Постанова

від 22.10.2013 по справі 4/1/921/35/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 4/1/921/35/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -не з'явились, відповідача прокуратури -не з'явились, -Гудименко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Тернопільавто" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 у справі№4/1/921/35/13 за позовом Тернопільського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області доПАТ "Тернопільавто" про відшкодування 16839 грн. шкоди, завданої забрудненням атмосферного повітря ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.03.2013 (суддя Бурда Н.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 (судді: Кордюк Г.Т., Гриців В.М., Давид Л.Л.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

ПАТ "Тернопільавто" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме п.п.2.1,3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі - Методика №639). Зокрема, скаржник вказує на неправильне обчислення позивачем розміру шкоди та значне його завищення, наголошуючи на необхідності розрахунку завданих державі збитків за період з моменту виявлення правопорушення (з 21.09.2012р.) до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, а не за період з 01.04.2010р. по 30.06.2012р.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Актом перевірки дотримання ПАТ "Тернопільавто" вимог природоохоронного законодавства від 21.09.2012 встановлено порушення товариством вимог ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шляхом здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без спеціального дозволу в період з 01.04.2010р. по 30.06.2012р., в зв'язку з чим, згідно Методики №639 Державною екологічною інспекцією в Тернопільській області за вказаний період на підставі звітів форми 2-ТП (а.с.21-26) нараховані збитки в спірній сумі.

Відповідно до ч.8 ст.4 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" зміна найменування відповідача з ВАТ "Тернопільавто" на ПАТ "Тернопільавто" є підставою для переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6110100000-36 від 21.12.2007, однак, у встановлений зазначеним законом строк товариством не було здійснено дій з переоформлення вказаного дозволу, який на час здійснення перевірки його діяльності був недійсним, тому факт наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду за умов відсутності дозволу уповноважених органів в період з 01.04.2010р. по 30.06.2012р. є доведеним належними та допустимими доказами, а розрахунок розміру збитків є вірним та відповідає Методиці №639.

Також апеляційний господарський суд відхилив твердження відповідача про неналежний розрахунок розміру завданої шкоди з посиланням на п.3.6 Методики №639, згідно якого розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенті виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря) ), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Як встановлено судами та не заперечується відповідачем, останнім у відповідності до вимог п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" 30.03.2010 року змінено назву типу товариства з "відкритого" на "публічне" акціонерне товариство, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ №169580 від 30.03.2010 року (а.с.20).

При проведенні позивачем 21.09.2012 року перевірки дотримання природоохоронного законодавства, встановлено порушення відповідачем вимог ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а саме здійснення ПАТ "Тернопільавто" господарської діяльності без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки відповідний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 21.12.2007 №6110100000-36 (з терміном дії до 21.12.2013р.) був оформлений на ВАТ "Тернопільавто".

Відповідно до ч.8 ст.4 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" однією з підстав для переоформлення документа дозвільного характеру є зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця. У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або державному адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню, і відповідний документ, що підтверджує зазначені зміни (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.

Пунктом 4 ст.3 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).

Імперативні норми Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" щодо обов'язкового переоформлення дозволу на викиди в атмосферне повітря не містять жодних застережень щодо можливості переходу такого дозволу в порядку правонаступництва чи в разі зміни найменування (назви) юридичної особи.

Оскільки відповідачем у строк, встановлений Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", не було здійснено дій з переоформлення дозволу від 21.12.2007 №6110100000-36, апеляційна інстанція правильно погодилася з висновком місцевого господарського суду про те, що на час здійснення перевірки діяльності ПАТ "Тернопільавто" вищенаведений дозвіл був недійсним в силу недотримання вимог, передбачених ч.8 ст.4 1 цього Закону.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

На спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за охоплений перевіркою період з 01.04.2010р. по 30.06.2012р., поширюється дія чинної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі - Методика №639), яка набрала чинності з 01.02.2009 року.

Згідно з п.п.2.1.2,2.2 Методики №639 наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами , включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Так, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п.2.7.1 Методики №639).

Згідно з п.4.1 Методики №639 Розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою З = m х 1,1П х A х К х К , (12)

i i т зі

де З - розмір збитків, грн;

m - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

i

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

A - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини;

i

К - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

т

К - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту зі i-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

В свою чергу, відповідно до п.3.6 Методики №639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря) ), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

При цьому, пунктом 3.11 Методики №639 передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

З огляду на вміщене в п.3.6 Методики №639 чітке розмежування розрахункових способів визначення маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в повітря (за параметрами джерела викиду або за час роботи джерела викидів), касаційна інстанція відхиляє недоречні твердження скаржника про помилкове прийняття судами до уваги наданого позивачем розрахунку розмірів відшкодування збитків в якості належного доказу, оскільки апеляційний суд, з врахуванням змісту п.3.6 Методики №639, правильно зазначив, що даною Методикою передбачено можливість визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря не лише шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань, але й розрахунковим методом на підставі даних державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря).

Саме розрахунковий метод контролю при визначенні обсягів наднормативних викидів та розміру завданих державі збитків і був правомірно застосований позивачем, яким враховано дані щодо обсягів викидів, вміщені в звітах форми 2-ТП (повітря) (а.с.21-26).

Правильність висновку апеляційного суду з цього приводу також випливає з приписів п.3.7 Методики №639, згідно якого розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за спеціальною формулою в разі відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини.

За таких обставин, не заслуговують на увагу самі лише посилання відповідача на п.3.11 Методики №639 в обґрунтування доводів щодо необхідності розрахунку завданих державі збитків за період з моменту виявлення правопорушення (з 21.09.2012р.) до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу роботи джерела викиду, а не за період з 01.04.2010р. по 30.06.2012р.

Відтак, позивач цілком обґрунтовано застосував розрахунковий метод визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду за наявних умов необов'язковості застосування інструментально-лабораторного методу.

По-друге, наявні заперечення заявника з цього приводу зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі, проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, касаційна інстанція не може прийняти до уваги посилання скаржника на недоведеність обставин здійснення ним наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в спірний період без відповідного дозволу, оскільки згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Отже, судами попередніх інстанцій з врахуванням вимог ст.ст.11,12,33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", положень Методики №639 та на підставі ретельної правової оцінки акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.09.2012, припису від 21.09.2012 №3-1/3848, дозволу №6110100000-36 від 21.12.2007 на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, постанови про накладення адміністративного стягнення від 21.09.2012 №50, звітів форми 2-ТП (повітря) та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а товариством не спростовано факт порушення ним законодавства про охорону атмосферного повітря шляхом вчинення наднормативних викидів забруднюючих речовин в період з 01.04.2010р. по 30.06.2012р. без спеціального дозволу, внаслідок чого державі було завдано збитків на суму 16839 грн.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 у справі №4/1/921/35/13 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Тернопільавто" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун