Постанова

від 16.07.2009 по справі 31/381

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/381

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 липня 2009 р.                                                                                    № 31/381  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Першиков Є.В.

суддіДанилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши  матеріали касаційної скаргидержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.04.2009р.

у справігосподарського суду № 31/381міста Києва

за позовомдержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України  "Укрзалізничпостач"

додержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про за участю  представників сторін:позивача –відповідача –

стягнення 10950,00грн.

Булій Т.В. дов. № ЦХП-18/5 від 05.01.2009Авраменко Д.В. дов. № 156-НЮ від 20.01.2009

                                     В С Т А Н О В И В:

        У листопаді 2008року державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Державного територіально-галузевого підприємства "Південно-Західна залізниця" про стягнення 10950 грн., недоплачених  залізницею за поставлені в 2006 році елементи верхньої будови колії –стрілочні переводи. Позовні вимоги були вмотивовані відмовою Південно-Західної залізниці від акцепту сповіщень на суму недостачі товару.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.02.2009 ( суддя Качан Н.І) в задоволенні позову відмовлено на тих підставах, що залізниця обґрунтовано оплатила вартість лише отриманої продукції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009  (головуючої судді Капацин Н.В., суддів Калатай Н.Ф., Поляк О.І.) за апеляційною скаргою ДП МТЗ "Укрзалізничпостач" рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2009 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволені: стягнуто з Південно-західної залізниці на користь позивача 10950 грн. основного боргу та судові витрати.

Постанова апеляційного суду ґрунтується на недоведеності вини постачальника ДП "Укрзалізничпостач" в недостачі продукції, оскільки приймальні акти по кількості  складені залізницею з порушенням вимог Інструкції П-6 і тому не можуть бути належними доказами недостачі, а комерційні акти не доводять вину вантажовідправника або постачальника.

Не погоджуючись із Постановою Київського апеляційного господарського суду, Південно-Західна залізниця звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 скасувати, а Рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2009  у справі залишити в силі.

Порушенням норм процесуального права залізниця вважає порушення ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України, а саме те, що належним доказом недостачі товару є комерційні акти, складені у відповідності із ст.129 Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів, Правил складання актів, про що прямо зазначено в п.5 Інструкції від 15.06.1965 № П-6 " Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості".

Порушенням норм  матеріального права залізниця вважає неврахування апеляційним судом умов укладеного сторонами Договору та Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", затвердженого  наказом "Укрзалізниці" від 30.04.2004 № 329-ЦЗ, згідно з якими залізниця має право відмовитись від оплати за фактично не отриману продукцію.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

          Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що           16 січня 2006р. між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" як постачальником та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" як покупцем  було укладено Договір №ЦХП-40106, предметом якого  є зобов'язання постачальника поставити та передати у власність покупця, а покупця –прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору та надаються додатково. Поставка продукції здійснюється залізничним або автомобільним транспортом на умовах та в терміни, які вказуються у специфікаціях до Договору.

          Відповідно до п. 6.1. Договору на кожну партію продукції, що поставляється, "Укрзалізничпостач" надає залізниці наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, автотранспортну або залізничну накладну, пакувальні аркуші, сповіщення "авізо".

          Згідно з п.п. 7.1.-7.2. Договору залізниця акцептує сповіщення "авізо" протягом 2 робочих днів після отримання документів, зазначених у п. 6.1. Договору та при умові фактичного отримання продукції, яка відповідає специфікації. Розрахунки за продукцію здійснюються відповідно до "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 р. № 329-ЦЗ.

          Позивачем було здійснено поставку продукції Південно-Західній залізниці на загальну суму 815817,11 грн., в тому числі у залізничних напіввагонах  №№68621424, 65142010, 65226540.

          Разом з поставкою товару Позивачем було передано Відповідачу сповіщення “авізо” на суму 203 543, 89 грн. від 31.05.2006 р. №6553, рахунок-фактуру ВБК06-914 від 31.05.2006 р. на суму (з ПДВ) 203 543, 89 грн., податкову накладну від 31.05.2006 р. №6764 на загальну суму з ПДВ 203 543, 89 грн., квитанцію про приймання вантажу № 46022881, сповіщення “авізо” на суму 300 928, 20 грн. від 25.01.2006 р. №611, рахунок-фактуру ВБК06-145 від 25.01.2006 р. на суму (з ПДВ) 300 928, 20 грн., податкову накладну від 25.01.2006 р. № 499 на загальну суму з ПДВ 300 928, 20 грн., квитанцію про приймання вантажу № 45418316, сповіщення “авізо” на суму 311 345, 02 грн. від 25.01.2006 р. №614.

          Під час перевезення продукції у трьох спірних вагонах, що постачалася на адресу Південно -Західної залізниці, на станції ім. Т. Шевченка Одеської залізниці було складено комерційні акти:  №БО 653798/1 від 29.01.06 р. щодо виявлення недостачі з ознаками розкрадання 80 шт. підкладок КБ-65 (комплектуючі для збирання стрілочних переводів) у напіввагоні №65142010, який прибув з станції Керч Придніпровської залізниці на суму 1854, 00 грн. згідно листа ТОВ “Керченський стрілочний завод ” №Д-8-236 від 01.02.2006 р., та комерційний акт № БО 653799/2 від 29.01.06 р. щодо недостачі з ознаками розкрадання підкладок 1КБ-65 в кількості 170 шт. у напіввагоні №65226540, який прибув з станції Керч Придніпровської залізниці на суму 3939, 00 грн. згідно листа ТОВ “Керченський стрілочний завод”№Д-8-243 від 02.02.2006 р.

          03.07.2006 р. на ст. Бахмач-Пасажирський за результатами видачі вантажу з вагону №68621424 було складено комерційний акт АК309964 (копія є у матеріалах справи), відповідно до якого було виявлено нестачу 16 шт. накладок 1Р65, 2 шт. накладок ДН-243, 60 шт. клеми ПКЛ, 30 шт. болтів М-22*175-48С, 104 шт. підкладок 1-КБ-65 на суму 5158 грн.

          Південно-Західна залізниця акцептувала "авізо" частково, а на суму 10950грн. вартості недостачі продукції акцептувати "авізо" відмовилась.

          Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій правильно визначили укладений між сторонами Договір як договір поставки і виходили із приписів ст.712 Цивільного та ст.265, 266 Господарського кодексів України.

          Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

           Судами встановлено, що позивачем було належним чином виконано умови Договору в частині поставки залізничним транспортом на користь залізниці товарно-матеріальних цінностей у відповідності до п.4.1 Договору, і встановлено передачу продукції залізниці для доставки її одержувачу, що підтверджується залізничними накладними №№ 45418318, 45418319, 46022884.

   Відмовляючи позивачеві ДП "Укрзалізничпостач" в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймання продукції по кількості проводилось залізницею з дотриманням вимог чинної Інструкції від 15.06.1965 № П-6 " Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", відповідач Південно-Західна залізниця своєчасно повідомив позивача та документально підтвердив отримання продукції з недостачами, підтвердженими комерційними актами та Актами приймання продукції по Інструкції П-6.

Оскільки сторони в Договорі  узгодили здійснювати розрахунки за продукцію відповідно до "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП “Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 р. № 329-ЦЗ, яким передбачено оплату за фактично отриману продукцію, кількість та якість якої відповідає специфікації, то суд дійшов висновку про правомірність залізниці відмовитись від оплати та неакцептування сповіщень № 653 від 31.05.06 на суму 5158 грн., сповіщення № 614 від 25.01.2006 на суму 1854 грн.,та сповіщення № 611 від 25.01.2006 на суму 3938 грн., а відтак і відсутності підстав для задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду та приймаючи нове про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції у відповідності із ст.101 Господарського процесуального кодексу України вдруге розглянув справу і дійшов висновку про те, що Акт приймання продукції № 1 від 05.06.2006 складений в порушення вимог Інструкції П-6, і тому не є належним доказом отримання продукції з недостачею. По інших двох вагонах приймання по Інструкції П-6 не провадилось, і тому є підстави для стягнення з залізниці вартості недостачі, на яку залізниця відмовилась акцептувати сповіщення "авізо".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами Південно-західної залізниці, викладеними в касаційній скарзі про те,  що таке мотивування постанови апеляційного суду суперечить приписам Інструкції П-6 та Статуту залізниць України.

Пункт 5 Інструкції П-6 встановлює, що у всіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження або псування вантажу, невідповідність найменування і ваги вантажу та кількості місць даним, зазначеним у транспортному документі, а також в усіх інших випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті, одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акта.

При необґрунтованій відмові органу транспорту скласти комерційний акт одержувач зобов'язаний у відповідності з чинними на транспорті правилами оскаржити цю відмову  і здійснити приймання продукції в порядку, встановленому цією Інструкцією.

Таким чином, комерційні акти, складені у відповідності із ст.129 Статуту залізниць України та Правил складання актів ( розділ 28 Правил перевезень вантажів) поряд із Приймальними актами, складеними у відповідності з Інструкцією П-6, можуть бути належними доказами недостачі отриманої продукції. При цьому ст.129 Статуту та Правила  складання актів не містять винятків щодо складання комерційних актів у разі, якщо вантажоодержувачем є підприємство залізничного транспорту.

           Судами встановлено, що під час перевезення продукції, що постачався на адресу Південно –Західної залізниці по залізничних накладних №№ 45418318, 45418319, 46022884 , на станції ім. Т. Шевченка Одеської залізниці було складено комерційні акти:  №БО 653798/1 від 29.01.06 р. та комерційний акт №БО 653799/2 від 29.01.06 р., а також          03.07.2006 р. на ст. Бахмач-Пасажирський за результатами видачі вантажу з вагону №68621424 було складено комерційний акт №АК309964, якими встановлено факти недостачі продукції та ознаки її розкрадання під час перевезення залізницею.

За таких обставин при наявності ознак розкрадання продукції під час перевезення залізницею до  вирішення справи необхідно застосувати норми Господарського кодексу України та Статуту залізниць України, які регулюють відповідальність перевізника за збереження вантажу під час перевезення.

За умови ознак втрати або недостачі вантажу з вини перевізника під час перевезення залізницею відповідальність продавця або постачальника за договором постачання не наступає.

У відповідності із ст. 314 Господарського кодексу України та ст. 110 Статуту залізниць перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст.131 Статуту залізниць  позови про відшкодування вартості вантажу, який прибув з нестачею при перевезенні вантажу в межах залізниць України заявляються одержувачем вантажу у всіх випадках до залізниці призначення, яка несе відповідальність за всі залізниці - учасниці перевезення.

Оскільки Південно- Західна залізниця є не лише покупцем продукції –стрілочних переводів колії за Договором постачання із ДП "Укрзалізничпостач", але й одночасно залізницею призначення за договорами залізничного перевезення –накладними №45418318, 45418319, 46022884, відповідальною за незбереження вантажу під час перевезення, за таких обставин Південно-західна залізниця як юридична особа має вирішити розподіл спірних збитків між своїми відособленими підрозділами.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", оскільки помилкове тлумачення норми матеріального права апеляційним судом не призвело до прийняття неправильної по суті постанови, що дає підстави залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009р. без змін, хоча і з інших правових підстав.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"   залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009р. у справі № 31/381 залишити без змін.

Головуючий                                                            Є. Першиков

Судді                                                                                 Т. Данилова

                                                                                             І. Ходаківська