Постанова

від 28.05.2013 по справі 5020-402/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 5020-402/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Дмитрієва В.Є.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Заварін Андрій Володимирович, довіреність б/н від 09.01.2012 (Приватне підприємство "Соріус");

відповідача за первісним позовом - не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсудноремонт");

відповідача за первісним позовом - не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ");

відповідача за первісним позовом - не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст");

третьої особи за первісним позовом - не з'явився (Міністерство оборони України);

третьої особи за первісним позовом - не з'явився (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

прокурора - Пархоменко Дмитро Петрович, посвідчення №015521 від 06.03.2013 (Військовий прокурор Військово-Морських Сил Збройних Сил України);

розглянувши апеляційні скарги приватного підприємства "Соріус" та товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 01 липня 2011 року у справі №5020-402/2011

за позовом приватного підприємства "Соріус" (вул. Сенявіна, 3, м. Севастополь, 99011; пр. Гер. Сталінграду, 50, м. Севастополь, 99059)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсудноремонт" (Лазаревський спуск, 1, м. Севастополь, 99001)

товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" (вул. Назукіна, 1а, м. Севастополь, 99042)

товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" (вул. Каліча, 2, м. Севастополь, 99042)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, м. Київ, 01001)

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

за участю військового прокурора Військово-Морських Сил Збройних Сил України (вул. Леніна, 41, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 13665004,88 грн.;

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" до приватного підприємства "Соріус", товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсудноремонт" про визнання договорів поруки від 27.07.2007, укладених між ПП "Соріус", ТОВ "Спецсудноремонт", ТОВ "Золотий Символ" - недійсними,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство „Соріус" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до ТОВ „Спецсудноремонт", ТОВ „Золотий символ", ДП Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст" про стягнення 13665004,88 грн., з яких 7667413,75 грн. - вартість придбаного майна - солідарно з ТОВ „Спецсудноремонт", ТОВ „Золотий символ", як продавця та поручителя по договорам купівлі-продажу майна; 3203688,96 грн. неустойки з ТОВ „Золотий символ", як поручителя за ТОВ «Спецсудноремонт»; 2793902,17 грн. невідокремлюваних поліпшень майна - з ДП Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст", як особи, яка володіє майном на праві повного господарського відання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватне підприємство „Соріус" на підставі договорів купівлі-продажу майна від 18.01.2007 та від 19.01.2007, укладених з ТОВ „Спецсудноремонт", придбало майно - несамохідний технічний плавдок ДП-51 (проект 1758, зав. №678) та ремонтну плавмайстерню ПМР-152 (проект 889, зав № 589), однак в подальшому, на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 04.11.2010, зазначене майно було витребувано у приватного підприємства "Соріус" на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Позивач, посилаючись також на договори поруки від 26.07.2007, за яким ТОВ „Золотий символ" поручилось за ТОВ „Спецсудноремонт" перед ПП „Соріус" за виконання продавцем (ТОВ „Спецсудноремонт") зобов`язань, що витікають з договорів купівлі-продажу від 18.01.2007, від 19.01.2007 та зі статті 661 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути солідарно з ТОВ „Спецсудноремонт", ТОВ „Золотий символ" вартість майна, яке необхідно повернути на підставі судового рішення на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Також позивач просить суд стягнути з ТОВ „Золотий символ", як поручителя ТОВ „Спецсудноремонт", неустойку, передбачену пунктом 3.1 договору поруки від 26.07.2007, в розмірі 45,8 % від загальної суми договору купівлі-продажу від 19.01.2007.

Ухвалою суду від 21.03.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Міністерство оборони України.

04.04.2011 військовий прокурор ВМС України повідомив суд про вступ у розгляд справи з метою представництва та захисту інтересів держави в судовому процесі, зазначивши, що рішення суду по даній справі стосується інтересів держави і може спричинити шкоду майновим інтересам держави (том 4, арк. с. 116).

Ухвалою суду від 18.04.2011 було замінено відповідача - державне підприємство Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст" його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст".

18.04.2011 ТОВ „Золотий Символ" звернулось із зустрічним позовом у справі № 5020-402/2011 до приватного підприємства „Соріус" та товариства з обмеженою відповідальністю „Спецсудноремонт" про визнання договорів поруки б/н від 26.07.2007, укладених між ПП „Соріус", ТОВ „Спецсудноремонт", ТОВ „Золотий символ" - недійсними (том 6, арк. с. 97-99).

Зустрічний позов мотивований невідповідністю договорів поруки від 26.07.2007 вимогам статті 661 Цивільного кодексу України. Позивач за зустрічним позовом вважає, що договори поруки зменшують обсяг відповідальності продавця - ТОВ „Спецсудноремонт", що свідчить про нікчемність правочинів.

Також позивач за зустрічним позовом посилається на перевищення директором ТОВ „Золотий Символ" власних повноважень під час укладення договорів поруки, що суперечить вимогам статей 207 та 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 21.04.2011 зустрічну позовну заяву ТОВ „Золотий Символ" прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 5020-402/2011.

Ухвалою суду від 31.05.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.07.2011 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" та товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсудноремонт" на користь приватного підприємства "Соріус" суму у розмірі 7667413,75 грн., що еквівалентно 1720166,77 доларам США, оплачені по договору купівлі-продажу від 18.01.2007 плавмайстерні МПР-152 (проект 889, зав. № 589) та договору купівлі-продажу від 19.01.2007 несамохідного технічного плавдоку ПД-51 (проект 1758, зав. № 678).

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" на користь приватного підприємства "Соріус" неустойку в розмірі 3203688,86 грн., що еквівалентно 403284,11 доларам США.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні позову приватного підприємства "Соріус" до товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що приватне підприємство "Соріус" являлось добросовісним набувачем майна - несамохідного технічного плавдоку ДП-51 та ремонтної плавмайстерні ПМР-152; майно було вилучено у позивача з підстав, що виникли до продажу товару (неправомірне його набуття продавцем - ТОВ „Спецсудноремонт"), а вартість вилученого на підставі рішення суду майна являється реальними збитками. Наведені обставини, на думку суду, надають приватному підприємству "Соріус" правові підстави вимагати від продавця вилученого майна відшкодування збитків. При цьому, суд дійшов висновку про те, що ТОВ „Золотий Символ" та ТОВ „Спецсудноремонт" мають відповідати перед ПП „Соріус" саме як солідарні боржники.

Відмовляючи у позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст", суд першої інстанції вказав, що позивачем не представлено суду жодних доказів протиправності поведінки ТОВ „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст" або його правопопередника - ДП Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст", зазначені особи не являлись сторонами договорів купівлі-продажу, не мали та не мають перед позивачем будь-яких зобов`язань та, відповідно, не допускали жодних порушень, які б являлись підставою для стягнення збитків.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що на момент укладення договорів поруки сторони погодили намір створення юридичних наслідків, що могли виникнути у разі вилучення у покупця - ПП "Соріус" за рішенням суду на користь третіх осіб придбаного ним майна за Основними договорами купівлі-продажу. Жодних умов, які б свідчили про звільнення продавця від відповідальності або обмежували б її, договори поруки від 26.07.2007 не містять. Суд також відхилив посилання позивача по зустрічному позову на пункт 8.10.6. Статуту ТОВ "Золотий Символ", де зазначено, що затвердження угод на суму більш ніж 100000,00 грн. є винятковою компетенцією зборів Учасників товариства, оскільки директор наділений правами на укладення і підписання договорів (пункт 8.12 Статуту), а учасники товариства наділені правами на їх затвердження.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, приватне підприємство "Соріус" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" та задовольнити позовні вимоги у зазначеній частині. В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що оскільки ТОВ „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст" та Міністерство оборони України не являлись сторонами договорів купівлі-продажу, не мали та не мають перед позивачем будь-яких зобов`язань та, відповідно, не допускали жодних порушень, то не має підстав для стягнення з них збитків. Апелянт вказує, що просив стягнути збитки у вигляді витрат, понесених ним на невідокремлювані поліпшення майна, а не збитки, які виникають з договірних відносин, на які посилається господарський суд. Всі види поліпшень даного майна підтверджені актами виконаних робіт і банківськими платіжними дорученнями.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання позивача про переведення третіх осіб, Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, у відповідачі, чим порушив статті 22, 24 Господарського процесуального кодексу України, при цьому ще й вказавши, що позивач не заявляв ніяких вимог до цих сторін.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 у справі № 5020-402/2011 апеляційна скарга приватного підприємства "Соріус" була прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів: головуючий суддя - Балюкова К.Г., судді - Видашенко Т.С., Гонтар В.І.

З апеляційною скаргою також звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ", в якій просить скасувати частково рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення зустрічного позову та про відмову у первісному.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду не можна визнати законним та правомірним, оскільки ПП „Соріус" є фактичним власником спірного майна, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про реальне та фактичне виконання судового рішення щодо вилучення спірного майна з власності ПП „Соріус". Тобто, ПП „Соріус", отримавши за оскаржуваним рішенням ще й гроші за придбання спірного майна та неустойку, фактично отримало подвійну вигоду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" також вважає невірними висновки суду першої інстанції про те, що спірні договори поруки не суперечать чинному законодавству. На думку апелянта, договори поруки є нікчемними в силу частини другої статті 661 Цивільного кодексу України, ПП „Соріус" пропущені строки пред'явлення вимог до поручителя, спірні договори укладені з пороком волі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2011 у справі №5020-402/2011 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" була прийнята до провадження суду та об'єднана в одне провадження з апеляційною скаргою приватного підприємства "Соріус".

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.08.2011 розгляд апеляційної скарги був відкладений на 31.08.2011.

За розпорядженням секретаря судової палати від 30.08.2011 у зв'язку з відпусткою судді Балюкової К.Г. склад колегії суддів був змінений наступним чином: головуючий суддя - Видашенко Т.С., судді - Гонтар В.І., Борисова Ю.В.

31.08.2011 позивач за первісним позовом заявив письмове клопотання про переведення Міністерства оборони України до складу відповідачів (том 8, арк. с. 76).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 розгляд апеляційної скарги був відкладений на 19.09.2011.

За розпорядженням секретаря судової палати від 19.09.2011 у зв'язку з відпусткою суддя Гонтар В.І. був замінений на суддю Голика В.С.

19.09.2011 до канцелярії суду від Міністерства оборони України надійшли заперечення на апеляційну скаргу ПП „Соріус" та на клопотання про переведення Міністерства оборони України до складу відповідачів.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 у справі призначено комплексну судову будівельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено.

Листом від 23.11.2011 за вих. № 12/2-15/7889 справа №5020-402/2011 повернута до Севастопольського апеляційного господарського суду без проведення експертизи у зв'язку з відсутністю в штаті Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз спеціалісту в області будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 продовжено строк розгляду апеляційних скарг на 15 днів, у справі призначено комплексну судову будівельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України. Провадження у справі зупинено.

Листом від 07.02.2012 за вих. № 2/384 справа № 5020-402/2011 повернута до Севастопольського апеляційного господарського суду без проведення експертизи у зв'язку з відсутністю в штаті Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса спеціалістів, які мають кваліфікацію за спеціальністю 12.3 "Оцінка судоплавних засобів".

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 провадження у справі поновлено для вирішення питання про призначення будівельно-технічної експертизи та направлення справи в інший експертний заклад.

За розпорядженням секретаря судової палати від 12.03.2012 у зв'язку з відпусткою суддя Борисова Ю.В. була замінена на суддю Балюкову К.Г.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 у справі призначено комплексну судову будівельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено експертам товариства з обмеженою відповідальністю „Кримське експертне бюро". Провадження у справі зупинено.

19.02.2013 до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов висновок комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи №63/12 від 15.02.2013 та матеріали справи № 5020-402/2011.

Розпорядженням секретаря судової палати від 20.02.2013 суддя Балюкова К.Г. у зв'язку з відпусткою замінена на суддю Плута В.М.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду на 18.03.2013.

12.03.2013 до канцелярії суду від ТОВ „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст" надійшли заперечення на апеляційну скаргу ПП „Соріус", в яких відповідач за первісним позовом просить суд рішення господарського суду міста Севастополя від 01.07.2011 в частині відмови у задоволенні позову ПП "Соріус" до ТОВ "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" залишити без змін, вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 розгляд апеляційної скарги був відкладений на 15.04.2013.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 15.04.2013 склад колегії суддів у справі був змінений наступним чином: головуючий суддя - Балюкова К.Г., судді - Дмитрієв В.Є., Плут В.М.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 (з урахуванням ухвали від 17.04.2013 про виправлення описки) розгляд апеляційної скарги був відкладений на 28.05.2013.

У судовому засіданні 28.05.2013 представник позивача (Приватне підприємство "Соріус") підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2793902,17 грн. збитків у вигляді витрат позивача на невідокремлювані поліпшення майна та задовольнити позовні вимоги у зазначеній частині. Заявлене ним раніше клопотання про переведення Міністерства оборони України до складу відповідачів представник не підтримав, вказавши, що погоджується з висновками суду в оскаржуваному рішенні щодо необхідності стягнення суми вартості невідокремлюваних поліпшень майна з відповідачів ТОВ „Спецсудноремонт", ТОВ „Золотий символ". Разом з цим, представник зауважив на порушення судом 1 інстанції процесуальних прав позивача, визначених статтями 22, 24 ГПК України. Представник зазначав, що суд під час розгляду справи не досліджував питання щодо неналежності відповідача, не намагався з'ясовувати думку позивача з цього питання. Представник звертав увагу судової колегії на те, що відповідачі ТОВ „Спецсудноремонт", ТОВ „Золотий символ" з самого початку приймали участь у справі, тому суд першої інстанції, застосувавши статтю 24 ГПК України, міг вирішити всі вимоги позову в цій справі, однак, обмежився зазначенням про право позивача звернутися в подальшому з вимогами про стягнення збитків у вигляді витрат на невідокремлені поліпшення до ТОВ „Спецсудноремонт", ТОВ „Золотий символ".

Представник просив також відшкодувати судові витрати, понесені позивачем при оплаті судової експертизи, на підтвердження яких надав платіжне доручення №713 від 31.07.2012. В іншій частині просив рішення залишити без змін. Проти задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" заперечував.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог про стягнення вартості невідокремлюваних поліпшень майна з ТОВ "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст".

Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ") явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, 27.05.2013 до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника в іншому судовому процесі.

Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсудноремонт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст") та треті особи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Судова колегія, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, вважає його таким, що задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" повторно при новому складі колегії в даній справі просить відкласти її розгляд з однієї підстави - у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому процесі, жодного разу не надавши доказів на підтвердження викладених обставин, що вказує на намагання відповідача затягнути розгляд справи.

Крім того, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до положень статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, неможливість забезпечити явку в судове засідання одного представника не позбавляє відповідача права забезпечити явку іншого представника.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку їх представників не було визнано обов'язковою судом апеляційної інстанції, колегія відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності зазначених учасників процесу.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2007 між ТОВ „Спецсудноремонт" (продавець) та ПП „Соріус" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.1. якого продавець продав, а покупець купив плавмайстерню МПР-152 (проект 889, зав.№589) за ціною 427484,00 грн., що еквівалентно 84650 дол.США по курсу НБУ на дату укладення договору (том 1, арк. с. 13-14).

19.01.2007 між ТОВ „Спецсудноремонт" (продавець) та ПП „Соріус" (покупець) також був укладений договір купівлі-продажу, згідно з пунктом 1.1. якого ТОВ „Спецсудноремонт" продало, а ПП „Соріус" купило несамохідний технічний плавдок ПД-51 (проект 1758, зав.№678) за ціною 4446691,00 грн., що еквівалентно 880533 дол.США по курсу НБУ на дату укладення договору (том 1, арк. с. 15-16).

26.07.2007 між ТОВ „Золотий Символ" (Поручитель), ПП „Соріус" (Кредитор) та ТОВ „Спецсудноремонт" (Боржник) був укладений договір поруки, відповідно до пункту 1.1. якого Поручитель поручається перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю „Спецсудноремонт" у повному обсязі його зобов`язань, що слідують з договору купівлі-продажу б/н від 18.01.2007 про придбання плавмайстерні МПР-152 (проект 889, зав.№ 589) (далі - Майно), укладеного між Кредитором та Боржником, передбаченим пунктом 12.4 (далі іменується як „Основний договір") та статті 661 Цивільного кодексу України у випадку вилучення за рішенням суду на користь третіх осіб у Кредитора, придбаного по Основному договору майна, включаючи вартість Майна по Основному договору (том 1, арк. с. 17-18).

Згідно з пунктом 2.1. договору поруки від 26.07.2007 під основним договором розуміється договір купівлі-продажу б/н від 18.01.2007, укладений між Кредитором (в основному договорі іменується як „Покупець") та Боржником (в основному договорі іменується як „Продавець").

Відповідно до пункту 4.1. договору поруки від 26.07.2007 вартість поруки складає ціну Основного договору 427484,00 грн. у відповідності з пунктом 2 Основного Договору.

26.07.2007 між ТОВ „Золотий Символ" (Поручитель), Приватним підприємством „Соріус" (Кредитор) та ТОВ „Спецсудноремонт" (Боржник) також був укладений договір поруки, відповідно до пункту 1.1. якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю „Спецсудноремонт" у повному обсязі його зобов`язань, що слідують з договору купівлі-продажу б/н від 19.01.2007 про придбання несамохідного технічного плавдоку ПД-51 (проект 1758, зав.№ 678, побудови 1978 року) (далі - Майно), укладеного між Кредитором та Боржником, передбаченим пунктом 12.4 (далі іменується як „Основний договір") та статті 661 Цивільного кодексу України у випадку вилучення за рішенням суду на користь третіх осіб у Кредитора, придбаного по Основному договору майна, включаючи вартість Майна по Основному договору (том 1 а.с.19-20).

Згідно з пунктом 2.1. договору поруки від 26.07.2007 під основним договором розуміється договір купівлі-продажу б/н від 19.01.2007, укладений між Кредитором (в основному договорі іменується як „Покупець") та Боржником (в основному договорі іменується як „Продавець").

Відповідно до пункту 4.1. договору поруки від 26.07.2007 вартість поруки складає ціну Основного договору 4446691,00 грн. у відповідності з пунктом 2 Основного Договору та неустойку в розмірі 45,8 % від загальної вартості Основного договору у відповідності з пунктом 12.3. Основного договору.

Судом першої інстанції було встановлено, що в провадженні господарського суду м.Севастополя перебувала справа №5020-9/141-4/310-1/014-2/207 за позовом першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України "Балаклавський судноремонтний завод "Металіст" до відповідачів: ТОВ "Спецсудноремонт", ПП "Соріус" про визнання права власності та витребування майна.

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 04.11.2010 у зазначені справі було задоволено позов першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України та витребувано у приватного підприємства "Соріус" на користь держави в особі Міністерства оборони України несамохідний технічний плавдок ДП-51 (проект 1758, зав. № 678) та ремонтну плавмайстерню ПМР-152 (проект 889, зав № 589) (том 1, арк. с. 29-31).

Додатковим рішенням господарського суду м.Севастополя від 24.01.2011 у зазначеній вище справі було визнано за державою в особі Міністерства оборони України право власності на плавучий автономний док ПД-51 (проект 1578, зав. №678) та ремонтну плавмайстерню ПМР-152 (проект 889, зав. №589).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 рішення господарського суду м.Севастополя від 04.11.2010 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2011 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 та рішення господарського суду м.Севастополя від 04.11.2010 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 залишені без змін.

ПП "Соріус", посилаючись на наведені вище договори поруки від 26.07.2007 та договори купівлі-продажу від 18.01.2007, від 19.01.2007, статтю 661 Цивільного кодексу України просить суд стягнути солідарно з ТОВ „Спецсудноремонт", ТОВ „Золотий символ" вартість майна, вилученого у приватного підприємства „Соріус" на підставі рішення господарського суду № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207, а також просить суд стягнути з ТОВ „Золотий символ", як поручителя ТОВ „Спецсудноремонт", неустойку, передбачену пунктом 3.1 договору поруки від 26.07.2007, в розмірі 45,8 % від загальної суми договору купівлі-продажу від 19.01.2007.

Також, посилаючись на здійснення невідокремлюваних поліпшень майна під час володіння ним, позивач просив суд стягнути вартість таких поліпшень.

Позивач за зустрічним позовом ТОВ „Золотий Символ", заперечуючи проти покладення на нього солідарної відповідальності, просить суд визнати недійсними договори поруки б/н від 26.07.2007, укладені між ПП „Соріус", ТОВ „Спецсудноремонт", ТОВ „Золотий символ" з підстав їх невідповідності вимогам частини другої статті 661, 207 та 215 Цивільного кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом та прокурора, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий символ" такою, що задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу приватного підприємства „Соріус" такою, що задоволенню підлягає, з наступних підстав.

Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду м. Севастополя від 04.11.2010 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207, залишеного без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2011, у приватного підприємства "Соріус" на користь держави в особі Міністерства оборони України було вилучено несамохідний технічний плавдок ДП-51 (проект 1758, зав. № 678) та ремонтну плавмайстерню ПМР-152 (проект 889, зав № 589).

Зазначене майно було придбано приватним підприємством "Соріус" на підставі договорів купівлі-продажу від 18.01.2007, 19.01.2007, укладених з продавцем - ТОВ „Спецсудноремонт". Факт набуття приватним підприємством „Соріус" права власності на несамохідний технічний плавдок ДП-51 та ремонтну плавмайстерню ПМР-152 встановлений рішенням господарського суду м. Севастополя від 04.11.2010 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 та сторонами у даній справі не оспорюється.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 04.11.2010 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 встановлено, що згідно з повідомленням Капітана Севастопольського морського торговельного порту № КП-2/467 від 25.10.2010 станом на 25.10.2010 плавучий док ПД-51 та плав майстерня ПМР-152 були зареєстровані у Севастопольському морському торговому порту за ПП „Соріус".

Несамохідний технічний плавдок ДП-51 та ремонтну плавмайстерню ПМР-152 було витребувано у приватного підприємства "Соріус" рішенням господарського суду м.Севастополя від 04.11.2010 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 як у добросовісного набувача на підставі статей 330, 338 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 661 Цивільного кодексу України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом першої інстанції було встановлено, що приватне підприємство "Соріус" являлось добросовісним набувачем майна - несамохідного технічного плавдоку ДП-51 та ремонтної плавмайстерні ПМР-152; майно було вилучено у позивача з підстав, що виникли до продажу товару (неправомірне його набуття продавцем - ТОВ „Спецсудноремонт"), а вартість вилученого на підставі рішення суду майна являється реальними збитками.

Судова колегія вважає, що викладені обставини надають приватному підприємству "Соріус" правові підстави вимагати від продавця вилученого майна відшкодування збитків.

Приватним підприємством "Соріус" позов про відшкодування збитків у вигляді вартості вилученого майна заявлено солідарно до ТОВ „Спецсудноремонт" та ТОВ „Золотий Символ" як поручителя на підставі договорів поруки від 26.07.2007.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В даному випадку, пунктами 1.1 договорів поруки від 26.07.2007 ТОВ „Золотий Символ" поручився перед ПП „Соріус" (Кредитором) за виконання ТОВ „Спецсудноремонт" не лише зобов`язань, що слідують з договорів купівлі-продажу від 18.01.2007 та від 19.01.2007 про придбання майна, а й зобов`язань, які витікають зі статті 661 Цивільного кодексу України у випадку вилучення за рішенням суду на користь третіх осіб у Кредитора, придбаного по Основному договору майна, включаючи вартість Майна по Основному договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що ТОВ „Золотий Символ" та ТОВ „Спецсудноремонт" мають відповідати перед ПП „Соріус" саме як солідарні боржники.

При визначенні вартості майна, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів, судова колегія виходить з вартості майна, зазначеної в договорах купівлі-продажу від 18.01.2007 та від 19.01.2007 427484,00 грн. за плавмайстерню МПР-152, що еквівалентно 84650 дол.США по курсу НБУ на дату укладення договору, а також 4446691,00 грн. за несамохідний технічний плавдок ПД-51, що еквівалентно 880533 дол.США по курсу НБУ на дату укладення договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення солідарно з ТОВ „Спецсудноремонт" та ТОВ „Золотий символ" вартості майна, вилученого у ПП „Соріус" на підставі рішення господарського суду у справі №5020-9/141-4/310-1/014-2/207, є правомірними та підлягають задоволенню в сумі 7667413,75 грн.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ „Золотий символ" неустойки в сумі 3203688,96 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

ПП „Соріус" просить суд стягнути з ТОВ „Золотий символ", як поручителя ТОВ „Спецсудноремонт", неустойку, передбачену пунктом 3.1 договору поруки від 26.07.2007, в розмірі 45,8 % від загальної суми договору купівлі-продажу від 19.01.2007.

Пунктом 3.1 договору поруки від 26.07.2007 встановлено, що у випадку розірвання Основного договору (договір купівлі-продажу від 19.01.2007) з вини Боржника або виникнення необхідності виконання ним зобов`язання Продавця про відшкодування Покупцеві-Кредитору збитків, що виникли, які Боржник не здійснив, при вилученні за рішенням суду на користь третіх осіб у Кредитора придбаного по Основному договору Майна, Кредитор (ПП „Соріус") має право вимагати безпосередньо від поручителя (ТОВ „Золотий символ") повернення сплаченої по основному договору суми оплати вартості Майна, а також неустойку в розмірі 45,8 % від загальної суми Основного договору протягом 30 банківських днів.

Відповідно до пункту 3.4 договору поруки від 26.07.2007, поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, передбачені пунктом 3.1 Договору, протягом 30 банківських днів з дня, коли настали вказані в пункті 3.1 Договору обставини.

Пунктом 4.1 Договору поруки визначено, що сума поруки в даному договорі складає: ціну основного договору - 4446691,00 грн. у відповідності з пунктом 2 Основного договору; неустойку в розмірі 45,8 % від загальної суми Основного договору у відповідності з пунктом 12.3 Основного договору.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В даному випадку заявлена позивачем до стягнення неустойка за своєю правовою природою являється штрафом, будь-які законодавчі обмеження до розміру заявленого до стягнення штрафу не встановлено, у зв`язку з чим вимоги про стягнення 3203688,96 грн. неустойки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду не можна визнати законним та правомірним, оскільки ПП „Соріус" є фактичним власником спірного майна, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про реальне та фактичне виконання судового рішення щодо вилучення спірного майна з власності ПП „Соріус". Тобто, ПП „Соріус", отримавши за оскаржуваним рішенням ще й гроші за придбання спірного майна та неустойку, фактично отримало подвійну вигоду.

Судова колегія відхиляє такі доводи апелянта, оскільки, як пояснив представник ПП „Соріус" та як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до ТОВ „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст" з клопотанням, в якому просив прийняти майно, витребуване у нього за рішенням суду у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207, та розглянути питання про відшкодування фактичних витрат, понесених на утримання цього майна (том 7, арк. с. 109-110).

Дані клопотання залишені без задоволення. Таким чином, зазначене майно фактично до сих пір знаходиться у ПП „Соріус" з підстав, що від нього не залежать.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" в апеляційній скарзі також зазначає, що договори поруки є нікчемними в силу частини другої статті 661 Цивільного кодексу України, ПП „Соріус" пропущені строки пред'явлення вимог до поручителя, спірні договори укладені з пороком волі.

Судова колегія вважає такі доводи неспроможними з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину .

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В даному випадку між сторонами у справі укладено договір поруки, можливість укладення якого прямо передбачена параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Доводи товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий символ" про нікчемність договорів поруки судова колегія вважає безпідставними, оскільки на момент укладення договорів сторони погодили намір створення юридичних наслідків, що могли виникнути у разі вилучення у покупця - ПП "Соріус" за рішенням суду на користь третіх осіб придбаного ним майна за Основними договорами купівлі-продажу.

Доводи про невідповідність договорів поруки від 26.07.2007 вимогам статті 661 Цивільного кодексу України колегія також вважає безпідставними, оскільки договорами поруки від 26.07.2007 закріплені випадки, на які порука розповсюджується. Жодних умов, які б свідчили про звільнення продавця від відповідальності або обмежували б її, договори поруки від 26.07.2007 не містять.

Апелянт посилається на перевищення директором ТОВ „Золотий Символ" власних повноважень під час укладення договору.

Судом першої інстанції було встановлено, що договори поруки від 26.07.2007 підписані директором ТОВ „Золотий Символ" Васильєвим С.В.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Посилання апелянта на пункт 8.7.15. Статуту ТОВ "Золотий Символ", де зазначено, що до виключної компетенції Президента Товариства належить затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 50000,00 грн. колегія вважає необґрунтованими, оскільки директор наділений правами на укладення і підписання договорів (пункт 8.12 Статуту), а учасники товариства наділені правами на їх затвердження.

Крім того, судова колегія також зазначає, що договори поруки засвідчено печаткою ТОВ "Золотий Символ".

Частина перша статті 181 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

При цьому, суду не представлено жодних доказів того, що станом на 26.07.2007 печатка ТОВ "Золотий Символ" була втрачена, викрадена або іншим способом вибула з володіння відповідальної посадової особи вказаного товариства.

Доказів відсутності вільного волевиявлення у сторін договору суду також не доведено, оспорювані договори поруки вчинені у письмовій формі, що відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстав для визнання таких договорів недійсними немає.

Що стосується посилань ТОВ „Золотий Символ" на припинення забезпеченого порукою зобов`язання, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 7.1 договорів поруки від 26.07.2007 порука припиняється з припиненням забезпеченого зобов`язання, а також у випадку зміни зобов'язання без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається з договорів поруки від 26.07.2007 ТОВ „Золотий Символ" поручився перед приватним підприємством „Соріус" (Кредитором) за виконання ТОВ „Спецсудноремонт" двох зобов`язань:

- які витікають з договорів купівлі-продажу б/н від 18.01.2007 та від 19.01.2007 про придбання майна (Основних договорів);

- які витікають зі статті 661 ЦК України у випадку вилучення за рішенням суду на користь третіх осіб у Кредитора, придбаного по Основним договорам майна, включаючи вартість Майна по Основним договорам.

Так, дійсно, порука у відношенні виконання товариством з обмеженою відповідальністю „Спецсудноремонт" зобов`язань по Основному договору припинилась з моменту виконання зобов`язання (передачі майна покупцеві - позивачу).

Однак, у відношенні іншого зобов`язання - яке витікає зі статті 661 ЦК України, порука не припинялась. Зобов`язання приватного підприємства „Соріус" повернути на підставі рішення суду на користь Міністерства оборони України придбане у ТОВ „Спецсудноремонт" майно виникло з моменту набрання рішенням у справі №5020-9/141-4/310-1/014-2/207 законної сили 07.12.2010, фактично не виконано.

Також судова колегія не може погодитись з доводами ТОВ „Золотий Символ" про припинення забезпеченого порукою зобов`язання у зв`язку з закінченням строку, встановленого у договорах поруки.

Так, відповідно до пункту 6.2 договорів поруки дія договорів припиняється з моменту повного виконання Кредитором та Боржником умов Основного договору або Поручителем зобов`язань Боржника перед кредитором по даному Договору.

В даному випадку ПП „Соріус" не заявляв вимоги про солідарне відшкодування збитків, які витікають з Основних договорів (купівлі-продажу). Вимоги заявлені з інших підстав, які витікають зі статті 661 ЦК України, обумовлені пунктами 1.1 договорів поруки та являються зобов`язаннями Боржника і Поручителя перед кредитором по договорах поруки.

Строк пред`явлення вимог, які витікають зі статті 661 ЦК України, договорами поруки від 26.07.2007 не встановлено.

Згідно з частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Зобов`язання приватного підприємства „Соріус" повернути на підставі рішення суду на користь Міністерства оборони України придбане у ТОВ „Спецсудноремонт" майно виникло з моменту набрання рішенням у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 законної сили 07.12.2010, у зв`язку з чим, строк поруки припиняється 07.05.2011. Оскільки позов приватним підприємством „Соріус" заявлено у березні 2011, то порука, станом на момент подачі позову, не припинилась.

Судова колегія також відхиляє доводи ТОВ „Золотий Символ" про необхідність застосування скороченої за домовленістю сторін позовної давності у два місяці, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 6.3 договорів поруки від 26.07.2007 дія поруки також припиняється, якщо Кредитор протягом двох місяців з дня настання строку виконання зобов`язань Боржником по вказаному Основному договору не пред`явив свої вимоги до Поручителя.

Проте, позовні вимоги про солідарне відшкодування збитків заявлені не з підстав, що витікають з Основних договорів (купівлі-продажу), а з підстав, які витікають зі статті 661 ЦК України.

Строки пред`явлення вимог до поручителя з підстав статті 661 ЦК України пунктом 6.3 не обумовлено, у зв`язку з чим, даний пункт по відношенню до заявлених вимог застосуванню не підлягає.

Отже, доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ" не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для її задоволення судова колегія не вбачає.

Проте, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги приватного підприємства „Соріус" та вважає позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді витрат понесених позивачем на здійснення невідокремлюваних поліпшень майна такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст", суд першої інстанції вказав, що позивачем не представлено суду жодних доказів протиправності поведінки останнього або його правопопередника - ДП Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст", зазначені особи не являлись сторонами договорів купівлі-продажу, не мали та не мають перед позивачем будь-яких зобов`язань та, відповідно, не допускали жодних порушень, які б являлись підставою для стягнення збитків.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним, отже відмова в задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" є правомірною, та рішення в цій частині слід залишити без змін.

Разом з цим, відмовляючи в задоволенні вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст", суд першої інстанції одночасно зазначив, що позивач не позбавлений права звернутись з такими вимогами до продавця - ТОВ „Спецсудноремонт" та його поручителя ТОВ „Золотий символ", не вирішуючи при цьому питання про залучення цих осіб в якості відповідачів за даною позовною вимогою.

Таким чином, відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості невідокремлюваних поліпшень майна судом першої інстанції відбулась внаслідок пред'явлення їх позивачем до товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" як неналежного відповідача за цими вимогами.

Згідно статті 24 ГПК України, згідно якої господарський суд за наявністю достатніх підстав має право для прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідача за позовом, може за згодою позивача , не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

У пункті 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 зазначається, що господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач є неналежним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК.

Наведені положення законодавства та Пленуму вказують на необхідність обговорення судом із позивачем питання можливості заміни неналежного відповідача під час розгляду справи.

В матеріалах справи не міститься даних щодо обговорювання зазначеного питання, відмови позивача від розгляду судом вимог про стягнення збитків від витрат на поліпшення майна стосовно інших відповідачів у справі. До того ж, ТОВ „Спецсудноремонт" та ТОВ „Золотий символ" вже мали статус відповідачів у даній справ, ї судом за їх участю розглядались правовідносини сторін з яких витікають, зокрема, й вимоги про стягнення збитків у вигляді витрат понесених позивачем на здійснення невідокремлюваних поліпшень майна .

Отже, відсутність з'ясування судом першої інстанції питання розгляду вимог позову в частині стягнення збитків у вигляді витрат, понесених позивачем на невідокремлені поліпшення майна стосовно інших відповідачів у справі, із наступним зазначенням про відсутність підстав для задоволення цих вимог до ТОВ "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" , вказують на порушення процесуальних прав позивача, що виключило можливість повного та всебічного розгляду його позову судом.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ПП "Соріус" просив стягнути суму збитків у вигляді витрат понесених позивачем на здійснення невідокремлюваних поліпшень майна з відповідачів ТОВ „Спецсудноремонт", ТОВ „Золотий символ", що зафіксовано в аудіозапису судового засідання.

Згідно частини 2 статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до абз.4 пункту 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 „Про деякі питання застосування розділу ХП Господарського процесуального кодексу України" норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Оскільки позивач просить апеляційну інстанцію стягнути суму збитків у вигляді витрат понесених позивачем на здійснення невідокремлюваних поліпшень майна з відповідачів ТОВ „Спецсудноремонт", ТОВ „Золотий символ" як належних за цими вимогами, враховуючи, що вказані юридичні особи вже мають статус відповідачів у справі, підстав для повторного залучення їх до участі у справі в якості інших відповідачів судова колегія не вбачає. При цьому колегія враховує участь у справі ТОВ „Спецсудноремонт", ТОВ „Золотий символ" з самого початку її розгляду в тому числі й по вимогам про стягнення збитків у вигляді витрат на здійснення невідокремлюваних поліпшень майна, про що свідчить клопотання ТОВ „Золотой символ" про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи, задоволене судом.

На підставі викладеного, судова колегія розглядає позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді витрат понесених позивачем на здійснення невідокремлюваних поліпшень майна в сумі 2793902,17 грн. до відповідачів - ТОВ „Спецсудноремонт" та ТОВ „Золотий символ".

Вказані вимоги згідно позовної заяви також ґрунтуються на положеннях статті 661 Цивільного кодексу України та мотивовані здійсненням позивачем на заявлену ним у позові суму ремонтних робіт та поліпшень майна , придбаного ним у ТОВ „Спецсудноремонт", вилученого у позивача за рішенням суду у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207.

Для визначення вартості невідокремлюваних поліпшень майна судом апеляційної інстанції за клопотанням відповідача ТОВ „Золотий символ" було призначено комплексну судову будівельно-технічну експертизу.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1) Які роботи були проведені приватним підприємством "Соріус" по ремонту плавмайстерні МПР-152 (проект 889, зав. № 589) та несамохідного технічного плавдоку ПД-51 (проект 1758, зав. № 678)?

2) Які роботи призвели до створення приватним підприємством "Соріус" невід'ємних поліпшень плавмайстерні МПР-152 (проект 889, зав. №589) та несамохідного технічного плавдоку ПД-51 (проект 1758, зав. №678), їх коло та вартість?

3) Яка вартість майна: плавмайстерні МПР-152 (проект 889, зав. № 589) та несамохідного технічного плавдоку ПД-51 (проект 1758, зав. № 678) була на момент його придбання - 18.01.2007 та яка вартість майна на даний час?

Як вбачається з висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи №63/12 від 15.02.2013, за період на протязі 2007-2010 років приватним підприємством „Соріус" були проведені ремонтні роботи плавмайстерні МПР-152 (проект 889, зав № 589) та несамохідного технічного плавдоку ПД-51 (проект 1758, зав. № 678) на загальну суму 3238101,03 грн. Проведені ремонтні роботи призвели до створення ПП „Соріус" невід'ємних поліпшень за період на протязі 2007-2010 років на загальну суму 3238101,03 грн. Ринкова вартість майна: плавмайстерні МПР-152 (проект 889, зав № 589) з урахуванням округлення на 18.01.2007 - 503600 грн., на 30.08.2012 - 2188000 грн.; несамохідного технічного плавдоку ПД-51 (проект 1758, зав. № 678) на 18.01.2007 - 4364000 грн., на 30.08.2012 - 17138200 грн.

Отже, висновком судової експертизи підтверджено несення позивачем витрат на проведені ремонтні роботи, яки є невідокремленими поліпшеннями плавмайстерні МПР-152 (проект 889, зав № 589) та несамохідного технічного плавдоку ПД-51 (проект 1758, зав. № 678) на загальну суму, що є більшою від заявленої позивачем у позові в цій частині (2793902,17 грн.) - 3238101,03 грн.

Судом вже було встановлено, що приватне підприємство "Соріус" являлось добросовісним набувачем майна - несамохідного технічного плавдоку ДП-51 та ремонтної плавмайстерні ПМР-152; майно було вилучено у позивача з підстав, що виникли до продажу товару (неправомірне його набуття продавцем - ТОВ «Спецсудноремонт»), а витрати, понесені позивачем на невідокремлені поліпшення майна в рамках фактично виконаних робіт з ремонту згідно статті 22 Цивільного кодексу України, нарівні зі збитками від вартості вилученого на підставі рішення суду майна, є реальними збитками позивача у справі. Наведені обставини надають приватному підприємству "Соріус" правові підстави відшкодування таких збитків продавцем майна, яким у даному випадку є ТОВ «Спецсудноремонт» .

Водночас, як вже зазначалось, 26.07.2007 між ТОВ «Золотий Символ»- Поручитель, Приватним підприємством «Соріус»- Кредитор та ТОВ «Спецсудноремонт»- Боржник, були укладені договори поруки, відповідно до пунктів 1.1 яких Поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсудноремонт»у повному обсязі його зобов`язань, що слідують з договору купівлі-продажу б/н від 18.01.2007 про придбання плавмайстерні МПР-152 та договору купівлі-продажу б/н від 19.01.2007 про придбання несамохідного технічного плавдоку ПД-51, укладених між Кредитором та Боржником.

Пунктами 1.1 договорів поруки від 26.07.2007 ТОВ «Золотий Символ» поручився перед Приватним підприємством «Соріус» (Кредитором) за виконання ТОВ «Спецсудноремонт» не лише зобов`язань, що слідують з договорів купівлі-продажу б/н від 18.01.2007 та від 19.01.2007 про придбання майна, а й зобов`язань, які витікають зі статті 661 ЦК України у випадку вилучення за рішенням суду на користь третіх осіб у Кредитора, придбаного по Основному договору майна, включаючи вартість Майна по Основному договору.

Виходячи з наведеного, на підставі статей 554 (Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою), 629 (Обов'язковість договору) судова колегія задовольняє вимоги ПП „Соріус" до ТОВ „Спецсудноремонт" та ТОВ „Золотий символ" як солідарних боржників про стягнення вартості невідокремлюваних поліпшень майна в заявлено у позові розмірі 2793902,17 грн.

Таким чином, в результаті повторного розгляду справи апеляційним судом, доводи апеляційної скарги ПП „Соріус" знайшли своє підтвердження, тому остання підлягає задоволенню, та оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвели до прийняття неправильного рішення, таке рішення підлягає зміні, з відшкодуванням відповідачами (ТОВ „Спецсудноремонт" та ТОВ „Золотий символ") судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, зокрема, витрат на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 12750,00 грн. та витрат на оплату проведеної судової експертизи в розмірі 24321,00 грн., підтверджених відповідним платіжним дорученням.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий символ" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Соріус" задовольнити.

3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 01 липня 2011 року у справі №5020-402/2011 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„1. Позов приватного підприємства „Соріус" задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „Спецсудноремонт" (99001, м. Севастополь, Лазаревський спуск, 1, ідентифікаційний код 33093988) та товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий символ" (99042, м. Севастополь, вул. Назукіна 1а, ідентифікаційний код 24032766) на користь приватного підприємства „Соріус" (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Сенявіна, 3, ідентифікаційний код 22285658) суму в розмірі 7667413,75 грн. (сім мільйонів шістсот шістдесят сім тисяч чотириста тринадцять гривень, 75 копійок), що еквівалентно 1720166,77 доларам США (один мільйон сімсот двадцять тисяч сто шістдесят шість доларів США, 77 центів), оплачені по договору купівлі-продажу від 18.01.2007 плавмайстерні МПР-152 (проект 889, зав.№589) та договору купівлі-продажу від 19.01.2007 несамохідного технічного плавдоку ПД-51 (проект 1758, зав.№678).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий символ" (99042, м. Севастополь, вул. Назукіна 1а, ідентифікаційний код 24032766) на користь приватного підприємства „Соріус" (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Сенявіна, 3, ідентифікаційний код 22285658) неустойку в розмірі 3203688,86 грн. (три мільйони двісті три тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень, 86 копійок), що еквівалентно 403284,11 (чотириста три тисячі двісті вісімдесят чотири долари США, 11 центів) доларам США.

4. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „Спецсудноремонт" (99001, м. Севастополь, Лазаревський спуск, 1, ідентифікаційний код 33093988) та товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий символ" (99042, м. Севастополь, вул. Назукіна 1а, ідентифікаційний код 24032766) на користь приватного підприємства „Соріус" (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Сенявіна, 3, ідентифікаційний код 22285658) вартість невідокремлюваних поліпшень майна - плавмайстерні МПР-152 (проект 889, зав.№589) та несамохідного технічного плавдоку ПД-51 (проект 1758, зав.№678), в розмірі 2793902,17 грн. (два мільйони сімсот дев'яносто три тисячі дев'ятсот дві гривні, 17 копійок), що еквівалентно 351699,67 доларам США (триста п'ятдесят одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять доларів США, 67 центів).

5. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „Спецсудноремонт" (99001, м. Севастополь, Лазаревський спуск, 1, ідентифікаційний код 33093988) та товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий символ" (99042, м. Севастополь, вул. Назукіна 1а, ідентифікаційний код 24032766) на користь приватного підприємства „Соріус" (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Сенявіна, 3, ідентифікаційний код 22285658) 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12750,00 грн. витрат на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги та 24321,00 грн. витрат на оплату проведеної судової експертизи.

6. У задоволенні позову Приватного підприємства „Соріус" до товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст" відмовити.

7. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий символ" відмовити".

4. Господарському суду міста Севастополя видати відповідні накази.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді В.Є. Дмитрієв

В.М. Плут

Розсилка:

1. Приватне підприємство "Соріус" (вул. Сенявіна, 3, м. Севастополь, 99011; пр. Гер. Сталінграду, 50, м. Севастополь, 99059)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсудноремонт" (Лазаревський спуск, 1, м. Севастополь, 99001)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" (вул. Назукіна, 1а, м. Севастополь, 99042)

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" (вул. Каліча, 2, м. Севастополь, 99042)

5. Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, м. Київ, 01001)

6. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

7. Військовий прокурор Військово-Морських Сил Збройних Сил України (вул. Леніна, 41, м. Севастополь, 99011)