ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2013 року Справа № 5006/49/5пд/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І. М., суддів Міщенка П. К. Палій В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Городок" і комунального підприємства "Житлове підприємство "Городок" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року у справі № 5006/49/5пд/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Городок" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа - комунальне підприємство "Житлове підприємство "Городок", про зобов'язання укласти договір,
УСТАНОВИВ: У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Городок" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання укласти в редакції позивача договір "Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".
Відповідач позов не визнав.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26 грудня 2012 року (суддя І. Бойко) позов задоволено.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року до участі у справі третьою особою залучено комунальне підприємство "Житлове підприємство "Городок".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року (судді О. Родіонова, З. Азарова, І. Зубченко) рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів безпідставності.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Городок" і комунальне підприємство "Житлове підприємство "Городок" просять постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 181 і 188 Господарського кодексу України та залишити в силі рішення.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте відповідач право на подання відзиву на касаційні скарги не використав і представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Господарському суду передано спір, що виник при укладанні господарського договору у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцем і споживачем і судами встановлено, що у вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Городок", як виконавець комунальних послуг, запропонувало споживачеві - підприємцю ОСОБА_1, яка є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку комунального житлового фонду м. Шахтарська, укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Право надавати житлово-комунальні послуги позивач обґрунтовує умовами договору від 2 серпня 2012 року № 68 про надання послуг з обслуговування житлового фонду Шахтарської міської ради, укладеного з Управлінням житлово-комунального господарства та комунальної власності Шахтарської міської ради.
Заперечуючи проти позову, відповідач послався на договір від 18 жовтня 2010 року № 143 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладений з комунальним підприємством "Житлове підприємство "Городок".
Встановивши, що спірний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в силу положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є обов'язковим для сторін і виконавцем цих послуг є позивач, місцевий господарський суд задовольнив позов.
Переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновків про те, що виконавцем цих послуг є комунальне підприємство "Житлове підприємство "Городок" і відмовив у позові.
Проте з такими висновками господарських судів погодитися не можна.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).
Статтею 19 цього Закону встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Укладання договорів у багатоквартирному будинку має особливості, зокрема, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем (стаття 29 Закону).
Встановлюючи у спірному правовідношенні виконавця житлово-комунальних послуг, господарський суд апеляційної інстанції не звернув уваги на той факт, що відповідно до рішення виконавчого комітету Шахтарської міської ради від 20 вересня 2006 року № 454 "Про передачу комунального майна з балансу житлово-комунальних підприємств на баланс управління житлово-комунального господарства та комунальної власності Шахтарської міської ради" балансоутримувачем багатоквартирного будинку, у якому підприємець ОСОБА_1 придбала приміщення, є Управління житлово-комунального господарства та комунальної власності Шахтарської міської ради, з яким позивач уклав договір від 2 серпня 2012 року № 68 про надання послуг з обслуговування житлового фонду Шахтарської міської ради, а строк дії договору від 11 травня 2011 року, укладеного між балансоутримувачем і комунальним підприємством "Житлове підприємство "Городок", сплинув у травні 2012 року.
Окрім того, визнаючи виконавцем житлово-комунальних послуг комунальне підприємство "Житлове підприємство "Городок", апеляційний господарський суд не встановив фактів як фактичної, так і юридичної можливості здійснення цією особою дій, що складають зміст зобов'язань за договором від 18 жовтня 2010 року № 143, а отже не дав правової оцінки доводам третьої особи про припинення зобов'язання, у тому числі в контексті правила статті 607 Цивільного кодексу України.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського суду в даній справі підлягає скасуванню.
Водночас рішення в даній справі не може бути залишене в силі, оскільки прийняте господарським судом із порушенням вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України і частини третьої статті 84 Господарського процесуального кодексу України - у резолютивній частині рішення не вказані істотні умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір.
Зазначене зумовлює скасування рішення та передачу справи на новий розгляд, при якому суду слід встановити дійсні права та обов'язки сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.
Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Городок" і комунального підприємства "Житлове підприємство "Городок" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 26 грудня 2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року у справі № 5006/49/5пд/2012 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя П. К. Міщенко Суддя В. М. Палій
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 29.05.2013 |
Оприлюднено | 31.05.2013 |
Номер документу | 31511974 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Васищак І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні