Постанова

від 10.02.2009 по справі 37/389

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/389

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.02.2009                                                                                           № 37/389

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Поляк О.І.

 при секретарі:           Бабенко Т.І.

 За участю представників:

 від позивача - повідомлений, але не з'явився;

 від відповідача - 1.Костерний Д.О. (довіреність №345-НЮ від03.02.2009 р.),

                                  Майданіка В.В. (довіреність № 345-НЮ від 03.02.2009 р.);

                              2. повідомлений, але не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.11.2008

 у справі № 37/389 (Кондратова І.Д.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"

 до                                                   1. Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

                                                  2. Колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна"

 про                                                   стягнення 6 859,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від04.11.2008р. у справі №37/289 позов до відповідача-2 задоволено. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача вартість нестачі вантажу в розмірі 6 859,20 грн., 102 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові до відповідача-1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким вартість нестачі вантажу стягнути з відповідача-1, оскільки ця нестача сталася з вини залізниці.

Відповідач-1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки відправник не вжив заходів щодо унеможливлення втрати вантажу, тим самим винним у нестачі вантажу є відповідач-2.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки несправність вагона була наявна ще перед завантаженням і вантажовідправник бачив несправність, так як перед наповненням вагону щілини в розвантажувальних люках були ним закладені дошками.

Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвал від 29.12.2008 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та від 27.01.2009 р. з відміткою про відправку документа здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд встановив наступне.

14.01.2008 р. між позивачем та ТОВ ”ТК Схід Регіон” було укладено договір № 14/01-08 1.13 (далі - договір), за умовами якого ТОВ ”ТК Схід Регіон”, як постачальник, зобов'язався передати у власність позивача товар, вказаний в додатку до даного договору, а позивач, покупець, прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості і за цінами, вказаними в додатку, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із додатком № 1 від 14.01.2008 р. до договору ТОВ ”ТК Схід Регіон” зобов'язався поставити, а позивач прийняти і оплатити вугілля антрацит марки АМ, АС, АК.

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ ”Тера Нова” грошові кошти на загальну суму 200 000,00 грн. за поставку вугілля.

17.05.2008  р. за залізничною накладною № 50826296 (а. с. 15) у вагоні № 67920868 зі станції Карахаш було відправлено вугілля марки АС кількістю 71 000 кг, відправником якого є КП ЗФ ” Центральна” (відповідач-2), одержувачем – Тиврівський районний паливний склад ВАТ ”Вінницяоблпаливо” (позивача). Завантаження вантажу здійснювалось засобами відправника – КП ЗФ ” Центральна” (відповідач-2), про що свідчить оригінал залізничної накладної № 67920868 (а. с. 15). Станція призначення – Гнівань.

З прибуттям вагону № 67920868 на станцію Козятин на підставі акту загальної форми станції Козятин № 719, ГУ-106 від 21.05.2008 р. проводилося переважування вагону № 67920868 на 150 т вагах залізниці станції Козятин; по документах значиться: вантаж вугілля антрацит АС, вагою Б – 92 300, Т – 21 300, Н – 71 000. в дійсності виявилось: вантаж вугілля антрацит АС вагою Б – 77 300, Т/бр – 21 300, Н – 56 000, нестача менше проти документа 15 000; при повторному переважуванні нестача підтвердилась; вантаж прибув в технічному та комерційно несправному вагоні, завантаження нижче бортів 400 мм з правого боку по ходу поїзда на першому розвантажувальному люці цілина на ширину люка 20 мм з середини вагона закладено дошкою, на другому люці щілина по довжині люка 70х900 мм з середини вагона нещільно закладена дошкою, на рамі вагона маються сліди течі вантажу, в середині вагону над першим, другим, третім розвантажувальними люками заглиблення 4 500х2 700х1 700 мм; з правого боку по ходу поїзда в четвертому розвантажувальному люці, з лівого боку в першому, другому, третьому, п'ятому, сьомому розвантажувальних люках маються щілини 25 мм по ширині та довжині люків з середини вагону закладені дошками, течі вантажу немає, щілини закладені дошками та паклею в парку; на підставі ГУ-106 проводилось перевантаження вантажу у вагон № 65326423, після перевантаження вантаж переважено на 150-т вагах станції Козятин де виявилось: Б – 77 500, Т – 21 500, Н – 56 000, тобто, нестача 15 000 кг підтвердилась, вагон слідує за призначенням, у зв'язку з чим складено комерційний акт № АА 000001/1/1 від 21.05.2008 р. (а. с. 16).

23.05.2008 р. з прибуттям вагону № 65326423 на станцію призначення Гнівань в розділі Е комерційного акту № АА 000001/1/1 від 21.05.2008 р. (а. с. 16) зазначено, що під час перевірки та видачі вантажу різниці проти акту не виявлено.

В розділі 6 залізничної накладної № 50826296 (а. с. 15) зазначено, що вантаж виданий згідно комерційного акту № АА 000001/1/1 з недостачею вантажу 15 000 кг.

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши всі докази по справі, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача-1 вартості вагової нестачі вантажу та наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача-2 вагової нестачі вантажу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 920 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Вказана норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 314 ГК України та п. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі Статут), якими встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із абзацу 1 ст. 31 Статуту визначено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Абзацом 3 ст. 32 Статуту визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із ”шапкою”). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Згідно із залізничної накладної № 50826296 (а. с. 15) вугілля завантажувалось засобами відправника – КП ЗФ ”Центральна” (відповідача-2), маса вантажу визначена відправником без участі залізниці, про що вказано в накладній і підтверджено підписом представника вантажовідправника.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 ”Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, в редакції чинній на час перевезення вантажу, у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Із вказаних в комерційному акті № АА 000001/1/1 від 21.05.2008 р. (а. с. 16) даних вбачається, що вантаж прибув в технічному та комерційно несправному вагоні.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що технічна несправність вагону мала прихований характер або виникла під час перевезення вантажу.

Відповідно до п.п. а) ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

В комерційному акті № АА 000001/1/1 від 21.05.2008 р. (а. с. 16) відсутні дані про те, що мають місце ознаки втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Таким чином, на підставі викладеного та матеріалів справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність вини відповідача-2 у нестачі вантажу та відсутність вини відповідача-1.

Враховуючи наведене, немає підстав визнати доводи відповідача-2, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від04.11.2008р. у справі №37/389 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Справу № 37/389 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Поляк О.І.

 17.02.09 (відправлено)