Рішення

від 20.05.2013 по справі 910/5513/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5513/13 20.05.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трансзалізничсервіс» до 1. Державного підприємства «Молдавська залізниця» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВОЛГА-2» простягнення 70 080 000,00 Євро, що еквівалентно 725 110 752,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача 1:Крижановскі Н.Н. від відповідача 2:не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансзалізничсервіс» (надалі - ТОВ «Трансзалізничсервіс») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Молдавська залізниця» (надалі - ДП «Молдавська залізниця») та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВОЛГА-2» (надалі - ТОВ «ІВОЛГА-2») про стягнення збитків у розмірі 70 080 000,00 Євро.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 у встановлений договором оренди 128 танко-контейнерів №02/12-97 від 31.12.1997 р. строк зобов'язання з повернення майна належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач згідно ст. 224 Господарського кодексу України вказує на обов'язок відповідача 1 відшкодувати завдані збитки у розмірі 70 080 000,00 Євро.

Вимоги до відповідача 2 обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки №№П/01-17 від 22.07.2002 р. ТОВ «ІВОЛГА-2» поручилося за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 зобов'язань з повернення орендованого обладнання, яке останнім належним чином не виконане.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р. розгляд справи відкладено до 20.05.2013 р. у зв'язку із неявкою відповідачів та невиконанням ними вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника у судовому засіданні в іншому суді.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки, по-перше, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, а по-друге, відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва в судовому засіданні власних інтересів.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала частково, проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача 2 за адресою: 02140, м. Київ, вул. Б.Гмирі, 1, на яку було надіслано ухвали суду, підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16255855 від 09.04.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 2 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.1997 р. між Фірмою «Nistas GmbH» та Транспортно-експедиційним підприємством «ЧФМ-Експедиція», правонаступником якого є ДП «Молдавська залізниця» (замовник) було укладено договір оренди 128 танко-контейнерів №02/12-97 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого фірма здає в оренду замовнику 128 танко-контейнерів для перевезення наливанням харчових продуктів строком на 5 років з дня підписання договору та приймально-передавальних актів, з наступним правом їх викупу.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що плата за надані замовнику танко-контейнери встановлюється з моменту підписання договору та приймально-передавальних актів у розмірі 20 дол. США за один танко-контейнер за добу.

Змінами від 05.01.1998 р. до Договору сторони погодили змінити предмет договору (з оренди майна на лізинг) та викласти його умови у відповідності з положеннями законодавства про лізинг.

На виконання умов Договору Фірмою «Nistas GmbH» було передано, а відповідачем 1 прийнято 128 танко-контейнерів, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача.

Відповідачем 1 було в повному обсязі виконано зобов'язання зі сплати лізингових платежів 10.04.2003 р., що підтверджується висновком Комерційного Окружного Суду м. Кишинів від 04.02.2013 р. у справі №2е/12/2е-230/2007.

22.07.2002 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВОГЛА-2» (поручитель) та Фірмою «Nistas GmbH» (кредитор) було укладено договір поруки №П/01-17, відповідно до умов п. 1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ДП «Молдавська залізниця» (боржник), які виникли згідно Договору оренди 128 танко-контейнерів №02/12-97 від 31.12.1997 р., який був укладений між кредитором та боржником.

Пунктом 3.1 Договору поруки №П/01-17 від 22.07.2002 р. поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Проте в будь-якому разі розмір відповідальності поручителя не може перевищувати розміру, визначеного в п. 4.1 даного договору.

Згідно з п. 4.1 Договору поруки №П/01-17 від 22.07.2002 р. поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржника по основному договору в сумі, що дорівнює 10 000,00 дол. США, в тому числі за відшкодування основного боргу, за виплату неустойки за прострочення виконання зобов'язання, за відшкодування понесених їм збитків або упущеної вигоди та за повернення 128 танко-контейнерів кредитору.

10.01.2003 р. між Фірмою «Nistas GmbH» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра» (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до умов п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає на правах оренди контейнери для перевезення наливанням харчових продуктів.

Пунктом 1.8 вказаного договору передбачено, що загальна вартість договору становить 70 080 000,00 Євро, а пунктом 7.7 (в редакції додаткової угоди № 2 від 13.01.2003 р. до Договору) встановлено, що якщо орендодавець порушить строк поставки танко-контейнерів орендарю, то штраф складатиме п'ятикратний розмір вартості непереданих танко-контейнерів.

У зв'язку із невиконанням Фірмою «Nistas GmbH» зобов'язання з поставки танко-контейнерів орендарю, Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фірмою «Nistas GmbH» про стягнення штрафу у розмірі 70 080 000,00 Євро.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2010 р. у справі №6/487 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Nistas GmbH» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» 70 080 000,00 Євро заборгованості, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Nistas GmbH» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансзалізничсервіс» (новий кредитор) було укладено договір про уступку права вимоги №20/10/2012 (надалі - «Договір про уступку права вимоги»), відповідно до умов якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно договору оренди 128 танко-контейнерів від 31.12.1997 р., який був укладений між первісним кредитором та Державним підприємством «Молдавська залізниця» (основний договір), належного виконання боржником зобов'язань з повернення об'єкту оренди кредитору, а також з відшкодування основного боргу, неустойки, інфляційних витрат, 3% річних та збитків за порушення виконання зобов'язань, в тому числі згідно договору поруки №П/01-17 від 22.07.2002 р., укладеного між первісним кредитором та ТОВ «ІВОЛГА-2», а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором.

Спір у справі стосується наявності, на думку позивача, підстав для покладення на відповідачів обов'язку по відшкодуванню завданих збитків у розмірі 70 080 000,00 Євро, у зв'язку із порушенням зобов'язання з повернення 128 танко-контейнерів.

Пунктом 3 частини 1 статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки) ; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В обґрунтування факту понесення витрат у розмірі 70 080 000,00 Євро позивач вказує на виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Nistas GmbH» рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2010 р. у справі №6/487 в повному обсязі, що підтверджується мировою угодою від 18.06.2012 р. та актами приймання-передачі за період з 03.07.2012 р. по 31.08.2012 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

В той же час, із відомостей програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. у справі №6/487 судом відмовлено у заяві про затвердження мирової угоди від 18.06.2012 р.

Вказана ухвала суду мотивована тим, що умовами мирової угоди від 18.06.2012 р. сторони погодили здійснення розрахунку за такою мировою угодою продукцією боржника, в той час як предметом позову у справі №6/487 є стягнення грошових коштів.

З огляду на викладене, підстави вважати передання Товариством з обмеженою відповідальністю «Nistas GmbH» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» продукції на загальну суму 70 080 000,00 Євро згідно актів приймання-передачі за період з 03.07.2012 р. по 31.08.2012 р. таким, що здійснене на виконання рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2010 р. у справі №6/487, у суду відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріали справи не містять, а позивачем належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Nistas GmbH» рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2010 р. у справі №6/487.

Наведені обставини свідчать про недоведеність позивачем наявності витрат у розмірі 70 080 000,00 Євро, що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів збитків.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові ТОВ «Трансзалізничсервіс» правових підстав необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансзалізничсервіс» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.05.2013 р.

Суддя В.П. Босий