річних та 5 000,00 грн. збитків у вигляді витрат на правову допомогу у зв'язку  з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором купівлі-продажу виробничого обладнання № 20/06/08  від 20.06.2008 року з оплати поставленого товару.  

Ухвалою від 28.11.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.12.2008 року.

В судовому засіданні 17.12.2008 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.  

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2008 року не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.   

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 червня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу виробничого обладнання № 20/06/08, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

   Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але не пізніше 31.12.2008 року (п. 7.1. договору).  

   П.п. 1.2., 2.1., 2.2., 4.1., 5.1. договору сторони встановили, що найменування, кількість, вартість, умови оплати товару визначені у Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

   Відповідно до Специфікації № 1 до договору позивач зобов'язується поставити відповідачу головку опускну оцинковану, головку утримуючу оцинковану, триногу на загальну суму 811 800,00 грн.

   П. 3 Специфікації визначені умови оплати товару. Платежі здійснюються наступним чином:

- 405 900,00 грн. передплата, протягом 2-х банківських днів з моменту підписання договору, але не пізніше 31.06.2008 року;

- 135 300,00 грн. протягом 20 –25-го липня 2008 року;

- 135 300,00 грн. протягом 20 –25-го серпня 2008 року;   

- 135 300,00 грн. протягом 20 –25-го вересня 2008 року.

   Відповідно до п. 4 Специфікації № 1 до договору передача майна здійснюється частково протягом 50 (п'ятдесяти) календарних днів з моменту надходження передплати на рахунок продавця.

   Позивач без попередньої оплати поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 139 158,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000061 від 29.08.2008 року та РН-0000098 від 28.07.2008 року, а також довіреностями НБК № 479094 від 28.07.2008 року та ЯПИ № 460569 від 29.08.2008 року на ім'я представника відповідача.  

         Відповідач за поставлений товар не розрахувався. Претензій щодо кількості та якості поставленого товару від відповідача не надходило.

         Позивач 15.10.2008 року направив на адресу відповідача лист № 128 від 14.10.2008 року з вимогою погасити заборгованість у розмірі 139 158,00 грн.

         Відповідач залишив без відповіді лист позивача.

         Станом на день звернення до суду з позовом сума основного боргу відповідача перед позивачем складає  139 158,00 грн.

         Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.   

 Отже, позивач взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором виконав належним чином, тоді як відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав належним чином і має заборгованість перед позивачем у сумі 139 158,00 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України  визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

       З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за товар в сумі 139 158,00 грн., у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частині.

       Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       Таким чином, позов в частині стягнення 3 % річних в розмірі 240,19 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем  виконання взятих на себе зобов'язань з оплати за поставлений товар за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

       Вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу, які позивач заявляє як збитки, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).   

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника. Перші три елементи розглядаються як об'єктивні умови відповідальності, доведення наявності на яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб'єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов'язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушення і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Позивач щодо наявності причинного зв'язку між невиконанням відповідачем зобов'язань та збитками позивача обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Ел Україна»було змушено звернутись до Фізичної особи –підприємця Герман М.М. для отримання спеціалізованої правової допомоги.

Проте, віднесені до збитків витрати позивача, понесені на правове обслуговування Фізичною особою –підприємцем Герман М.М., суперечить закону, зокрема, ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з порушеним правом цивільним.

       Крім того, ст. ст.  44, 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонам відшкодовуються тільки понесені ними витрати на послуги адвоката.

      До того ж, витрати на юридичні послуги  Фізичної особи –підприємця Герман М.М., яка не є адвокатом, не відносяться і до складу судових витрат, оскільки ст. 44  Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за послуги лише адвоката, а не будь-якого представника сторони.

       Отже, правові підстави для стягнення з відповідача збитків у розмірі 5 000,00 грн. у вигляді оплати юридичних послуг відсутні, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.   

Державне мито у сумі 1 393,98 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 113,91 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 17, код 20057315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Ел Україна»(02125, м. Київ, пр. Алішера Навої, 76, код 32204261) 139 158 (сто тридцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. боргу, 240 (двісті сорок) грн. 19 коп. 3% річних, 1 393 (одна тисяча триста дев'яносто три) грн. 98 коп. витрат по сплаті державного мита та 113 (сто тринадцять) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.   

Суддя                                                                                                            С.Чебикіна