Постанова

від 21.05.2013 по справі 8/103-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 8/103-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І., за участю представників сторін:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

ТОВ "Виробнича фірма "Дзета" - Ронського А.Б., Кратка Д.М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. та рішення господарського суду Київської області від 29.10.2012р. по справі №8/103-12 за позовом Приватного підприємства "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дзета", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.10.2012р. відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дзета", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. рішення господарського суду Київської області від 29.10.2012р. змінено, резолютивну частину рішення викладено в такій редакції:

"1. Визнати недійсним з моменту укладення договір № 30/В відступлення права вимоги від 05.07.2012р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та Приватним підприємством "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг".

2. В позові Приватного підприємства "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дзета" про стягнення заборгованості відмовити повністю".

3. Матеріали справи № 8/103-12 повернути до господарського суду Київської області.

Приватне підприємство "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. та рішення господарського суду Київської області від 29.10.2012р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дзета", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 про стягнення 40597,57 грн. заборгованості за договором від 14.01.2009 року за № 25.

Відмовляючи ПП "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з тим, що позивач та 3-я особа не довели суду за допомогою належних та допустимих письмових доказів виконання ФОП ОСОБА_4, як суб'єктом господарювання, договору від 14.01.2009 року за № 25 та наявності у відповідача станом на 05.07.2012 року перед ФОП ОСОБА_4 як суб'єктом господарювання заборгованості за договором від 14.01.2009 року № 25.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, проте послався на інші підстави, у зв'язку з цим змінив резолютивну частину рішення та виклав її в такій редакції:

"1. Визнати недійсним з моменту укладення договір № 30/В відступлення права вимоги від 05.07.2012р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та Приватним підприємством "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг".

2. В позові Приватного підприємства "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дзета" про стягнення заборгованості відмовити повністю".

При цьому, суд апеляційної інстанції послався на наявність правових підстав відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання договору відступлення права вимоги № 30/В від 05.07.2012р., укладеного між юридичною особою Приватним підприємством "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину його сторонами вимог Цивільного кодексу України, а саме, частини 3 ст. 238 ЦК України.

Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, оскільки правовою підставою для звернення ПП "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" з позовом у даній справі є договір відступлення права вимоги № 30/В від 05.07.2012р., укладений між ПП "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" та ФОП ОСОБА_4, який підлягає визнанню судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2009 р. між ТОВ "Виробнича фірма "Дзета" (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) укладено договір № 25.

Зі змісту даного договору вбачається, що виконавець зобов'язується надати замовнику юридичну допомогу по стягненню дебіторської заборгованості з ВАТ "Будматеріали" шляхом представництва виконавцем замовника в судах, державній виконавчій службі, установах, організаціях, надання юридичних консультацій, підготовку юридичних та бухгалтерських документів, необхідних для стягнення дебіторської заборгованості, а замовник - прийняти та оплатити вказані послуги виконавця.

В подальшому, 05.07.2012р. між ФОП ОСОБА_4 (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 30/В.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору відступлення права вимоги № 30/В первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги первісного кредитора та стає кредитором за договором № 25 від 14.01.2009р., укладеним первісним кредитором з ТОВ "Виробнича фірма "Дзета" (боржник). Первісним кредитором передається новому кредитору в повному обсязі право вимоги основного боргу і нарахувань за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за основним договором, встановлене законодавством та основним договором, що існує на момент укладення цього договору (основний борг, інфляційні втрати, річні відсотки, штрафні санкції і т.п.).

05.07.2012р. ФОП ОСОБА_4 надіслав відповідачу повідомлення № 24 про відступлення права вимоги за договором № 25 від 14.01.2009р. на підставі укладеного договору відступлення права вимоги № 30/В від 05.07.2012р.

Звертаючись з позовом про стягнення заборгованості ПП "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" посилається на те, що відповідач порушив умови договору від 14.01.2009 р. №25, оскільки не здійснив оплату наданих третьою особою ФОП ОСОБА_4 послуг з правової допомоги по стягненню дебіторської заборгованості з ВАТ "Будматеріали", внаслідок чого у відповідача перед третьою особою виникла заборгованість на загальну суму 40597,57 грн., з якої основний борг у сумі 29602,18 грн., інфляційні нарахування у сумі 2989,82 грн., 3 % річних у сумі 2085,13 грн., штраф у сумі 5920,44 грн. Позивач вказує на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 30/В від 05.07.2012 р., укладеним з третьою особою, ним набуто право вимагати від відповідача сплати вказаних сум заборгованості та штрафних санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надав правову оцінку правовідносинам сторін та не знайшов підстав для задоволення позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог позивачем належними та допустимими доказами, зокрема, в частині виконання договору саме ФОП ОСОБА_4, а не громадянином ОСОБА_4, а також наявності у відповідача заборгованості саме перед ФОП ОСОБА_4

Переглядаючи справу в порядку ст. 99 ГПК України, суд апеляційної інстанції встановив, що договором про відступлення права вимоги № 30/В від 05.07.2012р. передбачено, що первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги первісного кредитора та стає кредитором за договором № 25 від 14.01.2009р., укладеним первісним кредитором з ТОВ "Виробнича фірма "Дзета" (боржник). Первісним кредитором передається новому кредитору в повному обсязі право вимоги основного боргу і нарахувань за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за основним договором, встановлене законодавством та основним договором, що існує на момент укладення цього договору (основний борг, інфляційні втрати, річні відсотки, штрафні санкції і т.п.) (п.п.1.1, 1.2 договору відступлення права вимоги).

Чинним законодавством передбачений механізм заміни кредитора у зобов'язанні, визначеному договором та передання новому кредитору права вимоги за таким договором шляхом укладення між попереднім кредитором та новим кредитором відповідного договору відступлення права вимоги згідно зі ст. 512 ЦК України.

Пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як встановив суд апеляційної інстанції, договір про відступлення права вимоги № 30/В від 05.07.2012р. укладено між юридичною особою Приватним підприємством "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, 28.11.2005р. Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області ОСОБА_4 зареєстровано як Фізичну особу-підприємця.

З довідки АБ № 472358 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій вбачається, що 15.07.2010р. Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області зареєстровано у ЄДРПОУ Приватне підприємство "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг", керівником якого є ОСОБА_4.

Відповідно до розділу 1 Статуту ПП "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" є самостійним суб'єктом господарювання, що є юридичною особою і заснований на приватній власності. Засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_4.

Зі змісту розділу 6 Статуту ПП "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" вбачається, що управління підприємством здійснює засновник, який сам призначає себе на посаду директора.

Відповідно до п. 6.3 Статуту директор підприємства, зокрема, укладає угоди та представляє підприємство у стосунках з іншими юридичними особами та фізичними особами.

Згідно п. 3 рішення №1 від 12.07.2010р., прийнятого єдиним засновником ПП "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг", ОСОБА_4 призначено на посаду директора ПП "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг".

Як встановив суд апеляційної інстанції, договір відступлення права вимоги № 30/В від 05.07.2012р. підписано з однієї сторони від імені та в інтересах ФОП ОСОБА_4 (кредитор, третя особа) самим ОСОБА_4, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та з іншої сторони в інтересах та від імені ПП "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" (новий кредитор, позивач), керівником юридичної особи та засновником (як громадянин) ОСОБА_4, який діє на підставі статуту.

Згідно з ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Отже, частина 3 статті 238 ЦК України встановлює самостійну заборону для представника вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Тобто, вказана вимога встановлює заборону на укладення правочину, в якому один і той самий представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів.

Таким чином, зазначений правочин - договір про відступлення права вимоги № 30/В від 05.07.2012р. вчинено з обох сторін фактично одним і тим же представником - ОСОБА_4 в його інтересах та стосовно себе особисто, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України .

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для визнання договору відступлення права вимоги № 30/В від 05.07.2012р., укладеного між юридичною особою Приватним підприємством "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, недійсним у зв'язку з недодержанням його сторонами в момент вчинення правочину вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки правовою підставою для звернення ПП "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" з позовом у даній справі є договір відступлення права вимоги № 30/В від 05.07.2012р., укладений між ПП "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" та ФОП ОСОБА_4, який підлягає визнанню судом недійсним, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості.

В той же час, суд першої інстанції хоча й дійшов правильного висновку про відмову в позові, однак не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, правомірність укладення договору відступлення права вимоги та наслідків укладення такого договору для вирішення даного спору, у зв'язку з чим рішення господарського суду Київської області від 29.10.2012 р. правомірно змінено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 104 ГПК України шляхом викладення його в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду Укоаїни прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини, що мають значення для справи, надав їм належну правову оцінку, тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Юридична компанія "Арбітраж Консалтинг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. по справі №8/103-12 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.