Рішення

від 12.02.2009 по справі 31/381

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/381

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/381

12.02.09

За позовом          Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення

          залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ

до          Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна

          залізниця", м. Київ

про          стягнення 10 950 грн.

                                                                                          Суддя    Качан Н.І.

Представники:  

Від позивача          Лесько Н.О. - пред. по довір.

Від відповідача          ( Никипорець І. Ф.) Авраменко Д.В. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 10 950, 00 грн. Заявлені позовні вимоги Позивач мотивував тим, що між ним та Відповідачем було укладено договір поставки, відповідно до якого Позивач прийняв на себе зобов‘язання поставити у встановлений строк на користь Відповідача товар, який Відповідач зобов‘язався прийняти та оплатити.

Поставка товару була здійснена Позивачем на користь Відповідача у залізничних вагонах з передачею  відповідної, обумовленої договором поставки документації, в тому числі, сповіщення «авізо».

Зазначені сповіщення було оплачено Відповідачем частково. Станом на сьогоднішній день заборгованість за поставлений товар становить 10 950, 00 грн. У зв‘язку з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором поставки у розмірі                  10 950, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 11.12.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р., розгляд справи було відкладено на 22.01.2009р. Потім  оголошено перерву до 12.02.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 ГПК України надав до суду відзив на позов у формі письмових заперечень. У відзиві на позов Відповідач зазначив про те, що ним дійсно було отримано обумовлені договором товарно-матеріальні цінності –комплектуючі для збирання стрілочних переводів. Проте, за твердженням Відповідача, поставка таких комплектуючих відбулася не у повному обсязі, що підтверджується відповідними комерційними актами, і про що Позивача було повідомлено. Оплату за договором поставки було здійснено Відповідачем за фактично отриману продукцію. Тому, Відповідач стверджує, що заборгованість у нього перед Позивачем за договором поставки станом на сьогоднішній день відсутня, і, відповідно, немає правових підстав для її стягнення у судовому порядку.           З огляду на ці обставини , Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення  спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Між Позивачем та Відповідачем 16 січня 2006 р. було укладено Договір №ЦХП-40106,  відповідно до п. 1.1. якого Позивач зобов‘язався поставити на умовах цього договору та передати у власність Відповідача, а Відповідач –прийняти і оплатити Продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, якість та ціни якої вказуються у Специфікаціях, які є невід‘ємними частинами Договору.

          Пунктом 2.1. Договору встановлено, що ціна на Продукцію, яка постачається за Договором, встановлюється у гривнях і вказується у специфікаціях до Договору.

          Відповідно до п. 4.1. Договору Позивач здійснює поставку Продукції залізничним або автомобільним транспортом на умовах та в терміни, які вказуються у специфікаціях до Договору та надаються додатково. Можливо відвантаження Продукції зі складу Позивача автотранспортом Відповідача.

          П.п. 4.3.-4.4. Договору встановлювалося, що дата поставки Продукції визначається згідно умов її поставки, які зазначаються у специфікаціях до Договору і відповідають  вимогам Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс»в редакції          2000 р. Поставка Продукції підтверджується сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі, який Відповідач повинен підписати і повернути Позивачу протягом 5 днів після його одержання.

          Відповідно до п. 6.1. Договору на кожну партію Продукції, що поставляється, Позивач надає Відповідачу наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, автотранспортну або залізничну накладну, пакувальні аркуші, сповіщення «авізо».

          Згідно з п.п. 7.1.-7.2. Договору Відповідач акцептує сповіщення «авізо»протягом 2 робочих днів після отримання документів, зазначених у п. 6.1. Договору та при умові фактичного отримання Продукції, яка відповідає специфікації. Розрахунки за Продукцію здійснюються відповідно до «Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач»і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи», затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 р. №329-ЦЗ.

          Позивачем було здійснено поставку товару на користь Відповідача у товарних напіввагонах  №№68621424, 65142010, 65226540.

          Разом з поставкою товару Позивачем було передано Відповідачу сповіщення «авізо»на суму 203 543, 89 грн. від 31.05.2006 р. №6553, рахунок-фактуру ВБК06-914 від 31.05.2006 р. на суму (з ПДВ) 203 543, 89 грн., податкову накладну від 31.05.2006 р. №6764 на загальну суму з ПДВ 203 543, 89 грн., квитанцію про приймання вантажу № вантажний 46022881, сповіщення «авізо»на суму 300 928, 20 грн. від 25.01.2006 р. №611, рахунок-фактуру ВБК06-145 від 25.01.2006 р. на суму (з ПДВ) 300 928, 20 грн., податкову накладну від 25.01.2006 р. № 499 на загальну суму з ПДВ 300 928, 20 грн., квитанцію про приймання вантажу № вантажний 45418316, сповіщення «авізо»на суму 311 345, 02 грн. від 25.01.2006 р. №614 (копії знаходяться у матеріалах справи).

          Завантаження товарно-матеріальних цінностей на суму (з ПДВ) 203 543, 89 грн. та 300 928, 20 грн. відповідно, а також їх здача на залізницю відбулося 25.01.2006 р. на                     ст. Керченський з-д Придніпровської залізниці, про що було складено залізничні накладні №45418318 та №45418319 відповідно.

          Завантаження товарно-матеріальних цінностей на суму (з ПДВ) 311 345, 02 грн. грн., а також їх здача на залізницю відбулося 30.05.2006 р. на ст. Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, про що було складено відповідну залізничну накладну №46022884 .Копії накладних залучено до  матеріалів справи і приймаються судом як належні докази по даному спору.   

          Під час перевезення товару, що постачався на користь Відповідача, на станції             ім. Т. Шевченка Одеської залізниці було складено комерційні акти №БО 653798/1 від 29.01.06 р. щодо виявлення недостачі 80 шт. підкладок КБ-65 (комплектуючі для збирання стрілочних переводів) у напіввагоні №65142010, який прибув з станції Керч Придніпровської залізниці на суму 1854, 00 грн. згідно листа ТОВ «Керченський стрілочний завод»№Д-8-236 від 01.02.2006 р., №БО 653799/2 від 29.01.06 р. щодо недостачі підкладок 1КБ-65 в кількості 170 шт. у напіввагоні №65226540, який прибув з станції Керч Придніпровської залізниці на суму 3939, 00 грн. згідно листа ТОВ «Керченський стрілочний завод»№Д-8-243 від 02.02.2006 р.

          03.07.2006 р. на ст. Бахмач-Пасажирський за результатами видачі вантажу з вагону №68621424 було складено комерційний акт АК309964 (копія є у матеріалах справи), відповідно до якого було виявлено нестачу 16 шт. накладок 1Р65, 2 шт. накладок ДН-243, 60 шт. клеми ПКЛ, 30 шт. болтів М-22*175-48С, 104 шт. підкладок 1-КБ-65 на суму 5158 грн.

          Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення сторін та їх представників, що брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

          За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем Договір є договором поставки, а тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України»), параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України (надалі –«ГК України»).

          Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

          Відповідно до ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

          Таким чином, відповідно до положень діючого законодавства порядок поставки, приймання та оплати товару, що постачається, визначається сторонами у текстах узгоджених  договорів  поставки, що і мало місце в даному випадку.

          Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Відповідно до ст.ст. 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було належним чином виконано умови Договору в частині поставки на користь Відповідача товарно-матеріальних цінностей, визначених Договором та специфікаціями до нього. Зокрема, поставка товару була здійснена Позивачем у відповідності до п. 4.1. Договору залізничним транспортом, і передача такого товару залізниці для здійснення поставки, а також його видача одержувачу товару –Відповідачу підтверджується відповідними квитанціями про приймання вантажу № вантажний 46022881, № вантажний 45418316, а також залізничними накладними №45418318, №45418319, №46022884, копії яких залучено до матеріалів справи.

          Відповідні документи на поставлений товар, а саме: рахунок-фактуру, податкову накладну, автотранспортну або залізничну накладну, пакувальні аркуші, сповіщення «авізо»відповідно до умов п. 6.1. Договору було надано Позивачем Відповідачу, що не заперечується сторонами у судовому засіданні, і копії зазначених документів є у матеріалах справи.

          Таким чином, з боку Позивача було виконано свої зобов‘язання за Договором щодо поставки Відповідачу товарно-матеріальних цінностей, визначених Договором та специфікаціями до нього.

          Нормами п. 7.1. Договору визначено строк, у який Відповідач зобов‘язаний акцептувати сповіщення «авізо», а саме: протягом 2 робочих днів після його отримання.

Відповідно до абзацу 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення у сторін цивільних прав та обов‘язків є договір або інший правочин.

          Таким чином, після акцептування сповіщення «авізо»у Відповідача виникло зобов‘язання перед Позивачем оплатити поставлену продукцію у розмірі, визначеному у відповідному сповіщенні.

          Статтями 610-611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідач наводить доводи про те ,що приймання продукції по кількості проводилось ним з дотриманням  вимог діючої Інструкції № П-6 від 15.06.1965 р. та у відповідності зі змінами  та доповненнями п.п. 6.1.,7.2 Договору . За договірних  умов сторони узгодили ,що розрахунки за продукцію здійснюються відповідно до «Порядку розрахунків  за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач »і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи», затвердженого Наказом Укрзалізниці  від 30.04.2004р. № 329-цз ,пунктом 2.6 якого передбачено ,що структурний підрозділ –вантажоодержувач акцептує авізо на суму фактично отриманих ТМЦ .які відповідають специфікації по договору поставки , за виключенням неякісної продукції, нестач або браку. Відповідач документально підтвердив про  отримання продукції та своєчасно повідомив позивача про удостовірені комерційними актами та Актами приймання продукції  факти нестач ,тобто недоакцептування сповіщень  № 653 від 31.0506р. на суму 5158 грн, № 614 від 25.01.06р. на суму 1854 грн. та № 611 від 25.01.06р.на суму 3938 грн.  вважає цілком правомірним та дії відповідача такими ,що відповідають умовам договору та встановленому порядку розрахунків .

Відповідач звернувся до позивача з претензійними вимогами  про нестачу продукції . Проте, в  матеріалах справи відсутні  докази того, що позивач відреагував яким - небудь чином на претензії відповідача щодо нестачі вантажів. Таким чином оскільки відбулася часткова поставка продукції відповідач правомірно виставляв претензії і відповідно здійснив оплату за фактично отриману продукцію.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, та керуючись законом, суд визнає позовні вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню .

          З огляду на це, оскільки відповідно до матеріалів справи Відповідачем було здійснено оплату поставленої продукції частково, що не заперечується сторонами у справі, то суд вирішив, що сума заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 10 950, 00 грн. не  підлягає стягненню.

          Відповідно до ст. 4, ст.ст. 33-43 та абзацу 2 ст. 83 ГПК України господарський суд розглядає господарські спори між сторонами у межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. З огляду на це, судом під час розгляду справи по суті не досліджувалися факти наявності або відсутності вини третіх осіб, винних  у виникненні недостачі поставленої Позивачем відповідно до умов Договору продукції під час її приймання. Таким чином, сторони  не позбавлені  можливості звернутися до суду з відповідними позовами.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок сторін порівну  (ст. 49 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 15, 16, 530 610-611, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні Позову  відмовити .

2.          Стягнути з Державного територіально-галузевого підприємства «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 11/15; ідентифікаційний код 19014832) 54  (п'ятдесят чотири ) грн.75 коп. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять)  гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                                Н. І. Качан