Постанова

від 21.05.2013 по справі 26/205-37/538-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа№ 26/205-37/538-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Герасименко І.В.

від відповідача - Перелигіна О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року (суддя Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва»

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 770167,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва» (далі - відповідач) про стягнення 742 263,19 грн. основного боргу, 9 084,47 грн. пені, 1 758,28 грн. - 3 % річних, 17 061,94 грн. збитків від інфляції.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 136102,51 грн. боргу, 3056,04 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 458,45 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2368,66 грн. пені, 1419,86 грн. витрат по оплаті державного мита, 43,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 628 182,22 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов позивача задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд самостійно зменшив суму боргу відповідача шляхом зміни призначення платежу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.04.2013 року.

09.04.2013 року у судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 18.04.2013 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року залишити без змін.

18.04.2013 року у судовому засіданні оголошено перерву до 21.05.2013 року.

У судове засідання 21.05.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.

За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» як правонаступником Державного комунального об'єднання «Київводоканал» та Комунальним підприємством «Господар Дарницького району м. Києва» виникли на підставі укладеного 11 грудня 1996 року договору № 03991/1-5-09 на послуги водопостачання та водовідведення.

За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а останній - оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 року.

Кількість поданої води згідно п.п. 3.1, 3.2 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Кількість стічних вод згідно п. 3.4 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом передбаченим п. 21.2 Правил.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 5 договору встановлений з 11 грудня 1996 року до 31 грудня 1997 років та вважається пролонгованим на новий строк, якщо за один місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору за період з лютого 2011 року по квітень 2011 року включно, відповідачу було надано послуг з водопостачання та водовідведення на суму 3 437 613,69 грн., що підтверджується актами зняття показань з приладу обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

Проте, як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за даним договором виконав частково, сплативши за спожиті послуги 2 695 350,50 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 742 263,19 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, позов визнав частково в частині стягнення 136 102,06 грн. боргу, 3056,04 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 458,45 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2368,66 грн. пені. Заперечував і вказував на безпідставність вимог щодо оплати питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, поставленої до теплових пунктів, які не йому не належать.

З пояснень позивача, поданого ним розрахунку слідує, що протягом указаного періоду на підставі спірного договору ним здійснювалося постачання обсягів питної води для забезпечення потреб холодного і гарячого водопостачання належних відповідачу жилих будинків згідно з дислокацією, а також приймалися у каналізацію стічні води з указаних будинків.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач частково розрахувався за надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, допустивши заборгованість у розмірі 136102,51 грн.

При цьому, суд першої інстанції визначив заборгованість відповідача, зарахувавши кошти, які сплачені населенням за питну воду, що використовується для приготування гарячої, в рахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.2.2. та на підставі укладеного з відповідачем договору надання послуг КП «ГІОЦ» здійснює розчеплення та перерахування платежів населення за житлово - комунальні послуги, в тому числі за гарячу воду, частина коштів за яку перераховується ПАТ «АК «Київводоканал» як виробнику питної води, що використовується для приготування гарячої.

Правомірність такого розчеплення підтверджена постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005 року у справі № 6/321-25/415.

Факт розчеплення та перерахування позивачу коштів підтверджується відомостями, що надаються КП «ГІОЦ» та містять інформацію щодо сум оплачених мешканцями будинків, які обслуговуються відповідачем, та призначення платежу.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність України», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Інструкції про безготівкові рахунки України в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, реквізит «призначення платежу» заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувану. Відповідальність за правильність платежу покладається на платника.

Однак, в порушення наведених норм при прийнятті рішення судом першої інстанції зменшено суму боргу за питну (холодну) воду шляхом зарахування коштів, сплачених населенням за питну воду, що використовується для приготування гарячої, в рахунок сплати послуг з водопостачання та водовідведення, тобто змінено призначення платежу коштів, сплачених населенням за послуги з постачання гарячої води і частині яких зараховується на рахунки позивача як виробника питної води, яка використовується відповідачем у його господарський діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання.

Так, як вбачається з розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва» дані якого підтверджуються актами про зняття показань з приладів обліку та розшифровками рахунків абонента, що містять пооб'єктну інформацію про обсяги, тариф та вартість наданих послуг, заборгованість за надані послуги з постачання питної (холодної) води та відведення відповідного обсягу стічних вод (коди абонента: 2-241, 2-1209, 2-1210, 4-66,4-1623, 4 1624) становить 683 754,75 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно п. 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вид здійснюється усіма споживачами щомісяця відповідно до умов договору.

Пунктом 3.6. договору сторони погодили, що оплата вартості за послуги, які надаються постачальником здійснюються абонентом в порядку інкасо платіж вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

У відповідності до п. 3.8. договору абонент зобов'язаний повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати обгрунтовуючі таку відмову документи у 3-денний строк.

Проте, за період з 01.02.2011 року по 30.04.2011 року відповідач жодного разу не звертався до ВАТ «АК «Київводоканал» з відмовою про оплату платіжних вимог.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язується за завданням другої сторони замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної води та відведення відповідного обсягу стічних вод, проте у розмірі 683 754,75 грн.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної води та відведення відповідного обсягу стічних вод суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки відповідачем не виконано належним чином зобов'язання, це є підставою для застосування до нього господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України, зокрема ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 625 ЦК України.

За розрахунком суду першої інстанції з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3056,04 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 458,45 грн. три проценти річних з простроченої суми та пеня у розмірі 2368,66 грн.

Беручи до уваги, що в силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та положення п. 4.3 договору, ч. 6 ст. 232 ГК України позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені підлягають задоволенню проте не в зазначеному судом першої інстанції розмірі.

Отже, судова колегія, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми здійснила власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період лютий-квітень 2011 року, який становить 15 746,04 грн. інфляційні втрати, 1 624,48 грн. 3 % річних та 8 393,22 грн. пеня.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості питної води для потреб гарячого водопостачання суд першої врахував положення п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Згідно з поясненнями сторін, наявними у справі дислокаціями відпуск питної води на потреби гарячого водопостачання 111 будинків здійснюється через 53 належні відповідачу теплові пункти. Ще до 95 належних відповідачу будинків відпуск питної води на потреби гарячого водопостачання здійснюється через 54 теплові пункти, що належать АК «Київенерго», до 13 будинків - через 7 теплових пунктів, належних МО України, Південно-Західній залізниці та ПП «Рікон-плюс».

Між сторонами у справі відсутні розбіжності щодо обсягів та вартості питної води, переданої позивачем відповідачу для потреб холодного водопостачання, обсягів та вартості питної води, використаної на потреби гарячого водопостачання через належні відповідачу теплові пункти, а також обсягів наданих послуг водовідведення.

Обсяги поставки вказаних послуг зафіксовані сторонами в актах про зняття показань з приладу обліку, що є первинними обліковими документами, та частково відображені у складених позивачем розшифровках рахунків абонента за лютий-квітень 2011 року.

Наявні у справі копії актів про зняття показань з приладів обліку стосуються фіксації даних приладів обліку, встановлених у теплових пунктах, належних відповідачу. Жодних даних про встановлення приладів обліку у теплових пунктах, які відповідачу не належать, та про їх показники суду не надано.

Подані розшифровки рахунків абонента є похідними документами, складені одноособово позивачем, за відсутності достовірних посилань на первинні документи, що містять дані про показники приладів обліку питної води, оцінюються судом критично.

Передача позивачем обсягів питної води до систем водопостачання третіх осіб (теплових пунктів, котелень тощо), не може свідчити про гарантоване одержання тих самих обсягів відповідачем.

Таким чином, в силу вимог чинного законодавства у відповідача відсутній обов'язок оплачувати вартість питної води для потреб гарячого водопостачання, відпущеної до теплових пунктів, які йому не належать.

За таких обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині стягнення боргу по оплаті вартості питної води для потреб гарячого водопостачання є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Відповідно не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні витрати, 3% річних та пеня нараховані в зв'язку з несплатою вказаного боргу.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року підлягає зміні в частині стягнення заборгованості надані послуги з постачання питної (холодної) води та відведення відповідного обсягу стічних вод та відповідно в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, з підстав наведених вище.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року змінити, виклавши абзац 2 у наступній редакції:

«Стягнути з Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва» (02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3, код 14315687) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1 А код 03327664) 683 754,75 грн. (шістсот вісімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні 75 коп.) боргу, 15 746,04 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок шість гривень 04 коп.) збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 624,48 грн. (одну тисячу шістсот двадцять чотири гривні 48 коп.) 3 % річних з простроченої суми, 8 393,22 грн. (вісім тисяч триста дев'яносто три гривні 22 коп.) пені, 7 095,17 грн. (сім тисяч дев'яносто п'ять гривень 17 коп.) витрат по оплаті державного мита, 217,14 грн. (двісті сімнадцять гривень 14 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

В решті рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва» (02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3, код 14315687) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1 А код 03327664) 494,68 грн. (чотириста дев'яносто чотири гривні 68 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 26/205-37/538-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.