Постанова

від 16.12.2013 по справі 922/1188/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 922/1188/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Солдатенко А.М.

від 3-тьої особи: Тризна Є.В.

розглянувши касаційні скарги Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" та Харківської міської ради

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р.

у справі № 922/1188/13 Господарського суду Харківської області

за позовом Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву"

до Акціонерної компанії "Харківобленерго",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Харківська міська рада,

про визнання недійсними акту та розрахунків, відшкодування витрат, заборону здійснення нарахувань,

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерної компанії "Харківобленерго" та просив суд (з урахуванням уточнень):

1) Визнати договір про постачання електричної енергії від 17.03.2004 р. № 1-193К в частині нарахувань КЗ "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" "за втрати електроенергії у ділянці електричної мережі від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку", згідно додатку до договору № 11 (розрахунок втрат електричної енергії в мережі споживача), а саме абз. 2 п.п. 2.1.2. п. 2 договору - недійсним.

2) Скасувати нарахування за "втрати в транспортних мережах та лініях електропередач" КЛ 0,4 кВ марки 12 (ААШВ 3*185+1*50) довжиною L1=6*65 м і L2=6*88 м РП1720 - ГРЩ1 і ГРЩ2А; КЛ 0,4 кВ марки 6 (АПВБ 3*185+1*50) L=6*125 м ТП1338 - ЩСУ-1, що не знаходяться на балансі Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву", які нараховувалися за період з 01.11.2008р. по теперішній час.

3) Зобов'язати Акціонерну компанію "Харківобленерго" відшкодувати зайві нарахування в сумі 14783,54грн., які були сплачені за період з 01.11.2008р. по 01.12.2012р. за "втрати в транспортних мережах та лініях електропередач", шляхом перерахування коштів на користь КЗ "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву".

4) Заборонити Акціонерній компанії "Харківобленерго" здійснювати нарахування КЗ "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" за "втрати в транспортних мережах та лініях електропередач" КЛ 0,4 кВ марки 12 (ААШВ 3*185+1*50) довжиною L1=6*65 м і L2=6*88 м РП1720 - ГРЩ1 і ГРЩ2А; КЛ 0,4 кВ марки 6 (АПВБ 3*185+1*50) L=6*125 м ТП1338 - ЩСУ - 1, які не знаходяться на балансі комунального закладу до встановлення балансоутримувача зазначених мереж та ліній або встановлення їх власника.

5) Зобов'язати Акціонерну компанію "Харківобленерго" виконувати умови договору про постачання електричної енергії від 17.03.2004р. № 1-193К в частині постачання споживачу електроенергії, як різновид товару (п. 2.1.2. розділу 1 договору) без нарахувань за втрати в кабельних мережах, що з`єднують обладнання „РП1720" та „ТП1338" Акціонерного товариства „Харківобленерго" по пр. Маршала Жукова, 2, та прилади обліку Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2013р. (судді: Макаренко О.В., Шатерніков М.І., Сальнікова А.І.) позов задоволено частково. Визнано договір про постачання електричної енергії № 1-193К від 17.03.2004р. в частині нарахувань Комунальному закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" "за втрати електроенергії у ділянці електричної мережі від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку" згідно з додатком до договору № 11 (розрахунок втрат електричної енергій в мережі споживача), а саме абз. 2 п.п. 2.1.2. п. 2 договору - недійсним. Зобов'язано Акціонерну компанію "Харківобленерго" відшкодувати зайві нарахування в сумі 14783,54грн., які були сплачені за період з 01.11.2008 р. по 01.12.2012 р. за "втрати в транспортних мережах та лініях електропередач", шляхом перерахування коштів на користь Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву". В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. (судді: Пелипенко Н.М., Камишева Л.М.,Тихий П.В.) зазначене судове рішення скасоване в частині задоволення позову, в цій частині прийняте нове рішення про відмову в позові. В решті судове рішення залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Комунальний заклад "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" та Харківська міська рада звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування вимог касаційних скарг, заявники зокрема посилаються на те, що комунальний заклад є неприбутковою бюджетною установою, оплата за втрати електроенергії на лініях, які не знаходяться на балансі закладу, призводить до зайвих втрат бюджетних коштів. Скаржники також відзначають, що судом апеляційної інстанції порушено норми пункт 6.6. Правил користування електричною енергією, якими передбачено, що установи, які фінансуються з державного бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за фактичними показами засобів обліку на початку періоду, наступного за розрахунковим, тобто плати за втрати електроенергії в електромережі для бюджетних установ не передбачено. Аналогічні положення містив і п. 7.6 названих Правил в редакції, чинній на час укладення сторонами договору про постачання електричної енергії.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

17.03.2004р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (споживач) укладений договір № 1-193К про постачання електричної енергії, згідно п. 1 якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 9.11 цього договору, договір набрав чинності з дня його підписання та укладений на термін до 31.12.2004 р., а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік за умови відсутності заяв від сторін про припинення його дії або перегляд його умов.

В п. 2.1.2 вказаного договору сторонами передбачений обов'язок постачальника щодо постачання споживачу електричної енергії, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини постачання електричної енергії і потужності Споживачу" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків";

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання згідно фактичної категорії, визначеної додатком № 8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії на межі балансового розмежування.

В п. 7.4 цього договору сторони визначились, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж постачальника (електропередавальної організації) та споживача, обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показників розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатком № 11а "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача" (п. 7.2 додатку № 2 до ПКЕЕ).

Сторонами зазначений договір було пролонговано, і на час розгляду справи цей договір був чинним.

Спірні втрати обчислювались на підставі додатків №11 та №Д-11А до договору про постачання електричної енергії від 17.03.2004 р. № 1-193К, в яких наведений "Розрахунок втрат електроенергії в мережі споживача", на підставі якого щомісяця проводиться нарахування вартості втрат електричної енергії понад обсяг, врахований приладом обліку її споживання. Зазначеним розрахунком обраховуються втрати, що виникають у кабельних лініях потужністю 0,4 кВт, які з`єднують обладнання „РП1720" та „ТП1338" та прилади обліку споживання електричної енергії закладу.

Кабельні лінії, що визначені в акті розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності (додаток № 8 до договору), не значаться у договорі передачі майна в оперативне управління від 31.05.1994 № 490 (додатки 1,2), що укладений на підставі розпорядження Фонду міського майна Харківської міської Ради народних депутатів від 31.05.1994 р. № 591між Управлінням обліку комунального майна та позивачем, за умовами якого останній отримав в оперативне управління майно. Однак, ці кабельні лінії не знаходяться і на балансі відповідача - Акціонерної компанії "Харківобленерго". Відповідач не виконував монтаж цих кабельних ліній 0,4кВ та не виконує їх експлуатацію та ремонт. Таким чином, судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин названі кабельні лінії не належали ні позивачу, ні відповідачу, проте, електроенергія цими кабельними лініями передавалась відповідачем для позивача.

На час укладення спірного договору діяли Правила користування електричної енергії, затверджені постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., в редакції станом на 11.12.2003р.

Відповідно до п. 6.1.Правил користування електричною енергією (у названій редакції) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є обов'язковою і невід'ємною частиною договору (п.6.4 Правил).

За приписами з п.7.16 Правил користування електричною енергією (у названій редакції) у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж втрати електроенергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця встановлення розрахункових засобів обліку відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі. Порядок визначення (розрахунковим шляхом) втрат електричної енергії в мережах на ділянці від місця встановлення розрахункових засобів обліку до межі балансової належності зазначається в договорі. Розрахунок здійснюється у відповідності до методичних рекомендацій, які доводяться Мінпаливенерго України у відповідності до наданих законодавством України повноважень зазначеному органу виконавчої влади. У разі встановлення розрахункових засобів обліку реактивної електричної енергії не на межі розподілу балансової належності електромереж, обсяги перетікання реактивної електричної енергії коригуються у відповідності до методичних рекомендацій, затверджених Мінпаливенерго України у відповідності до наданих законодавством України повноважень зазначеному органу виконавчої влади.

Як встановлено апеляційним господарським судом, позивач фактично просив визнати недійсними умови укладеного між сторонами договору на електропостачання, якими врегульовано розрахунок втрат у вищезазначених кабельних мережах згідно з актом про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Такі умови наведені у п.7.4 договору, однак позивач просив визнати недійсним абз. 2 п.п. 2.1.2. п. 2 Договору, а саме: "за втрати електроенергії у ділянці електричної мережі від межі балансовою належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку", згідно додатку до договору № 11 (розрахунок втрат електричної енергії в мережі споживача). Проте, як вбачається із встановлених апеляційним судом обставин, таких умов п.п. 2.1.2. п. 2 Договору не містить.

В обґрунтування вимог про визнання вказаної частини договору недійсним позивач послався на невідповідність цієї частини вимогам законодавства про електроенергетику.

За приписами частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Апеляційним господарським судом з урахуванням вищенаведених норм Цивільного кодексу України встановлено, що договір у частині розрахунку втрат відповідав вимогам законодавства про електроенергетику, що були чинними на час укладення договору, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспореної частини договору недійсною. А відтак, відсутні підстави для задоволення позову щодо відшкодування відповідачем зайвих нарахувань в сумі 14783,54грн.

Щодо відмови в позові в решті позовних вимог, то судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про неправильне обрання позивачем в цій частині способу захисту порушеного права (ст.ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України), що є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Комунального закладу "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" та Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. у справі № 922/1188/13 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.