Рішення

від 18.02.2009 по справі 31/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/51

18.02.09

За позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю –«Енергія»м. Алчевськ

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Тринік +”, м. Київ

Про                    стягнення 3 600 грн.

Суддя    Качан Н.І.

Представники:  

Від позивача          Щегливітова А.О. - пред. по довір.

Від відповідача                   Бурлака В.І. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 3 600 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, умов оплати за надані послуги. Заявлені вимоги позивач  обґрунтовував посилаючись на укладену Заявку від 20.06.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 18.02.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та надав суду уточнення до позовної заяви, в якому зазначив про здійснення відповідачем, після порушення провадження у справі, виплати 700 грн. боргу, що зменшує позовні вимоги позивача до суми -  2 900 грн.

Представник відповідача проти позовних вимог по суті не заперечував, причини не проведення розрахунків пояснив тимчасовими фінансовими труднощами у зв'язку з ненадходженням коштів від Миколаївського договірного клієнта .

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було досягнуто домовленості, на підставі наданої відповідачем Заявки, відповідно до умов якої позивач, як перевізник , взяв на себе зобов'язання надати за плату для відповідача послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом. В свою чергу відповідач ,як замовник гарантував погрузку та відправку вантажу і відповідно узгодив вартість перевезення (7500 грн. ).

На підставі наданої Заявки відповідачу 21 червня 2008 року були надані послуги з перевезення вантажу, а саме автомобілів LIFAN 520 у кількості 8 одиниць. Вартість послуг визначена  на суму 7 500 гривень, що підтверджується актом  здачі-прийняття робіт: № Э-00000203 від 21.06.2008р.та виставленим рахунком від 21.06.2008р. на вказану суму. Акт підписаний повноважними представниками та скріплений печатками юридичних осіб сторін, без зауважень та приймаються судом, як належний  доказ виконання позивачем своїх зобов'язань. Належним чином засвідчені копії вищевказаних документів долучені до матеріалів справи.

31.07.2008 Відповідачем було сплачено частину вартості наданих послуг у розмірі 3500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1218 від      31.07.2008 р.

10.10.2008р. позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу підписати акт звірки взаємних розрахунків і оплатити суму  залишкової заборгованості. У вказаний в листі строк Відповідачем було надіслано оборотно-сальдову відомість по рахунку: 361, але заборгованість сплачена не була. Копії вказаних документів також  долучені до матеріалів справи і визнаються судом як належні докази позивача.

Ст.ст. 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину і в даному випадку слід погодитись, що поведінка сторін засвідчувала їх волевиявлення щодо набуття  та настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.ст. 33,34  ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень і  суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач заборгованість не погасив і  позовні вимоги визнав, то за таких обставин, позов визнається  доведеним,обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню по розрахунку позивача.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті державного мита та оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тринік +" (04080 м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 30867446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія»(94201, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Ленінградська, 3, код ЄДРПОУ 23482906), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 2 900,00 (дві тисячі дев'ятсот) грн. основного боргу,102 (сто дві) грн. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                           Н.І.Качан

Дата підписання рішення 19 лютого 2009 року.