Постанова

від 14.05.2013 по справі 2а-15081/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15081/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Федотова І.В. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Київський мотоциклетний завод» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський мотоциклетний завод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0008832230 від 23.10.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ПАТ «Київський мотоциклетний завод» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби №0008832230 від 23 жовтня 2012 року та стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Київський мотоциклетний завод» понесені судові витрати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що взаємовідносини позивача із контрагентами ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання наслідків, є правомірними.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Окружним адміністративним судом м. Києва при ухваленні постанови були неповно та неправильно дослідженні докази та встановлені обставини у справі та застосовано норми права. Зокрема, апелянт посилається на те, що обмежившись лише зазначенням про можливу незаконну діяльність одного з контрагентів ТОВ «Віннерком» та припущенням про можливу незаконну діяльність ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», без будь-якої фактичної перевірки об'єктів виконаних робіт, що вказані в договорах, актах приймання виконаних будівельних робіт за примірною формою №КБ-2в, договірних цінах, кошторисах, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, відповідач дійшов висновку про нікчемність договорів та, у зв'язку з цим, позбавлення позивача права на податковий кредит.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби в період з 25.09.2012 року по 27.09.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Київський мотоциклетний завод» з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Віннерком» (код ЄДРПОУ 36588555), ТОВ «Компанія Грифон Консалт»(код за ЄДРПОУ 36048906) за вересень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 1506/22-30/00231314 від 03.10.2012 року, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, та ст.ст. 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ «Віннерком», щодо завищення суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 96 565,56 грн., в т.ч. за вересень 2011 року - на 96 565,56 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 96 565,56 грн., та по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», щодо завищення суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 51 331,49 грн., в т.ч. за вересень 2011 року - на 51 331,49 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 51 331,49 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008832230 від 23.10.2012 р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 184 871,31 грн., з яких: за основним платежем -147 897,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -369 74,26 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування даного податкового повідомлення - рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1,3 та 5 ст. 293 Цивільного кодексу України, так як суперечать моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішніх волі та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що за позивачем обліковується кредиторська заборгованість перед зазначеними вище контрагентами.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів дійшла до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт реального здійснення господарської діяльності за договорами укладеними між позивачем з ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Компанія Грифон Консалт».

Первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, в силу приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення спірних господарських операцій відповідно до реєстраційних документів ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Компанія Грифон Консалт» були зареєстровані як юридичні особи.

При цьому, посилання податкового органу та доводи суду першої інстанції щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» на час підписання договору з позивачем - 24.03.2011 року, не відповідають обставинам справи, оскільки як вбачається з довідки АА № 386706 з ЄДРПОУ, яка видана 22 липня 2011 року (а.с.156 т. 1) та Довідки про взяття на облік платника податків № 3800 від 15.07.2011 року (а.с.157 т. 1) контрагент позивача ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» на час підписання договорів з позивачем був зареєстрований як юридична особа та перебував на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва. До того ж, з матеріалів справи вбачається, що 24.03.2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ № 100221794 (а.с. 169 т. 1), однак з 24.03.2011 року діє свідоцтво №100329704 (а.с. 158, т. 1).

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на постанову Заступника прокурора Печерського району м. Києва Кузьменка О.П. про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», оскільки в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили, щодо викладених у вказаній постанові обставин.

Також, є помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності за позивачем кредиторської заборгованості перед контрагентами ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Компанія Грифон Консалт», так як станом на час розгляду справи заборгованість позивача перед даними контрагентами за договорами, які на думку податкового органу є фіктивними, відсутня, що підтверджується матеріалами справи.

З врахуванням вищевикладеного та того, що факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, та враховуючи, що діюче законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський мотоциклетний завод» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2012 року - скасувати та постановити нову, якою позов Публічного акціонерного товариства «Київський мотоциклетний завод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0008832230 від 23.10.2012 року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби №0008832230 від 23.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Київський мотоциклетний завод» судові витрати у розмірі 3 697, 44 грн. (три тисячі шістсот дев'яносто сім грн. сорок чотири коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2013 року.

Головуючий: Н.В. Безименна

Судді: І.В. Федотов

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Федотов І.В.

Кучма А.Ю.