Постанова

від 15.05.2013 по справі 910/1031/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа№ 910/1031/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

позивача: Кобилянський Є.В. - пред. за дов. №06 від 14.01.2013;

відповідача: Куца Л.М. - пред. за дов. б/н від 14.01.2013.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Італгруп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2013р.

у справі № 910/1031/13 (суддя - Власов Ю.Л.)

за позовом Дочірнього підприємства "Будівельне управління №143" ПАТ "Трест Південзахідтрансбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Італгруп"

про стягнення 35211,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.213 позов задоволено повністю: підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Італгруп" на користь Дочірнього підприємства "Будівельне управління №143" ПАТ "Трест Південзахідтрансбуд" 35000,00 грн. - помилково перерахованих коштів, 150,92 грн. - пені та 60,36 грн. - 3% річних.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Італгруп" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким у позові відмовити з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що у зв'язку з тим, що розгляд вправи в суді першої інстанції не був відкладений за клопотанням відповідача, він не мав можливості надати суду відзив та додаткові докази, що свідчить про повне виконання зобов'язань відповідача перед позивачем.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що повністю не погоджується з твердженнями апелянта та звертає увагу на те, що у відповідача було достатньо часу для надання доказів.

Ухвалою від 08.04.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 07.05.2013.

Представником відповідача, до початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду були подані клопотання: про відкладення розгляду справи для надання оригіналів документів, про виклик в судове засідання працівників підприємств: Шилова О.М., Кравченка ВП., Падалко Д.В., Каленського В.Є. та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

В судове засідання 07.05.2013 представники сторін з'явилися. В судовому засіданні оголошено перерву до 15.05.2013 з метою надання можливості відповідачу представити для огляду оригінали документів, які зазначені в клопотанні.

В судове засідання 15.05.2013 представники сторін з'явилися. Представник відповідача в судовому засіданні надав для ознайомлення колегії суддів оригінали документів.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 № 4 встановлено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Клопотання представника відповідача не містить обґрунтування причин необхідності призначення судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що проведення такої судової експертизи не є доцільним, у зв'язку з чим дане клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про виклик в судове засідання працівників підприємств позивача та відповідача, то відповідно до ст. 30 ГПК України посадові особи та інші представники підприємства можуть бути викликані господарським судом для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, однак, як вбачається з матеріалів справи, в день прийняття рішення - 12.03.2013 в судовому засіданні був присутній представник відповідача, але протягом розгляду справи відповідачем не було заявлено жодного клопотання в суді першої інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав вимоги Ухвал місцевого господарського суду від 24.01.2013р. та 26.02.2013р., а саме не надав відзиву на позов.

Відповідно до ст..ст. 33, 34, 59 відповідач повинен був у відзиві на позов викласти докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог (повне чи часткове), а також, додати до відзиву всі документи (належні та допустимі докази), які підтверджують заперечення проти позову.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про виклик в судове засідання працівників підприємств позивача та відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про стягнення 35000,00 грн. - помилково перерахованих коштів, 150,92 грн. - пені та 60,36 грн. - 3% річних.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача кошти в сумі 35000,00 грн., як передоплату за технічне обслуговування, проте договір між Позивачем та Відповідачем укладений не був, послуги з технічного обслуговування не надавались. Позивач звертався до Відповідача з вимогою повернути перераховані кошти, проте, Відповідач у добровільному порядку кошти не повернув.

Відзиву на позовну заяву відповідач не надав.

05.09.2011р. відповідач виставив позивачеві рахунок - фактуру №00351-С на суму 98892,84 грн. на оплату за технічне обслуговування.

13.09.2011р. позивач перерахував відповідачу 10 000,00 грн., а 14.09.2011р. було перераховано на рахунок Відповідача ще 25000,00 грн. з призначенням платежу "передплата за технічне обслуговування згідно рахунку №351 від 05.09.2011р.".

21.11.2012р. Позивач направив Відповідачу претензію №177, в якій вимагав повернути на поточний рахунок кошти в сумі 35000,00 грн. в місячний строк з моменту отримання претензії.

Відповідач, в свою чергу, кошти Позивачу не повернув та не надав доказів на підтвердження протилежного.

За захистом прав порушених відповідачем, позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2013р. порушено провадження та призначено справу до розгляду на 12.02.2013р. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяви та виписку з ЄДРПОУ про знаходження відповідача.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.02.2013р. справа передана для розгляду судді Баранову Д.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013р. розгляд справи №910/1031/13 призначено на 26.02.2013р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.02.13р. справа №910/1031/13 передана для розгляду судді Власову Ю.Л.

Відповідно до протоколу від 26.02.2013 в судове засідання представники сторін з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. розгляд справи відкладено на 12.03.2013р. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяви, виписку з ЄДРПОУ про знаходження відповідача та письмові докази фактичного виконання Відповідачем робіт з технічного обслуговування позивача, за які останнім були сплачені кошти.

12.03.2013р. Відповідач подав до Господарського суду м. Києва клопотання про відкладення розгляду справи, але відзиву на виконання вимог ухвали суду або інших доказів суду не надав.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення у позові з наступних підстав:

Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач на підставі наданого рахунку-фактури № №00351-С від 05.09.2011р. сплатив Відповідачу спірні кошти в сумі 35 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за 13.09.2011 та 14.09.2011 (а. с. 10-11). Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що предмет договору сторонами погоджений не був, оскільки в рахунку - фактурі не вказано найменування, марка, виробник товару, найменування, вид робіт, товар та роботи Відповідачем відповідно не передавались та не виконувались, тому такий правочин не може вважатись укладеним, відповідно відсутні підстави для утримання коштів в сумі 35000,00 грн.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності такої умови, як набуття або збереження майна, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Також обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи

Викладені відповідачем доводи є безпідставними, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїми процесуальними правами для надання обґрунтованого відзиву на спростування позовних вимог, належних та допустимих доказів в розумінні ГПК України.

Наданий відповідачем в процесі розгляду апеляційної скарги Акт №ОУ-0000018 здачі-приймання робіт (надання послуг), від 19.09.2011 р. на суму 6 764,67 грн. (а. с. 74), є одностороннім та не надано суду доказів направлення даного акту для підписання позивачем (ще до звернення позивача з позовом) у зв'язку з чим не є належним доказом виконання зобов'язань відповідачем перед позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач довів факт набуття відповідачем коштів у сумі 35 000,00 грн. за рахунок позивача без достатніх для цього підстав. Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Позивачем, також, заявлена вимога про стягнення з відповідача 150,92 грн. - пені та 60,36 грн. - 3% річних за період з 26.12.2012 по 15.01.2013 (а. с. 8).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом обґрунтовано стягнуто з Відповідача 3% річних в сумі 60,36 грн.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 150,92 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Італгруп" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2013р. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Італгруп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2012р. у справі №910/1031/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1031/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.