Постанова

від 23.05.2013 по справі 915/288/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р.Справа № 915/288/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.

суддів Лисенко В.А., Журавльова О.О.,

(склад судової колегії змінено згідно розпорядження голови суду №346/1 від 22.05.2013 р.)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Шульга Д.Л., ліквідатор;

від відповідача-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Сведбанк"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 11 березня 2013 року

по справі № 915/288/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства „Сведбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Прод-Сервіс-Опт"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ Радуга Плюс"

про визнання угоди недійсною,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „Сведбанк" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прод-Сервіс-Опт" та Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ Радуга Плюс" про визнання недійсною договору купівлі-продажу нерухомого (заставного) майна від 21.12.2012 року та зобов'язання ліквідатора повернути продане нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення магазину загальною площею 574,4 кв.м., що розташовані за адресою м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, буд.131-Б/1 до ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю „Прод-Сервис-Опт", а також просив постановити окрему ухвалу відносно неправомірних дій ліквідатора - Шульги Дмитра Леонідовича щодо продажу заставного майна.

Позовні вимоги заявлені з тих підстав, що ліквідатором не було дотримано процедури продажу майна (не здійснено належного оповіщення через засоби масової інформації щодо проведення торгів 21.12.2012 року), а укладення цього договору на зазначених умовах створює певні обставини, які перешкоджають відновленню платоспроможності боржника і є збитковим для нього, адже майно було відчужене за цінами, що значно нижчі за ринкові та завдає збитку кредиторові ПАТ „Сведбанк".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11 березня 2013 року у справі №915/288/13-г (суддя Міщенко В.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання спірного договору недійсним, оскільки 27.09.2012 р. здійснено державну реєстрацію припинення ДП "Прод-Сервіс", внаслідок чого зобов'язання ДП "Прод-Сервіс" перед позивачем згідно з кредитним договором № К/07-22 від 23.05.2007 р. з 27.09.2012р. припиняються, тому і зобов'язання ТОВ „Прод-Сервис-Опт" перед позивачем згідно з іпотечним договором від 23.05.2007 р. є також припиненими з 27.09.2012 р., на підставі ст. 593 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку" (у зв'язку з припиненням основного зобов'язання).

Також суд дійшов висновків про те, що ліквідатор продав спірне майно у відповідності до вимог ст.30 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяв на день укладення договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство „Сведбанк" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також постановити нову ухвалу відносно судді господарського суду Миколаївської області Міщенко В.І. щодо свідомого порушення ним норм права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не застосувавши приписи ЗУ „Про іпотеку" та невірно застосувавши ст.609 ЦК України.

Також скаржник зазначає, що іпотекодавцем ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" не виконано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2012р. у справі №5016/1478/2011(6/100), що є порушенням ст.124 Конституції України.

Апелянт звертає увагу суду на те, що положеннями ст.30 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинної на дату проведення торгів та вчинення спірного правочину, встановлено імперативне правило, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута, однак всупереч зазначеній нормі закону жодної оцінки ринкової вартості проданого майна боржника не було здійснено ліквідатором, а отже, невідомо, з яких підстав ліквідатором продано майно за 350 000 грн.. Крім того, апелянт зауважує, що кошти від продажу заставного майна за спірним договором не надходили на рахунки кредитора та іпотекодержателя.

Таким чином, апелянт вважає, що боржником не дотримано процедури продажу майна, що створює певні обставини, які перешкоджають відновленню платоспроможності боржника і є збитковим для нього, адже майно відчужене за цінами, що значно нижчі за ринкові та завдає збитків кредиторові ПАТ „Сведбанк".

Окрім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки 07.03.2013 року на адресу господарського суду Миколаївської області банком було направлено заяву про відвід судді по даній справі, однак дана заява не була прийнята до розгляду на засіданні суду 11.03.2013 року, що позбавило ПАТ „Сведбанк" на справедливий та неупереджений судовий розгляд справи.

В судове засідання не з'явились представники апелянта та відповідача-2, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду. Враховуючи те, що від апелянта та відповідача-2 надійшли клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без їх участі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 23 травня 2007 року між АКБ „ТАС-Комерцбанк" (згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 15.10.2007 року змінив своє найменування на ВАТ „Сведбанк") (Іпотекодержатель) та ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" (Іпотекодавець), який є майновим поручителем за виконання ДП „Прод-Сервис" зобов'язань, передбачених кредитним договором №К/07-22 від 23.05.2007 року, укладено іпотечний договір.

Відповідно до п.1 договору, згідно з кредитним договором №К/07-22 від 23.05.2007 року, Додатковими договорами №1,2 до нього від 23.05.2007 року та 24.05.2007 року відповідно, Іпотекодержатель надав Позичальнику кредит у сумі 160 000,00 доларів США. Відповідно до умов згаданого кредитного договору позичальник зобов'язаний в строк до 22 травня 2008 року або в інших випадках (в тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), встановлених зазначеним вище кредитним договором, повністю погасити позичкову заборгованість перед іпотекодержателем, сплачувати проценти за користування кредитом у терміни і на умовах, визначених кредитним договором, сплатити пеню і штраф у випадках, передбачених кредитним договором.

На забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно - нежитлові приміщення магазину загальною площею 574,4 кв.м., що знаходяться за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, буд.131 Б/1 та складається в Літ.А-1 з нежитлових приміщень з №1 по 21, №8.

Відповідно до п.10.4 договору, іпотекодержатель має право у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності позичальника або іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації позичальника або іпотекодавця як юридичної особи звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п.17, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання позичальником або іпотекодавцем основного зобов'язання чи настання одного з випадків, передбачених ст.17 ЗУ „Про іпотеку".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 січня 2012 року по справі №5016/1478/2011(6/100) позов ПАТ „Сведбанк" до ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" про стягнення заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Сервіс-Опт" на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" суму заборгованості по кредитному договору № К/07-22 від 23.05.2007 р. у розмірі 246932,29 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.05.2011 р. становить в еквіваленті 1967655,26 грн., у т. ч. 160000 доларів США - боргу по кредиту, 64140 доларів США - заборгованості по відсоткам, 22792,29 доларів США -пені, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23.05.2007 р., а саме: нежитлові приміщення магазину загальною площею 574,4 кв. м, що розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 131 Б/1.

Апеляційним судом встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною сторонами у іпотечному договорі, в розмірі 2171500 грн.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Сервіс-Опт" на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" витрати по держмиту в сумі 29514,83 грн., у т.ч. за апеляційний перегляд, та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн. (а.с.17).

Між тим, постановою господарського суду Миколаївської області від 10 жовтня 2012 р. у справі №5016/2000/2012(5/76) ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шульгу Д.Л., призначеному ліквідатору доручено здійснити процедуру ліквідації боржника відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 48).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу №1 засідання комітету кредиторів по справі №5016/2000/2012(5/76) ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" від 03 грудня 2012 року було погоджено порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки його придбання, а саме здійснювати продаж нежитлових приміщень магазину, загальною площею 574,4 кв. м, що розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 131 Б/1, встановити початкову вартість -800 000, 00 грн., доручити проведення аукціону (відкритих торгів) ліквідатору Шульзі Д.Л., про проведення аукціону подати одне оголошення до друкованих засобів масової інформації на вибір ліквідатора. Право власності на придбане майно через аукціон підтверджується договором купівлі-продажу, договір купівлі-продажу майна підлягає нотаріальному посвідченню, у випадках передбачених законом (а.с.36).

Згідно протоколу аукціону про продаж майна банкрута - ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" від 20 грудня 2012 року продаж майна банкрута здійснюється на аукціоні та полягає в передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Об'єктом продажу майна є нежитлові приміщення магазину, загальною площею 674,4 кв. м, що розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 131 Б/1, початкова вартість -800 000, 00грн.. У зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників, ліцитатор припинив проведення аукціону (а.с.40).

Відповідно до протоколу №2 засідання комітету кредиторів по справі №5016/2000/2012(5/76) від 21 грудня 2012 року було проведено засідання у складі зареєстрованих членів комітету кредиторів Яковішина Я.М. та Чеботарьова Д.Ю., на якому вирішено скасувати погоджений п.5 протоколу №1 засідання комітету кредиторів від 03.12.2012р. порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання нежитлових приміщень магазину загальною площею 674,3 кв.м., що розташовані за адресою м.Миколаїв, вул. Потьомкінська, 131-Б/1, а саме не здійснювати його продаж через аукціон, та встановити інший порядок продажу нежитлових приміщень вказаного магазину, відмінний від аукціону, а саме ліквідатору продати нежитлові приміщення магазину ТОВ „ВКФ Радуга Плюс" за ціною 350 000 грн. шляхом укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.12.2012 р. ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" в особі ліквідатора Шульги Д.Л. продав, ТОВ „ВКФ Радуга Плюс" в особі директора Гутти Д.А. купив нежитлові приміщення магазину, загальною площею 674,3 кв.м., що розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 131-Б/1 за ціною 350 000,00 грн.

Правомірність укладення цього договору є основним предметом позову у даній справі.

Дослідивши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та апеляційної скарги і скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Згідно ст. 29 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Згідно ст.30 вказаного закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.9 ЗУ „Про іпотеку", іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Аналіз вищеперелічених норм законодавства дає підстави судовій колегії вважати висновки суду першої інстанції щодо правомірності укладення договору та дій ліквідатора згідно з приписами ст.30 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" невірними та з цього приводу зазначає наступне.

Як було зазначено вище, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 січня 2012 року по справі №5016/1478/2011(6/100) встановлено конкретний порядок відчуження нерухомого майна ТОВ „Прод-Сервіс-Опт", а саме нежитлові приміщення магазину, розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 131-Б/1, шляхом реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною сторонами у іпотечному договорі, в розмірі 2 171 500 грн..

Таким чином, ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" в особі ліквідатора Шульги Д.Л. повинен був відчужувати майно саме таким способом та, виходячи з встановленої постановою апеляційного суду вартості майна.

Крім того, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта щодо обов'язку виконання судових рішень, що ухвалюються судами іменем України на всій території України у відповідності до приписів ст.124 Конституції України.

Відповідно до пунктів 17, 18, 19 Постанови КМ України "Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна", аукціон вважається таким, що не відбувся, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця; несплати переможцем аукціону у десятиденний термін повністю належної суми. Якщо аукціон оголошено таким, що не відбувся, організатор аукціону повідомляє про це заставодержателя. Заставодержатель за згодою заставодавця має право залишити майно за собою за початковою ціною, про що повідомляє в п'ятиденний термін організатора аукціону.

У разі коли заставодавець такої згоди не дав або заставодержатель відмовився від прийняття заставленого майна, організатор аукціону призначає повторний аукціон не раніше, ніж через місяць з часу проведення першого аукціону. Порядок проведення і підготовки аукціону, визначений цим Положенням, є обов'язковим у разі проведення повторного аукціону. На повторному аукціоні початкова вартість майна за згодою заставодержателя може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Якщо аукціон не відбувся двічі, організатор аукціону у п'ятиденний термін повертає виконавчі документи заставодержателю.

Натомість, листом ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" від 13.12.2012р., який отримано банком 24.12.2012р., ліквідатор повідомив ПАТ „Сведбанк" про те, що 20.12.2012р. відбудеться аукціон з продажу спірного майна (а.с.20).

Листом ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" від 27.12.2012р., який отримано банком 02.01.2012р., ліквідатор повідомив ПАТ „Сведбанк" про встановлення комітетом кредиторів ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" іншого порядку продажу нежитлових приміщень магазину, що були предметом іпотеки, та про укладення 21.12.2012 р. договору купівлі-продажу з ТОВ „ВКФ Радуга Плюс", (а.с.21).

З огляду на таке, судова колегія відзначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази своєчасного повідомлення позивача з боку ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" про оголошення аукціону взагалі, та про оголошення аукціону таким, що не відбувся, з подальшим викупом майна заставодержателем або призначенням повторного аукціону, як то передбачено п.п.17-19 вищезазначеного Положення.

Крім того, відповідно до п.6 вищевказаного Положення, початкова вартість реалізації майна визначається, виходячи з оцінки майна (оцінка майна державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, здійснюється відповідно до Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої Кабінетом Міністрів України).

В матеріалах справи наявний висновок про вартість об'єкту оцінки, відповідно до якого встановлено ринкову вартість об'єкту оцінки у розмірі 800 000 грн. з ПДВ (а.с.38), тобто вартість реалізованого майна не може бути нижчою, ніж вказана в оцінці, не більше ніж на 30 відсотків, та за умов додержання порядку, встановлених Положенням про порядок проведення аукціонів.

Згідно ч.8 ст.16 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про вибори голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовку та укладення мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; інші питання, передбачені цим Законом.

Тобто, до компетенції комітету кредиторів не входить зменшення початкової вартості об'єкту, який підлягає реалізації, тим більш, що реалізація заставленого майна здійснювалась відповідно до судового рішення, яким встановлено конкретну вартість об'єкту.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про неправомірність реалізації спірного майна за вартість меншу ніж встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 січня 2012 року по справі №5016/1478/2011(6/100).

Також колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що оскільки зобов'язання ДП "Прод-Сервіс" перед позивачем згідно з кредитним договором № К/07-22 від 23.05.2007 р. припинені, то зобов'язання ТОВ „Прод-Сервис-Опт" перед позивачем згідно з іпотечним договором від 23.05.2007 р. є також припиненими з 27.09.2012 р. з посиланням на приписи ст. 593 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку" (у зв'язку з припиненням основного зобов'язання), оскільки такий висновок суперечить приписам ст.609 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, колегія суддів вважає, що саме іпотечним договором передбачено зобов'язання ТОВ „Прод-Сервис-Опт" задовольнити вимоги ПАТ „Сведбанк" у разі невиконання зобов'язання ДП „Прод-Сервис".

При цьому, виходячи з системного аналізу норм цивільного законодавства України, судова колегія приходить до висновку про недійсність договору купівлі-продажу з наступних підстав.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

За положеннями ч.ч.1, 5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною 3 статті 640 ЦК України встановлено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Судова колегія вважає хибними доводи ліквідатора Шульги Д.Л. в судовому засіданні про неможливість нотаріального посвідчення спірного договору у зв'язку із неможливістю швидкого зняття заборони відчуження об'єкту у лише створеній реєстраційній службі.

Отже, судова колегія відзначає, що форма договору купівлі-продажу від 21.12.2012 р. не відповідає вимогам ст.657 ЦК України, тобто, так як за спірним договором було відчужено об'єкт нерухомого майна, такий договір мав бути нотаріально посвідчений, що не мало місце в даному випадку. Крім того, за умови відчуження об'єкту за рішенням суду, договір повинен був укладатись за результатом проведених торгів відповідно до вимог вищепереліченого чинного законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що спірний договір був укладений ліквідатором Шульгою Д.Л. в порушення вимог п.17-19 Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, оскільки ліквідатором не додержано умов та порядку проведення аукціону, порушено вимоги зазначеного Положення щодо зниження вартості майна, та не здійснено заходів, які мають бути здійснені у разі оголошення аукціону таким, що не відбувся.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що, оскільки на час виникнення угоди відповідачем порушено не тільки обов'язкову форму її посвідчення, а й норми матеріального права, то в силу ст. 203 ЦК України, судова колегія вважає за необхідне визнати спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.12.2012 р., укладений між ТОВ „Прод-Сервіс-Опт" та ТОВ „ВКФ Радуга Плюс", недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання ліквідатора повернути продане нерухоме майно до ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю „Прод-Сервіс-Опт", то у судової колегії не має правових підстав для їх задоволення, оскільки заявлені позивачем вимоги не відповідають вимогам щодо застосування реституції в розумінні ст.216 ЦК України: по-перше, спірне майно не належить ліквідатору ТОВ „Прод-Сервис-Опт", по-друге, не зрозуміло яким чином можливо повернути майно до ліквідаційної маси.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують увагу судової колегії.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Сведбанк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 11 березня 2013 року по справі № 915/288/13-г скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства „Сведбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прод-Сервіс-Опт", Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ Радуга Плюс" про визнання угоди недійсною - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого (заставного) майна від 21.12.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Прод-Сервіс-Опт" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВКФ Радуга Плюс".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Прод-Сервіс-Опт" (54039, м.Миколаїв, вул.Ракетна, 35, ЄДРПОУ 31319682) на користь Публічного акціонерного товариства „Сведбанк" (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська,18-В, ЄДРПОУ 19356840) 860,25 (вісімсот шістдесят грн. двадцять п'ять коп.) грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ Радуга Плюс" (54055, м.Миколаїв, просп.Миру, 17 кв.278, ЄДРПОУ 37157410) на користь Публічного акціонерного товариства „Сведбанк" (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська,18-В, ЄДРПОУ 19356840) 860,25 (вісімсот шістдесят грн. двадцять п'ять коп.) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 28.05.2013 р .

Головуючий суддя Судді А.І. Ярош В.А. Лисенко О.О. Журавльов