Рішення

від 15.05.2013 по справі 2-9/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 2-9/11

Провадження № 2/553/1/2013

Р І Ш Е Н Н Я

15.05.2013м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Новака Ю.Д.,

при секретарі - Артюховій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Південна залізниця», ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс», третя особа: ТОВ НВК «Укрпромреконструкція» про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок ушкодження здоров`я та каліцтва на транспорті, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів: ДП «Південна залізниця» на свою користь матеріальну шкоду в сумі 12420 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн., ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» на свою користь страхову суму в сумі 6375,0 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.10.2005 року на платформі ЗП «Бабенкове» Південної залізниці при посадці в дизель-поїзд «Кременчук - Полтава» по причині порушення габариту посадкової платформи поламала праву ногу та після чотирьохмісячного лікування отримала інвалідність 2-ї групи.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути солідарно з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» та ДП «Південна залізниця» на свою користь 6375 грн. суми страхового відшкодування, яка підлягала до виплати в зв'язку з ушкодженням здоров`я та каліцтвом на транспорті і встановленням 2-ї групи інвалідності, стягнути з ДП «Південна залізниця» 16921 грн. суму відшкодування шкоди, заподіяної позивачу ушкодженням здоров`я та каліцтвом за період з жовтня 2005 року по грудень 2008 року, покласти на залізницю обов'язок з січня 2009 року відшкодовувати шкоду, завдану позивачу ушкодженням здоров`я та каліцтвом щомісячними платежами у розмірі мінімальної заробітної плати, стягнути зі ДП «Південна залізниця» моральну шкоду в сумі 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч грн.), стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з залізниці 61412 грн. суму відшкодування шкоди, заподіяної позивачу ушкодженням здоров`я та каліцтвом за період з жовтня 2005 року по лютий 2013 року, покласти на залізницю обов'язок з березня 2013 року відшкодовувати шкоду, завдану позивачу ушкодженням здоров`я та каліцтвом щомісячними платежами у розмірі мінімальної заробітної плати, стягнути з залізниці моральну шкоду в сумі 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч грн.).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача ДП «Південна залізниця» позов не визнав, надавши суду письмові заперечення, просив відмовити в його задоволенні посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

Представник відповідача Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи.

Представник третьої особи ТОВ НВК «Укрпромреконструкція» в судове засідання не з»явися, проте надав суду заяву, в якій просив справу слухати без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до копії проїзного документа (талон серії Ш 314946 від 01.10.2005 року) (том 1, а.с. 82), згідно з яким 01.10.2005 року на ст. Бабенкове ОСОБА_1 мала здійснити поїздку до ст. Полтава.

Згідно висновку експертизи Харківського бюро судово-медичних експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса від 23.12.2009 року, зазначений проїзний документ піддавався рукописним виправленням, фактична дата його продажу залізницею була здійснена в жовтні 2006 року, що також підтверджується наданими копією листа від 02.02.2009 № НА-09-4 та вимоги за № 12/2027 від 05.09.2006 при призначенні зазначеної експертизи (том 1, а.с. 116 - 118). Таким чином суд приходить до висновку, що проїзний документ є неналежним доказом.

Згідно п. 1.8. «Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.07.1998 № 297, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.10.1998 року за № 620/3060 (які діяли на той час) (далі - Правила):

Пасажир - фізична особа, яка користується залізничним транспортом на підставі особистого проїзного документа або є членом організованої групи осіб, яка проїздить на підставі придбаного групового проїзного документа. Названі особи вважаються пасажирами з моменту придбання квитка на поїзд до моменту завершення поїздки.

Проїзний документ - документ установленого зразка, що посвідчує право пасажира на проїзд залізничним транспортом та є договором на перевезення.

Правилами не передбачено складання «Акту про нещасний випадок» з особами, які не є пасажирами. Доводи позивачки про застосування судом визначення терміну пасажир до осіб, що перебувають у пунктах продажу проїзних документів, пунктах обслуговування з метою скористатися послугами цих пунктів щодо проїзду залізничним транспортом, з моменту їх прибуття на вокзал для здійснення поїздки (пересадки на інший поїзд) до моменту завершення поїздки не приймаються до уваги, оскільки дане визначення було прийнято в новій редакції «Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 № 1196, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.04.2007 № 310/13577, а на час події (01.10.2005 року) зазначений наказ виданий не був.

Проведеною за клопотанням позивача судово будівельно-технічною експертизою встановлено, що технічний стан платформи ЗП «Бабенкове» незадовільний, проте експертом не було встановлено, який технічний стан платформи мав місце саме 01.10.2005 року.

Ухвалою суду від 15.06.2011 року була призначена повторна будівельно-технічна експертиза, на розгляд якої були поставлені питання визначення технічного стану платформи саме на 01.10.2005 року. Згідно наданого висновку будівельно-технічної експертизи Харківського НДІ ім.засл.проф Бокаріуса визначити експертним шляхом технічний стан посадкової платформи зупинки «Бабенкове» станом на 01.10.2005 року неможливо, а також відповідність (довжина, ширина, покриття) державним будівельним нормам, не уявляється можливим.

Відповідно до статті 9 Закону України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР "Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Тобто залізниця згідно вказаного закону такої виплати не здійснює, так як страхове відшкодування здійснює виключно страхова компанія за наявності оригіналу проїзного документу (страхового полісу), якого позивачка не мала.

До матеріалів справи позивачем передано копію Акту про нещасний випадок від 05.10.2005 року за формою НТ ( том 1 а.с. 8 ), який було складено посадовими особами ТОВ НВК «Укрпромреконструкція». При цьому всі необхідні дії, які передбачені Постановою КМ України від 22.03.2001 року № 270 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру» ТОВ НВК «Укрпромреконструкція» не здійснено. Крім того відповідно до наданого лікарняного (том 1 а.с. 30) місцем роботи ОСОБА_1 вказано інше підприємство - «Укрпромтехпроект».

Таким чином, суд приходить до висновку, що акт про нещасний випадок від 05.10.2005 року за формою «НТ» є неналежним доказом.

В ході судового розгляду були допитані свідки: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інші згідно поданої заяви, які в своїх показах не змогли назвати дату події, яку вони прийшли засвідчити - нещасний випадок з ОСОБА_1 на платформі ЗП «Бабенкове» 01.10.2005 року, при цьому всі вони стверджували, що стали свідками падіння ОСОБА_1 при посадці в дизель-потяг, що на платформі ЗП «Бабенкове» мали місце нерівності, вибоїни тощо.

Згідно висновків судово-медичної експертизи встановлено, що виявлені у гр. ОСОБА_1 тілесні ушкодження відповідають давності їх утворення 01.10.2005 року та обставинам, на які вказує позивач. Дані тілесні ушкодження можуть бути оцінені, як тяжкі, за ознакою стійкої втрати загальної працездатності більш як на 1/3.

Наслідком зазначеної травми явилась 2-га група інвалідності, яка 06.02.2006 року була встановлена ОСОБА_1 безстроково, а згодом 1 група інвалідності.

Згідно роз'яснень експертів Харківського бюро судово - медичної експертизи в судовому засіданні з'ясовано, що за умови своєчасного і правильного проведеного стаціонарного лікування ОСОБА_1 із застосуванням необхідних медичних вимог, таких негативних наслідків, як інвалідність 2 групи, а в подальшому інвалідність 1 групи, можна було уникнути та одужати. Згідно наказу № 507 МОЗ України від 28.12.2002 («Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги, за спеціальністю «ортопедія і травматологія») хворим з вищезазначеною травмою передбачено стаціонарне консервативне або оперативне лікування у всіх випадках. Тобто у випадку з ОСОБА_1 повинна була бути застосована методика лікування зазначеного виду травми з перебуванням на стаціонарі та проведенням кваліфікованими спеціалістами лікарні періодичних та контрольних (за два тижні, місяць і т.д.) рентгенограм травмованої ділянки правого тазостегнового суглобу ОСОБА_1 Як було з'ясовано судом в ході роз'яснень експертів Харківського бюро судово-медичної експертизи контрольну рентгенограму ділянки правого тазостегнового суглобу ОСОБА_1 було проведено 04.07.2006 року, після спливу значного терміну більш ніж в дев'ять місяців з моменту проведення первинної рентгенограми 01.10.2005 року в 1-й міській лікарні м. Полтави.

Відповідно до п. а) ст. 10 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 09.11.1992р. № 2801-ХІІ, громадяни України зобов'язані піклуватись про власне здоров'я.

Виходячи з визначених ст. 1166 , 1167 ЦК України загальних підстав відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, обов'язком позивача у справах такої категорії є доведення наявності матеріальної та моральної шкоди та її розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та настанням такої шкоди, а відповідача -доведення відсутності своєї вини у її спричиненні.

Матеріалами справи підтверджується факт падіння ОСОБА_1 на платформі ЗП «Бабенкове» внаслідок незадовільного стану платформи, однак, суд дійшов до висновку, що між травмою та настанням інвалідності немає вини ДП «Південна залізниця».

Згідно з ч. 2 статті 1193 Цивільного кодексу України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Норми статті 1195 ЦК України передбачають насамперед наявність протиправних дій, що спричинили каліцтво або іншого ушкодження здоров`я.

Згідно з ч. 1 статті 1195 Цивільного кодексу України юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Ухвалою від 11.03.3013 року задоволено заяву відповідача ДП «Південна залізниця» про витребування доказів та направлено запити в ДПІ Оболонського району м. Києва, Міську податкову адміністрацію м. Полтави щодо отримання інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 при працевлаштуванні за вищепереліченими підприємствами.

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів наданих суду ДПІ Оболонського району м. Києва та Міською податковою адміністрацією м. Полтава за період з моменту травмування 01.10.2005 року ОСОБА_1 безперервно виплачувалась заробітна плата в ТОВ «Науково-виробнича компанія «Укрпромреконструкція», код 32983959 по 31.05.2006 року, в ПП «Світязь», код 22525467 по 01.06.2006 року. Будь-яких доказів на підтвердження факту звільнення із зазначених підприємств за станом здоров`я позивачем не надано.

У відповідності до вимог до ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Причинно-наслідкового зв'язку між травмуванням ОСОБА_1 01.10.2005 року та втратою нею заробітку (доходу) судом не встановлено.

У відповідності до вимог до ч. 1. ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В задоволенні вимог позивачки щодо стягнення солідарно з Закритого акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» та Державного підприємства «Південна залізниця» на її користь 6375 грн. страхового відшкодування суд відмовляє, так як страхове відшкодування здійснює виключно страхова компанія за наявності оригіналу проїзного документу (страхового полісу), якого позивач не мала.

В задоволенні вимог позивачки щодо стягнення з відповідача ДП «Південна залізниця» відшкодування шкоди, заподіяної їй ушкодженням здоров`я та каліцтва за період з жовтня 2005 по лютий 2013 р.р. в розмірі 61412 грн. та покладення на відповідача обов'язку з березня 2013 року відшкодовувати шкоду, завдану їй ушкодженням здоров`я та каліцтва, щомісячними платежами у розмірі мінімальної заробітної плати суд відмовляє за відсутності вини відповідача.

Вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача ДП «Південна залізниця» 50 000 грн. в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди суд задовольняє частково. При цьому суд виходить з наступного:

за загальним правилом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для її відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З'ясувавши вказані обставини при вирішенні дійсного спору, суд прийшов до висновку про наявність заподіяння моральної шкоди, що була нанесена позивачці, а саме про фізичні та душевні страждання, які пережила остання, у зв'язку з падінням внаслідок незадовільного стану платформи ЗП «Бабенкове».

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд також керується постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З врахуванням обставин справи суд вважає, що розмір моральної шкоди на користь позивачки складає 5000 гривень, виходячи з принципів розумності та справедливості.

Згідно зі ст.88 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача ДП «Південна залізниця» на користь позивача судові витрати по справі, а саме судові витрати в розмірі 5140 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10 , 11 , 209 , 212 , 214 , 215 , 218 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Південна залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування суми моральної шкоди 5000 ( п»ять тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Південна залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5140 (п`ять тисяч сто сорок грн. 0 коп.)

Стягнути з Державного підприємства «Південна залізниця» судовий збір на користь держави в сумі 225 грн. 18 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Ю. Д. Новак