50/41
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2009 № 50/41
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Коротун О.М.
при секретарі: Камінська Т.О.
За участю представників:
від прокуратури: Коряжніна Г.М., посвідчення №203 від 25.09.2008
від позивача: Ємець Ю.В., дов. №83 від 13.10.2008
від відповідача 1: Полікарпов А.О., дов. №01/05-63Д від 19.12.2008
від відповідача 2: Байдак Н.Г., дов. №23/01/09 від 23.01.2009
Хільчук В.В., дов. №26/02/09 від 26.02.2009
від третьої особи: Мартинюк О.П., дов. №01-2901206 від 01.12.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.10.2008
у справі № 50/41 (Головатюк Л.Д.)
за позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Корвет Л"
третя особа позивача
третя особа відповідача Відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт"
про визнання недійсним договору
СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:
На розгляд господарського суду міста Києвапередано вимоги Дніпровської транспортної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі-позивач) до Державного підприємства „Адміністрація річкових портів” (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Корвет Л” (далі-відповідач 2) про визнання недійсним договору №01/02-09 від 01.03.2008 про надання послуг припинивши його дію з моменту набрання рішенням законної сили та про зобов'язання відповідача 2 звільнити самовільно зайняте державне нерухоме майно: берегоукріплення причалу „Парк Примакова” (60п.метрів), інвентарний номер 1599, яке розташоване по вул.Набережне шосе в місті Києві (Народницький парк) та привести в придатний для використання стан у десятиденний термін з дня набранням рішенням законної сили.
В процесі розгляду справи до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору було залучено Відкрите акціонерне товариство „Київський річковий порт” (далі-третя особа).
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2008 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано недоведеністю обставин, зазначених у позовній заяві, та відсутністю підстав для визнання договору недійсним. Зокрема, судом зазначено, що на момент укладення спірного договору відповідач 1 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки майно, що є предметом спірного договору було передано відповідачу 1 на праві господарського відання на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №306-р „Про передачу державного майна до сфери Мінтрансзв'язку” та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 №1211/614 „Про передачу державного майна”, при цьому, судом вказано, що постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2008 у справі №8/50, якою було визнано протиправними та скасовано вищезазначені акти, не приймаються до уваги, оскільки постанова суду не набрала законної сили у зв'язку з її оскарженням до апеляційної інстанції. Судом також зазначено, що спірне майно знаходиться на балансі відповідача 1, що підтверджується актом прийому-передачі від 19.09.2007. Посилання позивача на фіктивність правочину відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) відхилено судом, оскільки матеріалами справи підтверджено факт виконання сторонами умов договору, а саме, що відповідачем 1 надавалися послуги, обумовлені договором, а відповідачем 2 зазначені послуги було прийнято та оплачено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, третя особа звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2008 в повному обсязі та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, а саме: визнати недійсним договір про надання послуг №01/02-09 від 01.03.2008, укладений між відповідачами, припинивши його дію на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили, а також зобов'язати відповідача 2 звільнити самовільно зайняте державне нерухоме майно: берегоукріплення причалу „Парк Примакова” (60п.метрів), інвентарний номер 1599, яке розташоване по вул.Набережне шосе в місті Києві (Народницький парк) та привести в придатний для використання стан у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили.
В обгрунтування своїх вимог, третя особа посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, третя особа зазначила про відсутність у відповідача 1 обсягу цивільної дієздатності щодо укладення спірного договору, оскільки постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2008 у справі №8/50 було визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №306-р „Про передачу державного майна до сфери Мінтрансзв'язку” та спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 №1211/614 „Про передачу державного майна” (зі змінами внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 №1514/827), а ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2007 у справі №8/50 було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №306-р „Про передачу державного майна до сфери Мінтрансзв'язку” та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 №1211/614 „Про передачу державного майна”. Третя особа також зазначила, що акт прийому-передачі майна від 19.07.2007 відсутній у матеріалах справи та судом не досліджувався, а спірне майно знаходиться на балансі третьої особи. Крім того, третя особа посилається на те, що договір №01/02-09 про надання послуг від 01.03.2008 є фіктивним, оскільки за своєю правовою природою є договором оренди майна визначеного індивідуальними ознаками. Укладаючи спірний договір відповідачами допущено порушення вимоги Закони України „Про оренду державного та комунального майна” та „Про управління об'єктами державної власності”, у зв'язку з чим було завдано істотної шкоди інтересам держави.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 апеляційну скаргу було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 14.01.2009.
В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 на підставі статті 25 ГПК України було допущено процесуальне правонаступництво: замінено Дніпровську транспортну прокуратуру міста Києва на Київську транспортну прокуратуру.
У судове засідання 03.03.2008 з'явилися представники всіх учасників судового процесу.
Представник третьої особи підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2008 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник прокуратури апеляційну скаргу третьої особи підтримав повністю, проте письмово та нормативно обґрунтовані пояснення щодо обставин, зазначених в апеляційній скарзі суду не надав.
Представник позивача апеляційну скаргу третьої особи підтримав у повному обсязі посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин справи. У наданих суду письмових поясненнях позивач зазначає, що у позивача відсутній акт приймання-передачі державного майна, що є предметом спірного договору, та будь-які інші документи, що підтверджують право господарського відання відповідача 1 щодо зазначеного майна, а відповідно до положення „Про передачу об'єктів права державної власності” право на управління об'єктом виникає з дати підписання останнього. Крім того, позивачем зазначено, що на момент укладення спірного договору дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №306-р „Про передачу державного майна до сфери Мінтрансзв'язку” та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 №1211/614 „Про передачу державного майна” діяла ухвала окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2007 у справі №8/50, а постановою того ж суду від 18.04.2008 скасовано, отже передача права на управління спірним майном від Фонду державного майна України до Міністерства транспорту та зв'язку не відбулась. Позивач також зазначив, що на момент укладення спірного договору та на даний час продовжують діяти договори оренди майна, які є предметом спірного договору та укладені позивачем з іншими особами.
Відповідач 1 проти апеляційної скарги третьої особи заперечив у повному обсязі посилаючись на безпідставність тверджень третьої особи, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема відповідач 1 наполягає на тому, що спірне майно знаходиться на балансі відповідача 1 та закріплено за ним на праві господарського відання. Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі від 21.09.2007. При цьому, відповідач 1 зазначив, що ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2007 у справі №8/50 було винесено після того, як майно було передано до сфери управління Мінтрансзв'язку на баланс відповідача 1, а постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2008 прокуратурою міста Києва оскаржена до Вищого господарського суду України, отже на момент укладення спірного договору відповідач 1 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладення спірного договору. Відповідач 1 також заперечує проти фіктивності спірного договору посилаючись на те, що за своєю правовою природою цей договір є договором про надання послуг та не містить всіх істотних умов договору оренди.
Відповідач 2 проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором про надання послуг, оскільки укладення договору оренди у даному випадку є порушенням частини другої статті 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна”. Відповідач також наполягає на тому, що згідно договору він отримує спеціальні послуги біля причалу Парк Примакова, оскільки його майно –теплохід „Федор Литке” розташований на воді, отже твердження позивача щодо самовільного зайняття державного майна не відповідає дійсності.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Між відповідачами 01.03.2008 було укладено договір №1/2-09 про надання послуг (далі договір), відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 якого відповідач 1 зобов'язався надавати спеціалізовані послуги на платній основі пасажирському судну „Федор Литке”, яке належить відповідачу 2, біля причалу „Парк Примакова” (60 п.м.), інвентарний №1599, розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережне Шосе (Новонаводницький Парк), який належить відповідачеві 1.
Договір було укладено на п'ять років, а саме з 01.03.2008 до 01.03.2013 (підпункт 2.1 пункту 2 договору).
Посилаючись на відсутність у відповідача 1 права на укладення договору, а також на фіктивність договору, який за своєю правовою природою є договором оренди Дніпровська транспортна прокуратура міста Києва звернулася до суду з даним позовом.
Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції спірних відносин.
Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 передбачено, що під поняттям „орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах” потрібно розуміти орган державної влади, чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього кодексу. Частиною 2 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №306 „Про передачу державного майна до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України” до сфери управління вказаного міністерства було передано державне майно яке не увійшло до статутних фондів ВАТ „Київський річковий порт” та ВАТ „Кременчуцький річковий порт”.
Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 № 1211/614 „Про передачу державного майна” зі змінами, внесеними спільним наказом від 19.09.2007 №1514/827 „Про внесення змін до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 №1211/614, наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.08.2007 року №721 „Про впорядкування управління державним майном” до сфери управління Мінтрансзв'язку було передано державне майно згідно з переліком, до якого увійшло майно, що є предметом оспорюваного договору.
Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2007 у справі №8/50 було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №306-р „Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку” та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 №1211/614 „Про передачу державного майна” (зі змінами внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 №1514/827).
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2008 у справі №8/50, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008 було визнано протиправними та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №306-р „Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку” та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 №1211/614 „Про передачу державного майна” (зі змінами внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 №1514/827).
Відповідно до статей 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами вказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Це стосується і відповідачів, які заперечуючи проти позовних вимог, повинні були надати суду докази, які підтверджують наявність у відповідача 1 повноважень на укладення оспорюваного договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що на момент винесення ухвали окружного адміністративного суду від 21.09.2007 у справі №8/50, якою зупинено дію вищезазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №306-р та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 №1211/614, за актом прийому-передачі від 19.09.2007 до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України на баланс відповідача 1 було прийнято державне майно, яке не ввійшло до статутного фонду ВАТ „Київський річковий порт”, в тому числі і майно, що є предметом оспорюваного договору. Отже, відповідач 1 на дату укладення договору про надання послуг з відповідачем 2 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним висновком виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 14 статті 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” уповноважені органи управління мають право передати функції з управління об'єктами державної власності господарським структурам та уповноваженим особам, укладають з ними договори доручення і здійснюють контроль за ефективністю їх виконання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 9 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” наведено вичерпний перелік повноважень господарських структур з управління державним майном, яким не передбачено право господарських структур передавати державне майно іншим юридичним або фізичним особам, а також укладати відносно нього інших господарських договорів.
Акт приймання-передачі майна засвідчує факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною майна та за своїми ознаками не відноситься до акту, який є правоустановлючим документом.
Таким чином, акт приймання-передачі не може бути прийнятий судом, як належний доказ у розумінні статті 34 ГПК України на підтвердження права відповідача 1 укладати спірний договір. Крім того, слід зазначити, що акт прийому-передачі від 19.09.2007 на момент прийняття рішення місцевого господарського суду не було залучено до матеріалів справи та було надано суду лише в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Щодо твердження прокурора, що за своєю правовою природою оскаржуваний договір є договором оренди, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір не містить істотних умов договору оренди, які передбачені чинним законодавством.
Відповідно до статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди;орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом, об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна, який розробляє і затверджує Фонд державного майна України.
Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна”. '
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, загальнодержавне значення мають, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення тощо.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором.
Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення чинного законодавства щодо договорів про надання послуг.
Нормами чинного законодавства не встановлено конкретних вимог до укладання договору про надання послуг, а умови спірного договору містять всі необхідні зазначеного виду договору.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд критично оцінює посилання третьої особи, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором оренди, а тому є недійсним, як такий, що суперечить Закони України „Про оренду державного та комунального майна”. При цьому, судом також критично оцінено посилання третьої особи, що, договір №01/02-09 про надання послуг від 01.03.2008 є фіктивним, оскільки відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, проте, матеріалами справи підтверджується факт виконання сторонами умов договору, зокрема щодо надання послуг. Так, підтвердженням обсягу реально наданих послуг (стоянка та швартування) є довідки про надання послуг відповідачем 1, які складаються щомісячно і підписуються з боку замовника та виконавця, згідно з договором, і є основою для складання рахунків від виконавця. Відповідач 2 щомісячно сплачував надані послуги відповідно до виставлених рахунків, що підтверджується розрахунковими документами, копії яких залучено до матеріалів справи.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2008 прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки при укладенні оспорюваного договору, відповідач 1 не мав достатній обсяг цивільної дієздатності для укладення договору.
Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Згідно частини третьої статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі, отже рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2008 підлягає скасуванню, а апеляційна скаргу задоволенню.
Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, третьою особою було сплачено державне мито у розмірі 85,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №80312238 від 06.11.2008.
Оскільки відповідно до приписів статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.03.1993 №7-93, розмір ставки державного мита із апеляційних скарг на рішення становить 50% ставки, що підлягає оплаті при поданні заяви про перегляд спору в першій інстанції, із спорів немайнового характеру 50% ставки (85,00грн.), зайво сплачене третьою особою державне мито у розмірі 42,50грн. підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київський річковий порт” задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2008 у справі №50/41 скасувати.
3. Позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Визнати недійсним договір №01/02-09 про надання послуг, укладений 01.03.2008 між Державним підприємстом „Адміністрація річкових портів” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Корвет Л” припинивши його дію на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили.
5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Корвет Л” звільнити самовільно зайняте державне нерухоме майно: берегоукріплення причалу „Парк Примакова” (60п.метрів), інвентарний номер 1599, яке розташоване по вул.Набережне шосе в місті Києві (Народницький парк) та привести в придатний для використання стан у десятиденний термін з дня набранням рішенням законної сили.
6. Стягнути з Державного підприємства „Адміністрація річкових портів” (04071, м.Київ, вул.Електриків, 14 – юридична адреса; 04070, м.Київ, вул.Сагайдачного,12- фактична адреса; код ЄДРПОУ 33404067) на користь Державного бюджету України 42(сорок дві)грн.50коп.-державного мита за розгляд справи господарським судом міста Києва.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Корвет Л” (03141, м.Київ, вул.Івана Неходи, 8, кв. 23 - юридична адреса; 01010, м.Київ, вул.Андрія Іванова, 25/1, код ЄДРПОУ 21487147) на користь Державного бюджету України 42(сорок дві)грн.50коп.-державного мита за розгляд справи господарським судом міста Києва.
8. Стягнути з Державного підприємства „Адміністрація річкових портів” (04071, м.Київ, вул.Електриків, 14 – юридична адреса; 04070, м.Київ, вул.Сагайдачного,12- фактична адреса; код ЄДРПОУ 33404067) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київський річковий порт” (04070, м.Київ, вул.Верхній Вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071) 21(двадцять одну)грн.25 коп.-державного мита за розгляд справи Київським апеляційним господарським судом.
9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Корвет Л” (03141, м.Київ, вул.Івана Неходи, 8, кв. 23 - юридична адреса; 01010, м.Київ, вул.Андрія Іванова, 25/1, код ЄДРПОУ 21487147) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київський річковий порт” (04070, м.Київ, вул.Верхній Вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071) 21(двадцять одну)грн.25 коп.-державного мита за розгляд справи Київським апеляційним господарським судом.
10. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Київський річковий порт” (04070, м.Київ, вул.Верхній Вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071)з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у розмірі 42(сорок дві)грн.50коп., перераховане платіжним дорученням №80312238 від 06.11.2008.
11. Видачу наказів та довідки про повернення державного мита на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Коротун О.М.
10.03.09 (відправлено)
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.03.2009 |
Оприлюднено | 19.03.2009 |
Номер документу | 3141974 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні