Постанова

від 28.05.2013 по справі 5011-76/12615-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа№ 5011-76/12615-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Гончар А.С. - представник за довіреністю від 28.02.2012 року;

від відповідача: Дьяконова О.М. - представник за довіреністю від 28.02.2013 року;

Мірось Н.А. - директор,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукти України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року (суддя Марченко О.В.)

за позовом Приватного підприємства «ЛВ Транс-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукти України»

про стягнення 282 370, 64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЛВ Транс-Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогам до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукти України» про стягнення 243 901, 07 грн. основного боргу, 8 340, 19 грн. втрат від інфляції, 18 760, 88 грн. пені та 11 368, 50 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до умов договору від 17.05.2010 року № 17-05 про надання послуг з додаткового ремонту несамохідної баржі «П-2», позивач виконав роботи з докового ремонту баржі «П-2», однак ТОВ «Продукти України» виконані роботи оплатило частково у сумі 946 000 грн. і станом на день звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за договором становила 243 901,07 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року по справі № 5011-76/12615-2012 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукти України» на користь Приватного підприємства «ЛВ Транс-Сервіс» 243 901, 07 грн. основного боргу, 7 804, 83 грн. втрат від інфляції, 11 887, 67 грн. 3% річних, 18 746, 17 грн. пені та 1 609, 38 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що акти виконаних робіт є підтвердженням виконання окремих, проміжних видів робіт, та не підтверджують факту виконання всіх робіт за договором. Крім того, відповідач стверджує, що не підписував «Графік погашення заборгованості», та останній був сфальсифікований позивачем.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукти України» по справі № 5011-76/12615-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-76/12615-2012 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Скрипка І.М., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Скрипка І.М., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 23.04.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2013 року надав суду оригінали актів виконаних робіт, які були залученні до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2013 року підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні 23.04.2013 року оголошена перерва до 28.05.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.05.2013 року подав клопотання про витребування у позивача додаткових доказів пор справі, а саме копії річних фінансових звітів з розшифровкою дебіторської та кредиторської заборгованості за період 2010-2012 роки; копії податкових накладних, податкових декларацій за період з травня 2010 року по даний час; реєстри виданих та отриманих податкових накладних, що видавались на підставі договору № 17-05 від 17.05.2010 року для підтвердження виконання робіт та їх прийняття.

Відповідно до ст. 38 ГПК України встановлено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Враховуючи те, що доказом, що підтверджує виконання робіт згідно чинного законодавства України є акт приймання виконаних робіт, а не фінансові звіти та податкові накладні, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вищевказаного клопотання.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про призначення судової технічної та почеркознавчої експертиз. В обґрунтування заявлених клопотань відповідач посилається на те, що акт виконаних робіт, який оформлено додатком № 4 до договору № 17-05 від 17.05.2010 року; кошторис кінцевої ціни докового ремонту несамохідної баржі «П-2», який оформлений додатком № 3 до договору № 17-05 від 17.05.2010 року та графік погашення заборгованості підписані не директором ТОВ «Продукти України» Мірось Н.А., а іншою особою. До того ж, відповідач зазначає, що директор ТОВ «Продукти України» Мірось Н.А. втрачала печатку товариства, а тому необхідно встановити чи нанесено відбитки печаток на вищевказаних документах печаткою ТОВ «Продукти України».

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2013 року заперечував проти задоволення клопотань про призначення судових експертиз.

Розглянувши вказані клопотання відповідача, беручи до уваги, що відповідач не заявляв про підроблення документів у суді першої інстанції та необгрунтував, яким чином судова технічна експертиза може підтвердити факт втрати печатки товариства директором ТОВ «Продукти України».

Враховуючи зазначене, колегія суддів відмовляє у задоволення клопотань про призначення технічної та почеркознавчої експертиз.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 17.05.2012 року між ПП «ЛВ Транс-Сервіс» (наділ - підрядник) та ТОВ «Продукти України» (надалі - замовник) укладено договір № 17-05 про надання послуг з докового ремонту несамохідної баржі «П-2» (надалі - договір), за умовами якого замовник передає та оплачує, а підрядник приймає замовлення на виконання робіт з докового ремонту баржі «П-2» з використанням матеріалу підрядника і частково з матеріалу наданого замовником.

Відповідно до п. 2.2 договору приймання баржі в ремонт здійснює комісія підрядника з оформленням акту приймання, підписаного сторонами.

Строк ремонту баржі складає приблизно 35 календарних днів від дати отримання передоплати і може бути скоригований за результатами дефекації (пункт 3.1 договору);

Згідно із п. 3.6 договору попередня ціна виконання робіт складає згідно з кошторисом попередньої ціни робіт 1 101 783,60 грн.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що кінцева ціна ремонту баржі оформляється кошторисом кінцевої ціни.

Відповідно до п. 4.2 договору передбачено, що кінцевий розрахунок здійснюється у сумі,я кА відповідає кошторису погодження кінцевої ціни за мінусом суми передоплати протягом 3 банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт.

07.07.2010 року відповідач передав позивачеві для ремонту баржу, що підтверджується актом приймання баржі в ремонт, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін.

На виконання умов договору позивач виконав роботи, а відповідач прийняв їх без зауважень, що підтверджується актами виконаних робіт:

- від 12.07.2010 про те, що в період з 08.07.2010 по 12.07.2010 на баржі "П-2"було проведена гідроструйна очистка корпусу тиском 500 бар. Фактичний метраж склав 2 195 м2;

- від 16.07.2010 про те, що в період з 09.07.2010 по 15.07.2010 на баржі "П-2"було проведено демонтаж, ремонт, монтаж леєрного огородження на шлюпочній палубі в об'ємі 32 погонних метри;

- від 20.07.2010 про те, що в період з 10.07.2010 по 18.07.2010 на баржі "П-2"була виконано очистку механічним способом до ступеню St 2 нового металу перед монтажем в об'ємі 500 м2;

- від 21.07.2010 про те, що в період з 09.07.2010 по 20.07.2010 на баржі "П-2"були виконані технологічні вирізи по другому дну і зовнішній обшивці корпусу судна розміром 500x750 мм. і 1500x750 мм. в кількості 16 штук;

- від 21.07.2010 про те, що в період з 09.07.2010 по 20.07.2010 на баржі "П- 2"було виконано строжку і наплавку зварних швів корпусу в об'ємі 278 погонних метрів, наплавка скрізних корозійних роз'їдань в кількості 286 штук;

- від 25.07.2010 про те, що в період з 17.07.2010 по 25.07.2010 на баржі "П-2"була здійснена гідроструйна очиска кришок вантажних трюмів, комінгсів, головної палуби тиском 500 бар. Фактичний метраж склав 2226 м2;

- від 28.07.2010 про те, що в період з 25.07.2010 по 28.07.2010 на баржі "П- 2"була здійснена окраска поверхонь кришок вантажних трюмів, комінгсів головної палуби в два слої. Форбу надав підрядник. Фактичний метраж склав 2226 м2;

- від 20.08.2010 про те, що в період з 15.08.2010 по 19.08.2010 на баржі була проведена окраска корпусу в три слої. Форбу надав підрядник. Фактичний метраж склав 2195 м2;

- від 02.09.2010 про те, що в згідно з ТУ №1 на баржі "П-2"була проведена заміна металу в кількості 862 кілограм;

- від 02.09.2010 про те, що в згідно з ТУ №2 на баржі "П-2"була проведена заміна металу в кількості 27792 кілограм;

- від 02.09.2010. про те, що в згідно з ТУ №3 на баржі "П-2"була проведена заміна металу в кількості 1907 кілограм;

- від 02.09.2010 про те, що в згідно з ТУ №4 на баржі "П-2"була проведена заміна металу в кількості 6673 кілограм;

- від 02.09.2010 про те, що в згідно з ТУ №5 на баржі "П-2"була проведена заміна металу в кількості 2999 кілограм;

- від 02.09.2010 про те, що в згідно з ТУ №6 на баржі "П-2"була проведена заміна металу в кількості 3 197 кілограм.

Підписаним сторонами актом виконаних робіт, який є додатком № 4 до договору, сторони засвідчили, що згідно з договором були виконані ремонтні роботи на баржі «П-2». Вартість робіт склала 1 189 901,07 грн., претензій щодо якості виконаних робіт у сторін не було.

08.10.2010 року позивач звернувся до відповідача з листом № 01810 від 08.10.2010 року щодо нездійснення повної оплати виконаних робіт.

З метою врегулювання спору сторонами 19.11.2010 року було підписано графік погашення заборгованості, який оформлено як додаток № 5 до договору, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на зазначену дату становить 428 901,07 грн.; вказану заборгованість ТОВ «Продукти України» зобов'язалося погасити п'ятьма платежами, а саме:

- перший платіж - 80 000, 00 грн. до 08.12.2010 року;

- другий платіж - 80 000, 00 грн. до 25.12.2010 року;

- третій платіж - 80 000, 00 грн. до 14.01.2011 року;

- четвертий платіж - 80 000, 00 грн. до 24.01.2011 року;

- п'ятий платіж - 108 901, 07 грн. до 10.02.2011 року.

В свою чергу, відповідач частково розрахувався з позивачем здійснивши платіж:

- 06.12.2010 року у сумі 25 000, 00 грн.;

- 08.12.2010 року у сумі 55 000, 00 грн.;

- 05.01.2011 року у сумі 20 000, 00 грн.;

- 10.01.2011 року у сумі 60 000, 00 грн.;

- 07.02.2011 року у сумі 25 000, 00 грн.

ТОВ «Продукти України» виконані роботи оплатило частково у сумі 946 000, 00 грн. і станом на день звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за договором становила 243 901, 07 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту Договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 243 901, 07 грн.

Однак, звертаючись до суду апеляційної інстанції апелянт зазначив, що акт виконаних робіт, який є додатком № 4 до договору не містить дати підписання, а отже недоведений факт настання строку виконання зобов'язання. Крім того, підписи від імені директора ТОВ «Продукти України» на вказаному акті та графіку погашення заборгованості виконані іншою особою.

Так, колегією суддів встановлено, що дійсно акт виконаних робіт, який є додатком № 4 до договору не містить дати його складання.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, сторони підписали «Графік погашення заборгованості», який є додатком № 5 до договору, відповідно до якої встановили, що всі платежі по договору повинні бути здійснені до 10.02.2011 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вказаним графіком сторони змінили умови договору щодо строку оплати виконаних робіт.

Щодо підписання акту виконаних робіт та «Графіку погашення заборгованості» невстановленою особою, то суд зазначає наступне.

Порядок зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями.

Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано жодних доказів неправомірного використання печатки підприємства, докази проведення службового розслідування та звернення до правоохоронних органів щодо незаконного заволодіння печаткою підприємства останній суду не надав.

Крім того, суд вказує, що відповідачем було здійснено частково оплату робіт після підписання «Графіку погашення заборгованості», а отже схвалене прийняття робіт.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що твердження відповідача про неприйняття ним виконаних позивачем за договором № 17-05 від 17.05.2010 року робіт є безпідставними.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 243 901, 07 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7 834, 95 грн. збитків від інфляції, 11 887, 67 грн. - 3% річних та 18 746, 17 грн. пені.

За приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, як зазначалося вище, останній платіж відповідач повинен був здійснити у строк до 10.02.2011 року, отже прострочення оплати виконаних робіт почалося з 11.02.2011 року.

Здійснивши перерахунок збитків від інфляції наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що втрати від інфляції за період з лютого 2011 року по вересень 2012 року становлять 7 804, 83 грн., а отже місцевий суд обґрунтовано задовольнив вказану вимогу у зазначеному розмірі.

Також, здійснивши перерахунок 3% річних, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у зазначеній частині в повному обсязі.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У статті 3 названого Закону зазначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.7 договору у випадку порушення строків оплати замовник оплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент оплати, від суми боргових зобов'язань за кожний день прострочки.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок суми пені наданий позивачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість задоволення суми пені у розмірі 18 746, 17 грн. судом першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року у справі № 5011-76/12615-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукти України» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року у справі № 5011-76/12615-2012 - без змін.

3. Матеріали справи № 5011-76/12615-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.