Постанова

від 15.05.2013 по справі 812/2300/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2013 року Справа № 812/2300/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі: Величко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Адона» до державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2008 року приватне підприємство «Адона» ( надалі ПП «Адона», позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень- рішень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Лисичанську Луганської області від 10.12.2008 № 0001412301/0 про визначення ПП «Адона» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 152249 грн. основного платежу та 76624,50 грн. штрафних (фінансових ) санкцій та від 10.12.2008 № 0001402301/0 про визначення ПП «Адона» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122599 грн. основного платежу та 61299,50грн. штрафних (фінансових) санкцій прийняті на підставі акту перевірки від 28.11.2008 № 88/23-32359113 з питань дотримання вимог податкового законодавства, в ході якої було встановлено неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат витрати за нікчемними договорами від 01.06.2006 № 25/06/06 з приватним підприємством «Онік КМ» (надалі ПП «Онік КМ» та від 01.07.2007 № 01/07/07 з приватним підприємством «Ефа Груп» (надалі ПП «Ефа груп», які вчинено без наміру створення правових наслідків та таких, що порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майна держави шляхом заниження податкових зобов'язань.

Вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на таке.

Між позивачем та ПП «Онік КМ», ПП «Ефа груп» було укладено договори, а саме:

- договір про надання послуг від 01.06.2006 № 25/06/06, укладений між ПП «Адона» та ПП «Онік КМ»;

- договір про надання послуг з відвантаження товару від 01.07.2007 № 01/07/07, укладений між ПП «Адона» та ПП «Ефа груп».

На думку відповідача, вказані договори є нікчемними, оскільки не спричиняють реального настання правових наслідків та ці договори мають протиправний характер і заперечують інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок.

Але в чому саме полягає протиправний характер угод та чим саме порушено публічний порядок в акті податковим органом не зазначено. На підтвердження цього є посилання не на результати перевірки, а тільки на те, що керівники ПП «Ефа груп» та ПП «Онік КМ» начебто дали свідчення правоохоронним органам стосовно того, що не здійснювали самостійної, ініціативної, на власний ризик господарської діяльності після державної реєстрації підприємств, що суперечить вимогам ст. 42 Господарського кодексу України, а також моральним засадам суспільства в сфері здійснення підприємницької діяльності.

Відповідачем процитовано норми Цивільного, Господарського та Бюджетного кодексів України, без належного їх аналізу, які начебто дають право податковому органу визнати правочини недійсними.

Висновок щодо того, що перевіркою ПП «Адона» встановлено відсутність поставок товарів від ПП «Ефа груп» та ПП «Онік КМ», що свідчить про укладення угод без мети реальних наслідків, не відповідає дійсності, оскільки позивачем при проведенні перевірки податковому органу на підтвердження виконання умов вказаних договорів було надано всю первинну документацію, а саме: видаткові накладні, платіжні доручення про перерахування коштів на розрахунковий рахунок, довіреності на отримання вугілля. Вказане відображено в акті перевірки від 28.11.2008 № 88/23-32359113.

Посилання в акті перевірки на відсутність сертифікатів якості вугілля не може свідчити про відсутність поставок самого вугілля. Крім того, відсутність документів стосовно транспортування придбаного товару не може свідчити про відсутність поставок вугілля на склади ПП «Адона», оскільки вугілля поставлялося транспортом ПП «Ефа груп» та ПП «Онік КМ». У подальшому воно транспортувалося контрагентами ПП «Адона» залізничним транспортом.

Зазначає, що позивачем всі витрати, пов'язані з виконанням умов договорів з ПП «Ефа груп» та ПП «Онік КМ» документально підтверджені, висновки відповідача щодо завищення суми валових витрат на 612 997 грн. та завищення суми податкового кредиту на 122 599 грн. із зазначених операцій є помилковими.

Просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Лисичанську Луганської області від 10.12.2008 № 0001412301/0 про визначення ПП «Адона» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 152249 грн. основного платежу та 76624,50 грн. штрафних (фінансових ) санкцій та від 10.12.2008 № 0001402301/0 про визначення ПП «Адона» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122599 грн. основного платежу та 61299,50грн. штрафних (фінансових) санкцій прийняті на підставі акту перевірки від 28.11.2008 № 88/23-32359113 з питань дотримання вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні, викладеним у адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити, про що подав письмові заперечення, які були долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що ПП «Адона» зареєстроване 12.02.2003 виконавчим комітетом Лисичанської міської ради, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32359113, адреса місцезнаходження : 93193, Луганська область, м. Новодружеськ, вул. Пролетарська,3. Знаходиться на податковому обліку у ДПІ у м.Лисичанську з 19.02.2003, є платником податку на прибуток і податку на додану вартість.

Під час судового розгляду встановлено, що у період з 12.11.2008 по 25.11.2008 на підставі направлення від 12.11.2008, виданого ДПІ у м.Лисичанську, відповідно до затвердженого плану перевірки, згідно із частиною 7 ст. 11-1 ЗУ від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про держану податкову службу в Україні», та відповідно до постанови Сєвєродонецького міського суду про призначення позапланової документальної перевірки від 24.09.08, співробітниками ДПІ у м.Лисичанську проведена позапланова виїзна перевірки ПП «Адона» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та по податку на прибуток за період з 01.01.2006 по 31.12.2007, результати якої оформлені актом від 28.11.2008 № 88/23-32359113 та виявлені такі порушення:

1. п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про прибуток підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 153 249 грн., у тому числі : по періодах: 2 квартал 2006 року в сумі 8462 грн.; 3 квартал 2007 року в сумі 101668 грн.; 4 квартал 2007 року в сумі 43 119 грн.;

2. п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 122 599 грн., у тому числі по періодах : за червень 2006 року в сумі 6769 грн.; за липень 2007 року в сумі 266 15 грн.; за серпень 2007 року в сумі 11487 грн.; за вересень 2007 року в сумі 43232 грн.; за жовтень 2007 року в сумі 26115 грн.; за грудень 2007 в сумі 8361 грн.(т.1 а.с.21-48).

На підставі акту перевірки від 28.11.2008 № 88/23-32359113 з питань дотримання вимог податкового законодавства, в ході якої було встановлено неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат витрати за нікчемними договорами від 01.06.2006 № 25/06/06 з приватним підприємством «Онік КМ» (надалі ПП «Онік КМ») та від 01.07.2007 № 01/07/07 з приватним підприємством «Ефа Груп» (надалі ПП «Ефа груп»), які вчинено без наміру створення правових наслідків та таких, що порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майна держави шляхом заниження податкових зобов'язань, ДПІ у м.Лисичанську було винесено податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Лисичанську Луганської області від 10.12.2008 № 0001412301/0 про визначення ПП «Адона» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 152249 грн. основного платежу та 76624,50 грн. штрафних (фінансових ) санкцій та від 10.12.2008 № 0001402301/0 про визначення ПП «Адона» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122599 грн. основного платежу та 61299,50грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с. 18,19).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні між ПП «Адона» та ПП «Онік КМ» 01.06.2006 було укладено договір № 25/06/06 про надання послуг на відвантаження товару.

Відповідно до пп.2.1 цього договору замовник - позивач по справі зобов'язаний сплатити пред'явлений рахунок виконавця за навантажений товар протягом 3-х банківських дні або по передплаті, а виконавець - ПП «Онік-КМ» прийняти до виконання листи, пов'язані з виконанням завдання, надавати послуги, податкову накладну, рахунок, акт приймання-передачи, накладну.

Відповідно до пп.7.1 цього договору якість відвантаженого товару повинна відповідати нормам і ТУ, діючим на Україні та підтверджуватися сертифікатом якості на кожну навантажену партію.

Відповідно до пп.7.2 цього договору товар навантажується залізничним транспортом або автотранспортом на умовах : пункт відвантаження шахти.

На підтвердження умов вказаного договору, позивачем надано : податкову накладну від 01.06.2006 № 6601/А на загальну суму 40 615,55 грн., в тому числі ПДВ 6769,26 грн.; рахунок-фактура від 01.06.2006 № 6601/А на загальну суму 40 615,55 грн.; платіжні доручення про перерахування коштів на розрахунковий рахунок, витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання вугілля (т.1 а.с.131-132,134-135).

Також встановлено, що між ПП «Адона» та ПП «Ефа груп» було укладено договір від 01.07.2007 № 01/07/07 про надання послуг по відвантаженню товару, відповідно до предмету якого замовник - ПП «Ефа груп» надає виконавцю - позивачу по справі, послуги з організації відвантаження товару вагонними партіями по реквізитах, вказаних замовником.

Відповідно до пп.2.1 цього договору замовник - ПП «Ефа груп» зобов'язаний сплатити перд'явлений рахунок виконавця за навантажений товар протягом 3-х банківських дні або по передплаті, а виконавець - позивач по справі прийняти до виконання листи, пов'язані з виконанням завдання, надавати послуги, податкову накладну, рахунок, акт приймання-передачи, накладну.

Відповідно до пп.7.1 цього договору якість відвантаженого товару повинна відповідати нормам і ТУ, діючим на Україні та підтверджуватися сертифікатом якості на кожну навантажену партію.

Відповідно до пп.7.2 цього договору товар навантажується залізничним транспортом або автотранспортом на умовах : пункт відвантаження шахти.

На підтвердження умов вказаного договору, позивачем надано : накладну від 05.07.2007 № 70705/а на загальну суму 159 692 грн., в тому числі ПДВ 26 615,48 грн.; накладну від 12.08.2007 № 70812/А; податкову накладну від 05.07.2007 № 70705/а на загальну суму 159 692 грн., в тому числі ПДВ 26 615,48 грн.; податкову накладну від 12.08.2007 № 70812/А на загальну суму 68 924 грн., в тому числі ПДВ 11 487 грн.; накладну від 04.09.2007 № 70904/А на загальну суму 259 390,43, в тому числі ПДВ 43 321,74 грн.; податкову накладну від 04.09.2007 № 70904/А на загальну суму 259 390,49 грн., в тому числі ПДВ 43 231,74 грн.; накладну від 03.10.2007 № 71003/А на загальну суму 156 690,37 грн., тому числі ПДВ 26 115,06 грн.; податкову накладну від 03.10.2007 № 71003/А на загальну суму 156 690,37 грн., в тому числі ПДВ 26 115,06 грн.; накладну від 03.12.2007 № 71203/А на загальну суму 50284,28 грн., в тому числі ПДВ 8 380,71 грн.; податкову накладну від 03.12.2007 № 71203/А на загальну суму 50 284,28, в тому числі ПДВ 8380,71 грн.; платіжні доручення про перерахування коштів на розрахунковий рахунок, витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання вугілля (т.1 а.с.133, 136-145).

У зв'язку з тим, що спірні правовідносин виникла до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Закон України «Про прибуток підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 ЗУ «Про підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі,

якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідн пп.7.2.6 п.7.2 ЗУ «Про податко на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього

правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек,

інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням

товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від

25.03.2005

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (тут і надалі посилання на норми Цивільного кодексу України наводяться в редакції, яка діяла на час звернення до суду з даним адміністративним позовом) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина 2 статті 228 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин не створює будь-яких наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України). Для застосування таких наслідків окремого судового рішення не потрібно.

Правову позицію щодо розгляду справ даної категорії висловила Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 09 лютого 2010 року за результатами розгляду за винятковими обставинами справи № 2а-5 09/08 за позовом державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова до приватної фірми "Росток" та приватної виробничо-комерційної фірми "Дімон і Ко" про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення в доход держави всього одержаного. Правова позиція Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України така.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За статтею 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним розгляду не підлягають. У випадку помилкового порушення провадження воно підлягає закриттю.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Водночас, застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов'язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. З'ясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобов'язань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через суб'єктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо.

Податковий орган під час проведення перевірки дійшов висновку щодо нікчему побудовано на підставі судових рішень : постанова Лисичанського міського суду Луганської області від 10.02.2009 по кримінальній справі №1-24/2009 та вироку міського суду Луганської області від 18.02.2009 по кримінальній справі №1-24/2009, що було відображено в акті перевірки. Однак у той же час податковий орган в межах наданих повноважень не звертався до господарського суду щодо визнання нікчемними дані угоди.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2013 року по справі № 2-а-147/09/1270, якою були скасовані попередні судові рішення у справі, зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено спірних господарських операцій, реальності їх здійснення, факту придбання товару позивачем з метою його подальшого використання в оподаткованих операціях за договорами про надання послуг із відвантаження товару. Судами не надано належної правової оцінки таким договорам, не встановлено правову природу, у зв'язку з чим не зрозуміло, за якими саме господарськими операціями сформовано оспорюванні податковим органом валові витрати та податковий кредит. Також доведенню підлягають такі обставини, щодо придбання платником податків товару (послуг) з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановити види господарської діяльності, що здійснювалися платником податків, мету здійснення господарських операцій (призначення товару (послуг)), характер господарської діяльності його контрагентів.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (том 2, а.с 34-36).

Відповідно до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як вже зазначалося судом раніше, між позивачем та ПП «Онік-КМ» було укладено договір про надання послуг із відвантаження товарів. Зі змісту та предмету вказаного договору вбачається, що виконавцем - ПП «Онік-КМ» надаються послуги з організації відвантаження товару вагонними партіями. На виконання умов цього договору позивачем надано первинні документи, які, на його думку, є підтвердженням формування валових витрат та податкового кредиту по вказаній господарській операції по наданню послуг із відвантаження товарів, а саме: податкову накладну від 01.06.2006 № 6601/А на загальну суму 40 615,55 грн., в тому числі ПДВ 6769,26 грн.; рахунок-фактура від 01.06.2006 № 6601/А на загальну суму 40 615,55 грн.; платіжні доручення про перерахування коштів на розрахунковий рахунок, витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання вугілля (т.1 а.с.131-132,134-135).

Крім того, між позивачем та ПП «Ефа груп» було укладено договір про надання послуг із відвантаження товарів. Зі змісту та предмету вказаного договору вбачається, що виконавцем - ПП «Адона» надаються послуги з організації відвантаження товару вагонними партіями. На виконання умов цього договору позивачем надано первинні документи, які на його думку, є підтвердженням формування валових витрат та податкового кредиту по вказаній господарській операції по наданню послуг із відвантаження товарів, а саме: накладну від 05.07.2007 № 70705/а на загальну суму 159 692 грн., в тому числі ПДВ 26 615,48 грн.; накладну від 12.08.2007 № 70812/А; податкову накладну від 05.07.2007 № 70705/а на загальну суму 159 692 грн., в тому числі ПДВ 26 615,48 грн.; податкову накладну від 12.08.2007 № 70812/А на загальну суму 68 924 грн., в тому числі ПДВ 11 487 грн.; накладну від 04.09.2007 № 70904/А на загальну суму 259 390,43, в тому числі ПДВ 43 321,74 грн.; податкову накладну від 04.09.2007 № 70904/А на загальну суму 259 390,49 грн., в тому числі ПДВ 43 231,74 грн.; накладну від 03.10.2007 № 71003/А на загальну суму 156 690,37 грн., тому числі ПДВ 26 115,06 грн.; податкову накладну від 03.10.2007 № 71003/А на загальну суму 156 690,37 грн., в тому числі ПДВ 26 115,06 грн.; накладну від 03.12.2007 № 71203/А на загальну суму 50284,28 грн., в тому числі ПДВ 8 380,71 грн.; податкову накладну від 03.12.2007 № 71203/А на загальну суму 50 284,28, в тому числі ПДВ 8380,71 грн.; платіжні доручення про перерахування коштів на розрахунковий рахунок, витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання вугілля (т.1 а.с.133, 136-145). Проте, зі змісту вказаних документів вбачається, що між позивачем та ПП «Ефа груп» відбулася господарська операція саме з поставки товарів (робіт, послуг).

Зі змісту договорів, яки є тотожними, вбачається, що на адресу позивача за договором №25/06/06 від 01.07.2006 були надані послуги відвантаження товару, а за договором №01/07/07 від 01.07.2007 позивач надав послуги відвантаження контрагенту.

Згідно умов Інкотермс-2000, який діяв на час складання даних договорів, покупцю важливо знати час фактичного відвантаження товару для того, щоб своєчасно потурбуватись про прийняття товару.

Покупець зобов 'язаний повідомити продавцеві відвантажу вальні інструкції, зокрема реквізити отримувача вантажу, маршрут доставки. У ЗТК при цьому вказується граничний термін подання інструкцій продавцеві, що визначається кількістю днів (як правило, 15 або 30 днів) до початку встановленого в контракті терміну поставки. Інколи визначається також зміст відвантажувальних інструкцій. В контракт ця умова включається, якщо він не містить такої інформації.

Продавець відповідає за випадки відвантаження товару з порушенням відвантажувальних інструкцій покупця.

Продавець зобов'язаний інформувати покупця про відвантаження товару. Ця інформація надається у двох видах: як повідомлення про готовність товару до відвантаження;як повідомлення про виконане відвантаження, -які передаються телеграфом, телефоном чи факсом. У контракті для кожного повідомлення встановлюється термін його

подання і зміст.

Повідомлення про готовність товару до відвантаження подається за певну кількість днів до початку терміну або місяця поставки (частіше 15 або 30 днів) і повинно містити: дату готовності товару до відправки; номер контракту; назву товару, кількість місць і вагу вантажу.

Якщо у ЗТК встановлено, що місцем поставки буде склад продавця, то продавець повинен повідомити про готовність товару не тоді, коли товар виготовлений, а тоді, кати він буде індивідуалізований та підготовлений до здавання. Повідомлення про виконане відвантаження сповіщається або протягом певної кількості годин (24 або 48) чи днів, або негайно після відвантаження і повинно містити: дату відвантаження; номер коносамента або залізничної накладної; номер контракту; назву товару, кількість місць, вагу вантажу.

Продавець відповідає за своєчасне повідомлення про відвантаження товару.

Умови відвантаження товару не завжди виділяються в самостійний розділ контракту, а можуть бути викладені в іншому розділі, наприклад "Строк поставки" або "Пакування, маркування і відвантаження".

З аналізу правил Інкотермс-2000 вбачається, що відвантаженню товару передує його закупівля з метою передачі права власності на товар, або послуга відвантаження є складовою частиною договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 ст. 628 ЦКУ зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд суду сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до статті 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

Відповідно до статті 8 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У разі коли сторони не визначаються у договорі порядок приймання -передачі продукції, застосовуються положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджені постановами Державного арбітражного союзу РСР від 15.06.65 № П-6 і від 25.04.66 №П-7.

Відповідно до ст.2 Інструкції при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання отримувачем відправник (постачальник) зобов'язаний:

а) дотримуватись встановлених правил пакування і завантаження продукції, маркування і опломбування окремих місць;

в) чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і ін.), якість та комплектність продукції фактичні якості та комплектності її.

Відповідно п.5 Інструкції при прийманні товарів як передбачено правилами, що діють на транспорт (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акту - при доставці вантажу автомобільним транспортом).

ТТН і путні листи є основними документами на перевезення вантажів, відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на дорозі їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи. Як випливає з вмісту ст. 48 Закону про автотранспорт, ТТН необхідно оформляти навіть при перевезеннях вантажів для власних потреб (тобто своїм транспортом, а не за договором з транспортною організацією). ТТН - це один з документів, які завжди мають бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

При оформленні ТТН необхідно дотримуватися загальних вимог відносно вмісту первинних документів. Такі вимоги містяться в п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення № 88) та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996. Так, первинний документ обов'язково повинен містити наступні реквізити: назва підприємства, від імені якого складається документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; вміст та об'єм господарській операції і її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні); посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 № 2406-ІІІ із змінами та доповненнями «Обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності законодавчо регульованій сфері» постачальник зобов'язаний : реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими його передано відповідну продукцію реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це не встановлено технічним регламентом та відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Судом встановлено, що позивачем ані під час перевірки, ані під час розгляду не було надано документів стосовно транспортування придбаного товару, супроводжувальних документів, або інших документів, що свідчать про транспортування вугілля, а також жодних документів стосовно якості вугілля (сертифікати відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності) від контрагентів-постачальників, які передбачені вимогам діючого законодавства. Також не надано актів приймання-передачі товару та доказів стосовно наявності на балансі ПП «Адона» транспортних засобів або договорів оренди транспортних засобів з іншими підприємствами.

Тобто, вказане підтверджує відсутність доказів фактичного отримання, транспортування та відвантаження вугілля ПП «Адона».

Крім того, з наданих позивачем договорів, укладених між ПП «Адона» та ПП «Онік-КМ», ПП «Ефа груп» взагалі не можливо встановити яким чином доставлялася та відвантажувалась продукція, та за рахунок якого підприємства здійснювались транспортні послуги.

Також судом встановлено, що ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи, позивачем не було надано договору купівлі-продажу вугілля ПП «Адона» від ПП «Онік-КМ», ПП «Ефа груп» та договору оренди залізничних вагонів, хоча позивачем при подачі позову та в судовому засіданні було зазначено, що вугілля поставлялося транспортом ПП «Ефа груп» та ПП «Онік КМ», яке у подальшому воно транспортувалося контрагентами ПП «Адона» залізничним транспортом.

Крім того, судом встановлено, що постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 10.02.2009 по кримінальній справі № 1-24/2009 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.1,3 ст. 358 КК України, ОСОБА_2 за ч.2 ст. 27, ч.2 ст.205 КК України встановлено наступні обставини. У період з 1.01.2006 по 31.12.2006 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали в інтересах третіх осіб, а також з особистих корисних мотивів, не передбачених статутом ПП «Онік-КМ» «конвертування» грошових коштів, тобто переведення безготівкових грошових коштів в готівку, шляхом знаття готівкових грошових коштів з рахунків ПП «Онік-КМ»у відділенні №1 філіалу ВАТ КБ «Надра» і в Лисичанському філіалі Луганської дирекції ВАТ КБ «Надра», а також перерахування грошових коштів по безготівковому розрахунку на рахунки ПП «Онік-КМ» інших суб'єктів підприємницької діяльності, під приводом здійснення господарсько-фінансової діяльності, пов'язаної з купівлею-продажем товарів і виконаних робіт (послуг), складанням від імені ПП «Онік-КМ» «Фіктвних» бухгалтерських документів, що свідчать про діяльність, при цьому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 усвідомлювали, що фактично вони від ПП «Онік-КМ» ніякої господарської діяльності не здійснювали.

Оскільки під час повторного розгляду справи позивачем не було надано жодного належного доказу в підтвердження придбання, відвантаження та транспортування товару позивачу від контрагентів ПП «Онік-КМ», ПП «Ера груп», які б могли підтвердити реальність виконання договорів, за якими було сформовано валові витрати у період за який здійснювалася перевірка, тому висновок податкового органу щодо порушення ПП «Адона» п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про прибуток підприємств» та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» було підтверджено в судовому засіданні, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято на законних підставах.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником позивача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростували правову позицію представників відповідача, а останнім не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки рішення винесено не на користь позивача.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Адона» до державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень- рішень - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 20 травня 2013 року.

Суддя Є.О. Кисельова