Рішення

від 24.02.2009 по справі 16/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/228

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.02.09 р.                                                                                                       Справа № 16/228                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Муравйовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ    

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дора – Транс” м.Донецьк

про стягнення суми основного боргу в розмірі 139379,96грн., пені в розмірі 7799,17грн.,                      3% річних в розмірі 974,92грн., індекс інфляції в розмірі 1053,18грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Поспєлов О.С. – за довіреністю

від відповідача: Марченко С.В. – за довіреністю

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.11.2008р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ  до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Дора – Транс” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 139379,96грн., пені в розмірі 7799,17грн., 3% річних в розмірі 974,92грн., індекс інфляції в розмірі 1053,18грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 11.12.2008р. – 10год. 30хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду  справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із                   ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами        не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договори фінансового лізингу                  № 070921-38/ФЛ-Ю-С від 21.09.2007р., № 070921-39/ФЛ-Ю-С від 21.09.2007р., № 070921-40/ФЛ-Ю-С від 21.09.2007р., акти прийому-передачі майна, рахунки-фактури, неналежне виконання відповідачем умов договорів, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані штрафні санкції.

Відповідач надав через канцелярію суду відзив за № 23/02-01 від 23.02.2009р. та заперечує проти позовних вимог, посилаючись на оплату авансових платежів, передбачених умовами договорів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

21.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дора – Транс” (лізинго- одержувач) були укладені договори за № 070921-38/ФЛ-Ю-С, № 070921-39/ФЛ-Ю-С,                          № 070921-40/ФЛ-Ю-С, згідно яких предметом договорів є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договорів, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоодержувачу на підставі підписаних актів прийому-передачі майна від 27.09.2007р.

Згідно п.3.1. договорів Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів.

Проте всупереч прийнятих обов'язків, Лізингоодержувач зобов'язання за договорами           щодо сплати періодичних лізингових платежів виконує не в повному обсязі, лізингові платежі сплачує з затримкою, внаслідок чого за період з серпня по жовтень 2008р. виникла заборгованість: за договором № 070921-38/ФЛ-Ю-С за період з серпня по жовтень 2008р.                        в розмірі 66509,80грн., за договором № 070921-39/ФЛ-Ю-С за період з вересня по жовтень 2008р. в розмірі 38783,47грн., за договором № 070921-40/ФЛ-Ю-С за період з вересня по жовтень 2008р. в розмірі 34086,69грн.

Зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення суми заборгованості за договорами, позовні вимоги про стягнення загальної суми основного боргу в розмірі 139379,96грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми пені в розмірі 7799,17грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного:

Згідно п. 11.2.1. договорів за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1. даного договору та графіком сплати лізингових платежів, інших платежів, передбачених договором, Лізингоотримувач несе відповідальність за порушення своїх обов'язків, а саме: сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов'язань.

Наданий позивачем розрахунок пені визнаний судом вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 974,92грн., суд виходить                з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання  на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, розмір 3% річних за договором № 070921-38/ФЛ-Ю-С становить 376,81грн., за договором № 070921-39/ФЛ-Ю-С становить 376,13грн., за договором № 070921-40/ФЛ-Ю-С становить 221,98грн.

Таким чином, загальний розмір 3% річних складає 974,92грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно заявлених вимог про стягнення індексу інфляції в розмірі 1053,18грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання  на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За розрахунком позивача загальний розмір індексу інфляції становить 1053,18грн.

Порядок здійснення розрахунку позивачем перевірений судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та визнаний судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом  на відповідача, оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

                                                         В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ                     до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дора – Транс” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 139379,96грн., пені в розмірі 7799,17грн., 3% річних в розмірі 974,92грн., індекс інфляції в розмірі 1053,18грн. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дора – Транс” м.Донецьк (вул.Батищева, б.13, кв.92, м.Донецьк, 83004; код 33654902; п/р 26000301780136 в Головному управлінні ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” м.Київ (вул.Дегтярівська, буд.21, літ.”Г”, м.Київ, 04119;  код 33880354; п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” в м.Києві, МФО 321637) суму основного боргу в розмірі 139379,96грн., пеню в розмірі 7799,17грн., 3% річних в розмірі 974,92грн., індекс інфляції в розмірі 1053,18грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1492,07грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 24.02.2009р.

               Суддя                                                                                                            Манжур В.В.