Рішення

від 10.03.2009 по справі 07/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/249

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "10" березня 2009 р.                                                                           Справа №  07/249

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Призма –13 ЛТД з іноземними інвестиціями”

до закритого акціонерного товариства „Украгро НПК”

про визнання недійсною третейської угоди

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Ковба І.М.

Представники сторін:

від позивача: Анхімов О.В. –за довіреністю від 16.03.2008р, Попова О.А. –за довіреністю від 26.02.2009р.;

від відповідача: Чеканов О.С. –за довіреністю від 25.10.2008р., Грибов Д.І. –за довіреністю від 17.02.2009р.

Заявлено позов з урахуванням письмових уточнень до нього про визнання недійсними пунктів 4.2, 4.3, 4.4 укладеного сторонами договору поруки від 07.07.2008р. №1 відносно третейської угоди, укладеної у вигляді зробленого у цих пунктах третейського застереження.

В обґрунтування позову позивач вказав на невідповідність спірної третейської угоди вимогам Закону України “Про третейські суди” щодо її форми та через не зазначення у ній місцезнаходження постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” та інших відомостей про цей третейський суд з метою його ідентифікації, здійснення листування з ним, встановлення місця проведення третейського розгляду.

У засіданні суду представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає, що як за формою так і за змістом спірна третейська угода відповідає вимогам Закону України “Про третейські суди” та регламенту постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз”.

Не зазначення у спірній третейській угоді місцезнаходження постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” та інших відомостей про нього за твердженням відповідача не позбавляло позивача можливості з'ясувати такі відомості у Міністерстві юстиції України, яке веде реєстр постійно діючих третейських судів, або на відповідному сайті в мережі “Інтернет”.

У засіданні суду представник відповідача підтримав подані ним до господарського суду письмові заперечення проти позову.

З 5 по 10 березня 2009р. у засіданні суду оголошувалася перерва.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

7 липня 2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Призма –13 ЛТД з іноземними інвестиціями” і закритим акціонерним товариством „Украгро НПК” був укладений договір поруки №1, за яким перше поручилося перед другим за виконання зобов'язань сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс - 98” за договором поставки мінеральних добрив від 07.07.2008р. Ак-98.9/07.07.08, укладеним цим сільськогосподарським товариством із закритим акціонерним товариством „Украгро НПК”.

У договорі поруки від 07.07.2008р. №1 його сторони передбачили пункти 4.2, 4.3, 4.4 з таким змістом:

п. 4.2. Сторони домовилися, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього  договору (правочину) або у зв'язку з ним, або витікають з нього, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” у відповідності з його регламентом.

п. 4.3. Справа підлягає розгляду третейським суддею одноособово.

п. 4.4. Сторони домовилися, що розгляд їх спору у третейському суді буде проходити тільки на підставі письмових матеріалів наданих сторонами, без проведення усного слухання і виклику сторін.

Закон України від 11.05.2004р. №1701-ІУ “Про третейські суди” містить, зокрема, такі норми:

Стаття 2.

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин;

третейський розгляд - процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом;

третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом;

регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов'язані з вирішенням спорів третейським судом.

Стаття 5.

Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Стаття 7.

В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).

Стаття 8.

Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду в праві визначати розташування третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом.

Стаття 12.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно

діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Стаття 15.

Обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними адресами.

Стаття 16.

Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.

Стаття 28.

Правила третейського розгляду постійно діючим третейським судом визначаються регламентом третейського суду, який не повинен суперечити цьому Закону.

Стаття 30.

За загальним правилом місцем проведення третейського розгляду є місцезнаходження третейського суду, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду.

Сторони можуть на свій розсуд обрати місце третейського розгляду у третейському суді для вирішення конкретного спору.

За відсутності такої домовленості місце третейського розгляду визначається третейським судом з урахуванням усіх обставин справи, зокрема, характеру справи, зручності обраного місця третейського розгляду для сторін та складу третейського суду.

Стаття 39.

Третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні.

Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.

Сторони мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях третейського суду, надавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати клопотання, давати письмові та усні пояснення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду, заявляти відводи, користуватися іншими правами відповідно до третейської угоди у третейському суді для вирішення конкретного спору чи регламенту третейського суду та цього Закону.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.

Спірна третейська угода була укладена у вигляді третейського застереження, зробленого в пункті 4.2 укладеного сторонами письмового договору поруки від 07.07.2008р. №1, що відповідає правилам укладення третейської угоди, передбаченим ст. 12 Законом України від 11.05.2004р. №1701-ІУ “Про третейські суди”.

У пунктах 4.3 та 4.4 договору поруки від 07.07.2008р. №1, які є складовою частиною спірної третейської угоди, йдеться мова про кількісний склад суддів третейського суду та порядок третейського розгляду. Зміст цих двох пунктів не суперечить вимогам Закону України від 11.05.2004р. №1701-ІУ “Про третейські суди”.

За спірною третейською угодою її сторони домовилися про те, що усі спори, які виникають з договору поруки від 07.07.2008р. №1 або у зв'язку з ним підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому третейському суді, а не в третейському суді для вирішення конкретного спору.

Таким постійно діючим третейським судом сторони спірної третейської угоди визначили –постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз”. При цьому місцезнаходження цього постійно діючого третейського суду чи місцезнаходження його засновника, а також інших відомостей про них, як то відомостей про створення і державну реєстрацію, адрес в мережі “Інтернет” тощо, у спірній третейській угоді не зазначені.

Виходячи із системного аналізу норм Закону України від 11.05.2004р. №1701-ІУ “Про третейські суди” останній вимагає, що при досягненні сторонами третейської угоди згоди про передачу спору на вирішення постійно діючим третейським судом обов'язковим є визначення цими сторонами конкретного постійно діючого третейського суду із зазначенням відомостей про нього, які надають можливість ідентифікувати такий постійно діючий третейський суд. В протилежному випадку така угода не може бути дійсною.

У даному випадку зазначення сторонами у спірній третейській угоді лише тільки назви постійно діючого третейського суду без зазначення у ньому відомостей про його місцезнаходження чи місцезнаходження його засновника цього постійно діючого третейського суду, а також інших відомостей про них, позбавляє можливості ідентифікувати такий постійно діючий третейський суд як такий. Тому ця спірна третейська угода суперечить вимогам Закону України від 11.05.2004р. №1701-ІУ “Про третейські суди”.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, у зв'язку невідповідністю спірної третейської угоди у вигляді третейського застереження, зробленого у пункті 4.2 договору поруки від 07.07.2008р. №1, вимогам Закону України від 11.05.2004р. №1701-ІУ “Про третейські суди” цей пункт названого договору поруки підлягає визнанню недійсним.

Без включення до договору поруки від 07.07.2008р. №1 пункту 4.2 інші частини спірної третейської угоди, викладені у пунктах 4.3 та 4.4 цього договору поруки, не були б вчинені. Тому недійсними підлягають визнанню і пункти 4.3 та 4.4 договору поруки від 07.07.2008р. №1.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати на сплату державного мита у сумі 85грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними пункти 4.2, 4.3, 4.4 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Призма – 13 ЛТД з іноземними інвестиціями” і закритим акціонерним товариством „Украгро НПК” договору поруки від 07.07.2008р. №1 відносно третейської угоди, укладеної у вигляді зробленого у цих пунктах третейського застереження.

Стягнути із закритого акціонерного товариства „Украгро НПК” (вул. Промислова, 1, м. Жашків, Черкаська область, 19200, ідентифікаційний код 31961067, поточний рахунок № 26003010000642 у філії УніКредитБанку, ТзОВ у м. Києві, МФО 300744 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Призма –13 ЛТД з іноземними інвестиціями” (вул.. 40-річчя Жовтня, 100/2, м. Київ, 03127, ідентифікаційний код 21649087, поточний рахунок №26006001300255 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 300528) –85грн. витрат на сплату державного мита і 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Це рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ                                                                                          Дорошенко  М.В.