Постанова

від 10.07.2013 по справі 910/2285/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 910/2285/13 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних

державних архівних установ України

на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 21.05.2013 р.

у справі № 910/2285/13 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Проектно-

технологічний інститут "Київоргбуд"

до Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних

державних архівних установ України

про стягнення 161 844,00 грн.

за участю представників:

ПАТ "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" - Дегтярьов Ю.В.;

Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України - Черниш А.Ю.;

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України 161 844,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору на виконання проектної документації № 0-43/109 від 01.11.2011 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (а.с.4-6).

Відповідач у справі - Дирекція з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування (а.с.26-27).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. позов задоволено повністю.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 161 844,00 грн. (а.с.45-49).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 р. рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. залишено без змін (а.с.92-96).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а.с.101-102).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

01.11.2011 р. між сторонами у справі укладено договір на виконання проектної документації № 0-43/109, згідно умов якого позивач зобов'язався виконати роботи по проектуванню, а саме: розділ - "ГП" - план організації рельєфу ділянки реконструкції комплексу споруд; розділ "АР" - поверхові плани, розрізи, фасади корпусу "Г", креслення покрівлі корпусів "Б", "В", на реконструкцію та розвиток комплексу споруд Центральних державних архівів України по вул. Солом'янській, 24 в м. Києві (стадія Р), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться поетапно протягом 5 банківських днів після приймання замовником проектної документації та підписання акта передачі-приймання виконаних робіт (п.2.3.); у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником коштів (п.2.4).

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи вартістю 161 844,00 грн., які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписані акти здачі-приймання проектної продукції №1 від 30.11.2011 р. та № 2 від 31.01.2012 р. Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку про те, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 161 844,00 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими.

Не приймаються до уваги твердження скаржника про те, що умовою оплати виконаних робіт є перерахування бюджетних коштів відповідачу, відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання.

Так, в силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч. 1 ст. 530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

При цьому, в силу ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, яка є обов'язковою в силу ст. 111 28 ГПК України).

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 р. у справі № 910/2285/13 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Дирекції з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівних установ України - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.