Постанова

від 23.05.2013 по справі 18/5005/5510/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Справа № 18/5005/5510/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Потуремець Т.І. - дов. від 29.12.12, відповідача: Добровольський О.В. - дов. від 03.01.13, касаційну скаргуКомунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.13 у справі№18/5005/5510/2012 за позовомДержавного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" доКомунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" простягнення 31293047,84 грн. У судовому засіданні 16.05.13 оголошувалася перерва до 23.05.13.

Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позову) про стягнення з Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" 28768275,51 грн. боргу, 1970693,93 грн. пені, 138928,76 грн. інфляційних втрат, 415149,66 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг з виробництва теплової енергії у гарячій воді за період з жовтня 2011 року до квітня 2012 року за договором №135 від 01.07.10.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.12 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28768275,51 грн. боргу, 1947718,22 грн. пені, 414577,08 грн. - 3% річних, 137210,14 грн. інфляційних втрат Господарський суд виходив з факту несплати відповідачем повної вартості отриманих послуг з виробництва теплової енергії у вигляді гарячої води у спірному періоді за договором №135 від 01.07.10. У стягненні 1718,62 грн. інфляційних втрат та 572,58 грн. - 3% річних відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 525, 526, 549, 610, 611, 625, 901 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.13 (судді: Сизько І.А., Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням доповнень) звернулося Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс", яке просить судові рішення у справі скасувати в частині стягнення з відповідача 136834,10 грн. обсягів втрат на ділянках тепломережі від ТЕЦ до межі балансової належності, а справу скерувати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 179 Господарського кодексу України, пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.07, статті 41 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство вказує на те, що відповідач не повинен платити за втрати на ділянках тепломережі від ТЕЦ до межі балансової належності та вважає нікчемним пункт 2.2 абзацу 3 додаткової угоди №4 від 30.09.11 до спірного договору. Крім того, підприємство вважає необґрунтованою відмову суду у призначенні у справі експертизи.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.07.10 між Комунальним підприємством "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" - замовником та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" - виконавцем було укладено договір №135 на надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) в теплову енергію. За умовами цього договору виконавець зобов'язується виконати послуги з виробництва теплової енергії у вигляді гарячої води, використовуючи паливно-природний газ замовника, виробити хімічно очищену воду для заповнення і підживлення теплових мереж, забезпечити доставку та підтримку необхідного тиску і циркуляції теплоносія в системі опалення замовника, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги відповідно до договору. Тобто предметом цього договору є виконання послуг з переробки теплової енергії з давальницької сировини. Згідно з пунктом 3.1 договору вартість послуг з виробництва теплової енергії та вартість хімічно очищеної підживленої води встановлюються протоколом договірної ціни (додаток №1 до договору). Договірна ціна на послуги з виробництва теплової енергії складає 130,93 грн. за 1 Гкал, ПДВ - 26,19 грн.; на хімічно очищену підживлену воду -7,12 грн. за 1 т, ПДВ - 1,42 грн. Сторонами були укладені додаткові угоди до спірного договору №4 від 30.09.11, №6 від 01.11.11, котрими внесені зміни до нього. Пункт 2.2 договору згідно з додатковою угодою №4 від 30.09.11, як установили суди, було доповнено абзацом 3 та зазначено, що в обсяг послуг з виробництва теплової енергії входить як обсяг послуг визначений за фактичними показниками приладів обліку, так і обсяги втрат на ділянках тепломережі від ТЕЦ до межі балансової належності. Звіти за обсяги використання давальницької сировини з обсягами втрат теплової енергії виконавець передає замовникові (пункт 5.10). Пунктом 3.6 договору (в редакції додаткової угоди №6) передбачено, що замовник за п'ять днів до початку розрахункового періоду перераховує виконавцю авансовий платіж у розмірі 50% від вартості послуг з виробництва теплової енергії за розрахунковий період в обсягах, вказаних у додатку №2. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Кінцевий розрахунок замовник проводить після підписання акта приймання-передачі до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункти 3.5, 3.7 договору). За несвоєчасне виконання замовником розрахунків за послуги з виробництва теплової енергії пунктом 7.4.2 договору передбачена відповідальність у вигляді нарахування пені. Договір набирає чинності з 01.07.10 і діє до 30.09.12, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Суди установили, що власником природного газу та виробленої з нього готової продукції у вигляді теплової енергії є відповідач. Господарськими судами також було установлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору, позивач упродовж жовтня 2011 року - квітня 2012 року надав відповідачеві послуги з виробництва теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 29268275,51 грн. Проте, відповідач за них розрахувався частково, а відтак його борг, як установили суди, становить 28768275,51 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про стягнення з Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" 28768275,51 грн. боргу, 1970693,93 грн. пені, 138928,76 грн. інфляційних втрат, 415149,66 грн. - 3% річних. Ці вимоги місцевим господарським судом, з яким погодився і апеляційний господарський суд, були задоволені частково. Суди стягнули з відповідача 28768275,51 грн. боргу, 1947718,22 грн. пені, 414577,08 грн. - 3% річних, 137210,14 грн. інфляційних втрат та відмовили у стягненні 1718,62 грн. інфляційних втрат і 572,58 грн. - 3% річних. Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржником оскаржено судові акти у справі лише в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 136834,10 грн. втрат на ділянках тепломережі від ТЕЦ до межі балансової належності. Відтак, рішення та постанова у справі переглядаються в оскаржуваній частині. Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Господарськими судами було установлено, що предметом спірного договору є виконання послуг з переробки теплової енергії з давальницької сировини. При цьому, право власності на природний газ та вироблену з нього готову продукцію у вигляді теплової енергії, належить замовнику-відповідачу. Позивач-виробник не є власником виробленої теплової енергії, не провадить діяльність з її продажу, а лише надає послугу з переробки давальницької сировини в теплову енергію. Як вже зазначалося, відповідач не погоджується з судовими актами у справі в частині нарахування та стягнення з нього 136834,10 грн. втрат теплової енергії. Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання затверджений Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №242 від 17.02.11. Пунктом 2.5 цієї Постанови передбачено, що нормування втрат теплової енергії в мережах та питомих витрат палива і електроенергії на виробництво теплової енергії здійснюється у встановленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування для потреб галузей (підгалузей) та регіонів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва. Управлінням житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації м. Дніпропетровська для підприємства позивача були розраховані нормативні втрати теплової енергії при транспортуванні в "селищній" тепловій мережі (ТЕЦ-ТК№1, ТЕЦ-ТК №300) ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" на 2012 рік. Пунктом 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.07, встановлено, що облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. В процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що сторони в додатковій угоді №4 від 30.09.11 обумовили, що до обсягу послуг з виробництва теплової енергії входить обсяг послуг за фактичними показниками приладів обліку та обсяги втрат на ділянці тепломережі від ТЕЦ до межі балансової належності (пункт 2.2 спірного договору). Установили суди і те, що зазначений пункт договору не суперечить Правилам користування теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.07; що розрахунок спірних втрат здійснено у відповідності до діючої на той час Методики. Водночас суди врахували і те, що підписавши акти із застереженнями, звіти про використання давальницької сировини (природного газу) у спірному періоді відповідач підписав з урахуванням втрат теплової енергії (тобто у відповідності до умов договору). Крім того, іншого розрахунку втрат теплової енергії відповідач в суд не надав. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для часткового задоволення позову. Згідно з приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на необґрунтовану, на його думку, відмову суду у призначенні експертизи у справі, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, чого судом апеляційної інстанції встановлено не було. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки їм надавалася оцінка господарським судом апеляційної інстанції та вони не спростовують викладеного і встановленого судами. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.13 у справі №18/5005/5510/2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" - без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В. Швець