Постанова

від 31.05.2013 по справі 922/1188/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа № 922/1188/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Хижняк І.І. (дов. від 08.01.2013р.), Ненахова А.В. (дов. від 20.02.2013р.),

відповідача: Петраш А.Ю. (дов. від 17.09.2012р. №01-62юр/7132),

третьої особи: Тризни Є.В. (дов. від 03.01.2013р.№08-11/20/2-13).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вх. №1125Х/2-8) на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.03.13р. у справі № 922/1188/13

за позовом Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву", м. Харків,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада, м.Харків,

до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,

про визнання недійсним акту та розрахунків, відшкодування витрат, заборони здійснення нарахувань,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2013р. (суддя Макаренко О.В.) задоволено заяву Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" про забезпечення позову.

З метою запобігання негативних та невиправних наслідків відключення електроенергії в Комунальному закладі "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" заборонено Акціонерній компанії "Харківобленерго" припинення електропостачання Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" до вирішення судом даного спору по суті.

Відповідач з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати та відмовити позивачу у забезпеченні позову.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що предметом розгляду суду в межах даної справи не є правомірність або не правомірність відключення позивача від енергопостачання та можливі наслідки такого порушення. Тобто, сама по собі заборона на відключення позивача від енергопостачання жодним чином не пов'язана з можливістю або не можливістю виконання судового рішення по даній справі у разі його винесення на користь будь-якої зі сторін у справі.

Як зазначає відповідач, оскаржуваною ухвалою суду АК «Харківобенерго» взагалі позбавлена права застосовувати до боржника заходи щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, передбачені законом та умовами укладеного договору, що перешкоджає господарській діяльності компанії з постачання електричної енергії та належним розрахункам з ДП «Енергоринок» за її придбання. Отже, заборона АК «Харківобенерго» виконувати вимоги законодавства та укладених договорів щодо припинення електропостачання не є співмірною з вимогою позивача про визнання недійсними акта та розрахунків, відшкодування витрат, заборону здійснення нарахування.

Отже, на думку апелянта, оскаржувана ухвала суду перешкоджає господарській діяльності відповідача та порушує інтереси інших осіб- споживачів електричної енергії, які не беруть участь у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечують та просять ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №3358 від 18.04.2013р.) проти апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на те, що на даний час існує спір щодо правомірності нарахування заборгованості за споживання електричної енергії, яка в свою чергу слугувала підставою для прийняття відповідачем рішення про припинення електропостачання позивача з 28.03.2013р. Комунальний заклад "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" неодноразово звертався до АК «Харківобенерго» з проханням не припиняти енергопостачання в приміщеннях школи, тому що це призведе до незворотніх наслідків - розморозки системи охолодження льодових стадіонів і повній паралізації роботи дитячих секцій, порушенню тренувального процесу, а також до інших великих матеріальних збитків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

25.03.2013р. ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі №922/1188/13 за позовом Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про:

1) визнання акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 8 до договору № 1-193 на постачання електричної енергії від 17.03.2004 р.), розрахунок витрат (додаток № 11 до договору на постачання електричної енергії від 17.03.2004 р. № 1-193) та розрахунок платних втрат (додаток № Д-11-А до договору на постачання електричної енергії від 17.03.2004 р. № 1-193) недійсними;

2) скасування нарахування за "втрати в транспортних мережах та лініях електропередач" КЛ 0,4 кВ марки 12 (ААШВ 3*185+1*50) довжиною L1=6*65м і L2=6*88м РП1720 - ГРЩ1 і ГРЩ2А; КЛ 0,4 кВ марки 6 (АПВБ 3*185+1*50) L=6*125м ТП1338 - ЩСУ-1, що не знаходяться на балансі комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву", які нараховувалися за період з 01.11.2008 р. по теперішній час;

3) зобов'язання АК "Харківобленерго" відшкодувати зайві нарахування в сумі 14783,54 грн., які були сплачені за період з 01.11.2008р. по 01.12.2012р. за "втрати в транспортних мережах та лініях електропередач" шляхом перерахування коштів до бюджету м. Харкова на рахунковий рахунок 31410535700002, або шляхом надання відповідного обсягу послуг;

4) заборони АК "Харківобленерго" здійснювати нарахування комунальному закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" за "втрати в транспортних мережах та лініях електропередач" КЛ 0,4 кВ марки 12 (ААШВ 3*185+1*50) довжиною L1=6*65м і L2=6*88м РП1720 - ГРЩ1 і ГРЩ2А; КЛ0,4 кВ марки 6 (АПВБ 3*185+1*50) L=6*125м ТП1338 - ЩСУ - 1, які не знаходяться на балансі комунального закладу до встановлення балансоутримувача зазначених мереж та ліній або встановлення їх власника;

5) зобов'язання АК "Харківобленерго" виконувати умови договору про постачання електричної енергії від 17.03.2004 р. № 1-193К в частині постачання споживачу електроенергії, як різновид товару (п. 1.1.2. розділу 1 Договору).

Разом з позовною заявою до суду позивачем було надано заяву, в якій заявник, з метою запобігання невиправних наслідків відключення електроенергії в Комунальному закладі "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" просив суд забезпечити позов шляхом заборони АК "Харківобленерго" припиняти електропостачання закладу до вирішення спору судом по суті.

Заява обґрунтована тим, що АК "Харківобленерго" направлено позивачу попередження про вимкнення енергопостачання в Комунальному закладі "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" з 28 березня 2013 року через виникнення заборгованості за електропостачання. Проте, як встановлено актом ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву", розрахунки закладу за послуги з електропостачання за період з 01.01.2008 року по 30.11.2011 року проводились з урахуванням "втрат в транспортних мережах та лініях електропередач", які щомісяця включались до рахунків Акціонерною компанією "Харківобленерго" на оплату за використану електроенергію понад обсяг електричної енергії, спожитої за приладами обліку.

Зазначені витрати обчислювались на підставі додатків № 11 та № Д-11-А до договору про постачання електричної енергії від 17.03.2004 року № 1-193К, в яких наведено "розрахунок втрат електроенергії в мережі споживача", на підставі якого щомісяця проводиться нарахування вартості втрат електричної енергії понад обсяг, врахований приладом обліку її споживання.

Вищевказаним розрахунком обраховуються втрати, що виникають у кабельних лініях потужністю 0,4 кВт, які з'єднують обладнання "РП1720" та "ТП1338" та прилади обліку споживання електричної енергії закладу.

Натомість, в ході ревізії встановлено, що на балансі школи не обліковуються зазначені кабельні лінії, у яких виникають втрати електричної енергії, тому вони не можуть бути віднесені до мережі споживача. Даний факт ставить під сумнів не лише правомірність та правильність нарахування відповідачем заборгованості позивача за спожиту теплову енергію, а й окремі положення договору про постачання електричної енергії, якими регламентовано порядок такого нарахування.

Таким чином, як зазначає позивач в заяві, на даний час між позивачем та відповідачем існує спір щодо правомірності нарахування заборгованості за споживання електричної енергії, яка, в свою чергу, слугувала підставою для прийняття відповідачем рішення про припинення енергопостачання Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" з 28 березня 2013 року.

Відключення енергопостачання у приміщеннях школи призведе до незворотних наслідків - розморозки системи охолодження льодових стадіонів і повній паралізації роботи дитячих секцій і порушенню тренувального процесу, оскільки у більшості приміщень школи навіть відсутні вікна, а також до інших великих матеріальних збитків.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору і т.і.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 ГПК України.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. застосування заходів до забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

При розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, враховуючи підстави, викладені в заяві про вжиття запобіжних заходів в її обґрунтування та додані до позовної заяви матеріали у їх сукупності, та те, що у разі невжиття таких заходів буде порушено права заявника або буде існувати реальна загроза їх порушення, що підтверджується повідомленням АК «Харківобленерго» №193 від 22.03.2013р., оскільки відключення енергопостачання в приміщеннях школи може призвести до незворотних наслідків - можливої розморозки системи охолодження льодових стадіонів і повній паралізації роботи дитячих секцій і порушенню тренувального процесу, що тягне за собою тяжкі соціальні наслідки, а також, що зазначений вид та спосіб забезпечення позову не є суттєвим обмеженням для відповідача, оскільки не заважає веденню ним господарської діяльності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Харківської області від 26.03.13р. у справі № 922/1188/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 26.03.13р. у справі № 922/1188/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 31.05.2013р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Бородіна Л.І.