Постанова

від 21.05.2013 по справі 5008/193/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 5008/193/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного підприємства "Партнер Україна"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2012 року

у справі № 5008/193/2012

господарського суду Закарпатської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті - Керам"

до 1.Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

2. Приватного підприємства "Партнер Україна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром-7"

про стягнення солідарно грошових коштів за невиконання грошових зобов'язань та відшкодування збитків

за участю представників

позивача - Андрієнко П.В.

відповідачів 1. не з'явились

2. Старченко А.В., Павленко С.П.

третьої особи - Андрієнко П.В.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення солідарно з приватного підприємства "Партнер Україна" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 2183654,59 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 95887,73 грн. трьох відсотків річних та 498487,53 грн. пені за невиконання грошових зобов'язань за Договором доручення від 25.02.2010 р. згідно Акту за № 2/05 від 31.05.2010 р. та договором поруки від 31.05.2010 р., а також стягнення з приватного підприємства "Партнер Україна" грошових коштів у розмірі 2711412,00 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 125561,10 грн. трьох відсотків річних, 660339,58 грн. пені за невиконання грошових зобов'язань за Договором доручення від 25.02.2010 р. згідно Акту №1/05 приймання-передавання робіт та стягнення солідарно з приватного підприємства "Партнер Україна" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 3750000,00 грн. збитків за невиконання грошових зобов'язань за Договором доручення від 25.02.2010 р. згідно Акту за № 2/05 від 31.05.2010 р. та договором поруки від 31.05.2010 р.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було збільшено розмір позовних вимог відповідно до яких останній просив стягнути солідарно з приватного підприємства "Партнер Україна" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" грошові кошти у розмірі 2183654,59 грн. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 95887,73грн. трьох відсотків річних та 498487,53 грн. пені за невиконання грошових зобов'язань за Договором доручення від 25.02.2010 р. згідно Акту за № 2/05 від 31.05.2010 року та Договором поруки від 31.05.2010 року; стягнути з приватного підприємства "Партнер Україна" 2711412,00 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 125 561,10 грн. три відсотки річних, 660 339,58 грн. пені за невиконання грошових зобов'язань за Договором доручення від 25.02.2010 р. згідно з Актом № 1/05 приймання-передавання робіт; стягнути солідарно з приватного підприємства "Партнер Україна" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 500000,00 грн. як відшкодування завданих збитків за невиконання грошових зобов'язань за договором доручення від 25.02.2010 р. згідно Акту за № 2/05 від 31.05.2010 року та Договором поруки від 31.05.2010 р.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 02 листопада 2012 року (судді: Русняк В.С., Йосипчук О.С., Карпинець В.І.) у справі №5008/193/2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2012 року (судді: Данко Л.С., Давид Л.Л., Юрченко Я.О.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Партнер Україна" грошові кошти в розмірі 5353204,26 грн. за невиконання грошових зобов'язань за Договором доручення № 17 від 25.02.2010 р. з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків. Стягнуто приватного підприємства "Партнер Україна" грошові кошти в розмірі 353288,00 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката та 64380,00 грн. витрат з оплати судового збору, а також стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" та товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром-7" 3984,50 грн. витрат за проведення експертизи.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, приватне підприємство "Партнер Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського сулу Закарпатської області від 02.11.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012р. скасувати, а справу №5008/193/2012 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 лютого 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" та приватним підприємством "Партнер Україна" укладено Договір доручення №17, відповідно до п.1.1 якого приватне підприємство "Партнер Україна" доручило товариству з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" від імені та за рахунок приватного підприємства "Партнер Україна" знайти потенційних покупців мінеральних добрив, перевірити інформацію щодо таких покупців, за необхідності укласти угоди з такими покупцями від імені приватного підприємця "Партнер Україна", а також отримати від них оплату за поставлені мінеральні добрива.

З метою виконання умов зазначеного договору приватне підприємство "Партнер Україна" надало товариству з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" довіреність від 25 лютого 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" та приватним підприємством "Партнер Україна" складено та підписано Акт за № 1/05 приймання-передавання робіт до договору від 25 лютого 2010 року за № 17, згідно з яким позивач надав відповідачу-2 послуг на суму 2460000,00 грн. Аналогічний за змістом акт за №2/05 було також підписано сторонами 31 травня 2010 року, за умовами якого позивач надав відповідачу-2 послуги на суму 1974000,00 грн. При цьому, судами встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань 31 травня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з яким остання поручилася перед позивачем за виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань, які виникли у останнього перед товариством з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" на підставі Акту за № 2/05 приймання-передавання робіт до Договору від 25 лютого 2010 року за № 17 на суму 1974000,00 грн.

Відповідно до п. 4.6. Договору доручення за № 17 приватне підприємство "Партнер Україна" виплачує комісійну винагороду товариству з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" щомісячно, впродовж місяця, який наступає за місяцем, в якому були надані послуги, банківськими переказами. Таким чином, як встановлено судами та не заперечується сторонами, зобов'язання зі сплати комісійної винагороди позивачу у розмірі 2460000,00 грн. виникли у приватного підприємства "Партнер Україна" 01 травня 2010 року, а зобов'язання зі сплати 1974000,00 грн. - 01 червня 2010 року.

Невиконання приватним підприємством "Партнер Україна" та Фізичною особою-підприємцем "ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договорами доручення №17 та поруки від 31.05.2010р. і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже зазначалось вище, між позивачем та відповідачем-2 було підписано Акти приймання-передачі виконаних робіт №1/05 та №2/05 за договором №17 від 25.02.2010р. згідно яких приватне підприємство "Партнер Україна" без зауважень та претензій стосовно якості прийняло надані товариством з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" послуги.

Дійсність зазначених актів відповідачами не заперечується. Відтак, доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" не надавало жодних послуг з пошуку потенційних клієнтів для відповідача-2, а сплачені за це 179294,00 грн. є помилково сплаченими, необгрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

Не знаходять свого підтвердження і доводи приватного підприємства "Партнер Україна" стосовно дійсності укладеного позивачем, приватним підприємством "Партнер Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Технопром-7" договору переуступки права вимоги №1102.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Положеннями ст.42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають під час вирішення господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2012р. господарським судом Закарпатської області в межах даної справи була призначена комплексна судова експертиза, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Зазначена ухвала суду не оскаржувалась приватним підприємством "Партнер Україна", як і не заявлялись останнім відводи експерту, який проводив дане дослідження.

Зі змісту наявних у матеріалах справи висновків №1896 та №1897 від 09.08.2012р. Львівського НДІСЕ вбачається, що підписи від імені ОСОБА_8 (директора товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром-7"), які містяться на Договорі про відступлення права вимоги №1102 від 31.03.2011р. та Акті про звіряння дебіторської та кредиторської заборгованості від 31.03.2011р. виконані однією особою, але не ОСОБА_8, а відтиски круглої печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром-7", які містяться на досліджуваних документах нанесено не круглою печаткою даного товариства, зразок якої надано.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст.513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Зважаючи на зазначене, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що Договір про уступку права вимоги за № 1102 від 30.03.2011 р. є неукладеним, відтак не може свідчити про припинення зобов'язань приватного підприємства «Партнер Україна» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам» за Договором доручення № 17 від 25.02.2010 р.

Разом з тим, не можуть бути прийняті до уваги доводи заявника касаційної скарги стосовно підробки листа Державної податкової служби у м. Києві від 17.01.2012р. №68/10/23-106 на підставі якого суди дійшли висновку про відсутність господарських взаємовідносин між третьою особою та відповідачем-2, оскільки відповідно до вимог ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Водночас, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст.33 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте додані до касаційної скарги листи ДПС України та ДПС у м. Києві датовані 27.12.2012р. та 09.01.2013р. відповідно, тобто після винесення оскаржуваних рішення та постанови. Відтак, зазначені документи не досліджувались судами першої та апеляційної інстанції та не можуть свідчити про порушення ними норм матеріального та процесуального права під час прийняття рішення.

Помилковим та необгрунтованим є також твердження приватного підприємства "Партнер Україна" стосовно недійсності договору поруки від 31.05.2010р.. оскільки як вірно дійшли висновку суди, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Мульті-Керам» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 спірний договір поруки не суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави, суспільства та його моральним засадам. Матеріали справи не містять будь-яких документів, які б свідчили про те, що станом на 31 травня 2010 року відповідач-1 чи позивач не мали необхідного обсягу дієздатності чи даний правочин укладений всупереч їх волі.

Згідно частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зважаючи на те, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про недійсність договору поруки від 31.05.2010р., колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обгрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції про помилковість таких доводів приватного підприємства "Партнер України".

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Оскільки судами встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" не пред'явлено такої вимоги до відповідача-1 в строк до 01 грудня 2010 року, колегія погоджується з висновками судів, що позивач не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання зі сплати комісійної винагороди товариству з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" у розмірі 2460000,00 грн. виникли у приватного підприємства «Партнер Україна» 01 травня 2010 року і стали простроченими 01 червня 2010 року. Зобов'язання зі сплати комісійної винагороди у розмірі 1974000,00 грн. виникли 01 червня 2010 року і стали простроченими 01 липня 2010 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми заборгованості з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 5353320,26 грн. заборгованості за невиконані грошові зобов'язання відповідно до Договору доручення № 17 від 25.02.2010 р.

Водночас, колегія суддів також погоджується з обгрунтованими висновками судів стосовно того, що вимога позивача про відшкодування збитків, заподіяних товариству з обмеженою відповідальністю "Мульті-Керам" зверненням за правовою допомогою у розмірі 700000,00 грн. не підлягає задоволенню з огляду на те, що витрати на правову допомогу не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не є обов'язковими витратами для відновлення порушеного права, а тому вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій на підставі правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності з вимогами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, достовірно встановлено та відповідачем-2 не спростовано факт порушення ним господарських зобов'язань за договором №17 від 25.02.2010р., а також зважаючи на те, що решта доводів заявника касаційної скарги зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Партнер Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2012 року зі справи №5008/193/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. І. Мележик

С. С. Самусенко