Постанова

від 21.05.2013 по справі 910/2285/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа№ 910/2285/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Познякова Л.В.

представників сторін: від відповідача - Черниш А.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Дирекції з експлуатації комплексу

споруд центральних державних архівних установ України

на рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року.

у справі № 910/2285/13 (суддя: Грєхова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд"

до Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних

державних архівних установ України

про стягнення 161844,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 24, код ЄДРПОУ 03494238) на користь Публічного акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код ЄДРПОУ 04012951), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу в розмірі 161844 (сто шістдесят одну тисячу вісімсот сорок чотири) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі - 3236 (три тисячі двісті тридцять шість) грн. 88 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 01.11.2011 між позивачем (Виконавець) та Дирекцією з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України (Замовник) було укладено Договір №0-43/109 на виконання проектної документації.

Згідно з п.1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе, згідно ДК 016-97, п. 74.20.22, послуги з архітектурних проектувальних робіт (розроблення проектів), а саме: розділ - "ГП" - план організації рельєфу ділянки реконструкції комплексу споруд, розділ "АР" - поповерхові плани, розрізи, фасади корпусу "Г", креслення покрівлі корпусів "Б", "В", на реконструкцію та розвиток комплексу споруд Центральних державних архівів України по вул. Солом`янській, 24 в м. Києві (стадія Р) (надалі Об`єкт).

Відповідно до п. 1.2 Договору джерело фінансування: кошти державного бюджету.

Згідно п. 1.3 договору термін виконання робіт - згідно з календарним графіком (додаток № 2), який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору розрахунки за виконані роботи провадяться поетапно на протязі 5 банківських днів після приймання Замовником проектної документації та підписання Акту передачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання Замовником коштів.

За умовами п. 2.1. Договору вартість робіт згідно з протоколом угоди про договірну ціну та кошторисом, які є невід`ємною частиною договору (додатки № 1, 3), становить 298 050,00 грн.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивачем було виконано роботи по першому етапу проектних робіт, а саме: розробка робочої документації (АР) корпусу "Г", покрівлі корпусів "Б", "В" вартістю 161 844,00 грн., що підтверджується актами здачі- приймання проектної документації № 1 від 30.11.2011 року на суму 89 415,00 грн. та № 2 від 31.01.2012 року на суму 72 429,00 грн. Передача проектної документації відповідачу підтверджується накладними № 1 від 23.11.2011 року, № 2 від 28.11.2011 року та № 3 від 16.12.2011 року.

Листом № 160 від 20.06.2012 відповідач підтвердив виконання робіт згідно Договору та гарантував оплату за виконані роботи після затвердження постанови Кабінету міністрів України по скорегованому проекту та прийняття нового титулу будови.

З огляду на відсутність оплати, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 161 844,00 грн. основного боргу. Відповідач проти позову заперечив з підстав відсутності бюджетного фінансування.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864 ЦК України.

Згідно зі ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно зі статтею 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивачем були виконані роботи, у повному обсязі на суму 161 844,00 грн., про що не заперечує відповідач.

Посилання відповідача на відсутність фінансування не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для припинення зобов'язань, які передбачені главою 50 Цивільного кодексу України, а може мати значення тільки щодо можливості чи неможливості виконання рішення суду.

Дана обставина не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, оскільки відсутність коштів не свідчить про ненастання обов'язку виконання зобов'язання.

Крім того, згідно з пунктом 5. Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Посилання замовника на відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати. Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терен ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, про обґрунтованість стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 161 844,00 грн.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року у справі № 910/2285/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/2285/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови складено 21.05.2013 року.