Рішення

від 21.05.2013 по справі 41/198пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.2013р. Справа № 41/198пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Поповій С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь

про зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 19,5 кв.м та 20,0 кв.м. по АДРЕСА_1 та привести їх у придатний для використання стан, включаючи знос торгівельних павільйонів, які він самовільно використовує з моменту закінчення строку дії (19.02.2006 року) договору оренди земельної ділянки від 14.07.2003 року, зареєстрованого у Маріупольській міській раді за № 98 від 16.07.2003 року та закінчення строку дії (19.07.2006 року) договору оренди земельної ділянки від 27.09.2004 року, зареєстрованого у Маріупольській міській раді за № 660 від 29.09.2004 року.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Маріупольська міська рада, м. Маріуполь звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь про зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 19,5 кв.м та 20,0 кв.м. по АДРЕСА_1 та привести їх у придатний для використання стан, включаючи знос торгівельних павільйонів, які він самовільно використовує з моменту закінчення строку дії (19.02.2006 року) договору оренди земельної ділянки від 14.07.2003 року, зареєстрованого у Маріупольській міській раді за № 98 від 16.07.2003 року та закінчення строку дії (19.07.2006 року) договору оренди земельної ділянки від 27.09.2004 року, зареєстрованого у Маріупольській міській раді за № 660 від 29.09.2004 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі Рішень виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 19.02.2003р. №77/1 та від 16.07.2003р № 298/1 ФОП ОСОБА_2 продовжено право оренди земельних ділянок площею 19,5 кв.м та 20,0 кв.м. терміном на 3 роки для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах по АДРЕСА_1 сторонами укладено договір оренди, строк договорів збіг 19.02.2006р. та 16.07.2006р.

В ході перевірки дотримання норм земельного законодавства України позивачем встановлено, що відповідач продовжує використовувати земельну ділянку після спливу дії договорів оренди земельних ділянок загальною площею 19,5 кв.м та 20,0 кв.м. під розміщення торгівельного павільйону по АДРЕСА_1. Також, в ході перевірки встановлено, що у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 відсутні правоустановлюючі документи на спірну ділянку, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.11.2009р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.12.2009р. провадження у справі №41/198пн зупинено до розгляду Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя адміністративної справи №2а-4435/09 за позовом позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії.

Указом президента України від 09.12.2011р. №1113 суддю Гончарова С.А. переведено на роботу на посаді судді господарського суду міста Києва. В зв'язку із вищенаведеним 20.12.2011р. справа передана на автоматичний розподіл, за результатами якого надійшла до провадження судді Ушенко Л.В.

В зв'язку із обранням постановою Верховної Ради України від 24.05.2012р. судді Ушенко Л.В. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду справа №41/198пд передана на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого надійшла до провадження судді Гриник М.М.

21.01. 2013р. господарськиим судом на адресу Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя направлено запит щодо стану адміністративної справи №2а-4435/09.

Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя надано супровідний лист з ухвалою від 01.06.2010р. по справі №2а-4435/09. Відповідно до вищезазначеної ухвали адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2013р. провадження у справі поновлено.

У порушення вимог ухвал суду відповідач в судові засідання не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи та відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Судом вжито усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника прокурора та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач самовільно використовує земельні ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 19,5 кв.м. та 20кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2003р. між Маріупольською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) на підставі Рішень виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 19.02.2003р. №77/1 та від 16.07.2003р № 298/1 ФОП ОСОБА_2 укладено договори оренди землі. Відповідно до умов зазначених договорів Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (експлуатація і обслуговування торгового павільйону).

Договорами передбачено, що в оренду передаються земельні ділянки площею 0,00195га, та, відповідно, 0,0020га.

Договори укладено на 3 роки.

Термін дії спірних договорів збіг у 2009р. Рішення щодо подовження терміну дії договорів радою не приймалося.

02.07.09р. спеціалістом відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради проведено перевірку дотримання земельного законодавства ФОП - ОСОБА_2, на підставі якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.07.2009р., з якого вбачається, що відповідачем самовільно в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. (без правовстановлюючих документів) зайнято земельні ділянки під розміщення торгівельного павільйону по АДРЕСА_1, в той час як позові зазначено адресу: АДРЕСА_1.

За результатами проведеної перевірки відповідачу видано припис №37/2009 від 02.07.2009р., яким у зобов'язано усунути виявлені порушення земельного законодавства у місячний термін (звільнити земельну ділянку загальною площею 0,00334га вже по АДРЕСА_1 (замість АДРЕСА_1 чи АДРЕСА_1, як зазначенов акті чи позові).

З наданої план - схеми вбачається, що відповідач самовільно займає земельну ділянку по АДРЕСА_1.

В письмових поясненнях від 01.12.2009р. позивач зазначив, що 16.04.2006р. на адресу Маріупольської міської ради надійшло клопотання відповідача щодо продовження строку дії договору, однак, станом на 01.12.2009р. рішення міської ради відносно зазначеного клопотання не приймалось.

До матеріалів справи долучено Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 01.06.2010р. по адміністративній справі №2а-4435/09 (перереєстрований на №2а-157/10).

Зазначеною Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя адміністративний позов ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання незаконними дій та скасування правового акту залишено без розгляду.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки та привести її у придатний для використання стан, включаючи знос торгівельних павільйонів.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель належить до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель та її територіальні органи.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснюється у числі інших засобів шляхом проведення перевірок.

У статті 10 Закону зазначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року № 312, затверджений Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (далі -Порядок) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

У розділі 3 Порядку передбачені такі види перевірок: планові, позапланові, оперативні, та встановлений порядок проведення кожного з видів перевірок.

Пунктом 4.1 вказаного Порядку визначено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Відповідно до пункту 5.1 Порядку при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Пунктом 5.4 Порядку встановлені вимоги до акту перевірки. Так, в акті перевірки державний інспектор зазначає: дату та місце складання акту; посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; посади та прізвища представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються; місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; обставини порушення земельного законодавства; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.

Таким чином, факт порушення земельного законодавства (самовільне зайняття земельної ділянки), повинен підтверджуватись актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель або її територіальним органом, у встановленому Порядку та визначеної вказаним Порядком форми.

На підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки позивачем надано акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та припис, складений головним спеціалістом відділу регулювання земельних відносин міської ради.

Частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною другою статті 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуюється на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При вивченні акту перевірки та припису судом встановлено, що вказаний акт та припис не відповідають вимогам законодавства та вищезазначеного Порядку. Крім того, в приписі зазначено, що звільненню підлягає земельна ділянка загальною площею 0,00334га, в той час, як в позові позивач просить зобов'язати звільнити самовільно зайняту земельну ділянка загальною площею 0,00395га (19.5 кв.м. + 20,0кв.м).

В приписі від 02.07.2008р. відповідачу встановлено термін в один місяць для усунення порушень. Доказів проведення повторної перевірки та з'ясування питання щодо виконання відповідачем припису позивача останнім суду не надано.

Після поновлення провадження по справі, ухвалою господарського суду від 25.04.2013р. позивача зобов'язано надати докази знаходження павільйону відповідача на спірній земельній ділянці. Вимоги ухвали не виконано.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні позову про зобов'язання відповідача про зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 19,5 кв.м та 20,0 кв.м. по АДРЕСА_1 та привести їх у придатний для використання стан, включаючи знос торгівельних павільйонів, які він самовільно використовує з моменту закінчення строку дії (19.02.2006 року) договору оренди земельної ділянки від 14.07.2003 року, зареєстрованого у Маріупольській міській раді за № 98 від 16.07.2003 року та закінчення строку дії (19.07.2006 року) договору оренди земельної ділянки від 27.09.2004 року, зареєстрованого у Маріупольській міській раді за № 660 від 29.09.2004 року.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення полягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь про зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 19,5 кв.м та 20,0 кв.м. по АДРЕСА_1 та привести їх у придатний для використання стан, включаючи знос торгівельних павільйонів, які він самовільно використовує з моменту закінчення строку дії (19.02.2006 року) договору оренди земельної ділянки від 14.07.2003 року, зареєстрованого у Маріупольській міській раді за № 98 від 16.07.2003 року та закінчення строку дії (19.07.2006 року) договору оренди земельної ділянки від 27.09.2004 року, зареєстрованого у Маріупольській міській раді за № 660 від 29.09.2004 р. - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Гриник