Ухвала

від 31.05.2013 по справі 2а-1404/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 травня 2013 року м. Київ В/800/2233/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів

судді-доповідача Шипуліної Т.М.

суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.

перевіривши матеріали заяви Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Державної податкової служби про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.04.2013 у справі №2а-1404/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» до заяви Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2013 касаційну скаргу заяви Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську відхилено, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Вищого адміністративного суду України заяви Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м.Луганську Державної податкової служби звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.04.2013 та просила допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права , що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, зокрема п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвал Вищого адміністративного суду України від 22.07.2010 у справі №7/51-2007 (К-15851/07), від 16.06.2011 у справі №2-а-11098/08 та зазначає, що у вказаних справах та у даній справі за аналогічних обставин Вищий адміністративний суд, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків відносно наявності у платника права на отримання бюджетного відшкодування.

Водночас відповідно до частини першої статті 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.»

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Наведену правову позицію Верховного Суду України було враховано Вищим адміністративним судом України під час прийняття ухвали у даній справі, тобто фактично прийняття зазначеної ухвали є, по суті, результатом дотримання Вищим адміністративним судом України вимог статті 244 2 КАС.

Зазначені факти не дають можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права у подібних правовідносинах.

Водночас, слід зазначити, що направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що має місце у справі №2-а-11098/08, не розв'язує спір по-суті та свідчить про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи для правильного вирішення спору та про не дослідження всіх доказів, належить до порушення процесуального права, що не є підставою для перегляду ухвали в порядку Глави 3 КАС України.

Відсутність повно встановлених обставин у певній справі та ухвалення судового рішення в іншій справі, виходячи з конкретних встановлених обставин у справі, виключає висновок про ухвалення судових рішень у таких справах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права саме у подібних правовідносинах.

З огляду на зазначене, у Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Державної податкової служби відсутні підстави передбачені статтею 237 КАС України для порушення питання щодо розгляду заяви Вищим адміністративним судом України про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія:

У Х В А Л И Л А :

1. Відмовити Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м.Луганську Державної податкової служби у задоволенні вимоги про допуск справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.04.2013 у справі №2а-1404/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» до заяви Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

Л.В. Ланченко

---

А.М. Лосєв

---

Н.Г. Пилипчук