Постанова

від 21.05.2013 по справі 5017/2499/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.Справа № 5017/2499/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Вергін Д.С. - прокурор відділу прокуратури Одеської області;

від Білгород-Дністровської РДА - не з'явився;

від Головного управління Держземагентства в Одеській області - не з'явився;

від ТОВ „Злата" - Чорний О.В. - за довіреністю;

від Міністерства економічного розвитку Придністровської Молдавської Республіки - не з'явився;

від ТОВ „Тираспільська автоколона-2809" - Каназірський Ю.Ф., Романюк С.В. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, Головного управління Держземагентства в Одеській області, Товариства з обмеженою відповідальністю „Тираспільська автоколона-2809"

на рішення господарського суду Одеської області від 26 вересня 2012 року

по справі №5017/2499/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Злата"

до Міністерства економічного розвитку Придністровської Молдавської Республіки

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю „Тираспільська автоколона-2809"

- Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області

про визнання договору дійсним, визнання права власності

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 21.05.2013р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

22.08.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Злата" (надалі - позивач, ТОВ „Злата") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Міністерства економічного розвитку Придністровської Молдавської Республіки (надалі - відповідач, Міністерство) про визнання дійсним договору купівлі-продажу №2 від 30.06.2006р. майна державної власності (бази відпочинку „Тирас", Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільрада, комплекс будівель та споруд №65), укладеного між позивачем та відповідачем; визнання за позивачем права власності на нерухоме майно бази відпочинку „Тирас", що складається з 16 дерев'яних будинків, площею по 18 кв.м. кожен, павільону споруди, площею 483 кв.м., та розташоване за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільрада, комплекс будівель та споруд №65.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ „Злата" зазначило, що 18.12.2003р. між ним та Державним унітарним підприємством „Тираспільська автоколона-2809" було укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку „Тирас", після чого 15.07.2004р. позивач отримав свідоцтво про право власності на це майно. Після укладання даного договору ТОВ „Злата" дізналось, що ДУП „Тираспільська автоколона-2809" не мало права розпоряджатись б/в „Тирас", оскільки не було власником майна, а лише балансоутримувачем. Власником б/в „Тирас" була Придністровська Молдавська Республіка. 30.06.2006р. між ТОВ „Злата" та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу спірного майна у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. Позивач сплатив відповідачу вартість спірного майна - 127888грн, 30.06.2006р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна, відповідно до якого відповідач передав, а ТОВ „Злата" прийняло майно б/в „Тирас". Позивач своєчасно та в повному обсязі виконав зобов'язання за Договором від 30.06.2006р., проте відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення Договору, що призвело до порушення прав ТОВ „Злата". З посиланням на норми ст.ст.319,321, ч.1 ст.328, ст.ст.655, 190, 179, 181,658, ч.1 ст.316, ч.1 ст.317, ст.ст.320,328, ч.2 ст.509, ст.639, ч.4 ст.203, ч.11 ст.209, ст.657, ч.1,2 ст.220 ЦК України та ст.5 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив суд розглянути справу у відповідності до діючого законодавства України та за відсутності представника відповідача. Також відповідач у відзиві зазначив, що дійсно 30.06.2006р. між сторонами в простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу бази відпочинку „Тирас", без нотаріального оформлення, оскільки діючим законодавством Придністровської Молдавської Республіки не передбачена нотаріальна форма для відповідних договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2012р. (суддя Зайцев Ю.О.) задоволено позов ТОВ „Злата", визнано дійсним договір №2 від 30.06.2006р. купівлі-продажу майна державної власності (бази відпочинку „Тирас", Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська с/рада, комплекс будівель та споруд №65), укладений між ТОВ „Злата" та Міністерством економіки Придністровської Молдавської Республіки; визнано за ТОВ „Злата" право власності на нерухоме майно - базу відпочинку „Тирас", розташоване за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська с/рада, комплекс будівель та споруд № 65, та складається з шістнадцяти дерев'яних будинків, площею по 18кв. м. кожен; павільйону споруди, площею 483кв.м.

Рішення суду вмотивовано посиланням на норми ст.220, ч.1 ст.509, ч.1 ст.629, ч.1 ст.655, ст.ст.317,319,321,328,392 ЦК України та тим, що оскільки між сторонами було досягнуто згоди відносно всіх важливих умов договору купівлі-продажу, позивачем були повністю виконані умови договору купівлі-продажу, відповідач передав у власність позивача, а позивач прийняв будівлі та споруди, що підтверджується матеріалами справи, та оплатив вартість майна бази відпочинку „Тирас", але відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, цей договір підлягає визнанню дійсним судом.

Визнання за ТОВ „Злата" права власності на нерухоме майно б/в „Тирас" судом вмотивовано визнанням сторонами дійсним договору, відповідно до умов якого до позивача переходить і визнання права власності на нього.

05.03.2013р. Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, Головного управління Держземагентства в Одеській області на рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012р. по справі №5017/2499/2012, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та не надано належної оцінки доказам. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не встановив, чи набули сторони право власності на спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку; при вирішенні питання про визнання права власності судом не встановлено чи оформлено право власності на б/в „Тирас" відповідачем; не досліджені всі причини, через які сторонами укладено договір не в нотаріальній формі, як це встановлено ст.657 ЦК України. Судом не було враховано, що при визнанні права власності на об'єкти нерухомості, власник нерухомості набуває права на земельну ділянку у відповідності до ст.120 ЗК України. Рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012р. безпосередньо зачіпає інтереси держави в особі Білгород-Дністровської райдержадміністрації Одеської області, Головного управління Держземагентства в Одеській області, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, проте вищезазначені установи у справі участі не приймали, до розгляду судом не залучались.

З цих підстав Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012р. по справі №5017/2499/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ „Злата" у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2013р. поновлено Білгород-Дністровському міжрайонному прокурору пропущений строк подання апеляційної скарги, прийнято останню до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

15.03.2013р. Головне управління Держземагентства в Одеській області надіслало суду апеляційної інстанції (дата надходження до суду - 21.03.2013р.) лист, в якому зазначило, що здійснення державного контролю за використанням та охороною земель не входить до компетенції Управління, відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства, затвердженого Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011р., ці повноваження здійснює Державна інспекція сільського господарства України та її територіальні органи.

19.04.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ „Тираспільська автоколона-2809", разом з заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги, на рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012р. по справі №5017/2499/2012.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ „Тираспільська автоколона-2809" зазначило, що оскаржене рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме:

- суд першої інстанції неправильно застосував норми ст.220 ЦК України, оскільки відповідно до Постанови Верховного суду України від 18.04.2011р. правила ст.220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст.210,640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними та такими, що не породжують для сторін права та обов'язки;

- оскаржене рішення зачіпає права та обов'язки скаржника, оскільки рішенням господарського суду Одеської області по справі №27/17-2389-2011 у ТОВ „Злата" на користь ТОВ „Тираспільська автоколона-2809" витребувано майно б/в „Тирас";

- в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про наявність в 2006р. у відповідача права власності на будівлі та споруди б/в „Тирас";

- позивачем пропущений строк позовної давності та ТОВ „Злата" навмисно ввело господарський суд Одеської області в оману стосовно того, що йому стало відомо про відмову відповідача від нотаріального посвідчення договору з довідки від 24.09.2010р., оскільки в провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа №2а/1570/4813/2011, під час розгляду якої, 15.05.2012р., представник ТОВ „Злата" надав суду договір №2 від 30.06.2006р, який був нібито нотаріально посвідчений 16.03.2012р. публічним нотаріусом Республіки Молдова Щербаковою Зінаїдою;

- договір №2 від 30.06.2006р. з боку ТОВ „Злата" підписаний директором ТОВ „Злата" - Літвіненко Л.І. Проте дана особа не має жодного права на представництво інтересів позивача, оскільки контракт з нею начебто був укладений 12.02.2012р., в той час коли рішення засновників про створення ТОВ „Злата" було прийнято лише 07.11.2002р., крім того, висновком судової-почеркознавчої експертизи №8209/02 від 31.08.2009р. було встановлено, що підпис він імені засновника ТОВ „Злата" - Домбровського Л.Й. на контракті від 12.02.2002р. виконаний не ним, а іншою особою з наслідуванням почерку Домбровського Л.Й.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р. поновлено ТОВ „Тираспільська автоколона-2809" строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та об'єднано апеляційну скаргу ТОВ „Тираспільська автоколона-2809" та апеляційну скаргу Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської РДА Одеської області, Головного управління Держземагентства в Одеській області для сумісного розгляду у судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду.

16.05.2013р. Білгород-Дністровська РДА Одеської області надіслала до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому зазначила, що підтримує апеляційну скаргу прокурора у повному обсязі та скарга підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції за відсутності правовстановлюючих документів визнав ТОВ „Злата" власником будівель та споруд бази відпочинку „Тирас", хоча таке право не було зареєстроване у встановленому законом порядку. Крім того, до участі у справі необхідно було залучити відповідний орган виконавчої влади, уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташована б/в „Тирас".

20.05.2013р. ТОВ „Злата" подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора, в якому зазначило, що оскаржене рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим судом першої інстанції з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки з її змісту незрозуміло які інтереси держави під час винесення рішення судом були порушені та яким чином недодержання під час укладання між сторонами договору купівлі продажу від 30.06.2006р. нотаріальної форми порушує або загрожує інтересам держави. Сторонами були обумовлені усі істотні умови договору та у повному обсязі були виконані взяті на себе зобов'язання за договором, а тому у відповідності до ст.ст.220,316,317,328,392 ЦК України ТОВ „Злата" правомірно звернулось до суду з позовом та оскаржене рішення є законним та обґрунтованим. Крім того, з 25.04.2004р. ТОВ „Злата" є добросовісним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно на підставі договору оренди, укладеного між ним та Білгород-Дністровською РДА.

Також ТОВ „Злата" 20.05.2013р. подало до суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Тираспільська автоколона-2809", в якому просило відмовити у задоволенні скарги з зазначенням того, що апелянт не має жодного відношення до спірного майна, майно б/в „Тирас" знаходилось на балансі ТОВ „Тираспільська автоколона-2809" тільки на праві господарського відання, що підтверджується фактами, викладеними в постанові Вищого господарського суду України у справі №3/80-10-3745 від 11.05.2011р. База відпочинку „Тирас" на час укладання спірного договору належала Придністровській Молдавській республіці в особі Міністерства промисловості ПМР, від імені якого під час укладання договору діяло Міністерство економіки ПМР, що було враховано та зазначено господарським судом у винесеному рішенні, судом було вірно застосовані положенні ст.220 ЦК України. Посилання ТОВ „Тираспільська автоколона-2809" на позицію, висловлену в постанові Верховного суду України від 18.04.2011р. безпідставна та необґрунтована, оскільки в цій постанові був розглянутий спір за обставинами, які не є тотожними з предметом спору за позовом ТОВ „Злата", а посилання апелянта щодо надання суду нібито підроблених документів взагалі не мають відношення до розгляду даної справи; ТОВ „Злата" не був пропущений строк звернення до суду. Літвіненко Л.І. має право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ „Злата", так як вона є керівником ТОВ „Злата" та відповідні відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, Придністровська Молдавська республіка ніколи не виступала стороною в зазначеній справі, стороною є конкретна юридична особа - Міністерство економіки ПМР.

В засіданні суду апеляційної інстанції представники прокуратури та ТОВ „Тираспільська автоколона-2809" підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Представник ТОВ „Злата" заперечував проти доводів та вимог апеляційних скарг з підстав, зазначених у відзивах на апеляційні скарги.

Білгород-Дністровської райдержадміністрація Одеської області та Головне управління Держземагентства в Одеській області своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.

Представник Міністерства економічного розвитку Придністровської Молдавської Республіки до судового засідання не з'явився, відповідач був повідомлений про час та день розгляду апеляційної скарги. З урахуванням наявності в матеріалах справи відзиву на позов з проханням розглянути справу у відповідності до діючого законодавства України без участі представника, та беручи до уваги закінчення строку розгляду апеляційних скарг, суд вважає за можливе розглянути апеляційні скарги Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора та ТОВ „Тираспільська автоколона-2809" за відсутності представника відповідача.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ТОВ „Тираспільська автоколона-2809" та Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію Одеської області.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2006р. ТОВ „Злата" підписало з Міністерством економіки Придністровської Молдавської Республіки (на теперішній час - Міністерство економічного розвитку Придністровської Молдавської Республіки) письмовий договір №2 купівлі-продажу майна державної власності, розташованого за межами Придністровської Молдавської Республіки - база відпочинку „Тирас", Одеська область, Білгород-Дністровський район, (смт. Затока), за яким Відповідач продав, а Позивач купив майно державної власності, що знаходилось на момент підписання вказаного договору на балансі Державного унітарного підприємства „Тираспільська автоколона-2809" (правонаступником якого є ВАТ „Тираспільська автоколона-2809", наразі - ТОВ „Тираспільська автоколона-2809"). Зазначене нерухоме майно за договором складається з: шістнадцяти дерев'яних будинків, площею по 18 кв.м. кожен, та павільйону споруди, площею 483 кв.м., що зазначено в додатку №1 до Акту прийому-передачі (опис майна).

Відповідно до Договору купівлі-продажу зазначене майно належить державі (Придністровській Молдавській Республіці) в особі Міністерства промисловості Придністровської Молдавської Республіки на підставі свідоцтва про внесення до реєстру державного та муніципального майна від 13.01.2006р. (серія АГ № 000373, реєстровий номер - 01:09:01/2006/3), та знаходиться на балансі Державного унітарного підприємства „Тираспільська автоколона-2809".

Згідно із п. 2.1., п. 2.2., п. 4.2. Договору купівлі-продажу вартість майна складає 16 000,00 доларів США (що станом на момент подання позову до суду за офіційним обмінним курсом української гривні до долару США складало 127888,00 грн.), відповідно до рішення Комісії з оцінки та приватизації майна державної власності Придністровської Молдавської Республіки. Покупець сплачує ціну об'єкта продажу на протязі п'ятнадцяти банківських днів із дня укладення вказаного договору, а саме, в строк до 10.07.2006 р.

Згідно Додатку №1 до договору №2 - Акт прийому-передачі майна державної власності, що обліковується на балансі ДУП „Тираспільська автоколона-2809", - Міністерство економіки ПМР передало, а ТОВ „Злата" прийняло майно державної власності, що розташоване за межами ПМР (б/в „Тирас", Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт.Затока), та перебуває на балансі ДУП „Тираспільська автоколона-2809" згідно Додатку - Опису майна державної власності.

ТОВ „Злата" при зверненні до суду стверджувало, що 07.07.2006р. воно сплатило відповідачу обумовлену Договором купівлі-продажу вартість майна, а саме 16 000,00 доларів США, шляхом перерахування зазначеної суми грошових коштів на відповідний розрахунковий рахунок Державного казначейства ПМР в Придністровському республіканському банку, що підтверджується банківськими платіжними документами. 30.06.2006 між сторонами був укладений та підписаний акт прийому-передачі майна державної власності, за яким Відповідач передав, а Позивач прийняв таке майно бази відпочинку „Тирас". Тобто ТОВ „Злата" своєчасно та в повному обсязі виконало свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу 30.06.2006р. №2, проте Міністерство економічного розвитку Придністровської Молдавської Республіки ухиляється від нотаріального посвідчення даного договору, що зумовлює необхідність звернення до суду із позовом на підставі ст.220 ЦК України про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України та ч.3 ст.3 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації.

Відповідно до ст.657 ЦК України (в редакції, що діяла до набрання чинності змінами, внесеними ЗУ №1878-VI від 11.02.2010р., тобто до 01.01.2013р.) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду та прийняття оскарженого рішення) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідні приписи ч.2 ст.220 ЦК України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.210 та ст.640 ЦК України пов'язується із державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і не створюють прав і обов'язків для сторін.

Така правова позиція викладена в абз.2 п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9, постанові Верховного суду України від 18.04.2011р. №2-17/604-2009, а також у постанові Вищого господарського суду України від 20.01.2011р. №2-27/19191-2006.

На необхідність урахування викладеної правової позиції для забезпечення правильної та однакової судової практики вказував також Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1624/2011.

Відповідно до ч.3 ст.82 ГПК України рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. В разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи. Обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права застосував до спірних правовідносин положення ст.220 ЦК України та визнав дійсним договір №2 від 30.06.2006р., між ТОВ „Злата" та Міністерством економічного розвитку ПМР, застосувавши до спірних правовідносин норму ст.220 ЦК України, яка не підлягала застосуванню.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.12.2003р. між Державним унітарним підприємством „Тираспільська автоколона-2809" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗЛАТА" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу будівель та споруд, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас" у вигляді будівлі їдальні та п'ятнадцяти дерев'яних будинків, розташованих на території Будацької коси Білгород-Дністровського району, Одеської області на земельній ділянці розміром 0,767га, а Покупець зобов'язався прийняти вказані будівлі та споруди та сплатити ціну, у відповідності з умовами договору та пройти державну реєстрацію будівель та споруд в бюро технічної інвентаризації.

01.03.2004р. Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №244 про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Тирас" за ТОВ „Злата" та видано свідоцтво про право власності САА № 893268 від 24.03.2004р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2011р. по справі №27/17-2389-2011 (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р.та постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2012р.) за позовом ВАТ „Тираспільська автоколона-2809" (правонаступником якого є ТОВ „Тираспільська автоколона-2809") до ТОВ „Злата", Білгород-Дністровської райдержадміністрації, КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, визнання недійсними розпорядження, свідоцтва про право власності та зобов'язання вчинити певні дії:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку „Тирас", які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, „Тирас" база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока) від 18.12.2003р;

- витребувано на користь ВАТ „Тираспільська автоколона - 2809" у ТОВ „Злата" будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас", які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, „Тирас" база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока);

- визнано недійсним розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області №244 від 01.03.2004р;

- визнано недійсним свідоцтво про право власності серії САА №893268 від 24.03.2004р.;

- зобов'язано КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ „Злата" на будівлі та споруди бази відпочинку „Тирас", які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, „Тирас" база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока).

Суд першої інстанції виходячи із змісту позовної заяви ТОВ „Злата" та доданих до неї документів, зокрема, змісту постанови Вищого господарського суду України від 22.05.2012р. №27/17-2389-2011, мав всі підстави для висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ТОВ „Тираспільська автоколона - 2809" (ВАТ „Тираспільська автоколона - 2809") відповідно до положення ч.1 ст.27 ГПК України, позаяк рішення у даній справі безперечно може вплинути на права та обов'язки останнього як особи, яка мала одержати спірне майно на свою користь від ТОВ „Злата" для захисту свого права господарського відання відповідно до ст.136 ГК України.

Проте справу розглянуто та рішення в ній прийнято стосовно прав ТОВ „Тираспільська автоколона - 2809", яка не була залучена до участі в ній, що є порушенням норм процесуального права (ст.27 ГПК України), яке є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Разом із зазначеним, колегія суддів, оцінюючи договір №2 від 30.06.2006р. за правилами оцінки доказів згідно ст.43 ГПК України, вважає за необхідне зауважити, що посилання на нього як на підставу виникнення у ТОВ „Злата" права власності на спірне нерухоме майно заслуговують критичного ставлення, адже до моменту звернення ТОВ „Злата" із позовом (22.08.2012р.) до Міністерства економічного розвитку ПМР будь-які згадування ТОВ „Злата" про існування договору від 30.06.2006р. №2 були відсутні, зокрема в ході розгляду справ №22/17-2389-2011 та №3/80-10-3745 з боку представників ТОВ „Злата".

Саме після визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.12.2003р. та витребування спірного майна на користь ВАТ „Тираспільська автоколона - 2809" після набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2001р. (16.02.2012р.) та закінчення касаційного перегляду справи №27/17-2389-2011 Вищим господарським судом України ТОВ „Злата" ініціювало спір в господарському суді Одеської області, висунувши нову підставу виникнення права власності на нерухоме майно - договір від 30.06.2006р. №2 з Міністерством економіки ПМР.

Доводи ТОВ „Злата" на обґрунтування заперечень проти апеляційних скарг колегія суддів відхиляє, оскільки вони у своїй сукупності не спричиняють висновків, зворотніх вищенаведеним, та не спростовують підставність тверджень скаржників про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене рішення від 26.09.2012р. з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ „Злата" у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на ТОВ „Злата".

Керуючись ст.ст.49, 99-105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012р. скасувати.

У задоволенні позову ТОВ „Злата" відмовити повністю.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 27 .05.2013р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.