Постанова

від 28.05.2013 по справі 5016/1183/2012(5/44)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 5016/1183/2012(5/44) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Перший український міжнародний банк" на постанову та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року господарського суду Миколаївської області від 13.11.2012 року у справі господарського суду№ 5016/1183/2012(5/44) Миколаївської області за заявоюТОВ "Багор-Плюс" до ТОВ "Багор-Плюс" про визнання банкрутом ліквідаторД'яченко С.О. у судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Багор-Плюс":не з'явилися, ПАТ "Перший український міжнародний банк":Шматко В.О. (довіреність від 20.06.2012 року).

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.06.2012 року за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Багор-Плюс" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (том 1, а.с. 1).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 17.07.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Д'яченка С.О., якого зобов'язано у п'ятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, докази публікації надати суду, до закінчення строку ліквідаційної процедури надати суду звіт та ліквідаційний баланс з доданими документами, передбаченими статтею 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (том 1, а.с. 103 - 104).

24.09.2012 року, як вбачається з відтиску штампа вхідної кореспонденції господарського суду Миколаївської області, ліквідатором боржника подано на затвердження до суду звіт ліквідатора та додатки до нього, в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута (вх. №18995/2012) (том 1, а.с. 115 - 144) , 09.11.2012 року, що підтверджується відтиском штампа вхідної кореспонденції суду першої інстанції, ліквідатором боржника подано доповнення до звіту ліквідатора (вх. №22589/2012) (том 2, а.с. 41 - 79).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.11.2012 року (суддя Міщенко В.І.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 24.09.2012 року, ліквідовано банкрута як юридичну особу, зобов'язано ПАТ "Банк Форум" закрити розрахунковий рахунок банкрута №26009301132391, докази закриття рахунку надати суду в двадцятиденний термін з дня винесення даної ухвали, провадження у справі припинено (том 2, а.с. 87 - 88).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПАТ "Перший український міжнародний банк" (далі - скаржник) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 13.11.2012 року, справу направити для продовження строку ліквідаційної процедури до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що судом першої інстанції при затвердженні звіту ліквідатора не перевірено повноти дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, зокрема, щодо вжиття заходів з виявлення майнових активів боржника.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Філінюка І.Г., суддів: Лисенко В.А., Аленіна О.Ю.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 13.11.2012 року у справі №5016/1183/2012(5/44) - без змін (том 2, а.с. 129 - 135).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 20.12.2012 року та ухвалу суду першої інстанції від 13.11.2012 року, справу передати на розгляд до суду першої інстанції, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 213 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , статей 17, 25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Зокрема, скаржник зазначив про неповноту дій ліквідатора з виявлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, що унеможливлює затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, як підсумкових документів, що підтверджують належне проведення ліквідатором з ліквідації боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника скаржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 51 Закону передбачено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд зі заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Згідно з частинами 1 - 3, 5 статті 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повідомлення про це публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи .

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з частиною 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом .

За приписами частин 7, 8 статті 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи .

Отже, враховуючи зазначені вище вимоги закону, необхідними передумовами для звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідком проведених ліквідаційною комісією дій в ліквідаційній процедурі та затвердження його компетентним органом юридичної особи боржника.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону, у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Частиною 1 статті 25 Закону передбачено, що з дня свого призначення ліквідатор, зокрема, виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси , за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника, та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів подати свої грошові вимоги, здійснення інвентаризації та оцінки майна банкрута, що включене до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Отже, законодавцем передбачено, що подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється на момент завершення ліквідаційної процедури, визначено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури та за участі кредиторів (комітету кредиторів).

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою господарського суду Миколаївської області від 17.07.2012 року боржника - ТОВ "Багор-Плюс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Д'яченка С.О., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та до закінчення її строку надати суду звіт та ліквідаційний баланс з доданими документами, передбаченими статтею 32 Закону (том 1, а.с. 103 - 104).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання зазначеної постанови ліквідатором боржника здійснено офіційну публікацію оголошення про визнання ТОВ "Багор-Плюс" банкрутом в газеті "Голос України" №134 (5384) від 25.07.2012 року (том 1, а.с. 113).

Також судом встановлено, що після офіційної публікації оголошення про визнання боржника банкрутом, до ліквідатора звернулись зі заявами про визнання грошових вимог до боржника такі кредитори: ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва на суму 116 025, 37 грн., Управління ПФУ у Центральному районі міста Миколаєва на суму 2 533, 38 грн., ПАТ "Перший український міжнародний банк" на суму 9 382 763, 81 грн., Приватне підприємство фірма "Інкруст" на суму 1 140 215 грн., ТОВ "Агроюг-Миколаїв" на суму 404 787 грн., які визнано ліквідатором в повному обсязі.

Суд встановив, що ліквідатором складено реєстр вимог кредиторів боржника, з якого вбачається наявність у боржника непогашеної кредиторської заборгованості перед кредиторами на загальну суму 11 046 324, 56 грн. (том 1, а.с. 122 - 123).

Також судом першої інстанції встановлено, що ліквідатором боржника проведено належні дії з витребування даних про активи боржника згідно реєстрів заборон рухомого та нерухомого майна та встановлено відсутність зареєстрованих за боржником об'єктів права власності згідно з довідками відповідних органів (том 1, а.с. 126, 129, 130, 131).

Суд встановив відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо боржника на виконанні у відділі державної виконавчої служби, що підтверджується листом Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ №267257 від 27.07.2012 року (том 1, а.с. 124).

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 24.09.2012 року інформація щодо заборон відчуження об'єктів нерухомого майна банкрута відсутня (том 1, а.с. 143), а Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24.09.2012 року підтверджується наявність обтяжень рухомого майна банкрута (том 1, а.с. 140 - 142).

Судом встановлено надіслання ліквідатором запитів до установ банків для з'ясування наявності коштів на рахунках боржника, з відповідей на які вбачається закриття всіх банківських рахунків боржника, окрім рахунка в банку ПАТ "Банк Форум", який використовувався при проведенні ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 136, 138).

Також судом встановлено, що ліквідатором не було здано до архіву документи довгострокового зберігання у зв'язку з їх відсутністю внаслідок викрадення, що підтверджується постановою Центрального РВ МГУ УМВС України в Миколаївській області від 30.09.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом викрадення бухгалтерських документів ТОВ "Багор-Плюс" (том 1, а.с. 133).

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором здійснено у встановленому законом порядку ліквідаційну процедуру, в ході якої проведено оцінку його майна та надано суду документи, що засвідчують відсутність в банкрута активів, які можна було б спрямувати на погашення вимог кредиторів боржника.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування винесеної у справі ухвали суду від 13.11.2012 року.

При цьому, апеляційний суд спростував доводи заявника апеляційної скарги про невжиття ліквідатором заходів з виявлення майнових активів осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону та установчих документів боржника, мотивуючи встановленими судами обставинами справи.

Доводи скаржника про те, що ліквідатор та суд повинні були перевірити відомості в державному реєстрі підприємств, установ та організацій про участь боржника, як засновника (учасника) у статутних фондах інших господарюючих суб'єктів, апеляційний суд визнав необґрунтованими з огляду на те, що здійснення таких заходів як ліквідатором, так і судом не передбачено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також апеляційний суд зазначив про помилковість доводів апеляційної скарги про те, що ліквідатор не здійснив заходів щодо виявлення майнових активів, які належать боржнику на підставі речових та зобов'язальних прав та права інтелектуальної власності з огляду на те, що здійснення ліквідатором таких заходів також не передбачено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки відповідно до положень статей 25, 26 Закону (в редакції, чинній на момент прийняття судових рішень) ліквідатор зобов'язаний здійснити будь-які заходи щодо розшуку відсутнього майна боржника, зокрема рухомого майна боржника, зазначеного у витязі з державного реєстру обтяжень рухомого майна, як таке, що забезпечує зобов'язання боржника перед скаржником, також ліквідатор зобов'язаний включити до ліквідаційної маси будь-які активи боржника, в тому числі його корпоративні права в інших юридичних особах. Зазначені норми права є загальними, які визначають обов'язок ліквідатора щодо виявлення будь-якого майна боржника будь-якими легітимними діями. Відтак, висновки апеляційного суду про необхідність регламентації спеціальними нормами права окремих дій та повноважень ліквідатора в ході ліквідаційної процедури є помилковим.

Також пунктами 90, 91 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснено про те, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною 1 статті 213 ГК у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом. Відповідно до частини другої статті 213 ГК до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника. Правила про додаткову та солідарну відповідальність засновників і учасників юридичних осіб та господарських товариств за зобов'язаннями останніх передбачено у статтях 65, 74, 75 та 82 Закону "Про господарські товариства".

Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки . Зокрема, різновидом майнових прав є корпоративні права учасника господарського товариства, які він одержав внаслідок передання майна у власність господарського товариства як вкладу до його статутного (складеного) капіталу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 115 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 25 та частинами 1, 2 статті 26 Закону (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) , ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством та формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури.

Відтак, перевірка наявності у боржника майнових прав, набутих внаслідок заснування господарського товариства чи участі у його статутному капіталі, є обов'язковим заходом з проведення аналізу його активів, що є необхідним для складення за результатами проведення процедури ліквідації ліквідаційного балансу боржника, як обов'язкового додатка до звіту ліквідатора, що повинен бути предметом дослідження у судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та має затверджуватися судом як окремий документ.

З огляду на це, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про порушення апеляційним судом приписів статей 43, 101 ГПК України при перевірці повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури боржника та помилковість висновків апеляційного суду про відсутність необхідності здійснення перевірки наявності у боржника корпоративних прав згідно з даними ЄДРПУО в ході ліквідаційної процедури, та передчасність його висновків про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що оскаржувана постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, а справа №5016/1183/2012(5/44) - направленню на новий апеляційний розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

При новому апеляційному розгляді апеляційному суду належить дослідити обставини вчинення ліквідатором дій з перевірки наявності у банкрута корпоративних прав, наявності забезпеченого заставою рухомого майна, оцінити в цілому повноту проведених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури відповідно до статей 25 - 32 Закону та з врахуванням встановлених обставин справи прийняти рішення про можливість завершення провадження у справі про банкрутство із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу чи скасування ухвали суду першої інстанції від 13.11.2012 року та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції на стадії ліквідаційної процедури.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Перший український міжнародний банк" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року у справі №5016/1183/2012(5/44) скасувати, справу №5016/1183/2012(5/44) направити на новий апеляційний розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко