Постанова

від 23.05.2013 по справі 4/1/921/35/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа № 4/1/921/35/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Тернопільавто", № 142 від 12.04.2013 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 28.03.2013 року

у справі № 4/1/921/35/13

за позовом: Тернопільського міжрайонного прокурора з нагляду за додержання законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль

до відповідача: ПАТ "Тернопільавто", м Тернопіль

про: стягнення 18 944 грн. 00 коп. збитків

за участю представників:

від прокуратури: Куцик В.Б. - старший прокурор відділу

від позивача : Мазур Т.В. - представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, прокурора, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 року змінено склад колегії, замість судді Данко Л.С., в склад колегії введено суддю Давид Л.Л..

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.03.2013 року у справі № 4/1/921/35/13 (суддя Бурда Н.М.) позовні вимоги Тернопільського міжрайонного прокурора з нагляду за додержання законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області задоволено повністю: стягнуто з ПАТ «Тернопільавто» - 16 839,00 грн. збитків, з яких: 5051,70 грн. (30%) в доход спеціального фонду Державного бюджету України, 8 419,50 грн. (50%) в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської міської ради та 3 367,80 грн. (20%) в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що зміна ВАТ «Тернопільавто» на ПАТ «Тернопільавто» свідчить про припинення юридичної особи ВАТ «Тернопільавто», яка мала дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, та зміну нею у зв'язку із цим назви на ПАТ «Тернопільавто», що відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» є підставою для переоформлення Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6110100000-36 від 21.12.2007р.. Однак, відповідачем, у встановлений вищезазначеним Законом строк, не було здійснено дій з переоформлення дозволу від 21.12.2007 року за №6110100000-36, який на час здійснення перевірки його діяльності був недійсним відповідно до ч. 8 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а тому факт наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду за відсутності відповідного дозволу уповноважених органів є доведеним належними та допустимими доказами, а розрахунок розміру збитків є вірним та відповідає Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «Тернопільавто» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Тернопільської області від 28.03.2013 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що державною екологічною інспекцією здійснено розрахунок збитків за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року, що прямо суперечить п.п. 2.1. Методики розмірів-відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. за № 639, оскільки перевірка Державної екологічної інспекції проводилась на ПАТ «Тернопільавто» тільки 21.09.2012 р.. Таким чином, враховуючи вимоги Методики, джерело викидів ПАТ «Тернопільавто» в період з 01.04.2010 р. по 30.06.2012 р. не вважається таким, що працює в режимі понаднормових викидів, тому нарахування та стягнення збитків за цей період необгрунтоване і суперечить законодавству.

Також, апелянт вважає, що господарський суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач заявив вимогу про стягнення збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, однак, чинним законодавством, зокрема Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону атмосферного повітря», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря передбачене відшкодування (компенсація) шкоди відповідальної особи за порушення природоохоронного законодавства.

Крім цього, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо припинення юридичної особи ВАТ «ТернопільАВТО» та зміну нею у зв'язку із цим назви на ПАТ «ТернопільАВТО». Оскільки, на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства», у 2010 році Відкрите акціонерне товариство «ТернопільАВТО» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «ТернопільАВТО», проте організаційно-правова форма господарювання «акціонерне товариство», залишилася незмінною. А тому, апелянт вважає, що безпідставним висновок місцевого господарського суду про необхідність заміни дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у зв'язку зі зміною найменування товариства з ВАТ «ТернопільАВТО» на ПАТ «ТернопільАВТО» внаслідок припинення юридичної особи.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, прокурор зазначає, що при проведенні державною екологічною інспекцією перевірки ПАТ «Тернопільавто», останнім було представлено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел з терміном дії до 21.12.2013р., який отримано ВАТ «Тернопільавто».

Відповідно до п. 8 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності» підставами для переоформлення документа дозвільного характеру є, зокрема, зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця. Не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.

Таким чином, ПАТ «Тернопільавто» порушуючи вимоги ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», здійснювались викиди забруднюючих речовин без дозволу, оскільки ПАТ «Тернопільавто» не було вчасно переоформлено документ дозвільного характеру, відповідно не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.

Також, прокурор зазначає, що розрахунок розміру відшкодування збитків проведено згідно «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 N 639, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 січня 2009 р. за N 48/16064.

Так, згідно п. 2.1. даної Методики, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Пунктом 3.6. Методики визначено, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Згідно звітів за формою N 2-ТП (повітря) за період з 01.04.2010р. по 30.06.2012р. ПАТ «Тернопільавто» здійснювались викиди забруднюючих речовин, а отже звітами за формою N 2-ТП (повітря) підтверджено факт наднормативних викидів забруднюючих речовин із 01.04.2010р. ПАТ «Тернопільавто».

Таким чином, з огляду на вищенаведене, державною екологічною інспекцією відповідно до п.4.1 Методики та звітів за формою N 2-ТП (повітря) проведено розрахунок збитків, заподіяних державі в результаті порушення природоохоронного законодавства.

Аналогічні доводи та заперечення на апеляційну скаргу наводить у своєму відзиві та в судовому засіданні представник державної екологічної інспекції, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення прокурора та представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, виходячи з наступного:

21 вересня 2012 року Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області проведено перевірку ПАТ «Тернопільавто» з дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт від 21.09.2012 року (а.с. 16) , яким встановлено, що ПАТ «Тернопільавто», в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», здійснює свою діяльність з порушенням порядку здійснення викидів забруднюючих речовин без відповідного на те дозволу, а саме дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Крім цього, позивачем на підставі звітів ф.2-ТП (а.с. 21-26) встановлено, що ПАТ «Тернопільавто» за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року викинуто в атмосферне повітря: оксидів азоту - 0,096 т., оксидів вуглецю - 0,395т., буталицитату 0,166т., етилбензолу - 0,03 т. етилцелюлозольву - 0,15 т. , ксилолу - 0,434 т.

Таким чином, відповідно до розрахунку, виконаного позивачем згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 р. № 639 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21 січня 2009 року за № 48/16064, розмір шкоди заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу в результаті його неправомірних дій склав 16 839,00 грн..

Окрім цього, як встановлено місцевим господарським судом та не заперечено відповідачем, останнім у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» (п. 5 Прикінцевих та перехідних положень) в редакції Закону, яка діє з 02.03.2011 року, 30.03.2010 року змінено назву типу товариства з «відкритого» на «публічне» акціонерне товариство, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 169580від 30.03.2010 року (а.с. 20) .

Як зазначалось вище, при проведенні позивачем 21.09.2012 року перевірки дотримання природоохоронного законодавства, встановлено порушення відповідачем вимог ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме здійснення ПАТ «Тернопільавто» діяльності без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки відповідний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 21.12.2007 року за №6110100000-36 з терміном дії до 21.12.2013 року оформлений на ВАТ «Тернопільавто».

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», однією з підстав для переоформлення документа дозвільного характеру є, зокрема, зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця. У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або державному адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню, і відповідний документ, що підтверджує зазначені зміни (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.

Пунктом 4 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).

Норми Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» щодо обов'язкового переоформлення дозволу на викиди в атмосферне повітря у разі зміни найменування (назви) є імперативними нормами та не містять жодних застережень щодо переходу такого дозволу в порядку правонаступництва чи зміни найменування (назви) юридичної особи.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідачем, у встановлений Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк, не було здійснено дій з переоформлення дозволу від 21.12.2007р. за №6110100000-36, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що на час здійснення перевірки діяльності ПАТ «Тернопільавто» вищенаведений дозвіл був недійсним в силу вимог, передбачених ч. 8 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Щодо висновку місцевого господарського суду про те, що зміна ВАТ «Тернопільавто» на ПАТ «Тернопільавто» свідчить про припинення юридичної особи ВАТ «Тернопільавто», колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, оскільки відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції Закону від 03.02.2011 року), приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення. Однак, такий висновок місцевого господарського суду не призвів до невірного прийняття по суті судового рішення.

Відповідно до приписів ст. 2 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 року № 2707-XII (із змінами і доповненнями) , відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року № 1264-XII (із змінами і доповненнями) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, тощо.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Положення ст.ст. 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачає, що особи винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом. Із вказаною нормою кореспондується положення ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до якої шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи зі змісту ст. 1166 Цивільного кодексу України, підставою цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності за заподіяння шкоди, в тому числі внаслідок порушення в сфері охорони атмосферного повітря, є склад цивільного (господарського) правопорушення, яке включає в себе протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність негативних наслідків (шкоди), причинновий зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину правопорушника. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Тернопільавто» протягом періоду з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу, що підтверджується звітами ф.2-ТП (а.с. 21-26) . Факт такої протиправної поведінки зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної Державною екологічною інспекцією Тернопільської області 21.09.2012 року.

Крім того, факт відсутності відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря матеріалами справи та відповідачем не спростовано, а відтак колегія суддів вважає, що наявність протиправної поведінки в діях відповідача полягає у порушенні останнім ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на це дозволу.

Відтак, вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.

Наступним елементом складу цивільного правопорушення є причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, який полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Таким чином, з огляду на матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря в порушення ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» без відповідного на те дозволу спричинив забрудненням атмосферного повітря державі збитки (причинно-наслідковий зв'язок).

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справі, розмір збитків, розраховано Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства природи України № 639 від 10.12.2008 року та складає 16 839,00 грн.

Згідно з п. 2.1.2 Методики, наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря це - викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Так, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п. 2.7.1 Методики).

Виходячи з вимог п. 3.6. Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Пунктом 3.11. Методики також встановлено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Так, згідно звітів ф.2-ТП (повітря) (а.с. 21-26) , поданих відповідачем до органів статистки, останнім за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року здійснювався викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Таким чином, врахувавши наведене та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що здійснений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища розрахунок (а.с. 51) розміру збитків саме за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року є правильним та не суперечить вимогам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що шкідливий результат протиправної поведінки відповідача - це забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами, викид яких здійснено відповідачем без відповідно на те дозволу, тобто спричинення державі збитків в сумі 16 839,00 грн.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведення матеріалами справи факту заподіяння державі збитків в розмірі 16 839,00 грн., шляхом здійснення відповідачем наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо твердження апелянта про вихід місцевим господарським судом за межі позовних вимог, оскільки позивач заявив вимогу про стягнення збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, однак, чинним законодавством, зокрема Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону атмосферного повітря», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря передбачене відшкодування (компенсація) шкоди відповідальної особи за порушення природоохоронного законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 22 ЦК України встановлює обсяг збитків та ті складові збитків, які підлягають відшкодуванню правопорушником - учасником відносин у сфері господарювання. Щодо співвідношення понять «збитки» та «шкода», то слід зазначити, що ці два поняття співвідносяться як ціле й частина: будь-які збитки є шкодою, у той час як не всяка шкода є збитками. Збитки - це грошова оцінка матеріальної шкоди. Поняття «шкода», за змістом є ширшим, ніж поняття «збитки».

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 28.03.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ «Тернопільавто» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.