Постанова

від 01.04.2009 по справі 31/381

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/381

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.04.2009                                                                                           № 31/381

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:            Калатай  Н.Ф.

          Поляк О.І.

 при секретарі:           Царук І.О.

 За участю представників:

 від позивача - Лесько Н.О. –представник за довіреністю № ЦХП-18/7 від05.01.2009

                    Міненко Ю.А. – представник за довіреністю № ЦХП-18/6 від 05.01.2009          

 від відповідача - Авраменко Д.В. - представник за довіреністю № 156-НЮ від 20.01.2009,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2009

 у справі № 31/381 (суддя Качан Н.І.)

 за позовом                               Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

 до                                                   Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 про                                                   стягнення 10950 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про стягнення 10950,00 грн. боргу, який виник внаслідок того, що відповідач, частково акцептувавши сповіщення, виставлені позивачем у відповідності до умов договору № ЦХП-40106 від 16.01.2006 р., не повністю сплатив продукцію, що її поставив позивач за умовами цього договору згідно перевізних документів.

Відповідач просить суд у позові відмовити, посилаючись у запереченнях на позов на те, що продукцію позивачем поставлено частково, що підтверджується відповідними комерційними актами, тому оплата здійснена, згідно умов договору та вимог закону, тільки за фактично отриману продукцію.

Рішенням від 12.02.2009 р. у справі № 31/381 господарський суд міста Києва повністю відмовив позивачу у позові, визнавши доведеним часткову поставку продукції та правомірним здійснення часткового акцепту виставлених сповіщень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 р. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 10950,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, рішення винесене судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

При цьому, позивач посилається на те, що за умовами FCA правил Інкотермс-2000, його зобов'язання як продавця з поставки продукції в даному випадку вважаються виконаними в момент вручення товару перевізнику; що після передачі продукції перевізнику всі ризики несе покупець; що факт поставки продукції на адресу відповідача підтверджується квитанціями про приймання вантажу.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує і просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою від 12.03.2009 р. колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя –Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Поляк О. І. апеляційну скаргу  Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 30.03.2009 року.

В судовому засіданні 30.03.2009 року представник позивача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, і просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою від 30.03.2009 розгляд апеляційної скарги відкладений до 01.04.2009, відповідача зобов'язано надати суду акти приймання спірної продукції за кількістю.

У судовому засіданні 01.04.2009  представник відповідача повідомив суду про відсутність витребуваних судом документів.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні в матеріалах справи документальні докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

16.01.2006 р. між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” як постачальником та Державним територіально-галузевим об'єднанням „Південно-Західна залізниця” як покупцем укладено договір ЦХП-40106, предметом якого є зобов'язання постачальника поставити на умовах цього договору та передати у власність, а покупця прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, названу в подальшому „продукція”, найменування, кількість та ціни якої вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору та надаються додатково.

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 815817,11 грн., в тому числі:

- на суму 311345,02 грн., відвантажену зі станції Керченський завод Придніпровської залізниці на адресу станції Київ-Волинський Південно-Західної залізниці Дистанція шляху № 3 (ПЧ-3) Південно-Західної залізниці вагоном № 65226540 за Накладною № 45418318, що підтверджується відповідними квитанцією про приймання вантажу та накладною (а.с. 31, 42);

- на суму 300928,20 грн., відвантажену зі станції Керченський завод Придніпровської залізниці на адресу станції Київ-Волинський Південно-Західної залізниці Дистанція шляху № 3 (ПЧ-3) Південно-Західної залізниці вагоном № 65142010 за Накладною № 45418319, що підтверджується відповідними квитанцією про приймання вантажу та накладною (а.с. 26, 43);

- на суму 203543,89 грн., відвантажену зі станції Ніжнодніпровськ Придніпровської залізниці на адресу станції Бахмач Південно-Західної залізниці ПМС-285 вагоном № 68621424 за Накладною № 46022881, що підтверджується відповідними квитанцією про приймання вантажу та накладною (а.с. 19, 44).

Відповідно до п.п. 6.1, 7.1, 7.2 договору для проведення розрахунків на кожну партію продукції, що поставляється, постачальник, разом з продукцією, надає покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну, товаротранспортну або залізничну накладну, супроводжувальну документацію виробника продукції, пакувальні аркуші, сповіщення „авізо”; Покупець акцептує сповіщення на протязі двох робочих днів після отримання документів, зазначених в п. 6.1, та при умові фактичного отримання продукції, яка відповідає специфікації; Розрахунки за продукцію здійснюються відповідно до „Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП „Укрзалізничпостач” і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи”, затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 р. № 329-ЦЗ.

Згідно пп. 2.6.1 п. 2.6 зазначеного Порядку структурний підрозділ – вантажоодержувач акцептує авізо на суму фактично отриманих товарно-матеріальних цінностей, які відповідають специфікації до договору поставки, за виключенням неякісної продукції, нестач або бракованої продукції згідно складених рекламацій.

До матеріалів справи позивачем долучено копії рахунків-фактур за договором сторін на загальну суму 815817,11 грн. та трьох сповіщень:

- № 611 від 25.01.2006 р. на суму 300928,20 грн., яке акцептоване відповідачем на суму 296990,20 грн., неакцептованою залишилася сума 3938,00 грн.;

- № 614 від 25.01.2006 р. на суму 311345,02 грн., яке акцептоване відповідачем на суму 309491,02 грн., неакцептованою залишилася сума 1854,00 грн.;

- № 6553 від 31.05.2006 р. на суму 203543,89 грн., яке акцептоване відповідачем на суму 198385,89 грн., неакцептованою залишилася сума 5158,00 грн.

Загальна сума, на яку відповідач акцептував зазначені сповіщення, дорівнює 804867,11 грн., тобто не оплаченою залишилась продукція на суму 10950,00 грн., про стягнення з відповідача якої позивач звернувся до суду.

В обґрунтування неповного акцепту зазначених авізо відповідач послався на виявлену у трьох спірних вагонах і зафіксовану у комерційних актах нестачу продукції на загальну суму 10950,00 грн.

Врегулювати спірні питання у претензійно-позовному порядку сторонам не вдалося і позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми недоплати.

Відповідач проти стягнення з нього 10950,00 грн. заперечує, посилаючись на те, що продукцію на зазначену суму він не отримував і платити за неї не повинен.

Проте, з огляду на дійсні обставини справи, з урахуванням наявних в матеріалах справи документальних доказів та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Особливістю спору, що вирішується судом у цій справі, є те, що щодо спірної вугільної продукції як об'єкту перевезення залізниця має права та обов'язки перевізника, а щодо цієї ж продукції як об'єкту купівлі-продажу –покупця.

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким позивач набув прав продавця (постачальника), а відповідач – покупця.

На вирішення суду переданий спір, що виник з підстав розрахунків за продукцію, поставлену за умовами цього Договору.

Правовідносини сторін, що виникають в процесі виконання сторонами договору поставки своїх зобов'язань за ним, регулюються загальними нормами матеріального права України.

За правилами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (ЦК України) та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується у встановлений строк передати покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами договору сторони узгодили процедуру прийняття продукції та встановлення фактів нестачі в поставляємих постачальником партіях продукції.

Так, згідно п. 6.2 договору приймання продукції за кількістю проводиться Покупцем відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.65 р. „О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству”, затвердженої Держарбітражем, з змінами та доповненнями.

За правиами Инструкции о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству, затвердженої постановлением Госарбитража при Совете Министров СССР от 15 июня 1965 г. № П-6 із подальшими змінами (далі Інструкція П-6), якщо при прийманні продукції буде виявлена нестача, то одержувач зобов'язаний призупинити подальше приймання, забезпечити схоронність продукції, скласти акт за підписами осіб, які проводили приймання продукції (п 16 інструкції), не пізніше 24 годин після виявлення нестачі направити телеграфне повідомлення про виклик представника відправника, організувати комісійне прийняття продукції за участю представника іншого підприємства або громадськості (у випадку неявки представника відправника), скласти акт приймання продукції, який має відповідати вимогам п. 25 Інструкції П-6, керівник або заступник керівника відповідача має затвердити цей акт не пізніше дня, наступного за днем складання акту (п.п. 17, 18, 25, 26 інструкції).

Якщо в умовах Договору сторони передбачили, що порядок прийом продукції за кількістю буде здійснюватись відповідно до зазначеної Інструкції, її правила перетворюються для них на узгоджені умови Договору.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач під час приймання спірної продукції вимог Інструкції П-6 не дотримувався.

Щодо приймання продукції, що надійшла у вагонах № 65226540 та № 65142010, акти приймання продукції за кількістю відсутні, про що представник відповідача повідомив суду у судовому засіданні.

Акт № 1 від 05.06.2006 приймання продукції за кількістю та якістю, що надійшла у вагоні № 68621424, не може бути прийнятий судом як належний доказ факту нестачі продукції у цьому вагоні з огляду на таке.

Згідно п. 9 Інструкції П-6 приймання продукції без тари, у відкритій тарі і у пошкодженій тарі здійснюється в момент отримання її від постачальника чи зі складу органу транспорту або в момент відкриття опломбованих та розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів, але не пізніше строків, встановлених для їх розвантаження.

Згідно п. 16 Інструкції П-6, якщо при прийманні продукції буде виявлено нестачу, одержувач зобов'язаний призупинити подальше приймання, забезпечити схоронність продукції і скласти акт про виявлену нестачу, який підписують особи, які проводили приймання продукції.

Згідно п. 24 Інструкції П-6 про перерву в роботі по прийманню продукції, її причинах і умовах зберігання продукції під час перерви робиться запис в акті, складеному у відповідності до п. 25 Інструкції П-6.

За правилами п. 25 Інструкції П-6 акт про приймання продукції за кількістю повинен бути складений того ж дня, коли виявлена нестача.

Із залізничної накладної № 46022881, комерційного акту № АК 309964/7 від 03.06.2006, акту проведення вхідного контролю № 76 від 03.06.2006 (а.с. 54) та Акту № 1 приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 05.06.2006 вбачається, що видача вантажу із вагону № 68621424 та розпакування тари, коли й було встановлено нестачу, відбувалася 03.06.2006 з 9-00 по 10-30, того ж дня, 03.06.2006, був складений комерційний акт, проте, акт приймання продукції з цього вагону за кількістю згідно правил Інструкції П-6 складений лише 05.06.2006, тобто на два дні пізніше за дату виявлення нестачі.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази призупинення приймання вантажу та забезпечення зберігання одержаної продукції з моменту її отримання о 10-00 03.06.2006 до моменту її прийняття 05.06.2006 із складанням Акту № 1 приймання продукції за кількістю.

З огляду на зазначене, Акт № 1 про приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 05.06.2006 як такий, що складений з порушенням вимог Інструкції П-6, не приймається колегією суддів як належний доказ на підтвердження факту наявності нестачі продукції у вагоні № 68621424.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частковий акцепт сповіщень згідно умов Договору та вимог закону обумовлений наявністю доведеного факту нестачі продукції та її розміру.

Факт нестачі продукції за умовами укладеного між сторонами Договору може бути підтверджений лише актом приймання продукції за кількістю, складеним в порядку і в строки, встановлені Інструкцією П-6, чого в даному випадку не відбулося, тому факт нестачі вугільної продукції визнається колегією суддів не доведеним, відповідач не мав правових підстав для часткового акцепту виставлених позивачем сповіщень.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не доведені обставини, на які він посилається як на підставу своєї відмови оплатити позивачу вугілля на суму 10950,00 грн.

Комерційні акти, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову, копії яких долучені відповідачем до матеріалів справи, не можуть вважаться належними доказами на підтвердження недопоставки продукції за договором поставки.

Те, що, згідно п. 5 Інструкції П-6 вантажоодержувач зобов'язаний за певних умов вимагати від залізниці як перевізника складання комерційного акту, що згідно п. 25 Інструкції П-6 акт приймання продукції за кількістю має містити, у випадку наявності, інформацію про номер і дату комерційного акту, складеного при прийманні вантажу вантажоодержувачем від органу транспорту, а сам акт має бути доданий до акту приймання вантажу за кількістю, - не звільняє відповідача як покупця від обов'язку приймати продукцію за кількістю із додержанням вимог Інструкції П-6.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені  обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення у справі № 31/381 мають місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а відтак, рішення господарського суду міста Києва  від 12.02.2008 року по даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача в повному обсязі підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року у справі № 31/381 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-західна залізниця”(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 04713033, р/р 20405302360604 в залізничному відділенні ПІБ м. Київ, МФО 322153, або з будь-якого іншого, виявленого під час здійснення виконавчих дій по виконанню рішення суду) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”(03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15, ідентифікаційний код 19014832, р/р 26001006398980 в АКБ „ТК Кредит” м. Київ, МФО 322830) основний борг в сумі 10950 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., 164 (сто шістдесят чотири) грн. 25 коп. витрат на державне мито та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 31/381 повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Калатай  Н.Ф.

                                                                                          Поляк О.І.

 08.04.09 (відправлено)