Постанова

від 03.03.2009 по справі 16/336

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/336

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.03.2009                                                                                           № 16/336

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача –                     Північук Л.І.

 від відповідача –                      Руденко В.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.10.2008

 у справі № 16/336  

 за позовом                               Національного комплексу "Експоцентр України"

 до                                                   ЗАТ "Дослідно-виробниче підприємство "Київенергомаш"

 про                                                   повернення безпідставно набутого майна

ВСТАНОВИВ:

 Позивач Національний комплекс „Експоцентр України” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ „Дослідно-виробниче підприємство” „Київенергомаш” про повернення безпідставно набутого майна  та стягнення 3% річних, індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 577459,20 грн. безпідставно отриманих коштів, 5774,59 грн. державного мита та 100,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представником відповідача суду відзив на апеляційну скаргу не надано.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

          21.08.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір  № 102-3 на виконання робіт по ремонту теплових мереж.

          Відповідно до умов даного договору відповідач зобов'язувався в межах договірної ціни на власний ризик власними силами виконати роботу по ремонту теплових мереж на території НК „Експоцентр”, а позивач зобов'язувався оплати виконані роботи.

Відповідно до п. 3.1 договору договірна ціна робіт становить 1734700 грн. з ПДВ.

Крім того, договором було визначено, що джерелом фінансування є Державний бюджет України за кодом програми класифікації видатків та кредитування КПКВ 0301410.

Пунктом. 3.3 договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи проводяться протягом 3-х банківських днів з моменту перерахування на розрахунковий рахунок замовника (позивача) коштів з Державного бюджету України.

Підставою для розрахунків є акти приймання виконаних робіт, в яких визначено ціну виконаних підрядних робіт.

Відповідно до актів № 1 від 14.09.2007 року, № 2 від 01.10.2007 року, № 3 від 09.11.2007 року, № 4 від 29.11.2007 року та № 5 від 24.12.2007 року загальна вартість виконаних робіт становить 1734699,60 грн.

На виконання умов договору позивачем були сплачені відповідачу кошти за виконані роботи, що підтверджується в платіжними дорученнями № 13 від 14.09.2007 року на суму 320008,80 грн., № 21 від 02.11.2007 року,  на суму 285931,20 грн., № 22 від 08.11.2007 року, на суму 309913,20 грн., № 27 від 29.11.2007 року,  на суму 240000 грн., № 28 від 06.12.2007 року, на суму 1387,20 грн.,  № 34 від 24.12.2007 року на суму 577459,20 грн.   

Також позивач платіжним дорученням № 40 від 13.12.2008 року перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 577459,20 грн.

Дані кошти, як зазначає позивач були перераховані ним помилково з власних коштів НК „Експоцентр”.

В зв'язку з цим позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № 01-14/391 від 13.03.2008 року, 01-14/574 від 11.04.2008 року, 03.06.2008 року № 1-11/780 про повернення коштів.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Проте відповідач вказані кошти не повертав, відповіді на направлені листи не надавав.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Представником відповідача не було надано суду доказів повернення НК „Експоцентр” безпідставно отриманих коштів.

Крім того, представник відповідача ЗАТ „Дослідно-виробниче підприємство”  „Київенергомаш” в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги не заперечував того факту, що вказані кошти дійсно отриманні ними безпідставно і не поверталися ними на вимогу позивача.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги НК „Експоцентр” про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 577459,20 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на ст. 536 ЦК України.

Проте суд першої інстанції відмовив в задоволенні даних вимог мотивуючи це тим, що положення ст. 536 ЦК України стосуються зобов'язань між фізичними особами та те, що така відповідальність (сплата 3% річних та індексу інфляції) не передбачена договором між позивачем та відповідачем.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського   чи

управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 4 ч.1 ст. 174 ГК передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання,  придбання  або  збереження  майна  суб'єкта або суб'єктом  господарювання за рахунок іншої особи без достатніх  на те підстав.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що у разі безпідставно одержання чи збереження грошей нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Дана норма має диспозитивний характер лише для відносин між фізичних осіб, які можуть змінити її положення шляхом включення відповідних пунктів у договорі, на підставі якого виникло зобов'язання, інші ж суб'єкти господарювання не можуть змінити правила частини першої цієї статті.

Таким чином, судом першої інстанції не вірно було зроблено висновок, що норми даної статті стосуються лише  відносин між фізичними особами.

Частиною 2 згаданої статті передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошима встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки відповідач став боржником грошового зобов'язання перед позивачем не в зв'язку з невиконання договору № 102-3 від 21.08.2007 року і така відповідальність не передбачена вказаним договором, то до даних відносин необхідно застосовувати правила ст. 625 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем були нараховані індекс інфляції та 3% річних в даному випадку з 14.12.2007 року, тобто з наступного дня після отримання відповідачем помилково перерахованих  позивачем коштів.

Проте,колегія суддів не погоджується з даним твердженням.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Так, позивач вперше з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів звернувся до відповідача 13.03.2008 року.

Відповідно до зворотного повідомлення дана вимога відповідачем була отримана 17.03.2008 року.

Отже відповідач повинен був повернути НК „Експоцентр” кошти в строк до 24.03.2008 року включно.

Проте, оскільки відповідачем дана вимога не була виконана, то саме з 25.03.2008 року необхідно нараховувати 3% річних та індекс інфляції з заборгованої суми відповідачем.

Таким чином, відповідачем прострочено строк виконання вимоги позивача про повернення коштів в сумі 577459,20 грн. на 108 днів, а саме з 25.03.2008 року по 10.07.2008 року.

Відповідно до листа  Верховного Суду України  № 62-97р. від 03.04.1997 року „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”  при застосування індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Отже, відповідно до боргу відповідача, при розрахунку інфляційного збільшення враховуються індекси інфляції  за квітень, травень та червень місяці.

Таким чином розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виглядає наступним чином:

Розмір індексу інфляції за квітень 2008 року становить 103,1%,

577459,20 х 103,1 % : 100 % = 595360,43

595360,45 - 577459,20 = 17901,23 грн.

Розмір індексу інфляції за травень 2008 року становить 101,3%,

577459,20 х 101,3 % : 100 % = 584966,17

584966,17 - 577459,20 = 7506,97 грн.

Розмір індексу інфляції за червень 2008 року становить 100,8%,

577459,20 х 100,8 % : 100 % = 582078,87

582078,87 - 577459,20 = 4619,67 грн.

Таким чином, сума втрат внаслідок інфляції становить 30027,87 грн. (17901,23 грн.+7506,97 грн.+4619,67 грн. = 30027,87 грн.)

          Розмір 3% річних, які має сплатити відповідач на користь позивача, в зв'язку з несвоєчасним поверненням йому  помилково перерахованих коштів становить 5125,94 грн. ( 577459,20 х 3 х 108 : 365 : 100 = 5125,94 грн.)

Отже,  з відповідача підлягає стягненню на користь позивача борг в розмірі  577459,20 грн., сума втрат внаслідок інфляції в розмірі 30027,87 грн. та 3% річних в розмірі 5125,94 грн.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг адвоката, перекладача, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню держмито в розмірі 6126,13 грн. за подання позову до суду та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі  106,50 грн., а також 175,77 грн. за подання апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга Національного комплексу „Експоцентр України” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2008 року у справі № 16/336  підлягає зміні стосовно стягнення втрат внаслідок  інфляції,  3% річних, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103,  п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Національного комплексу „Експоцентр України” задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2008 року у справі № 16/336 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

”1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Дослідно-виробничого підприємства „Київенергомарш” (03039, м. Київ, вул. Ізюмська, 5 код ЄДРПОУ 20009865, р/р 2600230019812 в Першій Київській філії ВАТ „ВіЕйБіБанк” м. Києва, МФО 321637) на користь Національного комплексу „Експоцентр України” ( 03680, м. Київ, пр. Глушкова,1 код ЄДРПОУ 21710384, р/р 26007699 у ВАТ „Кредитпромбанк” ТВБВ № 1 м. Києва, МФО 3000863) суму основного боргу в розмірі 577459,20 грн., втрати внаслідок інфляції в розмірі 30027,87 грн., 3% річних в розмірі 5125,94 грн., державне мито в розмірі 6126,13 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 106,50 грн.”

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Дослідно-виробничого підприємства „Київенергомарш” (03039, м. Київ, вул. Ізюмська, 5 код ЄДРПОУ 20009865, р/р 2600230019812 в Першій Київській філії ВАТ „ВіЕйБіБанк” м. Києва, МФО 321637) на користь Національного комплексу „Експоцентр України” ( 03680, м. Київ, пр. Глушкова,1 код ЄДРПОУ 21710384, р/р 26007699 у ВАТ „Кредитпромбанк” ТВБВ № 1 м. Києва, МФО 3000863) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 175,77 грн.

4. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 16/336 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді